Постанова

від 28.04.2009 по справі 5/383-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/383-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "13" квітня  2009р.                                                 Справа № 5/383-08    

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя  Істоміна О.А., судді  Горбачова Л.П. (доповідач), Пуль О.А.,

при секретарі Тяпкіній В.А.

за участю представників:

позивача -  не з'явився

відповідача –Глазунов Д.М. ( дов. № 30/222 від 24.12.2008р. )

3-я особа - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу  (вх. №2544 С/2)  Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації “Сумигаз” на  рішення господарського суду Сумської області від 13.10.2008р. по справі  № 5/383-08

за позовом  Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації “Сумигаз”, м. Суми

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

про зобов'язання укладення договору, -

встановила:

Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації “Сумигаз” про врегулювання передоговірного спору, що виник при укладенні договору № 117В-611 від 24.12.2007р. на транспортування природного газу для потреб населення у 2008 році, просила укласти пункти  1.1, 2.1, 3.1, 3.5, 3.6, 3.8, 3.9, 3.11, 6.2,  7.2 договору у запропонованій нею редакціях, а саме:

Пункт 1.1 - Виконавець зобов'язується надати послуги Замовнику з транспортування трубопровідним транспортом природного газу, надалі - газу, Замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, надалі - ГРС, а Замовник зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату.

Пункт 2.1 - друге і третє речення: Прийом-передача газу протягом місяця здійснюється сторонами, як правило, рівномірно, виходячи із середньодобового місячного обсягу. Нерівномірна подача газу встановлюється з урахуванням ресурсів газу, кліматичних умов і пропускної спроможності магістральних трубопроводів Виконавця за графіками складеними між Замовником та Виконавцем.

Пункт 3.1 - Замовник передає Виконавцю газ в загальному потоці в обсягах, зазначених в пункті 2.1 даного договору, на пунктах прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи Виконавця, а саме:

-          на пунктах виміру витрат газу, надалі - ПВВГ, в районах видобутку газу на території України;

-          на газовимірювальних станціях розташованих на кордонах України;

-          на пунктах виміру витрат газу (ПВВГ) підземних сховищ газу.

Пункт 3.5 - кількість   газу,   що передається сторонами, визначається приладами обліку витрат газу, які встановлені на  пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 даного договору, та на ГРС.

Пункт 3.6 - Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС, за умови:

- надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в обсягах, зазначених у пункті 2.1 даного договору;

- дотримання Замовником запланованої добової норми відбору газу через ГРС для всіх категорій споживачів, яка відповідає місячному розподілу газу, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування газу, з розбивкою по добах по кожній ГРС;

- 100% оплати наданих Виконавцем послуг по транспортуванню газу.

У  випадку   якщо   кількість   відібраного   Замовником   газу   на   виході   з   ГРС перебільшує кількість газу зазначену в місячному розподілі газу по кожній ГРС, наданому Замовником   Виконавцю   до   початку   місяця   транспортування,   а   також   у   випадку недотримання Замовником дисципліни розрахунків за послуги по транспортуванню газу, Виконавець не несе відповідальності за підтримання робочого тиску на виході з ГРС.

Пункт 3.8 - При зменшенні обсягів надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 даного договору, Виконавець відповідно зменшує обсяг подачі газу Замовнику на ГРС.

Пункт 3.9 - При перевитратах добової норми відбору газу Замовником понад обумовлені даним договором обсяги Виконавець має право здійснювати примусове обмеження подачі газу до встановленого добового обсягу через 24 години з часу попередження.

Пункт 3.11 - У випадку не виділення постачальником Замовнику планових обсягів поставки газу або несплати, несвоєчасної оплати Замовником послуг по транспортуванню газу Виконавець має право здійснювати заходи, спрямовані на обмеження подачі газу Замовнику, про що Виконавець в письмовій формі повідомляє Замовника.

Пункт 6.2 - Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного зарахування коштів на поточний рахунок Виконавця в порядку встановленому Алгоритмом (порядком) розподілу коштів, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється Замовником протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.

Пункт 7.2 - У разі несплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Щодо пункту 7.4 договору запропонованого відповідачем до включення в договір, просив його не включати ( а.с. 5 –а.с. 16 том 1 ).

Провадження у даній справі було порушено господарським судом м. Києва 29.02.2008р. ( а.с. 1 том 1 ).

