Рішення

від 16.02.2012 по справі 5011-13/412-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  5011-13/412-2012

16.02.12

за позовом Закритого акціонерного товариства "СПРУСАС"

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-економічна компанія "СКІФ"    

про повернення суми попередньої оплати

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники сторін:

від позивача    ОСОБА_1 –дов. № б/н від 07.11.2011 р., ОСОБА_2 –дов. № б/н від 07.11.2011 р.

від відповідача   не з'явилися, був ОСОБА_3 –дов. № б/н від 25.12.2011 р.

в судовому засіданні 16.02.12, відповідно до  ст.85 ГПК України, оголошено вступну і резолютивну частини

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано спір за позовом Закритого акціонерного товариства «СПРУСАС», Литва (надалі - «Позивач») про повернення суми попередньої оплати по Контракту № 45-Л про постачання лісоматеріалів від «17»березня 2011 року (надалі - «Контракт», копія наявна у матеріалах справи) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-економічна компанія «СКІФ», Україна (надалі - «Відповідач»).

Ухвалою Господарського суду міста Києва було порушено провадження у справі, розгляд справи призначений в судовому засіданні, сторони зобов'язано надати документи, зокрема, відповідача - документи на спростування позову.

Розгляд справи неодноразово відкладений відповідно до ст.77 ГПК України.

В судові засідання, з'являлися представники позивача та відповідача, на виконання вимог суду надали витребувані документи по справі.

В останнє судове засідання відповідач не з'явився? поважних причин неявки суду не повідомив.

В ході розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

02.02.2012 року Відповідачем у судовому засіданні надано господарському суду відзив на позовну заяву від 14.12.2011 року №1/12-ІІА, в якому Відповідач просить суд відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу, які з'явились в судове засідання ознайомлено з їх правами та обов'язками, відповідно до ст.ст. 20, 21, 22,  81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників судового процесу, які з'явились в судове засідання  господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

«17»березня 2011 року між Закритим акціонерним товариством «СПРУСАС», Литва, (надалі - Позивач), і Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-економічна компанія «СКІФ», Україна, (надалі - Відповідач), було укладено Контракт №45-Л про постачання лісоматеріалів (надалі - Контракт).

Відповідно до п.1.1. Контракту Відповідач продає, а Позивач купує дрова та лісоматеріали з хвойних (ГОСТ 9463-88 «Лесоматериальї круглые хвойних пород») та и лиственних порід (ГОСТ 9462-88 «Лесоматериалы круглые лиственных пород»), іменований в подальшому «Товар», на умовах РОВ Одеса в кількості, асортименті, по цінам та строкам, зазначеним у специфікаціях що є додатками та невід'ємною частиною цього Контракту.

Пунктом 1.2. Контракту встановлюється, що Правила Тлумачення Торгівельних Термінів -«Міжнародні торгівельні терміни»(Incoterms-2000) мають обов'язковий характер для сторін в рамках цього Контракту.

Пунктом 1.3. Контракту передбачається, що Відповідач передає у власність Позивачу Товар, а також відповідні документи, необхідні для вивозу Товару за межі митної території України. При цьому Відповідач самостійно здійснює митне оформлення Товару та оформлення всіх необхідних документів, пов'язаних з передачею Товару Перевізнику та його подальшим вивозом за межі митної території України. Усі видатки щодо митного оформлення Товару на території України несе Відповідач. Усі видатки щодо митного оформлення Товару за межами митної території України несе Позивач.

Відповідно до Специфікації №Р11/031401 до Контракту (копія додається до позовної заяви), що є невід'ємною частиною Контракту, укладеної «17»березня 2011 року між Позивачем та Відповідачем, Відповідач зобов'язувався на умовах Контракту поставити Позивачу 4000 куб. м пиловник з сосни, 1,2,3 сорту, діаметром «22+»см, довжиною 3800-6000 мм строком до «ЗО»квітня 2011 року за ціною 123,00 Долари США за 1 куб. м, загальною вартістю 492 000,00 Доларів США, розрахунок за поставлений Товар - в день митного оформлення.

Згідно пункту 2.1. Контракту валютою Контракту є Долар США, а відповідно до пункту 4.1. Контракту плата за Товар, що поставляється по цьому Контракту, здійснюється в Доларах США.

Пунктом 3.1. Контракту встановлюється, що поставка має бути здійснена в строки, узгоджені та письмово погоджені в специфікаціях, або залізничним транспортом, або автомобільним транспортом. Датою передачі Товару Позивачу вважається дата на митній декларації відповідної партії Товару.

