Рішення

від 13.10.2008 по справі 5/383-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/383-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.08           Справа № 5/383-08.

за позовом дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерноїкомпанії "Нафтогаз України"

до відповідача – відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", м. Суми

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про зобов'язання укласти договір.

                                                                                                                       Суддя Гудим В.Д.

Представники:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – не з'явився

Від третьої особи –не з'явився

Суть спору: Позивач подав позовну заяву про зобов'язання відповідача укласти договір на транспортування природного газу призначений для потреб установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на 2008 рік в редакції запропонованій позивачем.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що договір укладається за взаємною згодою обох сторін, а сторони взаємної згоди з усіх положень договору не досягли.

Позивач подав заперечення на відзив, в якому зауважив, що редакція Договору              № 117В-611 від 24.12.07 року, запропонована ним повністю відповідає нормам чинного законодавства.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, а надіслала пояснення по справі.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Під час укладення договору на транспортування природного газу на 2008 рік між сторонами виникли розбіжності по його умовах

Так, 24.12.07р. позивач звернувся до відповідача  з пропозицією підписати договір на транспортування природного газу у 2008 році.

Проект договору № 117В від 24.12.07р. було направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням № 2612431.

23.01.08р. відповідач направив на адресу позивача примірник оформленого договору на транспортування природного газу на 2008 рік з протоколом розбіжностей до нього.

30.01.08р. позивач надіслав на адресу відповідача протокол узгодження розбіжностей до договору на транспортування природного газу № 117В від 24.12.07р., зазначивши, що не погодився із зазначеними в протоколі розбіжностей пропозиціями відповідача.

Таким чином позивачем та відповідачем вживалися заходи щодо урегулювання розбіжностей шляхом обміну Протоколами узгодження розбіжностей, що стосується п. п. 1.1., 2.1., 3.1, 3.5, 3.6., 3.8., 3.9., 3.11, 4.3, 6.2., 6.3, 7.2, 7.4. однак, як зазначає позивач, з вище перерахованих пунктів згода досягнута лише по п. 4.3.

Як вбачається із протоколу розбіжностей, відповідач  не погоджується із п. п. 1.1., 2.1., 3.1, 3.5, 3.6., 3.8., 3.9., 3.11, 6.2., 6.3, 7.2,  запропонованої позивачем редакції договору. Також відповідачем запропоновано доповнити договір п. 7.4.  

Відповідно до ст. 179 Господарського Кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання  якого  є  обов'язковим  для  суб'єкта  господарювання  у  випадках передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Статтею 12 Закону України "Про трубопровідний транспорт" встановлено, що підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної  ефективності  та   пропускної   спроможності   магістральних трубопроводів.

Відповідно до ч.2 п.10 Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1729, постачальники природного газу укладають з газотранспортними підприємствами НАК "Нафтогаз України" та суб'єктами господарської діяльності, що мають ліцензію на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, договори про транспортування природного газу.

Відповідно до п. 4 "Порядку постачання та реалізації природного газу для забезпечення потреб населення та установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів", затвердженого 30.12.2005 року Наказом НАК "Нафтогаз України" № 762 підприємства, що здійснюють постачання та розподіл природного газу укладають з ДК "Укртрансгаз" договори на надання послуг з транспортування природного газу для потреб населення газопроводами газотранспортних підприємств.

Обов'язок укладення договорів у цій сфері обумовлюється також монопольним положенням сторін таких договорів . Згідно ст. 1 Закону України “Про природні монополії” природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари).

Відповідно до ст. 4 вищезазначеного Закону регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону. У випадках, встановлених законом, регулювання діяльності суб'єктів природних монополій може здійснюватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Таким чином, законодавство України передбачає обов'язковість укладення договорів між підприємствами з газопостачання та газифікації та газотранспортними організаціями.

Закони України “Про трубопровідний транспорт” та “Про природні монополії” делегують повноваження з регулювання цих відносин Кабінету Міністрів України та Національній комісії з регулювання електроенергетики, нормативно-правові акти яких є обов'язковими для вищезазначених сторін.

