Постанова

від 16.10.2008 по справі 17/22пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/22пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.10.2008  року                                                            Справа № 17/22пд

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Єжової С.С.

суддів                                        Бойченка К.І.

                                                            Парамонової Т.Ф.

секретар

судового засідання                     Антонова І.В.

та за участю

представників сторін:          

від позивача                              юрисконсульт претензійно-позовного відділу

                                                            Калашнікова Г.Л., довіреність №20-д

від 07.04.2008;

від  відповідача                               голова Коваленко А.О., посвідчення

АГ №442882 від 28.02.2005;          

розглянувши

апеляційну скаргу                    Товариства співвласників квартир „Івар”,

                                                            м.Луганськ

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                  15.09.2008

по справі                                               №17/22пд(суддя –Фонова О.С.)

за позовом                                        Луганського міського комунального

підприємства „Теплокомуненерго”,

м.Луганськ

до  відповідача                              Товариства співвласників квартир „Івар”,

м.Луганськ

про                                               спонукання відповідача укласти додаткову

                                                  угоду в редакції позивача

В С Т А Н О В И В:

Луганське міське комунальне підприємство „Теплокомуненерго”, м.Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до        товариства співвласників квартир „Івар”, м. Луганськ про внесення змін до договору на постачання теплової енергії.

15.09.2008 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог №15/42-7/1045 від 15.09.2008, в якій просив суд спонукати відповідача укласти додаткову угоду до договору на постачання теплової енергії №715 від 01.08.2007 в редакції позивача, а саме:

- пункт 1 Додаткової угоди - „Викласти пункт 4.2.2 Договору у наступній редакції „Обмежувати або припиняти постачання теплової енергії у випадку та порядку, передбаченому чинним законодавством України";

- пункт 2 Додаткової угоди - „Викласти пункт 6.4 Договору у наступній редакції „Розрахунковим періодом є календарний місяць";

- пункт 3 Додаткової угоди - „Викласти пункт 6.6 Договору у наступній редакції „Тариф на момент укладення договору складає (для населення):

а)за ЦО 1 м2 опалювальної площі - 4,56 грн./міс. з ПДВ;

б)за ГВП: за наявністю приладів обліку за 1м3 - 10,10 грн./міс. з ПДВ; за

відсутністю приладів обліку 1 люд. - 32,26 грн./міс. з ПДВ;

в)за 1 Гкал спожитої енергії - 190,00 грн./міс. с ПДВ.";

- пункт 4 Додаткової угоди - Доповнити договір пунктом 6.7 в наступній редакції: „Про всі зміни тарифів Постачальник повідомляє Споживача письмово та через засоби масової інформації";

- пункт 5 Додаткової угоди - Інші умови договору залишаються незмінними та сторони підтверджують по них свої зобов'язання;

- пункт 6 Додаткової угоди - Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору та не може бути змінена в одноособовому порядку;

-  пункт 7 Додаткової угоди - Додаткова угода вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2010.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.09.2008 по справі №17/22пд позов задоволений повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 15.09.2008 по справі №17/22пд товариство співвласників квартир „Івар”, м. Луганськ звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з”ясовані всі обставини справи.

Відзивом  № 15/42-7/1089 від 15.10.2008 позивач вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 25.09.2008 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги товариства співвласників квартир „Івар”, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 15.09.2008 по справі №17/22пд призначена судова колегія у складі:  Єжова С.С.- суддя –головуючий, Бойченко К.І.- суддя,  Парамонова Т.Ф.– суддя.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли на підставі договору №715 від 01.08.2007 на поставку теплової енергії.

Даний договір при його укладенні був підписаний відповідачем з протоколом розбіжностей.

Позивач, не погоджуючись з протоколом розбіжностей, звернувся до суду з вимогою викласти спірні пункти Договору у його редакції. Рішенням господарського суду Луганської області у справі № 1/31пд від 09.04.2008 у задоволенні позову було відмовлено у зв'язку з пропущенням позивачем 20-ти денного строку на звернення до суду у разі незгоди з протоколом розбіжностей, передбаченого статтею 181 Господарського кодексу України.

