КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.02.2012 № 41/90
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Буравльова С.І.
Чорної Л.В.
при секретарі Дмитрина Д.О.
за участю представників за первісним позовом
від позивача: ОСОБА_2 дов. №5 від 11.04.2011 року,
ОСОБА_3 дов. від 28.12.2011 року
від відповідача : ОСОБА_4 дов. №10/00-109 від 24.06.2011 року
третьої особи 1: ОСОБА_5 дов. від 25.02.2010 року
третьої особи 2: не з'явився
третьої особи за зустрічним позовом: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тунгісеп –К»
на рішення Господарського суду м. Києва
від 26.12.2011 року
у справі № 41/90 (головуючий суддя Спичак О.М.,
судді Смирнова Ю.М., Самсін Р.І. )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тунгісеп –К»
до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом)
ОСОБА_6
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
ОСОБА_8
про визнання недійсним договору іпотеки
за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тунгісеп –К»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом
Приватне підприємство «Ява-Регіон»
про стягнення 866 130,79 доларів США та 161 438,56 грн.
СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Тунгісеп –К» до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання недійсним договору іпотеки.
Позивач вважає, що при укладенні даного договору іпотеки директор ТОВ “Тунгісеп-К” Бабаєв Ю.Д. перевищив надані йому повноваження та не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки Загальними Зборами Учасників ТОВ “Тунгісеп-К”директору Бабабєву Ю.Д. не було надано згоди на укладення даного договору іпотеки. Зазначив, що Протокол № 3 від 25.07.2006 р. Установчих Зборів ТОВ “Тунгісепт-К”від 25.07.2006 р. є підробленим, оскільки збори учасників товариства в цей день не скликалися і не проводилися, підпис від імені ОСОБА_11, зображення якого міститься в графі “голова правління Загальних зборів ОСОБА_11”, в протоколі установчих зборів ТОВ “Тунгісепт-К” від 25.07.2006 р. виконаний не ОСОБА_11, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_11
У відповідності до частини 1 статті 6 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що у разі обмеження правомочності розпоряджатися нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.
Враховуючи наведене, позивач за первісним позовом просить суд визнати договір іпотеки від 24.08.2006 р., укладений між Акціонерним банком “Форум”(іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тунгісеп-К”, недійсним.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.04.2011 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –ОСОБА_6.(Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.08.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.05.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (АДРЕСА_1).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.07.2011 року було прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду разом із первісним позовом.
Зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” у даній справі ґрунтуються на тому, що 03 серпня 2006 року між Акціонерним комерційним банком “Форум”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “БАНК ФОРУМ” та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 0007/06/00 CL від 03.08.2006 р., відповідно до умов якого ОСОБА_12 були надані кредитні кошти у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії на споживчі цілі з лімітом кредитування у суму 1 000 000, 00 дол. США строком до 02.08.2011 р. під 12,6 % річних.
На забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, 04.08.2006 р. було укладено договір іпотеки, за умовами якого даний договорі забезпечує виконання ОСОБА_6 (боржник) зобов'язаннях, що випливають з укладеного між боржником та іпотекодержателем Кредитного договору № 0007/06/00-CL від 03 серпня 2006 року та з будь-яких додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 з липня 2010 р. систематично порушувались умови кредитного договору щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, банком на адресу майнового поручителя ТОВ “Тунгісепт-К” було направлено вимогу вих. № 2694/15.4.6. від 11.10.2010 р. щодо дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за договором № 0007/06/00-CL від 03.08.2006 р. Також було повідомлено, що у випадку невиконання даної вимоги, банком буде здійснене дострокове стягнення за рішенням суду всієї суми боргу по кредитному договору за рахунок заставленого майна.
