Рішення

від 09.10.2008 по справі 7/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.08                                                                                 Справа № 7/149.

За позовом Селянського ( фермерського ) господарства "Юлія", м. Сватове Луганської області

до 1 відповідача - Акціонерного банку "Український комунальний банк",  м. Луганськ

    2 відповідача  - Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, м. Луганськпро стягнення 31115 грн. 50 коп.

                                                                                                                           Суддя Т. Л. Калашник

в присутності представників:

від позивача –Водолажський В.В. довіреність № б/н від 08.09.08;

від 1-го відповідача –Малік Т.І. довіреність № 668 від 26.08.08;

від 2-го відповідача –Думікян Г.В. довіреність № б/н від 13.06.08.

           Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення  збитків (помилково перераховану грошову суму) в розмірі 31115 грн. 50 коп. (з урахуванням позовної заяви зданої у судовому засіданні 25.09.08 (а.с.65-67), яка розцінюється судом як заява про зміну предмету позову).

Названою заявою та заявою, зданою до суду 09.10.08, позивачем заявлено клопотання зобов'язати Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції  перерахувати з арештованого розрахункового рахунку  неналежного отримувача грошових коштів –ТОВ "Восток-Нефть-Транс" грошові кошти  в розмірі 31115 грн. 50 коп., яка була їм помилково зарахована, на розрахунковий рахунок СФГ "Юлія" код 24046975, р/р 26004330898 в Сєвєродонецькій філії  АБ "Укркомунбанк" , МФО 304740.          

Заявою, зданою до суду 15.09.08, та заявою, зданою до суду 09.10.08, позивачем заявлено клопотання зобов'язати відділ державної виконавчої служби Ленінського району у м. Луганськ зняти арешт з арештованого розрахункового рахунку  ТОВ "Восток-Нефть-Транс" на суму  31115 грн. 50 коп., яка була їм помилково зарахована для перерахування її на розрахунковий рахунок СФГ "Юлія"  

            1-й відповідач  проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №32-18/1179/1669 від 29.08.08 та № 32-18/1292/1854 від 24.09.08 (а.с.31,68), посилаючись зокрема на те, що відповідно до постанови № 22 від 21.01.04 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" відповідач не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, згідно якого було здійснено розрахунок. Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, а саме позивач. Пункт 2.3.6. Договору відповідачем не порушувався, так як кошти з рахунка позивача були перераховані належному одержувачу, який був вказаний у платіжному дорученні. Відповідач згідно ст.22 п.22.6. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" прийняв до виконання платіжне доручення,  перевіривши відповідність номеру рахунку позивача і його коду. Інших обов'язкових норм щодо здійснення перевірки банком документів платника, достовірності та відповідності інформації при розрахункових операціях, Закон не містить. Відповідальність за зміст розрахункового документу несе платник. У п.32.3.1. Закону, на який посилається позивач, мова йде про помилковий переказ суми на рахунок неналежного отримувача з вини банку. У даному випадку розрахунковий документ був перевірений та завірений платником.. Стаття 1073 ЦК України, на яку посилається позивач, містить положення про безпідставне списання банком грошових коштів з рахунку клієнта. У даному випадку операція була здійснена на підставі розрахункового документу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

Між позивачем - Селянським ( фермерським ) господарством "Юлія" (Клієнт) та 1-м відповідачем - Акціонерним банком "Український комунальний банк" в особі Сватівського відділення Сєвєродонецької філії (Банк) було укладено Договір № 33/124 від 22.04.04  (далі –Договір), згідно умов якого Банк відкриває Клієнту поточні рахунки відповідно до Інструкції "Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті" для здійснення розрахунків та надає йому інші послуги розрахунково-касового обслуговування (пункт 1.1. Договору), а Клієнт вносить плату Банку за касове обслуговування згідно встановлених Тарифів (п.2.4.5. та п.3.4. Договору).

Відповідно до п.2.1.2. Договору Банк має право приймати до виконання платіжні доручення, вимоги-доручення Клієнта в межах наявних коштів на його рахунках. У разі відсутності (недостатності) коштів на рахунку Клієнта, банк за окремою домовленістю може приймати платіжні доручення для подальшого їх використання на протязі строку дії документів, з веденням обліку заборгованості відповідних позабалансових рахунках.

Банк не несе відповідальність за достовірність змісту розрахункового документа, оформленого Клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати Клієнтом податків, зборів та обов'язкових платежів (п.2.1.3. Договору).

