Постанова

від 07.10.2008 по справі 1/71-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/71-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2008                                                                                   Справа № 1/71-08  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Дмитренко А.К.(доповідач)

суддів: Прокопенко А.Є., Павловського П.П.

Представники сторін:

від позивача: Шевцова А.В., довіреність №14/11327  від 16.07.07,  юрисконсульт;

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  25.03.08р.  у справі № 1/71-08

за позовом відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

до комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м.Кривий Ріг

про  стягнення 5 000 грн.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.08 суддя Рудь І.А. відмовила відкритому акціонерному товариству "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" у позові про стягнення з відповідача 5 000 грн. штрафу за несанкціонований вивіз майна з території комбіната.

          Не погоджуючись з рішенням суду, відкрите акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" просить його скасувати посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

          Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" вважає рішення законним і просить його залишити без змін.

          У клопотанні від 06.10.08 відповідач просить розглянути скаргу без участі його представника.

          Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

          Між відкритим акціонерним товариством "Інгулецький гірничо -- збагачувальний комбінат" та комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" було укладено договір від 20.12.2005 р. № 1012 на відпуск теплової енергії для потреб населення, вентиляції, гарячого водопостачання і пару.          

          23.07.2007 р. на території ВАТ "ІнГЗК" було затримано працівника КПТС "Криворіжтепломережа'" Балана М.Є. під час несанкціонованого вивозу з території підприємства 1-го кілограму алюмінію, про що працівниками управління безпеки ВАТ "ІнГЗК" в присутності представника відповідача та затриманого працівника КПТМ "Криворіжтепломережа" Балана М.Є. було складено акт про затримання працівника підрядної організації.

          У протоколі врегулювання розбіжностей до договору від 20.12.2005 p. №1012 сторони узгодили умови п.п.5.32 договору і зазначили, що при затриманні працівника "Постачальника" чи "Споживача" під час несанкціонованого виносу (вивозу) з території ВАТ "ІнГЗК'" чи території КПТМ "Криворіжтепломережа" майна, що не належить даному працівникові, чи присвоєння такого майна без факту його вивозу та ненаданні протягом 3-х днів доказів правомірності користування і володіння цим майном, "Постачальник" чи "Споживач" сплачує штраф в розмірі вартості майна, але не менше 5 000 грн.                     Судом не прийнято до уваги,   що   цей   протокол   врегулювання  розбіжностей   було   підписано   сторонами   в результаті взаємної згоди, на підставі вільного волевиявлення, з урахуванням інтересів обох сторін,  при цьому відповідач підписав протокол без будь-яких зауважень чи заперечень, тим самим погодившись з його умовами.                                                                                           При винесенні рішення господарським судом не застосовано ст. 627 Цивільного кодексу України, згідно з якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості та залишено поза увагою статтю 629 Цивільного кодексу України, де зазначено, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, а також ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України в якій вказано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.                                                   До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.                                                                                                               В силу ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони, та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          В п.п. 5.32 договору від 20.12.2005 р. № 1012 сторони чітко узгодили, що за порушення загальноприйнятих норм і правил поведінки (зокрема, несанкціонований вивіз товарно-матеріальних цінностей або їх присвоєння без факту вивезення) при знаходженні на території "Споживача" чи "Постачальника" до винної сторони застосовуються господарські санкції у вигляді штрафних санкцій.

          Згідно з ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

          Таким чином, твердження відповідача про невідповідність п.п. 5.32. договору від 20.12.2005 р. № 1012 чинному законодавству України є безпідставним.                                                                                                                                  В оскаржуваному рішенні суд вказує, що "позивачем не надано доказів того, що 1 кг алюмінію не належить працівнику відповідача (Балану М.Є.) та що він його привласнив, тобто позивачем не надано доказів того, що алюміній належить останньому". Як зазначалось вище, відповідно до п.п. 5.32 договору від 20.12.05 № 1012 (в редакції протоколу врегулювання розбіжностей) при затриманні працівника постачальника чи споживача під час несанкціонованого виносу (вивозу) з території відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" чи території комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" майна, що не належить даному працівникові чи присвоєння такого   майна  без   факту  його   вивозу  та   не   наданні   протягом   3-х днів доказів правомірності користування і володіння цим майном, "Постачальник" чи "Споживач'' сплачує штраф в розмірі вартості майна, але не менше 5 000 грн. При цьому в договорі сторони не обумовили, що підприємство, на території якого було затримано працівника підрядника при спробі несанкціонованого вивезення майна, повинно надати докази того, що вилучене майно належить цьому підприємству. Навпаки, ВАТ "ІнГЗК" та КПТМ "Криворіжтепломережа" домовились, що надання доказів правомірності  користування і володіння вилученим майном, покладається на сторону, працівника якої було затримано при спробі несанкціонованого вивезення товарно-матеріальних цінностей.                                                                                Таким чином, в п.п.  5.32  вищезазначеного договору сторони узгодили, що однією з підстав для застосування до винної  сторони господарських  санкцій,  є ненадання цією стороною доказів правомірності користування і володіння вилученим майном.

          Після затримання працівника КПТМ "Криворіжтепломережа" Балана М.Є. на контрольно-пропускному пункті ВАТ "ІнГЗК" при спробі несанкціонованого вивезення товарно-матеріальних цінностей відповідач ані протягом 3-х днів, ані в подальшому не надав позивачеві жодних пояснень з приводу вилучення у його працівника 1 кг алюмінію та доказів правомірності володіння і користування вилученим майном. Ці докази не були надані відповідачем і суду.

          Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Факт несанкціонованого вивозу майна з території позивача підтверджується актом про затримання працівника підрядної організації від 23.07.2007 p., протоколом обшуку та виїмки від 23.07.2007 p., протоколом зважування та письмовими поясненнями самого затриманого працівника.

          При винесенні рішення судом не взято до уваги, що всі ці документи складались працівниками управління безпеки ВАТ "ІнГЗК" у присутності затриманого працівника Балана М.Є. та представника КПТМ "Криворіжтепломережа" Нестеренко А.С. При цьому вищевказані документи були підписані Баланом М.Є. та Нестеренко А.Є. без будь - яких заперечень та зауважень.

          Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком господарського суду про те, що всі документи, надані позивачем в підтвердження своїх позовних вимог, не є належними доказами, що підтверджують вину працівника відповідача, оскільки відсутні документи правоохоронних органів, складених у відповідності до чинного законодавства по факту злочину, скоєному Баланом М.Є., з наступних підстав.

          В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Позивачем було надано суду достатньо доказів, що підтверджують факт несанкціонованого вивозу працівником КПТМ "Криворіжтепломережа" з території ВАТ "ІнГЗК" не задекларованих товарно-матеріальних цінностей, зокрема, акт про затримання працівника підрядної організації, протокол огляду і виїмки, протокол зважування, рапорт працівника управління безпеки ВАТ "ІнГЗК", який проводив затримання працівника відповідача і вилучення у нього 1 кг алюмінію.

          Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Чинним законодавством не встановлено, якими конкретно доказами повинно бути підтверджено факт затримання службою  охорони  приватного  підприємства особи,  що  намагається вивезти з його території товарно-матеріальні цінності без відповідних документів.                                                                            Вищеперелічені документи, які позивач надав суду в обгрунтування своїх вимог, було складено працівниками управління безпеки ВАТ "ІнГЗК" у присутності затриманого працівника і представника КПТМ "Криворіжтепломережа" відповідно до Положення про забезпечення пропускного і внутріоб'єктового режиму охорони ВАТ "ІнГЗК", яке розроблено у відповідності з Типовим положенням про пропускний і внутріоб'єктовий режим на підприємствах і в організаціях Державного комітету промислової політики України, затвердженого наказом від 18.03.1993 р. № 1-15, та вимогами міжнародного стандарту МС JSO 9001-2000. Відповідно до цього Положення на території ВАТ «ІнГЗК»встановлено пропускний режим, дотримання якого є обов'язковим для всіх структурних підрозділів ВАТ "ІнГЗК", а також підрядних і сторонніх організацій і установ, що виконують роботи на території товариства.                     У матеріалах справи є письмові пояснення затриманого працівника КПТМ "Криворіжтепломережа", в яких він зазначив, що при заїзді на територію ВАТ "ІнГЗК" охорона його попереджала про заборону вивозу з території підприємства товарно-матеріальних цінностей, які не було пред'явлено при в'їзді. Незважаючи на попередження, працівник відповідача вчинив спробу вивезти через контрольно -пропускний пункт з території ВАТ "ІнГЗК" товарно-матеріальні цінності, які йому не належать.

          Пунктом п. 4.2.3. згаданого Положення передбачено, що для проведення перевірки і складання відповідних документів затриманню підлягають особи, що перевозять чи переносять ТМЦ без відповідних документів. Таким чином, відповідно до Положення про забезпечення пропускного і внутріоб'єктового режиму охорони ВАТ "Інгулецький ГЗК" співробітниками управління безпеки ВАТ "ІнГЗК" було затримано працівника КПТМ "Криворіжтепломережа" при спробі несанкціонованого вивозу ТМЦ, та у присутності затриманого і його керівника складено відповідні документи, передбачені цим Положенням.                              Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції необґрунтовано послався на ст. 62 Конституції України, в силу якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Крім цього суд послався на відсутність документів правоохоронних органів, що підтверджують вину працівника відповідача. У зв"язку з цим слід зазначити, що в даному випадку документи правоохоронних органів, які б підтверджували вину працівника відповідача у вчиненні злочину, взагалі не мають вирішального значення для розгляду цієї справи, оскільки в п.п. 5.32. договору від 20.12.2005р. № 1012 сторони узгодили, що підставою для застосування господарських санкцій до винної сторони є не наявність документів, складених правоохоронними органами, що підтверджують вину затриманого працівника, а сам факт несанкціонованого вивозу (тобто вивозу без відповідних документів) майна, що не належить даному працівникові чи присвоєння такого майна без факту його вивозу та ненадання протягом 3-х днів доказів правомірності користування і володіння цим майном.

          За таких обставин висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, що є підставою для його скасування.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105  Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.08 у даній справі скасувати.

          Стягнути з комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий  Ріг  на  користь  відкритого  акціонерного товариства  "Інгулецький   гірничо-збагачувальний  комбінат",  м.  Кривий  Ріг  5 000 грн. штрафу, 102 грн. держмита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видавши наказ.

          Стягнути з комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м.Кривий Ріг на користь відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг 51 грн. витрат по апеляційній скарзі, видавши наказ.

          Виконання цієї постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий                                                                     А.К.Дмитренко

Суддя                                                                                 А.Є.Прокопенко

Суддя                                                                                 П.П. Павловський