Як зазначається в п.4.2. Контракту, Позивач здійснює оплату за кожну партію Товару на підставі виставленого рахунку-фактури (інвойсу) Відповідача, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Відповідача в наступному розмірі:

-          передоплата в розмірі 50% протягом 3 (трьох) банківських днів після виставлення рахунку-фактури (інвойсу) Відповідачем;

-          остаточні 50% протягом 2 (двох) банківських днів після повідомлення Позивача про завантаження вагону або автотранспорту та готовності до початку направлення вагону або автотранспорту на адресу Отримувача.

«17»березня 2011 року Відповідач надав Позивачу інвойс №1 від 17.03.2011 року (копія додається до позовної заяви) на поставку 244 куб. м пиловник 1,2,3 сорту, діаметром «22+»см, довжиною 3800-6000 мм за ціною 123,00 Долари США за 1 куб. м, загальною вартістю ЗО 012 (Тридцять тисяч дванадцять) Доларів США 00 центів.

Позивач «21»березня 2011 року здійснив оплату на користь Відповідача згідно інвойсу №1 від 17.03.2011 року в сумі ЗО 012 (Тридцять тисяч дванадцять) Доларів США 00 центів, що підтверджується платіжним дорученням від 21.03.2011 року за №03211152 (копія додається до позовної заяви).

«20»квітня 2011 року Відповідачем було передано Позивачу Товар, що підтверджується вантажною митною декларацією № 500060703/2011/ (форма МД-2 та форма МД-6) :

Пиловник (колоди) з хвойних порід (сосни звичайної виду Pinus silvestrus L.) з невидаленою корою (необкоркований), сорт 2,3, ГОСТ 9463-88, розміром:

діаметр 22-24 см, довжина 3800-5800 мм, 59,178 куб. м

діаметр 26-36 см, довжина 4000 мм, 19,19 куб. м

діаметр 22-24 см, довжина 3800 мм, 17,3 куб. м,

Всього 95,668 куб. м.

Загальна вартість поставки склала 11 767 (Одинадцять тисяч сімсот шістдесят сім) Доларів США 16 центів, що підтверджується інвойсом №1 від 17.03.2011 року (копія додається до позовної заяви), що був наданий Відповідачем Позивачу.

Інших поставок Товару Відповідачем Позивачу до «З0»квітня 2011 року здійснено не було.

«25»червня 2011 року Позивач звернувся до Відповідача із листом за № 1/07-І)А (копія додається до позовної заяви), в якому зазначив про відсутність необхідності з 15.06.2011 року в продукції, замовленої відповідно до Специфікації №Р11/031401 до Контракту, та запропонував розірвати Контракт шляхом укладення додаткової угоди. Зазначений лист отриманий та зареєстрований Відповідачем «25»червня 2011 року за №1.

«13»липня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Контракту (копія додається до позовної заяви), згідно з п.1 якої Позивач та Відповідач прийшли до угоди про розірвання Контракту.

Пунктом 2, підпунктами 2.1.-2.4. пункту 2 Додаткової угоди №1 від 13.07.2011 року до Контракту встановлювався порядок повернення Відповідачем Позивачу суми передоплати в розмірі 18 244 (Вісімнадцять тисяч двісті сорок чотири) Долара США 84 центи, перерахованої Покупцем Відповідачу відповідно до Специфікації №Р11/031401 до Контракту в рахунок постачання лісоматеріалів по Контракту, шляхом переказу Відповідачем грошових коштів у безготівковому порядку відповідно до чинного законодавства України на банківський рахунок Позивача із наступним графіком:

Перший платіж провести до «20»липня 2011 року (п.2.1.).

5 000,00 Доларів США - в період з «15»липня 2011 року по «15»серпня 2011 року (п.2.2.).

5 864,84 Доларів США - в період з «15»серпня 2011 року по «15» вересня 2011 року (п.2.3.).

7 380,00 Доларів США - на протязі 3-х (трьох) банківських днів з моменту реалізації готової продукції, яка була підготовлена під Специфікацію №Р11/031401 до Контракту, але не пізніше «30»вересня 2011 року (п.2.4.).

Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди №1 від 13.07.2011 року до Контракту Позивач та Відповідач дійшли згоди розірвати Контракт датою надходження на банківський рахунок Покупця суми передоплати, зазначеної в п.2 цієї Додаткової угоди до Контракту, в повному обсязі.

«20»липня 2011 року Відповідачем відповідно до п.2.1. Додаткової угоди №1 від 13.07.2011 року до Контракту перераховано Позивачу грошові кошти в розмірі 1500,00 Доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №003 від 20.07.2011 року (копія додається до позовної заяви), переданого Відповідачем Позивачу факсимільним зв'язком. Зарахування цього платежу також підтверджується банківською випискою банку Позивача (копія додається до позовної заяви).

