Рішення

від 15.09.2008 по справі 17/22пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/22пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.08                                                                                 Справа № 17/22пд

За позовом Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”, м. Луганськ

до Товариства співвласників квартир “Івар”,  м. Луганськ

про спонукання відповідача укласти додаткову угоду в редакції позивача

                                                                                                           Суддя   Фонова О.С.                                                

                                                   Представники:

від позивача –Калашнікова Г.Л., довіреність № 20-д від 07.04.2008;

від відповідача –Коваленко А.О., посвідчення № 442882 від 28.02.2005;

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про спонукання відповідача укласти  додаткову угоду до договору № 715 від 01.08.2007 на поставку теплової енергії у його редакції (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.09.2008 № 15/42-7/1045), а саме:

–          пункт 1 Додаткової угоди - „Викласти пункт  4.2.2 Договору у наступній редакції „Обмежувати або припиняти постачання теплової енергії у випадку та порядку, передбаченому чинним законодавством України”;

–          пункт 2 Додаткової угоди - „Викласти пункт 6.4 Договору  у наступній редакції „Розрахунковим періодом є календарний місяць”;

–          пункт 3 Додаткової угоди  –„Викласти пункт  6.6 Договору у наступній редакції  „Тариф на момент укладення договору  складає (для населення):

а) за ЦО 1 м2 опалювальної площі – 4,56 грн./міс. з ПДВ;

б) за ГВП: за наявністю приладів обліку за 1м3 - 10,10 грн./міс. з ПДВ; за   

  відсутністю приладів обліку 1 люд. –32,26 грн./міс. з ПДВ;

в) за 1 Гкал спожитої енергії –190,00 грн./міс. с ПДВ.”;

–          пункт 4 Додаткової угоди  –Доповнити договір пунктом 6.7 в наступній  редакції: „Про всі зміни тарифів Постачальник повідомляє Споживача письмово та через засоби масової інформації”;

–          пункт 5 Додаткової угоди -  Інші умови договору залишаються незмінними та сторони підтверджують по них свої зобов‘язання

–          пункт 6 Додаткової угоди –Дана додаткова угода є невід‘ємною частиною договору та не може бути змінена в одноособовому порядку;

–          пункт 7 Додаткової угоди - Додаткова угода вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2010.

Відповідач у відзиві та поясненнях на позовну заяву з позовом не згоден. Він зазначає, що зазначений договір необхідно відкоректувати з урахуванням рішення господарського суду Луганської області у справі № 1/31пд. Отже, договір повинен бути прийнятий у редакції відповідача  або позивачу необхідно перейти на договір з мешканцями будинку.

Раніше позивач вже звертався до суду з позовом про затвердження проекту договору № 715 від 01.08.2007 на поставку теплової енергії у редакції позивача, у зв'язку з незгодою з протоколом розбіжностей, підписаним відповідачем. Рішенням у справі  № 1/31пд від 09.04.2008 даний позов було залишено без задоволення. Позивач знову звертається до суду з тією ж  вимогою, що суперечить діючому законодавству.

Крім того,  позивачем порушений  20 денний строк звернення до суду у разі незгоди з протоколом розбіжностей, передбачений статтею 181 Господарського  кодексу України   (далі –ГК України).  У зв'язку з чим,  відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та визнати додаткову угоду  з урахуванням протоколу розбіжностей, наданого відповідачем.   

Відповідачем у судовому засіданні  04.09.2008 було заявлено усне клопотання про зобов'язання судом позивача надати нову редакцію договору на поставку теплової енергії, у зв'язку зі зміною на даний час умов теплопостачання.

Зазначене клопотання судом відхиляється, у зв'язку з тим, що предметом спору є укладання додаткової угоди від 08.05.2008 до договору № 715 від 01.08.2007 на поставку теплової енергії, яка була підписана відповідачем з протоколом розбіжностей.

Отже, суд вважає за недоцільне зобов'язувати позивача надавати нову редакцію договору на постачання теплової енергії, так як це не є предметом даного судового розгляду.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів,  заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

     в с т а н о в и в:

Луганським міським комунальним підприємством “Теплокомуненерго” (позивач у справі) та Товариством співвласників квартир „Івар” (відповідач у справі) було надіслано договір № 715 від 01.08.2007 на поставку теплової енергії, який був підписаний відповідачем з протоколом розбіжностей (далі –Договір).