Позивач запропонував викласти пункт 1.1 Договору в наступній редакції:          "Виконавець зобов'язується надати послуги Замовнику з транспортування  трубопровідним транспортом Замовника природного газу (надалі – газу), від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення -газорозподільних станцій, надалі - ГРС, а Замовник зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату".

Відповідач наполягає на викладенні п. 1.1 в наступній редакції: слова "Замовник зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату" викласти в наступній редакції: "Замовник зобов'язується своєчасно перераховувати кошти, які надходять на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, в частині оплати послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами ".

В обґрунтування запропонованої редакції п. 1.1. відповідач посилається на те, що він не є власником коштів, що надходять на поточний рахунок від споживачів природного газу – бюджетних установ та організацій, і розрахунки за надані послуги безпосередньо не проводить.

При цьому, стороною за договором є безпосередньо ВАТ “Сумигаз”, яке здійснює господарську діяльність з постачання газу населенню. З цією метою ВАТ “Сумигаз” укладає договори з продавцями і транспортувальниками газу. В зв'язку з цим у ВАТ “Сумигаз” виникають обов'язки сплатити вартість газу продавцю та послуг транспортування системою магістральних газопроводів до газорозподільних станцій, де газ переходить у його власність. Той факт, що за текстом договору зазначається про транспортування природного газу для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, свідчить лише про цільове призначення транспортування.

Без використання послуг позивача з транспортування газу відповідач фізично не зміг би отримати свого газу, який він закупає у ДК "Газ України". Тому щорічно обл(міськ)гази укладають договори на закупівлю природного газу в об'ємі визначеному потребами свого регіону. Одночасно обл(міськ)гази укладають договори з позивачем на транспортування природного газу на тіж самі об'єми природного газу, які Відповідач закупив для себе для подальшого використання у своїй ліцензованій господарській діяльності (постачання (перепродаж) та транспортування газу споживачу). Позивач надає послуги з транспортування природного газу  безпосередньо відповідачу.

Господарський суд вважає викладений в редакції відповідача п. 1.1. таким, що суперечить нормам закону, оскільки відповідач неправомірно прагне замінити текст запропонованого позивачем п. 1.1 договору стосовно зобов'язання щодо здійснення ним оплати за надані послуги, оскільки зобов'язання, зокрема, в цій частині договору повинні виконуватись незалежно від надходження на рахунок відповідача коштів.

Враховуючи зазначені обставини, господарський суд вважає вимоги позивача щодо викладення п. 1.1.  договору про транспортування природного газу на 2008 рік  в його редакції такими, що підлягають задоволенню.

Позивач запропонував викласти пункт 2.1 Договору в наступній редакції: друге і третє речення: Прийом-передача газу протягом місяця здійснюється сторонами, як правило, рівномірно, виходячи із середньодобового місячного обсягу.

Нерівномірна подача газу встановлюється з урахуванням ресурсів газу, кліматичних умов і пропускної спроможності магістральних трубопроводів Виконавця за графіками складеними між Замовником та Виконавцем.

Відповідач наполягає на викладенні п. 2.1 в наступній редакції: друге і третє речення викласти в наступній редакції: "В опалювальний період встановлюється нерівномірний по місяцях розподіл обсягів транспортування природного газу в залежності від температури повітря навколишнього середовища в межах встановленого місячного ліміту".

При цьому відповідач посилається на п. 2.1 "Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених Наказом "Держкомнафтогазу" № 355 від 01.11.94.

Наказом Державного комітету України по нафті і газу від 01.11.1994 № 355 затверджено Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України (далі - Правила).

Правила є обов'язковими для всіх підприємств, об'єднань і організацій, зайнятих видобутком, транспортуванням, збутом і споживанням природного газу, проектуванням систем газопостачання і газоспоживчого обладнання та його налагоджуванням незалежно від їх відомчого підпорядкування і форми власності.

