Постанова

від 14.05.2012 по справі 5011-13/412-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2012 № 5011-13/412-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

згідно з протоколом судового засідання від 14.05.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-економічна компанія «СКІФ» на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року

по справі № 5011-13/412-2012 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом закритого акціонерного товариства «СПРУСАС»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-економічна компанія «СКІФ»

про повернення суми попередньої оплати, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року у справі № 5011-13/412-2012 задоволено позов закритого акціонерного товариства «СПРУСАС» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-економічна компанія «СКІФ» про повернення суми попередньої оплати. Стягнуто з ТОВ «Торгово-економічна компанія «СКІФ» на користь ЗАТ «СПРУСАС» борг у сумі 16 744,84 Долари США та 2 675,82 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-економічна компанія «СКІФ» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити повністю.

В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 року у справі № 5011-13/412/2012 прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ «Торгово-економічна компанія «СКІФ» і призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Закритим акціонерним товариством «СПРУСАС» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року у справі №5011-13/412-2012 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення і підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Представники позивача приймали участь в судових засіданнях та надали свої пояснення і заперечили проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі та просили рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-економічна компанія «СКІФ» - без задоволення.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2011 року між закритим акціонерним товариством «СПРУСАС», Литва, (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-економічна компанія «СКІФ», Україна, (продавець), укладено контракт №45-Л про постачання лісоматеріалів (далі - контракт).

За умовами п.1.1 контракту відповідач продає, а позивач купує дрова та лісоматеріали з хвойних (ГОСТ 9463-88 «Лесоматериальї круглые хвойних пород») та и лиственних порід (ГОСТ 9462-88 «Лесоматериалы круглые лиственных пород»), іменований в подальшому «товар», на умовах РОВ Одеса в кількості, асортименті, по цінам та строкам, зазначеним у специфікаціях що є додатками та невід'ємною частиною цього контракту.

Відповідно до п. 1.2 контракту Правила Тлумачення Торгівельних Термінів -«Міжнародні торгівельні терміни» (Incoterms-2000) мають обов'язковий характер для сторін в рамках цього контракту.

Пунктом 1.3 контракту передбачено, що відповідач передає у власність позивачу товар, а також відповідні документи, необхідні для вивозу товару за межі митної території України. При цьому відповідач самостійно здійснює митне оформлення товару та оформлення всіх необхідних документів, пов'язаних з передачею товару перевізнику та його подальшим вивозом за межі митної території України. Усі видатки щодо митного оформлення товару на території України несе відповідач. Усі видатки щодо митного оформлення товару за межами митної території України несе позивач.

Відповідно до специфікації №Р11/031401 до контракту, що є невід'ємною частиною контракту, укладеної 17.03.2011 року між сторонами, відповідач зобов'язувався на умовах контракту поставити позивачу 4000 куб.м пиловника з сосни 1, 2, 3 сорту, діаметром «22+» см, довжиною 3800-6000 мм строком до 30.04.2011 року за ціною 123,00 Долари США за 1 куб.м, загальною вартістю 492 000,00 доларів США, розрахунок за поставлений товар - в день митного оформлення.

Згідно з пунктом 2.1 контракту валютою контракту є долар США, а відповідно до пункту 4.1 контракту плата за товар, що поставляється по цьому контракту, здійснюється в доларах США.

Пунктом 3.1 контракту встановлюється, що поставка має бути здійснена в строки, узгоджені та письмово погоджені в специфікаціях, або залізничним транспортом, або автомобільним транспортом. Датою передачі товару позивачу вважається дата на митній декларації відповідної партії товару.

У пункті 4.2 контракту передбачено, що позивач здійснює оплату за кожну партію товару на підставі виставленого рахунку-фактури (інвойсу) Відповідача, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача в наступному розмірі:

- передоплата в розмірі 50% протягом 3 (трьох) банківських днів після виставлення рахунку-фактури (інвойсу) відповідачем;

- остаточні 50% протягом 2 (двох) банківських днів після повідомлення позивача про завантаження вагону або автотранспорту та готовності до початку направлення вагону або автотранспорту на адресу отримувача.

17.03.2011 року відповідач надав позивачу інвойс №1 від 17.03.2011 року на поставку 244 куб.м пиловника 1, 2, 3 сорту, діаметром «22+» см, довжиною 3800-6000 мм за ціною 123,00 длари США за 1 куб.м, загальною вартістю 30 012 (тридцять тисяч дванадцять) доларів США 00 центів.