У зв'язку з невиконанням ТОВ “Тунгісепт-К” умов вимоги № 2694/15.4.6. від 11.10.2010 р. та непогашення відповідачем за зустрічним позовом суми боргу за кредитним договором № 0007/06/00-CL від 03.08.2006 р., позивач за зустрічним позовом звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тунгісеп-К” про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 04.08.2006 р. за реєстровим № 2507, а саме: земельну ділянку, площею 10,2125 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Тунгісеп-К” на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, Серія ЯБ № 517236, виданого 25 лютого 2006 року, на підставі протоколу загальних зборів учасників № 2 від 28 вересня 2005 року ВСМ 53376. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за № 020632900012, кадастровий номер: 322280800:11:004:0108 в рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством “Банк Форум”з а кредитним договором № 0007/06/00-CL від 03.08.2006 р. в наступних сумах: 770 883,77 доларів США (в національній валюті по курсу НБУ становить 6 158 821,70 грн.) заборгованості по кредиту; 87 777,88 доларів США (в національній валюті по курсу НБУ становить 701 283,82 грн.) заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами; 379 195,23 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 46 809,92 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки, для задоволення грошових вимог публічного акціонерного товариства “Банк Форум”, шляхом проведення прилюдних торгів. Встановити початкову ціну предмета іпотеки згідно експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності, що буде здійснена в процесі виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.08.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство “Ява –Регіон”(м. Київ, вул. Ізюмська, 5).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.09.2011 року зупинено провадження у справі № 41/90 на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України до вирішення справи № 2-688/2011 (№ 22ц-5159).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.11.2011 року поновлено провадження по справі № 41/90.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.12.2011 р. у справі № 41/90 у первісному позові відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 04.08.2006 р. реєстровий № 2507, який укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю “Тунгісеп-К”(08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, 2, код ЄДРПОУ 33794402), а саме земельну ділянку, площею 10,2125 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада та належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Тунгісеп-К”на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, Серія ЯБ № 517236, виданого 25 лютого 2006 року, на підставі протоколу загальних зборів учасників № 2 від 28 вересня 2005 року ВСМ 53376. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за № 020632900012, кадастровий номер земельної ділянки: 322280800:11:004:0108 в рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством “Банк Форум”за кредитним договором № 0007/06/00-CL від 03.08.2006 р., укладеним з ОСОБА_6 у наступному розмірі: 770 883,77 доларів США (в національній валюті по курсу НБУ становить 6 158 821,70 грн.) суми кредиту; 87 777,88 доларів США (в національній валюті по курсу НБУ становить 701 283,82 грн.) проценти за користування кредитними коштами; 379 195,23 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 46 809,92 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту; встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором від 04.08.2006 р. шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності, яка буде проведена під час здійснення виконавчих дій по примусовому виконанню рішення суду в ході виконавчого провадження. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тунгісеп –К”(08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, 2, код ЄДРПОУ 33794402) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк Форум”(02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7, код ЄДРПОУ 21574573) 3 202 (три тисячі двісті два) долари США 56 центів витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що договір іпотеки за своєю суттю є способом забезпечення виконання зобов'язань, а не правочином про відчуження майна, а тому його підписання директором товариства не потребувало погодження зборами учасників.
Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним. Більше того, судом встановлено та враховано, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Тунгісеп-К” про визнання недійсним договору іпотеки задоволенню не підлягають.
Оскільки позичальником не виконуються покладені на нього зобов'язання за кредитним договором № 0007/06/00-CL від 03.08.2006 р., тому позивач на підставі ст. 589 ЦК України, пункти 5.1 та 5.2 іпотечного договору від 04 серпня 2006 року отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже, вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів для задоволення вимог банку за кредитним договором № 0007/06/00-CL від 03.08.2006 р. за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 26.12.2011 р. у справі №41/90 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, в решті вимог рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом під час розгляду справи не з'ясовано факт присутності чи відсутності учасника ТОВ «Тунгісеп-К» ОСОБА_11 на засіданні загальних зборів 25.07.2006 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2012 року апеляційну скаргу позивача за первісним позовом прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.02.2012 року.
Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами №01-23/1/4 від 27.02.2011 року у зв'язку з виробничою необхідністю – перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 41/90 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Чорної Л.В., Буравльова С.І. відповідно до приписів статті 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 5 ст. 26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі наказу Голови суду № 154к від 01.12.2010, у відповідності до п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 12.09.2011.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року прийнято справу №41/90 для здійснення апеляційного провадження у наступному складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Чорної Л.В., Буравльова С.І.
28.02.2012 року представником позивача за первісним позовом через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про зупинення провадження по справі. Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Дане клопотання позивача за первісним позовом колегія суддів залишила без задоволення, оскільки судова колегія вважає, що розгляд даної справи можливий до вирішення господарським судом Київської області справи №К15/013-12, та для винесення обґрунтованого та об'єктивного рішення по даній справі в матеріалах справи достатньо доказів.
Представники позивача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 26.12.2011 р. у справі №41/90 скасувати частково, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, в решті вимог рішення залишити без змін.