01.07.2008р. господарським судом м. Києва була винесена ухвала про направлення даної справи за територіальною підсудністю до господарського суду Сумської області                   ( а.с. 142 –а.с. 144 том 1 ).

31.07.2008р. господарським судом Сумської області справу було призначено до розгляду на 21.08.2008р. ( а.с. 1 том 2 ). Розгляд справи неодноразово відкладався місцевим судом та 13.10.2008р. прийнято рішення, яким суд вирішив:

1. Вважати договір на транспортування природного газу призначеного для потреб установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на 2008 рік, між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” та дочірньою компанією “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” вважати укладеним в редакції запропонованій дочірньою компанією “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, зокрема, щодо п.п. 1.1, 2.1, 3.5, 3.6, 3.8, 3.9, 3.11, 6.2, 6.3, 7.2.

2. Пункт 3.1. договору на транспортування природного газу призначеного для потреб установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на 2008 рік, між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” та дочірньою компанією “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” вважати укладеним в редакції, запропонованій відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” ( а.с. 26 –а.с. 33 том 2 ).

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області та прийняти нове, яким задовольнити його вимоги щодо запропонованої ним ( відповідачем )  редакції пунктів 1.1, 3.5, 3.6, 3.8, 3.9, 3.11, 6.2, 7.3, 7.4  договору на надання послуг з транспортування природного газу магістральним газопроводом для потреб установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на 2008 рік ( а.с. 52 –а.с. 59 том 2 ). Апелянт вважає, що висновки місцевого суду при прийнятті рішення по даній справі не відповідають обставинам справи, судом не прийнято до уваги те, що ВАТ по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” не вправі самостійно розпоряджатися коштами, що поступають на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, не є їх власником та на інші обставини, зазначені в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні 06.04.2009р. оголошено перерву до 13.04.2009р.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та заперечення на неї, письмові додаткові пояснення позивача і відповідача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не  підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення по справі, виходив з того, що договір, який є предметом даного передоговірного спору, укладається на підставі правових актів державної влади, а саме: Законів України «Про трубопровідний транспорт», «Про природні монополії», Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві, затверджених Наказом “Держкомнафтогазу“ № 355 від 01.11.1994р., Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1729, Порядку постачання та реалізації для забезпечення потреб населення та установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, затвердженого 30.12.2005р. наказом НАК “Нафтогаз України“ № 762.

Обов'язок укладання договорів у цій сфері обумовлюється монопольним положенням сторін таких договорів.

Закони України “Про трубопровідний транспорт“ та “Про природні монополії“ делегують повноваження  з регулювання цих відносин Кабінетом Міністрів України та Національній комісії з регулювання електроенергетики, нормативно-правові акти яких є обов'язковими.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення щодо задоволення позову про прийняття п. 1.1 договору в запропонованій позивачем редакції дійшов правомірного і обґрунтованого висновку, що стороною у договорі є відповідач, яким здійснюється господарська діяльність з постачання природного газу для населення, а позивач надає послуги з транспортування природного газу безпосередньо відповідачу. У зв'язку з чим у ВАТ по газопостачанню та газифікації “Сумигаз”  виникають обов'язки сплатити  вартість газу продавцю та послуг транспортування системою магістральних газопроводів до розподільних станцій і саме на розподільних станціях газ переходить у його власність. Позивачем надаються послуги по транспортуванню природного газу безпосередньо відповідачу, саме відповідач повинен ці послуги оплатити. Зазначення в договорі про транспортування природного газу для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, як правильно зазначив місцевий суд, свідчить лише про цільове призначення транспортування.

Позивач запропонував друге, третє речення пункту 2.1 викласти в наступній редакції: “Прийом-передача газу протягом місяця здійснюється сторонами, як правило рівномірно, виходячи з середньодобового місячного обсягу.

Нерівномірна подача газу встановлюється з урахуванням ресурсів газу, кліматичних умов і пропускної спроможності магістральних трубопроводів виконавця за графіками, складеними між замовником і виконавцем“.

Відповідач наполягає на запропонованій ним редакції цього пункту, а саме: “В опалюваний період встановлюється нерівномірний по місяцях розподіл обсягів транспортування природного газу в залежності від температури повітря навколишнього середовища в межах встановленого ліміту“.