Тобто, розбіжності до даного договору у справі №1/31пд не були розглянуті по суті і даний договір діяв в редакції відповідача за спірними пунктами.

15.05.2008 позивачем було надіслано відповідачу пропозицію про внесення змін до Договору, викладену у формі додаткової угоди від 08.05.2008. Зазначену додаткову угоду відповідач підписав з протоколом розбіжностей. Позивач не згоден з ним, у зв'язку з чим звернувся до суду з вимогою спонукати відповідача укласти додаткову угоду до Договору у його редакції, а саме:

- пункт 1 Додаткової угоди - „Викласти пункт 4.2.2 Договору у наступній редакції „Обмежувати або припиняти постачання теплової енергії у випадку та порядку, передбаченому чинним законодавством України";

- пункт 2 Додаткової угоди - „Викласти пункт 6.4. у наступній редакції „Розрахунковим періодом є календарний місяць";

- пункт 3 Додаткової угоди - „Викласти пункт 6.6 у наступній редакції „Тариф на момент укладення договору складає (для населення):

а)за ЦО 1 м2  опалювальної площі - 4,56 грн./міс. з ПДВ;

б)за ГВП: за наявністю приладів обліку за 1м3 - 10,10 грн./міс. з ПДВ; за відсутністю приладів обліку 1 люд. - 32,26 грн./міс. з ПДВ;

в)за 1 Гкал спожитої енергії - 190,00 грн./міс. з ПДВ.";

- пункт 4 Додаткової угоди - Доповнити договір пунктом 6.7 в наступній редакції: „Про всі зміни тарифів Постачальник повідомляє Споживача письмово та через засоби масової інформації";

- пункт 5 Додаткової угоди - Інші умови договору залишаються незмінними та сторони підтверджують по них свої зобов'язання;

- пункт 6 Додаткової угоди - Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору та не може бути змінена в одноособовому порядку;

- пункт 7 Додаткової угоди - Додаткова угода вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2010.

Господарський суд визнав доводи позивача обгрунтованими і задовольнив позовні вимоги.

Проаналізувавши матеріали справи судова колегія вважає, що господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

Закон України „Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633 визначає основні принципи господарювання, право теплогенеруючої організації постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу; теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Враховуючи приписи вищевказаного закону, необхідність встановлення договірних відносин між сторонами у справі пов'язана безпосередньо з тим, що згідно зі ст. 19 вказаного Закону ринок теплопостачання створюється на підставі договору.

Договір було укладено між позивачем та відповідачем з протоколом розбіжностей від 02.11.2007, який набрав чинності у зв'язку з пропущенням 20-ти денного строку на звернення до суду у разі незгоди, передбаченого статтею 181 Господарського кодексу України (рішення у справі № 1/31пд від 09.04.2008).

Стаття 188 Господарського кодексу України передбачає порядок зміни та розірвання господарських договорів,  зокрема,  зміна та розірвання господарських  договорів  в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Позивач звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до Договору, оформленою додатковою угодою від 08.05.2008, яка була підписана відповідачем з протоколом розбіжностей.

Частинами 3-4 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у    разі      неодержання     відповіді     у встановлений     строк     з     урахуванням     часу поштового   перебігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У зв'язку з незгодою з протоколом розбіжностей, після його отримання позивач звернувся до суду. Посилання відповідача на пропущення 20-ти денного строку для звернення до суду, а отже, набрання додатковою угодою чинності разом з протоколом розбіжностей, є безпідставними, оскільки статтею 188 Господарського кодексу України не передбачено обов'язкового дотримання 20-ти денного строку звернення до суду у разі недосягнення згоди по всім умовам додаткової угоди, як форми зміни договору.