Представник відповідача за первісним позовом та третьої особи 1 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів позивача за первісним позовом, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 26.12.2011 р. у справі №41/90.
Про судове засідання 29.02.2012 третя особа 2, третя особа 3 були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, проте представники останніх не з'явились, причини неявки не повідомили.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії”(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain”) від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тунгісеп –К» у відсутності представників третьої особи 2, третьої особи 3.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача за первісним позовом, відповідача за первісним позовом, третьої особи 1, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
03 серпня 2006 року між Акціонерним комерційним банком “Форум”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “БАНК ФОРУМ” та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 0007/06/00 CL від 03.08.2006 р., відповідно до умов якого ОСОБА_12 були надані кредитні кошти у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії на споживчі цілі з лімітом кредитування у суму 1 000 000, 00 дол. США строком до 02.08.2011 р. під 12,6 % річних.
На забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, 04.08.2006 р. між Акціонерним банком “Форум” (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тунгісеп-К” був укладений договір іпотеки, відповідно до пункту 1.1. якого встановлено, що даний договорі забезпечує вимоги до ОСОБА_6 (боржник) за зобов'язаннями, що випливають з Кредитного договору № 0007/06/00-CL від 03 серпня 2006 року та з будь-яких додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі стосовно будь-яких збільшень основного зобов'язання, за умовами якого боржник зобов'язаний повернути іпотеодержателю кредитні кошти у розмірі 1 000 000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення 02.08.2011 р., здійснювати повернення кредиту в кінці терміну, сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячно з розрахунку 12,6 процентів річних і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених кредитним договором і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги. Відсотки за останній місяць користування кредитними кошами сплачуються в день повернення кредиту, при здійсненні платежів у першу чергу сплачуються відсотки за користування кредитними коштами, потім –заборгованість за кредитом, і в останню чергу –можливі штраф та пеня.
Відповідно до пункту 1.2 договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме земельна ділянка, площею 10,2125 га, з цільовим призначенням –для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада.
Дана земельна ділянка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, Серія ЯБ № 517236, виданого 25 лютого 2006 року, на підставі протоколу загальних зборів учасників № 2 від 28 вересня 2005 року ВСМ 53376. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за № 020632900012, кадастровий номер: 322280800:11:004:0108.
Відповідно до пункту 1.2.1.2. договору заставна вартість предмета іпотеки є договірною і погоджується сторонами в розмірі 3 738 020,00 грн.
Пунктом 3.4.1. договору іпотеки встановлено, що у випадку невиконання основного зобов'язання, іпотеко держатель набуває право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом його реалізації у спосіб визначений цим договором та законодавством України.
Порядок звернення на предмет іпотеки визначений у розділі 5 договору іпотеки, згідно з п. 5.1. договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у випадках невиконання основного зобов'язання, або порушення порядку його виконання, та в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням, цим договором іпотеки та чинним законодавством України.
Згідно п. 5.2. договору іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового погашення заборгованості за основним зобов'язанням, а в разі його невиконання –звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 5.4. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
Оспорюваний договір іпотеки з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “Тунгісеп-К” був підписаний директором Бабаєвим Юрієм Дадашовичем.
Пунктом 5.10 Статуту ТОВ “Тунгісеп-К” визначено, що директор товариства є виконавчим та розпорядчим органом товариства. Він керує поточною роботою товариства. Директор вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які входять до компетенції загальних зборів учасників.
Пункт 5.10.4 Статуту ТОВ “Тунгісеп-К”наділяє директора правом представляти товариство у відносинах з будь-якими українськими та іноземними юридичними та фізичними особами, укладати в країні та закордоном договори та інші угоди від імені товариства та видає доручення на здійснення таких угод.
Умовами пункту 5.4.12 Статуту ТОВ “Тунгісеп-К” встановлено, щодо до виключної компетенції зборів учасників відноситься вирішення питання щодо схвалення рішення та наступне затвердження договорів (угод) про відчуження майна.
Пункт 5.13 Статуту ТОВ “Тунгісеп-К” надає право підписувати угоди про відчуження майна лише на підставі рішення схваленого зборами учасників.