Мотивуючи рішення по п. 2.1 договору в редакції позивача місцевий суд дійшов правомірного висновку, що відповідно до умов ч. 2 п. 2.1, п. 8.2 Правил передачі та використання газу в народному господарстві України, затверджених наказом Державного комітету України по нафті і газу № 355 від 01.11.1994р. передбачено, що кількість постачання природного газу комунально-побутовим споживачам, у тому числі для населення у І, ІІ, ІV кварталах року встановлюється Кабінетом Міністрів України нерівномірно по місяцях з урахуванням ресурсів кліматичних умов і пропускної спроможності газопроводів. Газопостачальні і газозбутові організації повинні подавати споживачам природний газ рівномірно протягом місяця у межах середньодобової норми споживання згідно з договором та узгодженими між сторонами диспетчерськими графіками.

Місцевий суд дійшов правильного висновку, що п.п. 2.1 та 8.2 зазначених Правил не наділяють позивача правом самостійно встановлювати по місяцях розподіл обсягів транспортування природного газу.

Місцевий суд прийняв рішення, яким задовольнив вимоги позивача щодо запропонованої позивачем редакції пункту 3.1 договору, а саме: “Замовник передає Виконавцю газ в загальному потоці в обсягах, зазначених в пункті 2.1 даного договору, на пунктах прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи Виконавця, а саме:

-          на пунктах виміру витрат газу, надалі - ПВВГ, в районах видобутку газу на території України;

-          на газовимірювальних станціях розташованих на кордонах України;

- на пунктах виміру витрат газу (ПВВГ) підземних сховищ газу“.

Відповідач, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі наполягає на такій редакції п. 3.1: “Виконавець передає Замовнику газ в загальному потоці газу на газовимірювальних станціях (ГВС) в пунктах приймання-передачі газу, що знаходяться на кордоні розподілу магістральних (ДК “Укртрансгаз“) та розподілених мереж Замовника“.

Позивач не погоджуючись з такою редакцією цього пункту договору вважає, що змістом цього пункту є визначення пунктів передачі газу від ВАТ по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” до ДК “Укртрансгаз“, а не навпаки.

Місцевий суд правомірно в рішенні зазначив, що відповідні акти приймання-передачі природного газу чітко визначають, підтверджуючи позицію відповідача, що саме Виконавець (ДК “Укртрансгаз“) передає замовнику (ВАТ по газопостачанню та газифікації “Сумигаз”) природний газ в загальному потоці на газовимірювальних станціях (ГВС) в пунктах приймання-передачі газу, що знаходяться на кордоні розподілу магістральних (ДК “Укртрансгаз“) та розподілених мереж Замовника.

Приймаючи рішення по пункту 3.5 договору в редакції позивача, а саме: кількість   газу,   що передається сторонами, визначається приладами обліку витрат газу, які встановлені на  пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 даного договору, та на ГРС, місцевий суд правомірно виходив з того, що позивач, як газотранспортна організація, що не має власних ресурсів газу, може передати на ГРС лише ту кількість газу, яка надійшла в магістральні газопроводи для споживачів від їх постачальників.

Редакція позивача пункту 3.6 договору, а саме: “Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС, за умови:

- надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в обсягах, зазначених у пункті 2.1 даного договору;

- дотримання Замовником запланованої добової норми відбору газу через ГРС для всіх категорій споживачів, яка відповідає місячному розподілу газу, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування газу, з розбивкою по добах по кожній ГРС;

- 100% оплати наданих Виконавцем послуг по транспортуванню газу.

У  випадку   якщо   кількість   відібраного   Замовником   газу   на   виході   з   ГРС перебільшує кількість газу зазначену в місячному розподілі газу по кожній ГРС, наданому Замовником   Виконавцю   до   початку   місяця   транспортування,   а   також   у   випадку недотримання Замовником дисципліни розрахунків за послуги по транспортуванню газу, Виконавець не несе відповідальності за підтримання робочого тиску на виході з ГРС“, не прийнята відповідачем.

Відповідач запропонував цей пункт викласти в наступній редакції: “Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням мінімального рівня тиску в розподільчих мережах Замовника (3кгс/см2) в цілях безперебійного та безаварійного забезпечення газозабезпечення“.

При прийнятті рішення по п. 3.6 договору місцевий суд правильно зазначив в рішенні, що позивач, як газотранспортна організація не має власних ресурсів природного газу, передавати на ГРС може кількість газу, яка надійшла в газопровід для споживачів від їх постачальників.