Однак, не погоджуючись з протоколом розбіжностей, позивач звернувся до суду з вимогою викласти спірні пункти  Договору у його редакції.  Рішенням господарського суду Луганської області у справі № 1/31пд від  09.04.2008  у задоволенні позову було відмовлено у зв'язку з пропущенням позивачем 20-ти денного строку на звернення до суду у разі незгоди з протоколом розбіжностей, передбаченого статтею 181 ГК України.

15.05.2008  позивачем було надіслано відповідачу пропозицію про внесення змін до Договору, викладену у формі додаткової угоди від 08.05.2008. Зазначену додаткову угоду відповідач підписав з протоколом розбіжностей. Позивач не згоден з ним, у зв'язку з чим звернувся до суду з вимогою спонукати відповідача укласти  додаткову угоду до Договору у його редакції, а саме:

–          пункт 1 Додаткової угоди - „Викласти пункт  4.2.2 Договору у наступній редакції „Обмежувати або припиняти постачання теплової енергії у випадку та порядку, передбаченому чинним законодавством України”;

–          пункт 2 Додаткової угоди - „Викласти пункт 6.4. у наступній редакції „Розрахунковим періодом є календарний місяць”;

–          пункт 3 Додаткової угоди  –„Викласти пункт  6.6 у наступній редакції  „Тариф на момент укладення договору  складає (для населення):

а) за ЦО 1 м2 опалювальної площі – 4,56 грн./міс. з ПДВ;

б) за ГВП: за наявністю приладів обліку за 1м3 - 10,10 грн./міс. з ПДВ; за   

  відсутністю приладів обліку 1 люд. –32,26 грн./міс. з ПДВ;

в) за 1 Гкал спожитої енергії –190,00 грн./міс. с ПДВ.”;

–          пункт 4 Додаткової угоди  –Доповнити договір пунктом 6.7 в наступній  редакції: „Про всі зміни тарифів Постачальник повідомляє Споживача письмово та через засоби масової інформації”;

–          пункт 5 Додаткової угоди -  Інші умови договору залишаються незмінними та сторони підтверджують по них свої зобов‘язання

–          пункт 6 Додаткової угоди –Дана додаткова угода є невід‘ємною частиною договору та не може бути змінена в одноособовому порядку;

–          пункт 7 Додаткової угоди - Додаткова угода вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2010.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними  докази, суд дійшов висновку про наступне.

У відповідності до ст. 19 Закону України „Про теплопостачання” від 02.06.05                 № 2633, яка визначає основні принципи господарювання, теплогенеруюча організація   має  право  постачати  вироблену теплову  енергію  безпосередньо  споживачу  згідно   з   договором купівлі-продажу; теплотранспортуюча організація   не   має   права   відмовити споживачу  теплової  енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних  можливостей  на  приєднання  споживача  до теплової мережі.

Виходячи з вищевикладеного,  необхідність встановлення договірних відносин між сторонами у справі пов'язана безпосередньо з тим, що згідно зі ст. 19  вказаного Закону України ринок теплопостачання створюється на підставі договору.

Такий Договір було укладено між позивачем та відповідачем з  протоколом розбіжностей від , який набрав чинності у зв'язку з пропущенням 20-ти денного строку на звернення до суду у разі незгоди, передбаченого статтею 181 ГК України (рішення у справі № 1/31пд від 09.04.2008).

Стаття 188 ГК України передбачає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема, зміна    та    розірвання    господарських   договорів   в односторонньому порядку не допускаються,  якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона  договору,  яка  вважає  за  необхідне змінити або розірвати договір,  повинна надіслати  пропозиції  про  це  другій стороні за договором.

Як встановлено судом,  позивач  звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до Договору, оформленою додатковою угодою від 08.05.2008,  однак вона була підписана з протоколом розбіжностей.