Позивач 21.03.2011 року здійснив оплату на користь відповідача згідно інвойсу №1 від 17.03.2011 року в сумі 30 012 (тридцять тисяч дванадцять) доларів США 00 центів, що підтверджується платіжним дорученням від 21.03.2011 року за №03211152.

20.04.2011 року відповідачем було передано позивачу товар, що підтверджується вантажною митною декларацією № 500060703/2011/ (форма МД-2 та форма МД-6), а саме: пиловник (колоди) з хвойних порід (сосни звичайної виду Pinus silvestrus L.) з невидаленою корою (необкоркований), сорт 2,3, ГОСТ 9463-88, розміром: діаметр 22-24 см, довжина 3800-5800 мм, 59,178 куб.м; діаметр 26-36 см, довжина 4000 мм, 19,19 куб.м; діаметр 22-24 см, довжина 3800 мм, 17,3 куб.м; Всього 95,668 куб.м.

Загальна вартість поставки склала 11 767 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят сім) доларів США 16 центів, що підтверджується інвойсом №1 від 17.03.2011 року, який був наданий відповідачем позивачу.

Інших поставок товару позивачу до 30.04.2011 року відповідачем здійснено не було.

25.06.2011 року позивач звернувся до відповідача із листом за № 1/07-І)А, в якому зазначив про відсутність необхідності з 15.06.2011 року в продукції, замовленої відповідно до специфікації №Р11/031401 до контракту, та запропонував розірвати контракт шляхом укладення додаткової угоди. Зазначений лист отриманий та зареєстрований відповідачем 25.06.2011 року за №1.

13.07.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до контракту, згідно з п.1 якої позивач та відповідач прийшли до угоди про розірвання контракту.

У грудні 2011 року ЗАТ «СПРУСАС» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Торгово-економічна компанія «СКІФ» про повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 16 744 (шістнадцять тисяч сімсот сорок чотири) долари США 84 центи.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 16 744 (шістнадцять тисяч сімсот сорок чотири) долари США 84 центи є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Пунктом 2, підпунктами 2.1-2.4 пункту 2 додаткової угоди №1 від 13.07.2011 року до контракту встановлювався порядок повернення відповідачем позивачу суми передоплати в розмірі 18 244 (вісімнадцять тисяч двісті сорок чотири) долара США 84 центи, перерахованої покупцем відповідачу відповідно до специфікації №Р11/031401 до контракту в рахунок постачання лісоматеріалів по контракту, шляхом переказу відповідачем грошових коштів у безготівковому порядку відповідно до чинного законодавства України на банківський рахунок позивача із наступним графіком:

Перший платіж провести до 20.07.2011 року (п. 2.1).

5 000,00 доларів США - в період з 15.07.2011 року по 15.08.2011 року (п. 2.2).

5 864,84 доларів США - в період з 15.08.2011 року по 15.09.2011 року (п. 2.3).

7 380,00 доларів США - на протязі 3-х (трьох) банківських днів з моменту реалізації готової продукції, яка була підготовлена під специфікацію №Р11/031401 до контракту, але не пізніше 30.09.2011 року (п. 2.4).

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди №1 від 13.07.2011 року до контракту позивач та відповідач дійшли згоди розірвати контракт датою надходження на банківський рахунок покупця суми передоплати, зазначеної в п. 2 цієї додаткової угоди до контракту, в повному обсязі.

20.07.2011 року відповідачем відповідно до п. 2.1 додаткової угоди №1 від 13.07.2011 року до контракту перераховано позивачу грошові кошти в розмірі 1500,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №003 від 20.07.2011 року, переданого відповідачем позивачу факсимільним зв'язком. Зарахування цього платежу підтверджується банківською випискою банку позивача.

Під час розгляду справи судом першої інстанції достовірно було встановлено та досліджено той факт, що відповідачем оплат на користь позивача більше здійснено не було. Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що сторони узгодили припинити виконання договору в частині поставок і дійшли згоди про повернення сплачених коштів.

Одночасно, судова колегія не приймає до уваги твердження скаржника, що відповідно до пункту 5.3 розділу 5 Статуту позивача директор не має права приймати рішення щодо довгострокового майна, балансова вартість якого перевищує 1/20 статутного капіталу, рішення про виконання зобов'язань на суму, більш, ніж 1/20 статутного капіталу, рішення про придбання майна за ціною, більшою 1/20 статутного капіталу. Для прийняття таких рішень директор має отримати згоду загальних зборів товариства.

На переконання судової колегії відповідач невірно викладає та тлумачить положення пункту 5.3. розділу 5 Статуту позивача, оскільки у відповідному пункті Статуту позивача зазначається наступне.

5.3. Перед прийняттям нижче вказаних рішень, керівник товариства має отримати згоду загальних зборів товариства:

5.3.1.рішення про довгострокове майно, балансова вартість якого більше ніж 1/20 статутного капіталу, інвестиції, відчуження, оренду (враховуючи окремо кожний вид операції);

5.3.2.рішення про довгострокове майно, балансова вартість якого більше ніж 1/20 статутного капіталу, заставу та іпотеку (враховуючи загальну суму операцій);

5.3.3.рішення про виконання інших особистих зобов'язань, сума яких більше ніж 1/20 статутного капіталу, поручительства та гарантій;

5.3.4.рішення придбати довгострокове майно за ціною, більше ніж 1/20 статутного капіталу.

Зазначені в пункті 5.3. розділу 5 Статуту позивача рішення не розповсюджуються на видання керівником (директором) позивача довіреностей на підписання позовних заяв до інших суб'єктів господарювання, в тому числі іноземних, що подаються до судів, в тому числі й судів іноземних держав, в порядку відновлення порушених прав, оскільки не стосуються дострокового майна - інвестицій, відчуження, оренди, застави, іпотеки тощо (підпункти 5.3.1, 5.3.2 та 5.3.4 пункту 5.1 розділу 5 статуту позивача) та не стосуються виконання інших особистих зобов'язань - поручительства, гарантій тощо (підпункт 5.3.3 пункту 5.1 розділу 5 статуту позивача).

Між позивачем та відповідачем було укладено контракт, предметом якого були дрова та лісоматеріали з хвойних (ГОСТ 9463-88 «Лесоматериалы круглые хвойных пород») та листяних порід (ГОСТ 9462-88 «Лесоматериалы круглые лиственных пород»), а не довгострокове майно.

Відповідно до частини шостої статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 633 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.1 контракту поставка має бути здійснена в строки, узгоджені та письмово погоджені в специфікаціях.

Згідно з частиною першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

У специфікації №Р11/031401 до контракту встановлено строк поставки - до 30.04.2011 року.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначається у частині третій статті 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною першою статті 615 ЦК України зазначається, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

В силу приписів частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Окрім цього, у своїх доводах скаржник посилається на те, що в серпні 2011 року відповідач поставив позивачу пиловник з хвойних порід в обсязі 60,596 м3 на суму 59411,82 грн., що по курсу Національного банку України на день поставки (7,9712 грн./дол. США) становило 7 453,30 доларів США. Позивач прийняв вказаний товар, але приховав цей факт від суду, внаслідок чого ним невірно визначена сума заборгованості по контракту. Проте, зазначені обставини не відповідають дійсності з огляду на наступне.

Пунктом 3.1 контракту встановлено, що поставка має бути здійснена в строки, узгоджені та письмово погоджені в специфікаціях.

У специфікації №Р11/031401 до контракту встановлено строк поставки - до 30.04.2011 року.

Частиною 2 статті 662 ЦК України встановлено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Нормами статті 1 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Разом з цим, пунктом 10.1 контракту сторонами узгоджено, що всі спори та розбіжності, які можуть виникнути по даному контракту або у зв'язку із ним, вирішуються сторонами шляхом переговорів. У випадку не врегулювання спірних питань шляхом переговорів, спір передається на вирішення арбітражного суду країни продавця (товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-економічна компанія «Скіф», місцезнаходження: Україна, 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 8, офіс 173.).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини другої статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суму попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 16 744 (шістнадцять тисяч сімсот сорок чотири) долари США 84 центи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-економічна компанія «СКІФ» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 16.02.2012 року та про необґрунтованість позовних про повернення суми попередньої оплати.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року у справі №5011-13/412-2012 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

За таких обставин, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-економічна компанія «СКІФ» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року у справі № 5011-13/412-2012 має бути залишено без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-економічна компанія «СКІФ» на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року у справі № 5011-13/412-2012 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року у справі № 5011-13/412-2012 - залишити без змін.

3. Справу № 5011-13/412-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Гаврилюк О.М.

Мальченко А.О.