Щодо 100% оплати Виконавцем послуг по транспортуванню природного газу, то відповідно до п. 1.3 Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1729, постачання природного газу всім категоріям споживачів здійснюється тільки за умови 100% оплати. Пунктом 12 зазначеного Порядку передбачається обмеження або припинення подачі природного газу споживачам в установленому порядку у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги його транспортування, а пунктом 2.6 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України передбачено право газопостачальної організації примусового обмеження подачі газу до встановленого добового об'єму через 24 години з часу попередження, а газозбутовій організації щодо обмеження поставки природного газу до встановленої середньодобової норми через 6 годин після попередження.

Місцевий суд дійшов правомірного висновку, що обов'язку позивача надати послуги з транспортування природного газу, кореспондується зустрічний обов'язок відповідача оплатити послуги за транспортування газу.

По пункту 3.8 договору сторони не дійшли згоди. Позивач наполягає на його редакції, а саме: “При зменшенні обсягів надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 даного договору, Виконавець відповідно зменшує обсяг подачі газу Замовнику на ГРС“.

Відповідач заперечує проти включення даного пункту в договір, вважає, що включення цього пункту суперечить загальним вимогам виконання зобов'язань.

Місцевий суд при прийнятті рішення погодився з запропонованою позивачем редакцією п. 3.8 договору.

При прийнятті рішення в цій частині заявленого позову місцевий суд дійшов правомірного висновку, зазначивши в рішенні, що позивач не має власних ресурсів газу та може передавати на ГРС лише кількість природного газу, яка надійшла в магістралі.

Сторони в процесі узгодження розбіжностей по пункту 3.9 договору не дійшли згоди. Так, відповідач просив не включати цей пункт до договору взагалі, на цьому наполягає і в апеляційній скарзі.

Місцевий суд приймаючи рішення у даній справі обґрунтовано визнав правомірною запропоновану позивачем редакцію п. 3.9, а саме: “При перевитратах добової норми відбору газу Замовником понад обумовлені даним договором обсяги Виконавець має право здійснювати примусове обмеження подачі газу до встановленого добового обсягу через 24 години з часу попередження“, оскільки запропонована позивачем редакція п. 3.9 договору відповідає п. 2.6 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, який передбачає, що при перевитратах добової норми відбору природного газу газозбутовою організацією понад обумовлені договором обсягів газопостачальній  організації надається право здійснювати примусове обмеження подання газу до встановленого добового об'єму через 24 години з часу попередження, а збутовій організації щодо споживача здійснювати  примусове обмеження поставки природного газу до встановленої середньодобової норми через 6 годин після попередження.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо прийняття пункту 3.11 договору в редакції, запропонованій позивачем, а саме: у випадку не виділення постачальником замовнику планових обсягів поставки газу виконавець має право здійснювати заходи, спрямовані на обмеження подачі газу замовнику, про що виконавець в письмовій формі повідомляє замовника.

Запропонована позивачем редакція пункту 3.11 договору узгоджується з п. 2.1 Правил подачі та використання природного газу  в народному господарстві України, які передбачають, що кількість природного газу, передбаченого для поставки, визначається договором у відповідності з затвердженими для газопостачальних, газозбутових організацій і споживачів річними і квартальними лімітами. Місячні ліміти поставки природного газу споживачам встановлюються на підставі квартальних лімітів, виходячи з середньодобової норми споживання природного газу та пунктом 12 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001р. зазначеною постановою визначено, що газотранспортні підприємства НАК “Нафтогаз України“ обмежують або припиняють подачу газу споживачам у встановленому порядку у разі неповного проведення розрахунків за спожитий газ та надані послуги з його транспортування та розподілу або для яких постачальником не виділено планових обсягів поставки газу. При цьому відповідальність за наслідки дій з припинення подачі газу несе сторона, яка не виконала умов укладених договорів.

З огляду на зазначене, пропозиція відповідача щодо не включення даного пункту до договору не знайшла свого правового підтвердження і повністю спростовується вищезазначеним.

Місцевим господарським судом в редакції позивача прийнято пункт 6.2 договору, а саме: “Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного зарахування коштів на поточний рахунок «виконавця»в порядку, встановленому Алгоритмом (порядком) розподілу коштів, затвердженим  Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється Замовником протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу“.

При прийнятті рішення щодо даного спірного пункту договору суд послався на те, що згідно умов договору природний газ транспортується позивачем відповідачу безперервно, протягом року і даним пунктом закріплюється обов'язок відповідача розрахуватися з позивачем протягом місяця.

