Постанова

від 19.07.2012 по справі 5011-13/412-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2012 р. Справа № 5011-13/412-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І. суддівБондар С.В. (доповідач), Капацин Н.В. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово -економічна компанія "Скіф" від позивача: Воробей О.В. від відповідача: не з'явились на рішенняГосподарського суду міста Києва від 16.02.2012 року та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року у справі№ 5011-13/412-2012 за позовомЗакритого акціонерного товариства "СПРУСАС" (Литовська Республіка) доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово -економічна компанія "Скіф" проповернення суми попередньої оплати

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "СПРУСАС" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово -економічна компанія "Скіф" (далі відповідач) про стягнення 16 744 дол. США -попередньої оплата за непоставлений товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до додаткової угоди від 13.07.2011 року, яка підписана між сторонами у справі сторони дійшли згоди про розірвання укладеного контракту та визначили порядок повернення грошових коштів відповідачем позивачу.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові позивачу відмовити в повному обсязі.

В своїй касаційній скарзі відповідач звертає увагу на ту обставину, що судом дана невірна оцінка обставинам справи та порушені вимоги статей 526, 612, 615, 629, 693 ЦК України та ІНКОТЕРМС- 2000. Відповідач також вважає, що позовну заяву підписано особою, яка не мала права її підписувати. Позивачем не були надані судам першої та апеляційної інстанції оригінали статутних документів та свідоцтво про реєстрацію позивача.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

17.03.2011 року між сторонами у справі (позивач -покупець; відповідач -продавець) укладено контракт № 45 -Л (далі Контракт) на постачання лісоматеріалів (далі товар).

Пункт 1.3 Контракту передбачає, що відповідач передає у власність позивачу товар, а також відповідні документи, необхідні для вивозу товару за межі митної території України. При цьому відповідач самостійно здійснює митне оформлення товару та оформлення всіх необхідних документів пов'язаних з передачею товару перевізнику та його подальшим вивозом за межі митної території України. Усі видатки щодо митного оформлення товару на території України несе відповідач. Усі видатки щодо митного оформлення товару за межами митної території України несе позивач (а.с. 22-24).

Відповідно до специфікації № F 11/031401 від 17.03.2011 року загальна кількість товару складає 4 000 куб. м. (піловочник). Загальна вартість товару за контрактом встановлена у розмірі 490 000 дол. США (а.с. 25).

До матеріалів справи залучено копію інвойсу № 1 від 17.03.2011 року до Контракту (а.с.26), в зазначеному інвойсі вказана кількість товару -244 куб. м. та загальна вартість -30 012 дол. США (вартість 1 куб. м. -123 дол. США).

На підставі зазначеного вище інвойсу № 1 від 17.03.2011 року позивачем було здійснено оплату відповідно до платіжного доручення № 03211152 від 21.03.2011 року (а.с. 27).

Відповідно до копії вантажної митної декларації № 5 60703/2011 (а.с. 28) відповідачем відвантажено позивачу 95, 668 куб. м. піловника.

До матеріалів справи залучено копію інвойсу № 1 від 17.03.2011 року до Контракту (а.с. 30), але в цьому інвойсі зазначений інший обсяг товару -95 668 куб. м. і відповідна ціна -11 767,16 дол. США (вартість 1 куб. м. складає 123 дол. США).

Матеріали справи свідчать про те, що позивачу, у відповідності до Контракту, було відвантажено 95, 668 куб. м. піловника, загальною вартістю 11 767, 16 дол. США.

Докази того, що відповідачем було відповідним чином оформлено та додатково відвантажено товар на адресу позивача відсутні.

У червні 2011 року, на адресу відповідача позивачем, надіслано листа, в якому запропоновано розірвати Контракт шляхом підписання додаткової угоди (а.с. 31).

13.07.2011 року між сторонами у справі укладено додаткова угода до Контракту (а.с. 32-33), в якій сторони зазначили, що вони прийшли до угоди про розірвання Контракту (п.1).

Сума передоплати в розмірі 18 244, 84 дол. США перерахована позивачем відповідачу відповідно до специфікації за № F 11/031401 від 17.03.2011 року, в рахунок постачання лісоматеріалів по контракту, підлягає поверненню відповідачем позивачу шляхом переказу відповідачем грошових коштів, у безготівковому порядку відповідно до чинного законодавства України на банківський рахунок позивача згідно із наступним графіком: 1-й платіж проводиться до 20.07.2011 року. 5 000 дол. США -в період з 15 липня 2011 року по 15серпня 2011 року; 5 864,84 дол. США в період з 15 серпня 2011 року по 15 вересня 2011 року; 7 380 дол. США на протязі 3- банківських днів з моменту реалізації готової продукції, яка була підготовлена під специфікацію № F 11/031401 від 17.03.2011 року, згідно даного Контракту на поставку лісоматеріалів, але не пізніше 30 вересня 2011 року (п.2; 2.1- 2.4).

Сторони дійшли згоди розірвати Контракт, датою надходження на банківський рахунок позивача суми передоплати зазначеною в пункті 2 цієї додаткової угоди до Контракту в повному обсязі.

Як вбачається з зазначених вище інвойсів сума 18 244, 84 дол. США є різницею між даними, які зазначені в одному з інвойсів від 17.03.2011 року -30 012 дол. США та в інвойсі від 17.03.2011 року, в якому зазначена сума 11 767, 16 дол. США і за яким було здійснено фактичне відвантаження товару.

Відповідно до платіжного доручення № 003 від 20.07.2011 року відповідачем на рахунок позивача була перерахована частина заборгованості у розмірі 1 500 дол. США, що було враховано позивачем при подачі позовної заяви.

Відповідно до ч.3 ст.653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюються або припиняються з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

До матеріалів справи залучено нотаріально посвідчені копії реєстраційного посвідчення та Статуту позивача з відповідним перекладом (а.с. 9- 17) на які поширюється Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.

Відповідно до Статуту позивача при спілкуванні з іншими особами від імені товариства одноосібно діє керівник товариства -директор (п.5.2 Статуту).

Статутом позивача не встановлено обмежень повноважень директора щодо подачі позовів до контрагентів та видачі відповідних довіреностей.

Враховуючи те, що відповідно до додаткової угоди до Контракту відповідач повинен був повернути передоплату не пізніше 30.09.2011 року, наявність заборгованості у відповідача в обсязі 16 744 дол. США підтверджується матеріалами справи, а також те, що статус позивача підтверджено відповідними документами, суди обґрунтовано прийшли до висновку про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а судові рішення прийняті у справі є законними та обґрунтованими та повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово -економічна компанія "Скіф" відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року у справі № 5011-13/412-2012 залишити без змін.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

Н.В.Капацин