Постанова

від 13.10.2008 по справі 37/127пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/127пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.10.2008 р.                                                                         справа №37/127пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мирошниченка  С.В.

суддів Колядко  Т.М. , Скакуна  О.А.

за участю представників сторін:

від позивача:Корчагін Ю.В.-паспортСадіков В.В.-за довір.,Рябоконева А.В.-за довір.,

від відповідача:Сидорчук А.Я.-за довір.,

від третьої особи:Троян В.В.-за довір.,Бурко Т.О.-за довір.,Бєликова К.Ю.-за довір.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства "Деметра" с.Македонівка Володарський район Донецька область та  Закритого акціонерного товариства "Донгорбанк" м.Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від04.09.2008 року

по справі№37/127пд (Попков Д.О.)

за позовомВиробничо-комерційного приватного підприємства "Аква Віте Концерн" м.Маріуполь в особі ліквідатора Корчагіна Ю.В. м.Маріуполь Донецька область

доПриватного підприємства "Деметра" с.Македонівка Володарський район Донецька область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаЗакрите акціонерне товариство "Донгорбанк" в особі філії у м.Маріуполі

провизнання недійсним договору про переведення боргу б/н від 02.03.2006р.

Приватне підприємство "Деметра" с.Македонівка Володарський район Донецька область та Закрите акціонерне товариство "Донгорбанк" м.Донецьк подали апеляційні скарги на рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2008р. по справі №37/127пд.

Цим рішенням господарський суд Донецької області (суддя Попков Д.О.)  позовні вимоги Виробничо-комерційного приватного підприємства "Аква Віте Концерн" м.Маріуполь в особі ліквідатора Корчагіна Ю.В. до приватного підприємства "Деметра" с.Македонівка Володарський район Донецька область задовольнив повністю. Визнав недійсним з моменту вчинення договір про переведення боргу б/н, укладений 02.03.2006р. між Виробничо-комерційним приватним підприємством "Аква Віте Концерн" та Приватним підприємством "Деметра". Зобов"язав Приватне підприємство "Деметра" с.Македонівка Володарський район Донецька область повернути Виробничо-комерційному приватному підприємству "Аква Віте Концерн" м.Маріуполь нерухоме майно, транспортні засоби та обладнання, що вказане в акті приймання-передачі, складеному до договору про переведення боргу б/н від 02.03.2006р. Стягнув з Приватного підприємства "Деметра" с.Македонівка Володарський район Донецька область на користь Виробничо-комерційного приватного підприємства "Аква Віте Концерн" м.Маріуполь витрати по сплаті державного мита в сумі 85грн.00коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.

Заявники апеляційних скарг наполягають на скасуванні рішення в зв"язку з тим, що воно суперечить вимогам закону та не відповідає фактичним обставинам справи.

Розглянувши апеляційні скарги апеляційний суд встановив:

16.07.2003р. між позивачем, як позичальником та третьою особою, як позикодавцем було укладено кредитний договір №6, згідно з п.1.1. якого, третя особа зобов"язалась надати позивачу кредит у вигляді безвідкличної кредитної лінії в сумі 1000000 гривень.

Умовами додаткових угод №1 від 22.09.2003р., №2  від 30.09.2003р., №3 від 30.09.2003р., №4 від 25.12.2003р., №5 від 30.12.2003р., №6 від 13.02.2004р., №7 від 10.03.2004р., №8 від 20.04.2004р., №9 від 23.04.2004р., №10 від 26.04.2004р., №11 від 30.04.2004р., №12 від 31.08.2004р., №12 від 15.03.2005р., №13 від 09.09.2005р., №14 від 23.09.2005р., №15 від 23.12.2005р. сторони змінювали певні положення зазначеного кредитного договору.

29.06.2005р. між вказаними особами був укладений кредитний договір №14, згідно з п.1.1. якого, третя особа зобов"язалась надати позивачу кредит у вигляді безвідкличної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості у розмірі 2275000 грн.

Умовами додаткових угод №2 від 30.09.2006р., №3 від 29.12.2005р., №4 від 29.01.2006р. сторони змінювали певні положення зазначеного кредитного договору.