Такий порядок розрахунку не є порушенням порядку, встановленому алгоритму розподілу коштів, який затверджено Національною комісією регулювання електроенергетики України ( постанова № 759 від 12.07.2000р. ), який передбачає лише послідовність дій підприємства та банків і не впливає на сороки  оплати послуг, погодження яких відповідає вимогам статей 511, 526, 530, 549 Цивільного кодексу України та іншим підзаконним актам.

Відповідач, як при розгляді справи в суді першої інстанції, так і в ході перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не надав суду обґрунтувань своєї правової позиції щодо не включення пункту 6.2 до договору в редакції позивача.

Апелянт, вважає, що висновок місцевого суду по пункту 7.2  договору не відповідає нормам  матеріального права, що між сторонами не досягнуто письмової згоди про зміст зобов'язання виконання якого забезпечується пенею, та її розмір, що і є підставою, як вважає апелянт, не включати цей пункт до договору.

Позивач наполягає на включення даного пункту договору в запропонованій ним редакції, а саме: “У разі несплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу“.

Судова колегія не може погодитися з пропозицією відповідача не включати даний пункт до договору, виходячи з наступного.

Відповідно до положень частини 5 статті 626 Цивільного кодексу України договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Тобто оплата спожитих послуг є обов'язком відповідача, строк якого сторони вправі обумовити договором. Забезпечення виконання зобов'язання є допоміжним засобом впливу на виконання зобов'язання належним чином, право на застосування якого належіть кожній із сторін.

Відповідач в протоколі  розбіжностей до договору запропонував доповнити договір пунктом 7.4  у наступній редакції: “Тиск газу в розподільчих мережах Замовника, який підтримується на виході з кожної ГРС Виконавця, є основною характеристикою якості наданих Виконавцем послуг з транспортування природного газу. В разі неякісного виконання послуг, пов'язаних з не підтриманням Виконавцем мінімально-допустимого тиску, Замовник має право зменшити обсяг перерахування коштів на 5% відповідно на кожну 0,1 кгс/см2 зниження тиску.

В разі невиконання Виконавцем умови договору  щодо підтримання мінімально-допустимого тиску, зазначеного в п. 2.4 Договору, що призвело до порушення прав або законних інтересів споживачів газу, Виконавець компенсує збитки, пов'язані з заподіяною шкодою споживачу, його майну, житловому приміщенню, навколишньому природному середовищу, в розмірі фактично пред'явленої або відшкодованої Замовником суми, відповідно до вимог статей 224 –226 Господарського кодексу України“.

З запропонованою редакцією щодо включення до договору даного пункту позивач не погодився і при зверненні до суду з позовом обґрунтовує свою позицію наступним.

Тиск природного газу на ГРС не є характеристикою якості наданих виконавцем послуг, оскільки він ( виконавець ) згідно з договором зобов'язується про транспортувати обсяги газу, які передані в газотранспортну систему для замовника. Позивач не має власного резерву природного газу.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи вважає, що місцевий суд дійшов правильного і обґрунтованого  висновку щодо не включення даного пункту до договору.

При прийнятті рішення місцевий  господарський суд в мотивувальній частині щодо абзацу 2 пункту 6.3 договору зазначив, що він приймається в редакції позивача, оскільки  відповідач не подав обґрунтованих заперечень щодо виключення цього пункту із тексту договору ( а.с. 32 том 2 ).

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила, що даний пункт і не був заявлений позивачем, як спірний, що свідчить про прийняття позивачем пропозиції відповідача про виключення абзацу 2 з пункту 6.3 договору, а саме: “У випадку, якщо в платіжних дорученнях Замовника не зазначити звітний період ( місяць, рік ), за який  здійснюється оплата, то виконавець дотримуючись принципу пріоритетності, зараховує кошти, які надійшли від замовника, в першу чергу, як погашення заборгованості за надані послуги по  транспортуванню газу, що виникла перша часом у попередніх періодах“.

В цій частині судове рішення підлягає скасуванню, а провадження по справі припиненню.

Відповідно до ч. 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами  апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Оскільки суд першої інстанції в резолютивній  частині рішення від 13.10.2008р. у даній справі не зазначив в якій редакції приймаються розбіжності за спірним договором, колегія суддів вважає за необхідне резолютивну частину постанови викласти в редакції, в якій і приймаються судом розбіжності.