Частинами 3-4 статті 188 ГК України встановлено, що сторона  договору,  яка  одержала  пропозицію про зміну чи розірвання  договору,  у  двадцятиденний  строк  після   одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У   разі   якщо   сторони  не  досягли  згоди  щодо  зміни (розірвання)  договору  або  у  разі   неодержання   відповіді   у встановлений   строк   з   урахуванням   часу   поштового   обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У зв'язку з незгодою з протоколом розбіжностей, після його отримання позивач звернувся до суду. Посилання відповідача на пропущення 20-ти денного строку для звернення до суду, а отже, набрання додатковою угодою чинності разом з протоколом розбіжностей, є безпідставними, оскільки  статтею 188 ГК України не передбачено обов'язкового дотримання 20-ти денного строку звернення до суду у разі недосягнення згоди по всім умовам додаткової угоди, як форми зміни договору.

Посилання відповідача на те, що даний спір вже був предметом розгляду у господарському суді, тому провадження у справі підлягає припиненню, є також безпідставними. Предметом розгляду справи № 1/31пд було викладення спірних пунктів Договору в редакції позивача, а предметом розгляду даної справи є спонукання до укладення додаткової угоди  до Договору в редакції позивача, тобто по суті внесення до нього змін.

Стосовно спірних пунктів Додаткової угоди суд зазначає таке.

Позивачем запропоновано викласти пункт 1 Додаткової угоди у наступним чином: „Викласти пункт  4.2.2 Договору у наступній редакції „Обмежувати або припиняти постачання теплової енергії у випадку та порядку, передбаченому чинним законодавством України”

Відповідач у протоколі розбіжностей запропонував таку редакцію: „П. 4.2.2.  читати в наступній редакції: „Сторони керуються законом „Про житлово-комунальні послуги”, зокрема, ст. 7 п. 6,10, ст. 2 або Постачальником теплової енергії відкрити особові рахунки з кожною квартирою та укласти договір з урахуванням вимог Постачальника в його редакції. В іншому випадку по редакції Постачальника будуть ущемлені права добросовісних платників”.  

Суд дійшов висновку, що пункт 1 Додаткової угоди підлягає затвердженню  у редакції  позивача, оскільки вона є обґрунтованою, та такою,  що відповідає діючому законодавству, зокрема статті 25 Закону України „Про теплопостачання”, де зазначено, що   теплогенеруюча, теплотранспортна    та   теплопостачальна організації мають право обмежувати або   припиняти   постачання   теплової    енергії споживачам  після письмового попередження,  надісланого не пізніше ніж за три робочі дні,  в разі заборгованості за  спожиту  теплову енергію в порядку, встановленому законодавством; обмежувати або    припиняти   постачання   теплової   енергії споживачам  у  разі   виникнення   обставин   непереборної   сили, передбачених у договорі.

Редакція відповідача  зазначеного спірного пункту є незрозумілою та некоректною,  посилання на пп. 6, 10 ст. 7 та ст. 2 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” не відповідають змісту пункту 4.2.2 Договору, зміни до якого вносяться пунктом 1 Додаткової угоди.

Позивачем запропоновано викласти пункт 2 Додаткової угоди у наступним чином: „Викласти пункт 6.4 у наступній редакції „Розрахунковим періодом є календарний місяць”.

Відповідачем даний пункт викладений так: „П. 6.4. читати у наступній редакції: „розрахунковим періодом є календарний рік, так як соціальні верстви жителів дому не є однаковими, є пільговики, є незаможні, є ті, хто отримує субсидії. Нормативно не встановлені державою товариству строків погашення їх заборгованості. Це здійснюється, як правило, з відставанням до півроку. Тому здійснити умови Постачальника товариство не зможе”. Зазначена редакція є неприйнятною з огляду на некоректність викладення та законодавчу необґрунтованість.  

Редакція позивача пункту 2 Додаткової угоди кореспондується з пунктом 18  Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005                № 630, де зазначено, що  розрахунковим  періодом  для  оплати послуг є календарний  місяць.  Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що  настає  за  розрахунковим,  якщо  договором  не  встановлено інший строк. Отже, вона є законодавчо обґрунтованою, та такою, що підлягає затвердженню.