Більше Відповідачем оплат на користь Позивача здійснено не було.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сторони узгодили припинити виконання договору в частині поставок і дійшли згоди про повернення сплачених коштів

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що позовна заява від 14.12.2011 року №1/12-У А підписана особою, яка не має права її підписувати, що відповідно до частини першої статті 63 ГПК України є підставою для повернення позовної заяви без розгляду. Зазначене не відповідає дійсності з огляду на наступне.

Як зазначається в пункті 1.3. розділу 1 Статуту Позивача, у своїй діяльності товариство керується Цивільним кодексом Литовської Республіки, законом про акціонерні товариства та іншими правовими актами, а також Статутом товариства та внутрішніми документами товариства.

Згідно частини десятої статті 37 Закону Литовської Республіки «Про акціонерні товариства»від 13 липня 2000 року №N/111-1835 (зі змінами та доповненнями) керівник товариства діє від імені товариства та має право одноособово вчиняти правочини, за виключенням випадків, коли статутом товариства встановлене кількісне представництво товариства.

У пункті 5.1. розділу 5 Статуту Позивача зазначається, що товариство має одноосібний орган управління - керівника товариства.

Відповідно до короткого витягу (ідентифікаційні дані) з Реєстру юридичних осіб Литовської Республіки від 01.12.2011 року (копія наявна в матеріалах справи), керівником (директором) Позивача є Владас Лаурінайтіс, яким 7 листопада 2011 року була видана довіреність строком по 31.12.2012 року (нотаріальна копія наявна в матеріалах справи) на представника Позивача громадянина України ОСОБА_2, згідно з якою громадянин України ОСОБА_2 наділявся правом представляти інтереси та вести справи Позивача на території України в судах загальної юрисдикції (в т.ч. господарських та адміністративних судах) з усіма процесуальними правами, що надані законодавством України позивачеві, підписувати від імені Позивача позовні заяви.

Позовна заява скріплена підписом громадянина України ОСОБА_2, особу якого Господарським судом міста Києва встановлено 02.02.2012 року в судовому засіданні у справі №5011-13/412-2012.

Отже, не має підстав вважати обґрунтованими доводи відповідача в частині неповноважності особи, яка подала позов  

За доводами Відповідача у відзиві на позовну заяву від 14.12.2011 року №1/12-ІІА відповідно до пункту 5.3. розділу 5 Статуту Позивача директор не має права приймати рішення щодо довгострокового майна, балансова вартість якого перевищує 1/20 статутного капіталу, рішення про виконання зобов'язань на суму, більш, ніж 1/20 статутного капіталу, рішення про придбання майна за ціною, більшою 1/20 статутного капіталу. Для прийняття таких рішень директор має отримати згоду загальних зборів товариства.

Зазначене Відповідачем вище у відзиві на позовну заяву від 14.12.2011 року №1/12-УА не відповідає дійсності з огляду на наступне.

Відповідач невірно викладає та тлумачить положення пункту 5.3. розділу 5 Статуту Позивача, оскільки у відповідному пункті Статуту Позивача зазначається наступне:

«5.3. Перед прийняттям нижче вказаних рішень, керівник товариства має отримати згоду загальних зборів товариства:

5.3.1.          рішення про довгострокове майно, балансова вартість якого більше ніж 1/20 статутного капіталу, інвестиції, відчуження, оренду (враховуючи окремо кожний вид операції);

5.3.2.          рішення про довгострокове майно, балансова вартість якого більше ніж 1/20 статутного капіталу, заставу та іпотеку (враховуючи загальну суму операцій);

5.3.3.          рішення про виконання інших особистих зобов'язань, сума яких більше ніж 1/20 статутного капіталу, поручительства та гарантій;

5.3.4.          рішення придбати довгострокове майно за ціною, більше ніж 1/20 статутного капіталу.»

Зазначені в пункті 5.3. розділу 5 Статуту Позивача рішення не розповсюджуються на видання

керівником (директором) Позивача довіреностей на підписання позовних заяв до інших суб'єктів господарювання, в тому числі іноземних, що подаються до судів, в тому числі й судів іноземних держав, в порядку відновлення порушених прав, оскільки не стосуються дострокового майна - інвестицій, відчуження, оренди, застави, іпотеки тощо (підпункти 5.3.1., 5.3.2. та 5.3.4. пункту 5.1. розділу 5 Статуту Позивача) та не стосуються виконання інших особистих зобов'язань - поручительства, гарантій тощо (підпункт 5.3.3. пункту 5.1. розділу 5 Статуту Позивача).