Банк бере на себе зобов'язання зокрема належним чином виконувати умови цього договору (п.2.3.1. Договору); своєчасно здійснювати розрахункові операції згідно діючого законодавства України (п.2.3.2. Договору).

Клієнт бере на себе зобов'язання зокрема виконувати вимоги діючих інструкцій, правил, інших нормативних актів Національного  банку України з питань здійснення розрахунково-касових операцій та надання звітності (п.2.4.1. Договору); дотримуватися принципів організації безготівкових розрахунків, їх форм, стандартів документів і документообігу, що впроваджені в господарський обіг України, та встановлених правил Порядку ведення касових операцій в народному господарстві України (п.2.4.2. Договору).

Клієнт несе відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків і кодів банку одержувачів, сум податку на додану вартість і кодів бюджетної класифікації (п.2.4.3. Договору).

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається зокрема на те, що відповідачем було порушено умови п.2.3.6. Договору, оскільки грошові кошти було перераховано неналежному отримувачу у зв'язку з помилкою, допущеною відповідачем у платіжному дорученні. Виходячи з наведеного та п.32.3.1. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст.ст.1073, 1092 ЦК України позивач вважає, що йому завдано збитки (помилково перераховану грошову суму) в розмірі 31115 грн. 50 коп.

1-й відповідач  проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №32-18/1179/1669 від 29.08.08 та № 32-18/1292/1854 від 24.09.08 (а.с.31,68).  

2-й відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Клопотання відповідача за заявами зданими до суду 15.09.08, 25.09.08 та 09.10.08 відхиляються судом за тих підстав, що ст. 67 ГПК України не передбачено даний вид заходів забезпечення позову. Крім того, слід зазначити, що арешт накладено в межах іншої справи № 15/499 між іншими сторонами.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Факт укладення між сторонами у справі  Договору № 33/124 від 22.04.04  підтверджено матеріалами справи.

На виконання вказаного договору позивач надав 1-му відповідачу рахунок фактуру для оформлення платіжного доручення. 1-м відповідачем було оформлено платіжне доручення № 97 від 23.07.08, яке було підписано керівником позивача та засвідчено печаткою підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст.224 ГК України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість   втраченого,  пошкодженого  або  знищеного   майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок   порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом (ч.1 ст.225 ГК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Як свідчать матеріали справи, керівником позивача підписано платіжне доручення № 97 від 23.07.08, та підпис засвідчено печаткою підприємства, тобто своїм підписом він засвідчив правильність оформлення платіжного документу.

Відповідно до п.22.6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", обслуговуючий  платника  банк  зобов'язаний  перевірити відповідність    номера    рахунка    платника    і    його   коду (ідентифікаційного номера,  за його наявності,  тощо) та  приймати цей  документ  до  виконання  тільки у разі їх збігу. Тобто законом не покладено на банк, обслуговуючий  платника, перевіряти відповідність реквізитів отримувача грошових коштів.  

Крім того, відповідно до умов п.2.1.3. Договору, Банк не несе відповідальність за достовірність змісту розрахункового документа, оформленого Клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати Клієнтом податків, зборів та обов'язкових платежів.

Статті 1073 та  1092 ЦК України, на які посилається позивач, передбачає відповідальність за невиконання або неналежне виконання платіжного доручення банком та правові наслідки неналежного виконання банком операцій по рахунку клієнта. Проте грошові кошти 1-м відповідачем були перераховані відповідно до платіжного доручення, підписаного позивачем та засвідченого печаткою підприємства. У п. 32.3.1. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" йдеться мова про помилковий переказ суми переказу на  рахунок неналежного отримувача,  що стався з вини банку.

Також слід зазначити, що ст.ст.224, 225 ГК України не містять такого виду збитків, як помилково перерахована грошова сума.

Таким чином, позивачем не доведено суду наявність усіх складових цивільного правопорушення за цим позовом та розмір збитків, заподіяних відповідачами.

За вказаних обставин у задоволенні позову слід відмовити  з віднесенням судових витрат на позивача згідно ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 224-226, 232 ГК України та керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85  Господарського   процесуального   кодексу  України, суд

в и р і ш и в:

 1. У задоволенні позову відмовити.

 2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання: 10.10.08.

  Суддя                                                                                                              Т.Л.Калашник