Позивач вважає, що при укладенні даного договору іпотеки директор ТОВ “Тунгісеп-К” Бабаєв Ю.Д. перевищив надані йому повноваження та не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки Загальними Зборами Учасників ТОВ “Тунгісеп-К”директору Бабабєву Ю.Д. не було надано згоди на укладення даного договору іпотеки. Зазначив, що Протокол № 3 від 25.07.2006 р. Установчих Зборів ТОВ “Тунгісепт-К”від 25.07.2006 р. є підробленим, оскільки збори учасників товариства в цей день не скликалися і не проводилися, підпис від імені ОСОБА_11, зображення якого міститься в графі “голова правління Загальних зборів ОСОБА_11”, в протоколі установчих зборів ТОВ “Тунгісепт-К” від 25.07.2006 р. виконаний не ОСОБА_11, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_11
У зв'язку з чим, позивач за первісним позовом просить суд визнати договір іпотеки від 24.08.2006 р., укладений між Акціонерним банком “Форум”(іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тунгісеп-К”, недійсним.
Крім того, у зв'язку з порушенням ОСОБА_6 з липня 2010 р. умов кредитного договору щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, банком на адресу майнового поручителя ТОВ “Тунгісепт-К” було направлено вимогу вих. № 2694/15.4.6. від 11.10.2010 р. щодо дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за договором № 0007/06/00-CL від 03.08.2006 р. Також було повідомлено, що у випадку невиконання даної вимоги, банком буде здійснене дострокове стягнення за рішенням суду всієї суми боргу по кредитному договору за рахунок заставленого майна.
Вимога залишена без задоволення.
Позивач за зустрічним позовом зазначає про невиконанням ТОВ “Тунгісепт-К” умов вимоги № 2694/15.4.6. від 11.10.2010 р. та непогашення відповідачем за зустрічним позовом суми боргу за кредитним договором № 0007/06/00-CL від 03.08.2006 р., у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тунгісеп-К” про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 04.08.2006 р. за реєстровим № 2507, а саме: земельну ділянку, площею 10,2125 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Тунгісеп-К”на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, Серія ЯБ № 517236, виданого 25 лютого 2006 року, на підставі протоколу загальних зборів учасників № 2 від 28 вересня 2005 року ВСМ 53376. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за № 020632900012, кадастровий номер: 322280800:11:004:0108 в рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством “Банк Форум”за кредитним договором № 0007/06/00-CL від 03.08.2006 р. в наступних сумах: 770 883,77 доларів США (в національній валюті по курсу НБУ становить 6 158 821,70 грн.) заборгованості по кредиту; 87 777,88 доларів США (в національній валюті по курсу НБУ становить 701 283,82 грн.) заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами; 379 195,23 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 46 809,92 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки, для задоволення грошових вимог публічного акціонерного товариства “Банк Форум”, шляхом проведення прилюдних торгів. Встановити початкову ціну предмета іпотеки згідно експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності, що буде здійснена в процесі виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);.
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);
- правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203)
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. (ч. 6 ст. 203).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 2 Закону України “Про іпотеку”, законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.
Положеннями статті 1 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що іпотека –це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.
Положеннями частини 1 та статті 3 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України “Про іпотеку”, у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.
Щодо посилання позивача за первісним позовом на те що при укладенні даного договору іпотеки директор ТОВ “Тунгісеп-К” Бабаєв Ю.Д. перевищив надані йому повноваження та останній не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки Загальними Зборами Учасників ТОВ “Тунгісеп-К” директору Бабабєву Ю.Д. не було надано згоди на укладення даного договору іпотеки, колегія суддів зазначає наступне.
Оспорюваний договір іпотеки з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “Тунгісеп-К” був підписаний директором Бабаєвим Юрієм Дадашовичем.
Пунктом 5.10 Статуту ТОВ “Тунгісеп-К”визначено, що директор товариства є виконавчим та розпорядчим органом товариства. Він керує поточною роботою товариства. Директор вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які входять до компетенції загальних зборів учасників.
Пункт 5.10.4 Статуту ТОВ “Тунгісеп-К”наділяє директора правом представляти товариство у відносинах з будь-якими українськими та іноземними юридичними та фізичними особами, укладати в країні та закордоном договори та інші угоди від імені товариства та видає доручення на здійснення таких угод.
Умовами пункту 5.4.12 Статуту ТОВ “Тунгісеп-К”встановлено, щодо до виключної компетенції зборів учасників відноситься вирішення питання щодо схвалення рішення та наступне затвердження договорів (угод) про відчуження майна.