Між Позивачем та Відповідачем було укладено Контракт, предметом якого були дрова та лісоматеріали з хвойних (ГОСТ 9463-88 «Лесоматериалыї круглые хвойных пород») та листяних порід (ГОСТ 9462-88 «Лесоматериалы круглые лиственных пород»), а не довгострокове майно.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 14.12.2011 року №1/12-І)А зазначається, що пунктом 3 Додаткової угоди №1 від 13.07.2011 року до Контракту сторони встановили, що Контракт буде розірвано з дати надходження на банківський рахунок Позивача в повному обсязі суми передоплати, перерахованої згідно зі специфікацією №Р11/031401 від 17.03.2011 р. На сьогоднішній день вказана сума передоплати на банківський рахунок Позивача не перерахована, тому Контракт є не розірваним і має виконуватись сторонами.

Зазначене Відповідачем вище у відзиві на позовну заяву від 14.12.2011 року №1/12-ІІА не відповідає дійсності з огляду на наступне.

Як зазначалось вище суд дійшов висновку, що уклавши Додаткову угоду №1 13.07.2011 про сторони узгодили припинити виконання договору в частині поставок і дійшли згоди про повернення сплачених коштів.

Відповідно до частини шостої статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  про договір купівлі-продажу.

Згідно частини першої статті 633 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 3.1. Контракту встановлено, що поставка має бути здійснена в строки, узгоджені та письмово погоджені в специфікаціях.

Згідно частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

У Специфікації №Р11/031401 до Контракту встановлено строк поставки - до 30.04.2011 року.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначається у частині третій статті 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною першою статті 615 ЦК України зазначається, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

В силу приписів частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною першою статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 14.12.2011 року №1/12-ІІА зазначається, що

Позивачем всупереч пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України не вказано обґрунтований

розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Зазначене Відповідачем вище у відзиві на позовну заяву від 14.12.2011 року №1/12-11А не відповідає дійсності з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Як зазначається в частині другій статті 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву не пізніше трьох днів з дня її надходження, про що виносить ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.

Господарським судом міста Києва в порядку статті 64 ГПК України порушено провадження у справі №5011-13/412-2012, чим підтверджено дотримання Позивачем статті 54 ГПК України в повному обсязі, в тому числі й виконання Позивачем пункту 5 частини другої статті 54 ГПК України - виходячи із змісту позовної заяви Позивачем викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначені докази, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов. При цьому Позивачем заявлена вимога щодо стягнення з Відповідача суми основної заборгованості, без застосування штрафних санкцій.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 14.12.2011 року №1/12-І)А зазначається, що в

серпні 2011 року Відповідач поставив Позивачу пиловник з хвойних порід в обсязі 60,596 м куб. на суму 59411,82 грн., що по курсу Національного банку України на день поставки (7,9712 грн./дол. США) становило 7453,30 доларів США. Позивач прийняв вказаний товар, але приховав цей факт від суду, внаслідок чого ним невірно визначена сума заборгованості по Контракту.

Зазначене Відповідачем вище у відзиві на позовну заяву від 14.12.2011 року №1/12-УА не відповідає дійсності з огляду на наступне.

Пунктом 3.1. Контракту встановлено, що поставка має бути здійснена в строки, узгоджені та письмово погоджені в специфікаціях.

У Специфікації №Р11/031401 до Контракту встановлено строк поставки - до 30.04.2011 року.

Згідно частини другої статті 662 ЦК України встановлено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1. ст.1. Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 року №1798-ХІІ «...Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням...».

Пунктом 10.1. Контракту передбачено, що «Всі спори та розбіжності, які можуть виникнути по даному Контракту або у зв'язку із ним, вирішуються сторонами шляхом переговорів. У випадку не врегулювання спірних питань шляхом переговорів, спір передається на вирішення Арбітражного суду країни Продавця (Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-економічна компанія «Скіф», місцезнаходження: Україна, 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 8, офіс 173.).».

Як зазначається у частині першій статті 174 Господарського кодексу України, підставою для виникнення господарських зобов'язань є господарський договір.

Відповідно до частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як зазначається у частині першій статті 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини третьої статті 264 ГК України основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно частини першої статті 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як зазначається у статті 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1)          вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2)          надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до частини другої статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов‘язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Всупереч названим нормам законодавства відповідачем не подано суду жодного  належного або допустимого доказу на які б спростовували зазначені вище обставини.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 123, 124 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд -  

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-економічна компанія «СКІФ»(вул.Васильківська, 8, оф. 173, м. Київ, 03040; ідентифікаційний код: 36482436 )  з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Закритого акціонерного товариства (Литва, 14158, Самовряд. м.Вільнюс, м.Вільнюс, Вакарінє 78; ідентифікаційний код:223904870) борг у сумі 16 744,84 Долари США та 2675,82 грн. –судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                І.Д. Курдельчук

дата складення 21.02.12