02.03.2006р. сторони уклали договір про переведення боргу, який виник за кредитними договорами №6 від 16.07.2003р. та №14 від 29.06.2005р., укладеними між Виробничо-комерційним приватним підприємством "Аква Віте Концерн" та закритим акціонерним товариством "Донгорбанк" (п.1.1. договору). Відповідно до п.2.1. договору, як плату за прийняття боргу позивач передає відповідачу об"єкти нерухомості, рухоме майно та обладнання відповідно до переліку.

Позивач наполягає на визнанні недійсним договору переведення боргу з тієї підстави, що він є нікчемним , а також, що він є фіктивним. (а.с.2,4; т.1).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочина сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою ст.203 ЦК України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним в відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 520 ЦК України передбачено, що боржник в зобов"язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Відповідно до ст.521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов"язанні визначається відповідно до положень ст.513 ЦК України (яка вставновлює, що правочин про переведення боргу вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов"язання, боржник за яким змінюється.

В даному випадку борг, який переданий  за  договором від 02.03.2006р., виник за кредитними договорами, тобто форма договора переведення боргу повинна відповідати формі кредитного договору. Стаття 1055 ЦК України встановлює, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Договір про переведення боргу від 02.03.2006р. (а.с.9-11, т.1) укладений у письмовій формі, також відповідно до ст.520 ЦК України, договір містить згоду кредитора про заміну боржника.

Позивач наполягає на тому, що договір переводу боргу в даному випадку повинен бути нотаріально засвідчений та підлягає державній реєстрації. Але у даному випадку такий порядок оформлення договору переводу боргу не є необхідним, оскільки ст.1055 ЦК України не встановлює обов"язкове нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію кредитного договору, а спірний договір укладений саме на перевод боргу, який виник за кредитними договорами.

В своєму рішенні господарський суд дійшов висновку, що оскільки спірний договір  містить положення про його відплатність, фактично сторонами укладений договір купівлі-продажу (а.с.56 зворотня сторона абз.3 т.2). Тому господарський суд здійснив правову оцінку відносин сторін, виходячи з положень Цивільного кодексу, які регулюють купівлю-продаж. (а.с.57 абз.2, т.2).

Такий висновок господарського суду не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Наявність у договорі переводу боргу (заміни боржника у зобов"язанні) елементу оплатності не суперечить вимогам законодавства та не роблять цей договір договором купівлі-продажу. Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає майно у власність другій стороні. Інша сторона приймає майно та сплачує за нього певну грошову суму.

Спірний договір укладений сторонами саме про перевод боргу, який виник за кредитними договорами №6 від 16.07.2003р. та №14 від 29.06.2005р. При цьому сторони передбачили у якості оплати за прийняття боргу передачу визначеного майна. Майно та право власності на нього набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, але не тільки з договору купівлі-продажу. Спірний договір не містить в собі однієї з істотних умов договору купівлі-продажу-обов"язок однієї сторони сплатити за майно певну грошову суму.

Отже, апеляційним господарським судом встановлено, що договір переводу боргу не суперечить Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; форма правочину відповідає вимогам закону; правочин (договір) спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме переводу-прийняття боргу та сплати за це оплати. Відповідно до ст.ст. 520, 521, 638 ЦК України сторони уклали саме договір про заміну боржника у зобов"язанні (переводу боргу), досягнувши згоди з усіх істотних умов цього договору та отримавши згоду кредитора. Тому, відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України відсутні підстави для визнання договору переводу боргу недійсним.

Крім того, позивач однією із підстав визнання спірного договору недійсним зазначив його фіктивність. Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Позивачем не надано доказів щодо фіктивності договору, оскільки матеріалами справи підтверджено, що договором було виконано-тобто  наступили правові наслідки, передбачені договором про перевод боргу і новий боржник виконав зобов"язання перед банком.

Господарський суд дав помилкову правову оцінку відносинам сторін та невірно застосував норму закону, внаслідок чого прийняв невірне рішення.

Керуючись ст. ст. 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1)Апеляційні скарги задовольнити.

2)Рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2008р. по справі №37/127пд скасувати.

3)В позові відмовити.

Головуючий          С.В.  Мирошниченко

Судді:          Т.М.  Колядко

          О.А.  Скакун

          Надруковано: 6 прим.

          1. позивачу

          1. відповідачу

                                                                                                                                                                   1.третій особі

          1 у справу

          1 ДАГС

                                                                                                                                                1.госп.суду