Згідно п. 2.1 Правил кількість природного газу, передбаченого для поставки, визначається договором у відповідності з затвердженими для газопостачальних, газозбутових організацій і споживачів річними і квартальними лімітами. Місячні ліміти поставки природного газу споживачам встановлюються на підставі квартальних лімітів, виходячи з середньодобової норми споживання природного газу.

Кількість постачання природного газу комунально-побутовим споживачам в тому числі для населення у І, II і IV кварталах року встановлюються Кабінетом Міністрів України нерівномірно по місяцях з урахуванням ресурсів, кліматичних умов і пропускної спроможності газопроводів.

Газопостачальні і газозбутові організації повинні подавати споживачам природний газ рівномірно протягом місяця у межах середньодобової норми споживання згідно з договором та узгодженими між сторонами диспетчерськими графіками (п. 8.2 Правил).

Оскільки розбіжності сторін стосовно п. 2.1 договору стосуються включення умов про складання графіків між замовником та виконавцем по нерівномірній подачі газу, а з огляду на п. 2.1 та п. 8.2 Правил позивач не наділений компетенцією самостійно встановлювати по місяцях розподіл обсягів транспортування природного газу, то умови п. 2.1 договору у запропонованій ним редакції  є мотивованими,  правомірними і та таким, що не порушує прав та законних інтересів відповідача.

Враховуючи викладене,  господарський суд вважає вимоги позивача щодо викладення п. 2.1  договору про транспортування природного газу на 2008 рік  в його редакції такими, що підлягають задоволенню.

Позивач запропонував викласти пункт 3.1 Договору в наступній редакції: "Замовник передає Виконавцю газ в загальному потоці в обсягах, зазначених в пункті 2.1 даного договору, на пунктах прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи Виконавця, а саме: на пунктах виміру витрат газу, надалі - ПВВГ, в районах видобутку газу на території України; на газовимірювальних станціях розташованих на кордонах України; на пунктах виміру витрат газу (ПВВГ) підземних сховищ газу.          

Відповідач наполягає на викладенні п.3.1 в наступній редакції: "Виконавець передає Замовнику газ в загальному потоці газу на газо-вимірювальних станціях (ГВС) в пунктах приймання-передачі газу, що знаходяться на кордоні розподілу магістральних (ДК "Укртрансгаз") та розподілених мереж Замовника».

В обгрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що в кожному випадку приймання-передачі обсягів природного газу, як і любого іншого товару, робіт, послуг, складається відповідний документ (акт), що підтверджує факт передачі і кількість переданого товару (природного газу). Жодного акту, які відображували будь-яку передачу природного газу в пунктах приймання-передачі, зазначених в пункті 3.1. Договору в редакції Позивача, взагалі не існує.

Проте, Договір про умови приймання-передачі природного газу на пунктах приймання-передачі та режим транспортування його споживачам, укладений між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Сумигаз» і відповідні акти приймання-передачі природного газу чітко визначають, а тому і підтверджують позицію Відповідача про те, що "Виконавець (ДК "Укртрансгаз") передає Замовнику (ВАТ "Сумигаз") газ в загальному потоці газу на газовимірювальних станціях (ГВС) в пунктах приймання-передачі газу, що знаходяться на кордоні розподілу магістральних (ДК "Укртрансгаз") та розподільних мереж Замовника".

При цьому, господарський суд вважає, що пункт 3.1 договору про транспортування природного газу на 2008 рік  треба прийняти в редакції відповідача, оскільки позивач не подав обґрунтованих заперечень проти позиції відповідача.

Позивач запропонував викласти пункт 3.5 Договору в наступній редакції: "кількість газу, що передається сторонами, визначається приладами обліку витрат газу, які встановлені на пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 даного договору, та на ГРС.

Відповідач наполягає на викладенні п.3.5 в наступній редакції: перше речення викласти в наступній редакції: "Кількість газу, що передається сторонами, визначається приладами обліку витрат газу, які встановлені на комерційних вузлах обліку Споживачів".

При цьому господарський суд вважає вимоги позивача щодо викладення п. 3.5  договору про транспортування природного газу на 2008 рік  в його редакції такими, що підлягають задоволенню, оскільки позивач, як газотранспортна організація, що не має власних ресурсів газу, може передати на ГРС лише ту кількість газу, яка надійшла в магістральні газопроводи для споживачів від їх постачальників.