Стосовно пункту 3 Додаткової угоди, то в редакції позивача вона виглядає наступним чином: „Викласти пункт  6.6 у наступній редакції  „Тариф на момент укладення договору  складає (для населення):

а) за ЦО 1 м2 опалювальної площі – 4,56 грн./міс. с ПДВ;

б) за ГВП: за наявністю приладів обліку за 1м3 - 10,10 грн./міс. з ПДВ;

    за  відсутністю приладів обліку 1 люд. –32,26 грн./міс. з ПДВ;

в) за 1 Гкал спожитої енергії –190,00 грн./міс. з ПДВ”.

Згідно редакції відповідача у протоколі розбіжностей, зміст даного пункту Додаткової угоди є таким: „п. 6.6.  по тексту  Споживача 190,00 грн./1 Гкал  підлягає коректуванню в бік зменшення, так як з тарифу 190 грн. за 1 Гкал  відпущеної теплової енергії не виключені витрати (див. додаток калькуляцію) Споживача на збір платежів з населення у відповідності з Постановою Каб. Міна №    від    , а також ст. 30 п. 7 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”. Тариф повинен бути розглянутий двома сторонами згідно раніше переданих нами документів-розрахунків. Це ж стосується калькуляцій витрат”.

Зазначена редакція відповідача не відповідає діючому законодавству, а посилання на Постанову кабінету Міністрів без номеру, дати та назви, є неприйнятним у викладенні тексту додаткової угоди.  Крім того,  п. 7 ст. 30 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, носить загальний та декларативний характер (стаття 30 зазначеного закону містить основні принципи державного регулювання  цін/тарифів), та пристосовно до порядку оплати послуг, який встановлює пункт 6.6. Договору,  застосовуватись не  може.

Редакція пункту 3 Додаткової угоди позивача відповідає діючому законодавству та підлягає затвердженню судом з огляду на наступне.

У статті 20 Закону України „Про теплопостачання” зазначені  загальні засади формування тарифів на теплову енергію. Зокрема, вказано, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх  економічно    обґрунтованих    витрат    на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи на  теплову  енергію,  реалізація  якої   здійснюється суб'єктами  господарювання,  що  займають  монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються  органами  місцевого самоврядування,  крім теплової енергії,  що виробляється суб'єктами  господарювання,  що здійснюють  комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків,  виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими  та   теплопостачальними   організаціями за методиками, розробленими центральним органом  виконавчої  влади  у сфері теплопостачання.

Тариф на теплову енергію для споживача визначається  як  сума тарифів  на  виробництво,  транспортування  та постачання теплової енергії.

Тарифи повинні  враховувати   повну   собівартість   теплової енергії  і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням    центрального   органу   виконавчої   влади   у   сфері теплопостачання.

У пункті 2 частини „а” статті  28 Закону України  „Про місцеве самоврядування в Україні” вказано, що  до відання виконавчих органів  сільських,  селищних,  міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових,  комунальних, транспортних та інших послуг,  які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності  відповідної  територіальної   громади;   погодження   в установленому  порядку цих питань з підприємствами,  установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Згідно пункту 2 частини 1  статті 7 Закону України  „Про житлово-комунальні послуги” до  повноважень  органів  місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення  цін/тарифів  на  житлово-комунальні  послуги відповідно до закону. Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 31.10.2006 № 276/1 затверджено тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, які повністю відображені у пункті 3 Додаткової угоди.

Пункт 4 Додаткової угоди в редакції позивача має наступний зміст: „Доповнити договір пунктом 6.7 в наступній  редакції: „Про всі зміни тарифів Постачальник повідомляє Споживача письмово та через засоби масової інформації”. Дане положення повністю відповідає чинному законодавству, зокрема, статті 25 Закону України „Про теплопостачання”, де зазначено обов'язок теплопостачальних, теплотранспортних і теплогенеруючих організацій при зміні тарифів на теплову  енергію  повідомляти  споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Редакція зазначеного пункту Додаткової угоди відповідача така: „П. 6.7 читати в наступній редакції: Наданий отримувачем  розрахунок-тариф  та калькуляцію затрат ТСК повинні бути розглянуті Постачальником, прийняті обопільні по даним питанням погоджені їх величини  та вони повинні бути записані у договорі”. Зазначена редакція не відповідає вимогам чинного законодавства, є сформульованою неналежним чином.

