Рішення

від 09.10.2008 по справі 37/189пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/189пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

09.10.08 р.                                                                                                       Справа № 37/189пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас Інвестмент Сенте”,                          м. Краматорськ, ідентифікаційний код 35419798

до Відповідача 1: Слов'янської міської ради Донецької області, м. Слов'янськ, ідентифікаційний код 24165094

до Відповідача 2: Виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області,                   м. Слов'янськ, ідентифікаційний код 04052821

про: визнання права на набуття земельної ділянки в оренду для розміщення об'єкту, шляхом укладення договору оренди,

за участю:

представників Позивача – 1. Кириченко В.І. (за довіреністю №10/6 від 08.10.2008р.),

2. Корнієнко Д.О. (за довіреністю №10/15 від 08.10.2008р.);

представника Відповідача 1 – Ткаченко О.М. (за довіреністю №01.01-12/1641 від 07.10.2008р.);

представника Відповідача 2 – не з'явився.

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбас Інвестмент Сенте”, м. Краматорськ (далі – Позивач), звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Слов'янської міської ради Донецької області, м. Слов'янськ (далі – Відповідач 1) та Виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області, м. Слов'янськ (далі – Відповідач 2) про визнання права на набуття земельної ділянки в оренду строком на 5 років для будівництва та експлуатації торгового центру по вул. Р. Люксембург, 39,  площею 0,7 га (кадастровий номер 1414100000:01:001:0603) шляхом  укладання прямого договору оренди  в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України „Про оренду землі” в редакціях до внесення змін законами України від 28.12.2007р. за № 107-VІ та № 309- VІ від 03.06.2008р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на наявність у нього права на отримання спірної земельної ділянки в оренду на умовах та в порядку, передбачених Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" у відповідних редакціях,  внаслідок здійснення певних дій, спрямованих на набуття земельної ділянки, передбачених відповідним законодавством, чинним на момент їх здійснення.

У якості доказу заперечення та невизнання такого права з боку Відповідача Позивач посилається на лист № 01.01-05в/1694 від 23.05.2008р., наявність якого, на думку Позивача, і зумовило виникнення права на позов у розумінні ст. 15 Цивільного кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 58 Конституції України, ст.ст. 12, 116, 123 Земельного кодексу України, ст. 5 Цивільного кодексу України,  ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст.ст. 26, 42, 77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 2, 12, 49, 54, 56, 57 Господарського кодексу України.

Уточненнями № 10-3 від 06.10.2008р. Позивач сформулював свої вимоги виключно до Слов'янської міської ради, а уточненням від 09.10.2008р. відмовився від позовних вимог до Відповідача 2 – Виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області.

Відповідач 1 надав відзив від 07.10.2008р. № 01.01-12/1642, в якому проти позовних вимог заперечив з огляду на законодавчі зміни, запровадженні до Земельного кодексу України та Закону України „Про оренду землі” законами України від 28.12.2007р. за № 107-VІ та від 03.06.2008р. за № 309- VІ, а також  зазначив про відсутність спеціального порядку для виділення земельної ділянки у розглядуваному випаду через його не затвердження Кабінетом Міністрів України.

Відповідач 2 у судове засідання не з'явитися, процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча повідомлявся про судове засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали суду на адресу, визначеною за матеріалами справи.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність Відповідача 2 у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не впливає на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд

ВСТАНОВИВ:

02.10.2007р. Позивач звернувся до Слов'янського міського голови  з  заявою №3 (а.с.29) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки на умовах оренди орієнтовною площею 0,7га, розташованої за адресою: м. Слов'янськ, вул. Р. Люксембург, 39, для будівництва та обслуговування торгового центру, раніше узгодженої для АТЗТ „Торговий дім Астрон”.

Цією ж датою заява № 823/1 (а.с. 30) до Слов'янського міського голови  про переоформлення зазначеної земельної ділянки на користь Позивача надійшла і від АТЗТ „Торговий  дім Астор”.

24.10.2007р. рішенням Слов'янської міської Ради за №10-ХІХ-5 (а.с.31) надано згоду на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю „Донбас Інвестмент Сенте”, м. Краматорськ надано згоду на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,7га, розташованої за адресою: м. Слов'янськ, вул. Р. Люксембург, 39, для будівництва та обслуговування торгового центру та рекомендовано у місячний строк укласти договір на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки.

20.11.2007р. між ТОВ „Донбас Інвестмент Сенте” та ТОВ „Архі-лайн” було укладено договір №66 на виготовлення проектної продукції (а.с.а.с.36-38)

Розроблений згідно зазначеного договору проект землеустрою був узгоджено Позивачем, про що були отримані наступні документи:  

- висновок головного управління земельних ресурсів у Донецькій області від 17.03.2008р. № 805 (а.с.а.с. 34, 35);

- висновок відділу регуляторної політики Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області від 24.12.2007р. № 15/339-п (а.с.а.с. 41,42);

- висновок управління архітектури і містобудування м. Слов'янська Донецької області від 14.12.2007р. № 253 (а.с.а.с.43,44);

-          висновок відділу культури і туризму Слов'янської міської ради від 20.12.2007р. (а.с.45).

Поряд із цим, безпосередньо місце знаходження спірної земельної ділянки було узгоджено Позивачем із:

- Слов'янською міжрайонною санітарно-епідеміологічною станцією – висновок від 19.12.2007р. № 03.2/85 (а.с.а.с.39, 40);

- Слов'янським міським відділом земельних ресурсів – висновок від 19.12.2007р. №215 (а.с.а.с.46,47);

- Управлінням з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Донецькій області – висновок (а.с.а.с.55,56)

З метою завершення процедури набуття в оренду земельної ділянки, 19.05.2008р. Позивач листом № 18 (а.с.32) звернувся до Слов'янського міського голови з проханням затвердити проект землеустрою з відведення земельної ділянки і передати вказану земельну ділянку в оренду строком на 5 років.