Посилання відповідача на те, що даний спір вже був предметом розгляду у господарському суді, тому провадження у справі підлягає припиненню, є також безпідставними. Предметом розгляду справи                 № 1/31пд було викладення спірних пунктів Договору в редакції позивача, а предметом розгляду даної справи є внесення змін до цього договору шляхом спонукання до укладення додаткової угоди до Договору в редакції позивача.

Стосовно спірних пунктів Додаткової угоди судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.

Позивачем запропоновано викласти пункт 1 Додаткової угоди наступним чином: „Викласти пункт 4.2.2 Договору у наступній редакції „Обмежувати або припиняти постачання теплової енергії у випадку та порядку, передбаченому чинним законодавством України".

Відповідач у протоколі розбіжностей запропонував таку редакцію: „п. 4.2.2. читати в наступній редакції: „Сторони керуються Законом „Про житлово-комунальні послуги", зокрема, ст. 7 п. 6,10, ст. 2 або Постачальником теплової енергії відкрити особові рахунки з кожною квартирою та укласти договір з урахуванням вимог Постачальника в його редакції. В іншому випадку по редакції Постачальника будуть ущемлені права добросовісних платників".

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що пункт 1 Додаткової угоди підлягає затвердженню у редакції позивача, оскільки вона є такою, що відповідає діючому законодавству, зокрема статті 25 Закону України „Про теплопостачання", де зазначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право обмежувати або припиняти постачання теплової енергії споживачам після письмового попередження, надісланого не пізніше ніж за три робочі дні, в разі заборгованості за спожиту теплову енергію в порядку, встановленому законодавством; обмежувати або припиняти постачання теплової енергії споживачам у разі виникнення   обставин   непереборної  сили, передбачених у договорі.

Редакція відповідача зазначеного спірного пункту не відповідає змісту пункту 4.2.2 Договору, зміни до якого вносяться пунктом 1 Додаткової угоди.

Позивачем запропоновано викласти пункт 2 Додаткової угоди  наступним чином: „Викласти пункт 6.4 у наступній редакції „Розрахунковим періодом є календарний місяць".

Відповідачем даний пункт викладений так: „п. 6.4. читати у наступній редакції: „розрахунковим періодом є календарний рік, так як соціальні верстви жителів дому не є однаковими, є пільговики, є незаможні, є ті, хто отримує субсидії. Нормативно не встановлені державою товариству строків погашення їх заборгованості. Це здійснюється, як правило, з відставанням до півроку. Тому здійснити умови Постачальника товариство не зможе". Зазначена редакція є неприйнятною з огляду на законодавчу необґрунтованість.

Редакція позивача пункту 2 Додаткової угоди кореспондується з  пунктом   18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, де зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Отже, вона є законодавчо обґрунтованою, та такою, що підлягає затвердженню.

Стосовно пункту 3 Додаткової угоди, то в редакції позивача вона виглядає наступним чином: „Викласти пункт 6.6 у наступній редакції „Тариф на момент укладення договору складає (для населення):

а)за ЦО 1 м2  опалювальної площі - 4,56 грн./міс. с ПДВ;

б)за ГВП: за наявністю приладів обліку за 1м3 - 10,10 грн./міс. з ПДВ;

       за відсутністю приладів обліку 1 люд. - 32,26 грн./міс. з ПДВ;

в)за 1 Гкал спожитої енергії - 190,00 грн./міс. з ПДВ".

Згідно редакції відповідача у протоколі розбіжностей, зміст даного пункту Додаткової угоди є таким: „п. 6.6. по тексту Споживача 190,00 грн./1 Гкал підлягає коректуванню в бік зменшення, так як з тарифу 190 грн. за 1 Гкал відпущеної теплової енергії не виключені витрати Споживача на збір платежів з населення у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України №  від, а також ст.30 п. 7 Закону України „Про житлово-комунальні послуги". Тариф повинен бути розглянутий двома сторонами згідно раніше переданих нами документів-розрахунків. Це ж стосується калькуляцій витрат".