Отже, з огляду на вищевикладене, пункт 4 Додаткової угоди підлягає затвердженню у редакції позивача.

Відносно пунктів 5 та 6 Додаткової угоди позивач вказав таку редакцію:

пункт 5 –„Інші умови договору залишаються незмінними та сторони підтверджують по них свої зобов‘язання”.

пункт 6 –„Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору та не може бути змінена в однобічному порядку”.

Дана редакція є зрозумілою та такою, що не суперечить діючому законодавству, правилам ділового обороту.

Редакція відповідача пунктів 5 та 6 Додаткової угоди полягає в наступному:

пункт 5 –„Доповнення може бути розглянуто після коректування повністю договору з урахуванням рішення господарського суду від 09.04.2008 у справі № 1/31пд, наших розрахунків тарифів та калькуляції затрат”.

пункт 6 –„Читати дана додаткова угода набирає чинності та по суті після погодження Отримувачем”.

Зазначена редакція відповідача пунктів 5 та 6 Додаткової угоди є незрозумілою та  некоректно викладеною, у зв'язку з чим, затвердженню підлягає редакція позивача.   

Пункт 7 Додаткової угоди, викладений позивачем наступним чином:  „Додаткова угода вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2010 року”. Відповідач виклав цей пункт так: „Додаткова угода вступає в силу з моменту її погодження та підписання”.

Статтею  26 Закону України „Про теплопостачання” передбачені істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем, серед яких, згідно п. 16 частини 1 зазначеної статті, є  строк дії договору.

Сторони угоди мають право встановити строк її дії договору, це не суперечить діючому законодавству, а навпаки, в даному випадку, йому кореспондує. У зв'язку з зазначеним затвердженню підлягає пункт 7 Додаткової угоди в редакції позивача.  

Згідно статті 43 ГПК України господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.     

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про спонукання відповідача укласти додаткову угоду до Договору у вищезазначеній  редакції позивача є законодавчо обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з віднесенням судових  витрат на відповідача  згідно ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

   в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити.

2.          Викласти додаткову угоду від 08.05.2008 у редакції позивача, а саме:

–          пункт 1 Додаткової угоди - „Викласти пункт  4.2.2 Договору у наступній редакції „Обмежувати або припиняти постачання теплової енергії у випадку та порядку, передбаченому чинним законодавством України”;

–          пункт 2 Додаткової угоди - „Викласти пункт 6.4. Договору у наступній редакції „Розрахунковим періодом є календарний місяць”;

–          пункт 3 Додаткової угоди  –„Викласти пункт  6.6 Договору у наступній редакції  „Тариф на момент укладення договору  складає (для населення):

а) за ЦО 1 м2 опалювальної площі – 4,56 грн./міс. з ПДВ;

б) за ГВП: за наявністю приладів обліку за 1м3 - 10,10 грн./міс. з ПДВ; за   

  відсутністю приладів обліку 1 люд. –32,26 грн./міс. з ПДВ;

в) за 1 Гкал спожитої енергії –190,00 грн./міс. с ПДВ.”;

–          пункт 4 Додаткової угоди  –Доповнити договір пунктом 6.7 в наступній  редакції: „Про всі зміни тарифів Постачальник повідомляє Споживача письмово та через засоби масової інформації”;

–          пункт 5 Додаткової угоди -  Інші умови договору залишаються незмінними та сторони підтверджують по них свої зобов‘язання

–          пункт 6 Додаткової угоди –Дана додаткова угода є невід‘ємною частиною договору та не може бути змінена в одноособовому порядку;

–          пункт 7 Додаткової угоди - Додаткова угода вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2010.

3.          Стягнути з  Товариства співвласників квартир „Івар” , м. Луганськ,  кварт. Димитрова, 35, ідентифікаційний код 21800408 на користь Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”, м. Луганськ, вул. К. Маркса, 54, ідентифікаційний  код 24047779,  витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.,  видати наказ.

У судовому засіданні   оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  19.09.2008.

Суддя                                                                                             О.С. Фонова