Пункт 5.13 Статуту ТОВ “Тунгісеп-К”надає право підписувати угоди про відчуження майна лише на підставі рішення схваленого зборами учасників.
Однак договір іпотеки за своєю суттю є способом забезпечення виконання зобов'язань, а не правочином про відчуження майна, а тому його підписання директором товариства не потребувало погодження зборами учасників.
Дана правова позиція підтверджена постановою Верховного Суду України від 12.09.2011 р. у справі № 33/341 та абзацом 6 пункту 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.11.2011 № 01-06/1642/2011.
Щодо посилання позивача за первісним позовом, як на підставу для визнання спірного договору іпотеки недійсним, на ч.1 ст. 6 Закону України “Про іпотеку”, колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту ст. 6 Закону України “Про іпотеку можна зробити висновок, що вона безпосередньо регулює правовідносини між особами у яких майно перебуває в управлінні та власниками чи уповноваженими органами на його розпорядження, щодо надання згоди на передачу майна в іпотеку, і жодним чином не стосується правовідносин, що виникають в межах товариства між директором, загальними зборами чи іншими органами управління, оскільки власником майна є товариство, а не його учасники чи їх загальні збори.
Крім того, слід зазначити, що рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше.(п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. “Про практику розгляду судами корпоративних спорів”№ 13).
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним.
Також, колегією суддів встановлено та враховано, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Тому, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Тунгісеп-К” про визнання недійсним договору іпотеки є не обґрунтованими, а отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено в їх задоволенні.
Щодо зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).
Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
В силу положень ст. 3 Закону “Про іпотеку” у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Як вже зазначалось, порядок звернення стягнення на предмет іпотеки визначений у розділі 5 іпотечного договору, згідно з п. 5.1. договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у випадках невиконання основного зобов'язання, або порушення порядку його виконання, та в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням, цим договором іпотеки та чинним законодавством України.
У відповідності до ст. 7 Закону України “Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно п. 5.2. договору іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового погашення заборгованості за основним зобов'язанням, а в разі його невиконання –звернути стягнення на предмет іпотеки.
У вимозі за вих. № 2694/15.4.1.6 від 11.10.2011р., яка адресована іпотекодавцю за іпотечним договором, банк з посиланням на умови кредитного договору, вимагав погасити всю заборгованість по кредиту.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання за кредитним договором № 0007/06/00 CL від 03.08.2006 р. відповідачем за зустрічним позовом не виконані, суму кредиту, проценти по кредиту, нарахованої пені не сплачені, що свідчить про порушення договірних зобов'язань щодо повернення кредиту та сплаті процентів, в порядку та на умовах, встановлених кредитним договором.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, що підтвердженні належними та допустимими доказами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позичальником не виконуються покладені на нього зобов'язання за кредитним договором № 0007/06/00-CL від 03.08.2006 р., та станом на 23.12.11 р. наявна заборгованість у розмірі –770 883,77 доларів США (в національній валюті по курсу НБУ становить 6 158 821,70 грн.) суми кредиту; 87 777,88 доларів США (в національній валюті по курсу НБУ становить 701 283,82 грн.) проценти за користування кредитними коштами; 379 195,23 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 46 809,92 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту.
Тому позивач на підставі ст. 589 ЦК України, пунктів 5.1 та 5.2 іпотечного договору від 04 серпня 2006 року отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 5.4. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 39 Закону України “Про іпотеку” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:
загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;
опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;
заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;
пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;
початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Таким чином, вимоги позивача за зустрічним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів для задоволення вимог банку за кредитним договором № 0007/06/00-CL від 03.08.2006 р. за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки є обґрунтованими, а отже правомірно задоволені судом першої інстанції.
Згідно з ч. 6 ст. 38 Закону України “Про іпотеку” ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Отже, вимоги позивача за зустрічним позовом щодо визначення оціночної вартості предмету іпотеки шляхом проведення оцінки незалежним суб'єктом оціночної діяльності, що буде здійснене в процесі виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду на момент реалізації предмета іпотеки, відповідають наведеним положенням закону.
Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача за первісним позовом (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тунгісеп -К» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 26.12.2011 року по справі №41/90 залишити без змін.
Матеріали справи № 41/90 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Буравльов С.І.
Чорна Л.В.
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 29.02.2012 |
Оприлюднено | 06.03.2012 |
Номер документу | 21742579 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні