Рішення

від 09.02.2012 по справі 30/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/12

09.02.12

За позовом  Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”

До                 Товариства з обмеженою відповідальністю “СТАРКарго”

Про               стягнення 53 276,17 грн.

                                                                                                   Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача       ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 35-30-5 від 03.01.12.

Від відповідача  ОСОБА_2 –представник за довіреністю № б/н від 10.01.12.;

                            ОСОБА_3 –представник за довіреністю № б/н від 10.01.12.

Рішення прийнято 09.02.12. на підстав ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 24.01.12. по 02.02.12., з 02.02.12. по 09.02.12.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” до Товариства з обмеженою відповідальністю “СТАРКарго” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання комунальних послуг для орендованого приміщення  № 02.1.2-25-174 від 10.03.09. в розмірі 53 276,17 грн., а саме: основна заборгованість –46 234,54 грн.; пеня –5 086,40 грн.; збитки від інфляції –970,76 грн.; 3 % річних –984,47 грн.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.11. порушено провадження у справі № 30/12, розгляд справи було призначено на 12.01.12. о 15-00.

Позивачем в судовому засіданні 12.01.12. подано письмові пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 12.01.12. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 14.12.11. про порушення провадження у справі № 30/12 не виконав, але 12.01.12. через відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду, в зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

23.01.12. відповідачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано письмовий відзив а позов, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.12. розгляд справи № 30/12 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 24.01.12. о 15-40.

В судовому засіданні 24.01.12. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.02.12 о 15-45.

Представником позивача в судовому засіданні 02.02.12. подано письмові заперечення на відзив відповідача.

02.02.12. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено перерву до 09.02.12. о 09-30.

В судовому засіданні 09.02.12. позивач підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні 09.02.12. проти позову заперечують та просять суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/12.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

10.03.09. між Державним підприємством “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (Аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СТАРКарго” (Клієнт) укладено Договір № 02.1.2-25-174 про надання комунальних послуг для орендованого приміщення (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) у зв'язку з наданням Клієнту в оренду майна Аеропорту, саме: приміщення № 45 на 2 поверсі офісної будівлі служби поштово-вантажного обслуговування площею 15,60 кв. м, яке знаходиться на балансі Аеропорту, Аеропорт надає, а Клієнт отримує наступні комунальні послуги:

- забезпечення приміщення теплом (теплова енергія);

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці;

- використання води для прибирання орендованих приміщень самостійно Клієнтом;

- прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів;

- прибирання приміщення загального користування;

- електрозабезпечення;

- передача електроенергії мережами Аеропорту та ін.

Відповідно до п. 6.1 Договору, сторонами погоджено термін його дії –з дати підписання сторонами акту приймання-передачі - один рік.

07.10.08. між сторонами було підписано акт приймання-передачі приміщення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вважає, що відповідачем в порушення умов Договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за період з серпня 2010 р. по серпень 2011р. в розмірі 46 234,54 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 2.2.2 Договору, Клієнт зобов'язався щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Аеропорту рахунок та акт приймання - здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється Клієнтом до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання - здачі виконаних послуг Клієнт зобов'язаний повернути в бухгалтерію Аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт приймання –здачі виконаних послуг не буде повернутий Аеропорту, він вважається підписаним сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлялись відповідачу відповідні рахунки на оплату комунальних послуг, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Але всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню, відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення платежів за надані послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, що становить 46 234,54 грн.

Згідно п. 1.5 Договору, сторонами погоджено, що при порушенні Аеропортом умов Договору щодо якості надання послуг, сторони протягом двох днів після порушення укладають та підписують акт-претензію, в якому зазначаються терміни, види відхилення показників у наданні послуг, тощо. Аеропорт протягом трьох робочих днів після підписання акту-претензії вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово Клієнту обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій Клієнта вирішуються в суді. Клієнт має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

В матеріалах справи відсутні докази підписання між сторонами акту-претензії щодо якості наданих з боку позивача послуг, а отже, з наведеного вбачається, що позивачем не порушувались умови вказаного вище Договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати наданих комунальних послуг є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  3% річних в розмірі 984,47 грн. та 970,76 грн. –збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 984,47 грн. –3 % річних та 970,76 грн. –збитків від інфляції.

Крім того, позивач на підставі п. 4.2 Договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 086,40 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору передбачено, що Клієнт зобов'язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати Аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 5 086,40 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи вищевказане, позовні вимоги Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –                              

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СТАРКарго” (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31954293) на користь Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069) 46 234 (сорок шість тисяч двісті тридцять чотири) грн. 54 коп. –основного боргу, 984 (дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 47 коп. –3 % річних, 970 (дев'ятсот сімдесят) грн. 76 коп. –збитків від інфляції, 5 086 (п'ять тисяч вісімдесят шість) грн. 40 коп. –пені, 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. –судового збору.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                         Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 16.02.12.