Постанова

від 11.12.2008 по справі 1/71-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/71-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 грудня 2008 р.                                                                                    № 1/71-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:  Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю повноважних представників: позивача –Шевцової А.В.,

відповідача –

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року у справі за позовом ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення 5000 грн.,

ВСТАНОВИВ:

          У січні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення 5000 грн. штрафу за несанкціонований вивіз з території позивача майна.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2008 року (суддя Рудь І.А.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року рішення суду скасовано. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5000 грн. штрафу, судові витрати.

          Не погоджуючись з вказаною постановою суду, відповідач просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

          Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як правильно встановлено апеляційним господарським судом, 20 грудня 2005 року між сторонами у справі було укладено договір №1012 на відпуск теплової енергії для потреб населення, вентиляції, гарячого водопостачання і пару.

23 липня 2007 року на території позивача було затримано працівника відповідача під час несанкціонованого вивозу з території підприємства 1-го кілограму алюмінію, про що працівниками управління безпеки ВАТ "ІнГЗК" в присутності представника відповідача було складено акт про затримання працівника підрядної організації.

Протоколом врегулювання розбіжностей від 20 грудня 2005 року до укладеного договору №1012 сторони узгодили умови п.п.5.32 договору і передбачили, що при затриманні працівника "Постачальника" чи "Споживача" під час несанкціонованого виносу (вивозу) з території ВАТ "ІнГЗК"' чи території КПТМ "Криворіжтепломережа" майна, що не належить даному працівникові чи присвоєння такого майна без факту його вивозу та ненаданні протягом 3-х днів доказів правомірності користування і володіння цим майном, "Постачальник" чи "Споживач" сплачує штраф в розмірі вартості майна, але не менше 5 000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони, та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

На підставі ч.2 ст.216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про те, що вказаним протоколом врегулювання розбіжностей від 20.12.2005 року до укладеного договору сторони, узгодивши п.5.32 договору передбачили, що умовою застосування до винної сторони господарських санкцій є наявність факту несанкціонованого вивозу (тобто вивозу без відповідних документів) майна, що не належить даному працівникові чи присвоєння такого майна без факту його вивозу та ненадання винною стороною протягом трьох днів доказів правомірності користування і володіння вилученим майном.

Після затримання працівника відповідача на контрольно-пропускному пункті позивача при спробі несанкціонованого вивезення товарно-матеріальних цінностей відповідачем не було надано жодних доказів правомірності володіння і користування вилученим майном.

          На підставі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що при розгляді справи суд  апеляційної інстанції правильно визнав обгрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5000 грн.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Приймаючи оскаржувану постанову, якою скасовано рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд вірно визнав необгрунтованим висновок місцевого суду про визнання такими, що не можуть вважатись належними та допустимими доказами документи, надані позивачем в підтвердження заявлених ним позовних вимог.

За таких обставин, оскаржувана постанова відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

                           П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року залишити без змін, а касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" – без задоволення.

Головуючий, суддя                                                   В.Дерепа

Судді                                                                           Б.Грек

                                                                                   Л.Стратієнко