Враховуючи вищевикладене та керуючись  статтями  91, 99, 101, 102, п.п. 3, 4 статті 103, п.п. 3, 4 статті 104, статтею 105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу  ВАТ по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” задовольнити частково.

Рішення від 13.10.2008р.  господарського суду Сумської області по справі № 5/383-08 змінити.

Викласти пункти 1, 2 резолютивної частини рішення від 13.10.2008р.  господарського суду Сумської області по справі № 5/383-08 в наступній редакції:

«Вважати укладеним договір № 117В-611 від 24.12.2007р. на транспортування природного газу для потреб населення у 2008 році між ДК  “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” та скаргу  ВАТ по газопостачанню та газифікації “Сумигаз”, в частині пунктів розбіжності в наступній редакції:

пункт 1.1 - Виконавець зобов'язується надати послуги Замовнику з транспортування трубопровідним транспортом природного газу, надалі - газу, Замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, надалі - ГРС, а Замовник зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату.

пункт 2.1 - друге і третє речення: Прийом-передача газу протягом місяця здійснюється сторонами, як правило, рівномірно, виходячи із середньодобового місячного обсягу. Нерівномірна подача газу встановлюється з урахуванням ресурсів газу, кліматичних умов і пропускної спроможності магістральних трубопроводів Виконавця за графіками складеними між Замовником та Виконавцем.

         пункт 3.1 - Виконавець передає Замовнику газ в загальному потоці газу на газовимірювальних станціях (ГВС) в пунктах приймання-передачі газу, що знаходяться на кордоні розподілу магістральних (ДК “Укртрансгаз“) та розподілених мереж Замовника.

пункт 3.5 - кількість   газу,   що передається сторонами, визначається приладами обліку витрат газу, які встановлені на  пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 даного договору, та на ГРС.

пункт 3.6 - Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС, за умови:

- надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в обсягах, зазначених у пункті 2.1 даного договору;

- дотримання Замовником запланованої добової норми відбору газу через ГРС для всіх категорій споживачів, яка відповідає місячному розподілу газу, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування газу, з розбивкою по добах по кожній ГРС;

- 100% оплати наданих Виконавцем послуг по транспортуванню газу.

У  випадку   якщо   кількість   відібраного   Замовником   газу   на   виході   з   ГРС перебільшує кількість газу зазначену в місячному розподілі газу по кожній ГРС, наданому Замовником   Виконавцю   до   початку   місяця   транспортування,   а   також   у   випадку недотримання Замовником дисципліни розрахунків за послуги по транспортуванню газу, Виконавець не несе відповідальності за підтримання робочого тиску на виході з ГРС.

пункт 3.8 - При зменшенні обсягів надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 даного договору, Виконавець відповідно зменшує обсяг подачі газу Замовнику на ГРС.

пункт 3.9 - При перевитратах добової норми відбору газу Замовником понад обумовлені даним договором обсяги Виконавець має право здійснювати примусове обмеження подачі газу до встановленого добового обсягу через 24 години з часу попередження.

пункт 3.11 - У випадку не виділення постачальником Замовнику планових обсягів поставки газу або несплати, несвоєчасної оплати Замовником послуг по транспортуванню газу Виконавець має право здійснювати заходи, спрямовані на обмеження подачі газу Замовнику, про що Виконавець в письмовій формі повідомляє Замовника.

пункт 6.2 - Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного зарахування коштів на поточний рахунок Виконавця в порядку встановленому Алгоритмом (порядком) розподілу коштів, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється Замовником протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.

пункт 7.2 - У разі несплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.“.

Доповнити резолютивну частини рішення від 13.10.2008р. господарського суду Сумської області по справі № 5/383-08 абзацом наступного змісту:

“Не включати пункт 7.4 в текст договору на транспортування природного газу призначеного для потреб установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів на 2008 рік. “

Рішення від 13.10.2008р.  господарського суду Сумської області по справі № 5/383-08 скасувати в частині  зобов'язання  ВАТ по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” укласти з ДК  “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” пункт 6.3 договору на транспортування природного газу призначеного для потреб установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів на 2008 рік.

Провадження в цій частині заявленого позову припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України  у місячний термін.

Повний текст постанови підписаний 17.04.2009р.

Головуючи суддя                                                                  Істоміна О.А.

                   Судді                                                                    Горбачова Л.П.    

                                                                                                         Пуль О.А.