Позивач запропонував викласти пункт 3.6 Договору в наступній редакції: "Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС, за умови:

-          надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в

обсягах, зазначених у пункті 2.1 даного договору;

-          дотримання Замовником запланованої добової норми відбору газу через ГРС для всіх категорій споживачів, яка відповідає місячному розподілу газу, наданому замовником Виконавцю до початку місяця транспортування газу, з розбивкою по добах по кожній ГРС;

- 100% оплати наданих Виконавцем послуг по транспортуванню газу.

У випадку якщо кількість відібраного Замовником газу на виході з ГРС перебільшує кількість газу зазначену в місячному розподілі газу по кожній ГРС, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування, а також у випадку недотримання Замовником дисципліни розрахунків за послуги по транспортуванню газу, Виконавець не несе відповідальності за підтримання робочого тиску на виході з ГРС.

Відповідач наполягає на викладенні п.3.6 в наступній редакції: "Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням мінімального рівня тиску в розподільчих мережах Замовника                  (З кгс/см2) в цілях безперебійного та безаварійного забезпечення газозабезпечення".

Враховуючи викладене, а також те, що здійсненню обов'язку позивача - надати послуги з транспортування природного газу, кореспондується зустрічний обов'язок відповідача оплатити послуги за транспортування газу господарський суд вважає, що редакція п. 3.6 запропонована позивачем є обґрунтованою, а вимоги щодо викладення зазначеного пункту в редакції позивача, такою, що підлягає задоволенню.

Позивач запропонував викласти пункт 3.8 Договору в наступній редакції:              " При зменшенні обсягів надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 цього договору, Виконавець відповідно зменшує обсяг подачі газу Замовнику на ГРС".

Відповідач запропонував не включати даний пункт в текст Договору.

Господарський суд вважає позовні вимоги в частині викладення п. 3.8. Договору в редакції запропонованій позивачем обґрунтованим, оскільки позивач, як газотранспортна організація, що не має власних ресурсів газу, може передати на ГРС лише ту кількість газу, яка надійшла в магістральні газопроводи для споживачів від їх постачальників.

Позивач запропонував викласти пункт 3.9 Договору в наступній редакції: "При перевитратах добової норми відбору газу Замовником понад обумовлені даним договором обсяги Виконавець має право здійснювати примусове обмеження подачі газу до встановленого добового обсягу через 24 години з часу попередження.

Відповідач запропонував не включати даний пункт в текст Договору.

Господарський суд вважає вимоги позивача щодо викладення п. 3.9 в редакції позивача обґрунтованим та таким, що не суперечить нормам, оскільки відповідно до п. 2.6. "Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України" при перевитратах добової норми відбору природного газу газозбутовою організацією понад обумовлені договором обсяги газопостачальній організації надається право здійснювати примусове обмеження подавання газу до встановленого добового об'єму через 24 години з часу попередження, а газозбутовій організації щодо споживача здійснювати примусове обмеження поставки природного газу до встановленої середньодобової норми через 6 годин після попередження.

Позивач запропонував викласти пункт 3.11 Договору в наступній редакції: " У випадку не виділення постачальником Замовнику планових обсягів поставки газу або неоплати, несвоєчасної оплати Замовником послуг по транспортуванню газу Виконавець має право здійснювати заходи, спрямовані на обмеження   подачі   газу  Замовнику,   про   що   Виконавець   в   письмовій   формі повідомляє Замовника."

Відповідач запропонував не включати даний пункт в текст Договору.

Відповідно до п. 2.1. "Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві" - кількість природного газу, передбаченого для поставки, визначається договором у відповідності з затвердженими для газопостачальних, газозбутових організацій і споживачів річними і квартальними лімітами. Місячні ліміти поставки природного газу споживачам встановлюються на підставі квартальних лімітів, виходячи з середньодобової норми споживання природного газу.