Зазначена редакція відповідача не відповідає діючому законодавству. Пункт 7 ст. 30 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", носить загальний та декларативний характер (ст.30 зазначеного закону містить основні принципи державного регулювання цін/тарифів), та пристосовано до порядку оплати послуг, який встановлює пункт 6.6. Договору, застосовуватись не може.

Редакція пункту 3 Додаткової угоди позивача відповідає діючому законодавству та підлягає затвердженню судом з огляду на наступне.

У статті 20 Закону України „Про теплопостачання" зазначені загальні засади формування тарифів на теплову енергію. Зокрема, вказано, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

У пункті 2 частини „а" статті 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" вказано, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 31.10.2006 № 276/1 затверджено тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, які повністю відображені у пункті 3 Додаткової угоди.

Пункт 4 Додаткової угоди в редакції позивача має наступний зміст: „Доповнити договір пунктом 6.7 в наступній редакції: „Про всі зміни тарифів Постачальник повідомляє Споживача письмово та через засоби масової інформації". Дане положення повністю відповідає чинному законодавству, зокрема, ст.25 Закону України „Про теплопостачання", де зазначено обов'язок теплопостачальних, теплотранспортних і теплогенеруючих організацій при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Редакція зазначеного пункту Додаткової угоди відповідача така: „п. 6.7 читати в наступній редакції: Наданий отримувачем розрахунок-тариф та калькуляцію затрат ТСК повинні бути розглянуті Постачальником, прийняті обопільні по даним питанням погоджені їх величини та вони повинні бути записані у договорі". Зазначена редакція не відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, пункт 4 Додаткової угоди підлягає затвердженню у редакції позивача.

Відносно пунктів 5 та 6 Додаткової угоди позивач вказав таку редакцію:

- пункт 5 - „Інші умови договору залишаються незмінними та сторони підтверджують по них свої зобов'язання".

- пункт 6 - „Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору та не може бути змінена в однобічному порядку".

Дана редакція не суперечить діючому законодавству, правилам ділового обороту.

Редакція відповідача пунктів 5 та 6 Додаткової угоди полягає в наступному:

- пункт 5 - „Доповнення може бути розглянуто після коректування повністю договору з урахуванням рішення господарського суду від 09.04.2008 у справі № 1/31пд, наших розрахунків тарифів та калькуляції затрат".

- пункт 6 - „Читати дана додаткова угода набирає чинності та по суті після погодження Отримувачем".

Зазначена редакція відповідача пунктів 5 та 6 Додаткової угоди є законодавчо необґрунтованою, у зв'язку з чим, затвердженню підлягає редакція позивача.

Пункт 7 Додаткової угоди, викладений позивачем наступним чином: „Додаткова угода вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2010 року". Відповідач виклав цей пункт так: „Додаткова угода вступає в силу з моменту її погодження та підписання".

Статтею 26 Закону України „Про теплопостачання" передбачені істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем, серед яких, згідно п. 16 частини 1 зазначеної статті, є строк дії договору.

Сторони угоди мають право встановити строк її дії, це не суперечить діючому законодавству, а навпаки, в даному випадку, йому кореспондує. У зв'язку з зазначеним затвердженню підлягає пункт 7 Додаткової угоди в редакції позивача.

Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 15.09.2008 по справі №17/22пд ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита відносяться на заявника апеляційної скарги - товариство співвласників квартир „Івар”, м.Луганськ.

У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

          Керуючись ст.ст. 43, 49, 85, 99, 101, п.1 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу товариства співвласників квартир „Івар”,              м.Луганськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 15.09.2008 по справі №17/22пд залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 15.09.2008 по справі №17/22пд  –без змін.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  С.С. Єжова

Суддя                                                                      К.І. Бойченко

Суддя                                                                      Т.Ф. Парамонова

       Помічник судді                                              С.І.Заєць