Згідно п. 12 "Порядку забезпечення споживачів природним газом", затвердженим Постановою КМУ № 1729 від 27.12.01 - "газотранспортні підприємства НАК "Нафтогаз України" обмежують або припиняють подачу газу споживачам в установленому порядку у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування та розподілу, або для яких постачальником не виділено планових обсягів поставки газу. При цьому відповідальність за наслідки дій з припинення подачі газу несе сторона, яка не виконала умов укладених договорів.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд вважає п. 3.11 договору запропонований позивачем, таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, а вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Позивач запропонував викласти пункт 6.2 Договору в наступній редакції: "Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного зарахування коштів на поточний рахунок Виконавця в порядку встановленому Алгоритмом (порядком) розподілу коштів, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється Замовником протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу."

Відповідач запропонував виключити другий абзац п. 6.2 з тексту Договору.

Господарський суд вважає, що закріплення обов'язку відповідача розрахуватися з позивачем протягом місяця, наступного за місяцем надання послуг, є  таким, що не суперечить чинному законодавству, так як, згідно умов договору природний газ транспортується Позивачем Відповідачу безперервно, протягом року, в зв'язку з чим позовні вимоги щодо викладення п. 6.2. договору в редакції позивача підлягають задоволенню.

Пункт 6.3 договору приймається в редакції позивача, оскільки  відповідач не подав обґрунтованих заперечень щодо виключення цього пункту із тексту договору.

Позивач запропонував викласти пункт 7.2 Договору в наступній редакції: "У разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу."

Відповідач запропонував не включати даний пункт в текст Договору.

Пункт 7.2. договору приймається в редакції позивача, оскільки господарський суд вважає вимоги позивача такими, що не суперечать нормам чинного законодавства.

Відповідач запропонував доповнити текст Договору п. 7.4, який викласти в наступній редакції: "Тиск газу в розподільчих мережах Замовника, який підтримується на виході з кожної ГРС Виконавця, є основною характеристикою якості наданих Виконавцем послуг з транспортування природного газу. В разі неякісного виконання послуг, пов'язаних з не підтриманням Виконавцем мінімально-допустимого тиску, Замовник має право зменшити обсяг перерахування коштів на 5% відповідно на кожну 0,1 кгс/см2 зниження тиску.

В разі невиконання Виконавцем умови договору щодо підтримання мінімально-допустимого тиску, зазначеного в п.2.4. даного Договору, що призвело до порушення прав або законних інтересів споживачів газу, Виконавець компенсує збитки, пов'язані з заподіяною шкодою споживачу, його майну, житловому приміщенню, навколишньому природному середовищу, в розмірі фактично пред'явленої або відшкодованої Замовником суми, відповідно до вимог ст.ст.224-226 ГК України".

Господарський суд вважає вимогу щодо включення до тексту Договору п. 7.4. з боку відповідача  необґрунтованою, враховуючи ту обставину, що позивач не має власного резерву газу, а тому не має можливості передати в мережу замовника природний газу в обсягах більших, ніж поступили в газотранспортну систему Виконавця для Замовника.

Господарські витрати відносяться на сторін порівну.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Вважати укладеним договір на транспортування природного газу призначеного для потреб установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на 2008 рік між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" та дочірньою компанією  "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", в редакції запропонованій дочірньою компанією  "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", зокрема щодо п. п. 1.1., 2.1., 3.5, 3.6., 3.8., 3.9., 3.11, 6.2., 6.3, 7.2.

2.          Пункт 3.1. договору на транспортування природного газу призначеного для потреб установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на 2008 рік між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" та дочірньою компанією  "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вважати укладеним в редакції запропонованій відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Сумигаз".

3.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", м. Суми, вул. Огарьова, 21 (код ЄДРПОУ 03352432, п/р 26036000060002 в ВАТ КБ "Надра" Сумського РУ "Слобожанщина", МФО 337535) на користь дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1 (код ЄДРПОУ 30019801, р/р 26006001200004 в ОПЕРУ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 300023) 42 грн. 50 коп. державного мита, 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                В.Д.Гудим