Листом від 23.05.2008р. № 01.01-05в/1694 (а.с.33) Слов'янський  міський голова Рибачук В.Л. повідомив Позивачу, що у зв'язку із законодавчими змінами до Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, якими запроваджений порядок набуття права оренди земельних ділянок комунальної власності виключно на аукціонах, у Позивача відсутнє право на набуття земельної ділянки в оренду згідно з раніше діючим законодавством.

Як вказує Позивач, зазначена позиція органу місцевого  самоврядування порушує його права на набуття земельної ділянки в оренду та майнові інтереси, що полягають у бажанні на законних підставах користуватися земельною ділянкою та отримувати прибуток від ведення господарської діяльності шляхом здійснення ним на такій земельній ділянці будівництва та обслуговування торгового центру.

07.10.2008р. через канцелярію суду надійшла уточнена позовна заява № 10-3 від 06.10.2008р., в якій єдиним Відповідачем у справі зазначена Слов'янська міська рада (Відповідач 1).

Уточненням від 09.10.2008р. Позивач відмовився від позовних вимог до Відповідача 2 – Виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області.

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві від 07.10.2008р. № 01.01-12/1642

Відповідач 2 у судове засідання не з'явитися, процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча повідомлявся про судове засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали суду на адресу, визначеною за матеріалами справи.

Суд розглядає справу з урахуванням уточнень № 10-3 від 06.10.2008р. та від 09.10.2008р. виключно відносно Відповідача 1, з урахуванням наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України  позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. За змістом наведеної норми така відмова, з огляду на процесуальну співучасть у розумінні ст. 23 Господарського процесуального кодексу України, може стосуватися зменшити як позовних вимог в цілому, так і вимог до окремого Відповідача.  

Згідно  ч.6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмову від позову, якщо вона суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що відповідно до п.34 ч. 1 ст. 26, та пп.1. п а) ч1. 1 ст. 33 Закону України „Про місцеве самоврядування”  питання надання земельної ділянки в оренду віднесено до компетенції саме міської, суд вважає, що Слов'янський міський голова формулюючи свою позицію стосовно спірних прав Позивача у листі від 23.05.2008р. № 01.01-05в/1694 діяв саме як представник ради у розумінні п. 14 ч. 3 ст. 42 Закону України „Про місцеве самоврядування”, а відтак - суд приймає заяву про відмову від позовних вимог до Відповідача 2.  

При цьому наслідки такої відмови Позивачу у судовому засіданні 09.10.2008р. роз'ясненні.

Суд зазначає, що прийняття відмови зумовлює припинення провадження у справі відносно Відповідача 2 згідно ст. 78, п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача 1 такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143, 144, 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Зокрема, у відповідності із ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок надання земельних ділянок юридичним особам в оренду визначений ст. 124 Земельного кодексу України та ст.16 Закону України "Про оренду землі".

В силу ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.16 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення Позивача до Донецького міського голови, особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього закону.

Таким чином, волевиявлення майбутнього орендаря щодо укладення договору оренди реалізується шляхом подання відповідної заяви, що і було здійснено Позивачем.

В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України на процедуру отримання земельної ділянки в оренду розповсюджується порядок, передбачений ст.118 цього Кодексу щодо отримання юридичними особами земельних ділянок у постійне користування. Беручи до уваги вказані норми та положення Постанови КМУ „Про затвердження Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів” від 31.03.2004р. № 427, суд дійшов висновку, що зустрічне волевиявлення орендодавця опосередковується певною процедурою погоджень за участю уповноважених органів та посадових осіб, яка (процедура) завершується прийняттям рішення про укладання договору оренди.

Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться на території Слов'янської міської ради, таке рішення відповідно до п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" мало прийматися Відповідачем1.

За висновком суду, наявні в матеріалах справи належні докази здійснення відносно Позивача у передбаченому законодавством порядку заходів в межах процедури набуття визначеної земельної ділянки в оренду, факт чого (здійснення заходів) не спростований Відповідачем 1, однозначно вказують на виникнення правовідносин між Позивачем та Відповідачем 1, спрямованих на укладання договору оренди.

Виходячи із загальних положень права, змістом правовідносин є певні кореспондуючі права та обов'язки його учасників. Отже, внаслідок здійснення Позивачем процедур, встановлених законодавством, спрямованих на набуття земельної ділянки в оренду, та враховуючи, що за змістом матеріалів справи відсутні підстави для застосування положень ч.6 ст.16 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на час подачі Позивачем заявки на оренду землі,  щодо проведення відповідними органами місцевого самоврядування аукціону або конкурсу щодо набуття права оренди земельної ділянки (Відповідачем 1 не надані докази надходження інших заявок відносно цієї ділянки),  у Позивача виникли обґрунтовані сподівання на отримання земельної ділянки в оренду та пов'язаний із такими сподіваннями законний майновий інтерес щодо отримання результатів господарської діяльності, пов'язаної із реалізацією права оренди.

У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини (п. 38 Рішення Суду у справі „Полтораченко проти України” від 18.01.2005р.) застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., яка (практика) відповідно до ст. 17 Закону „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р., ст. 46 Конвенції  є джерелом права для національних судів, зазначені сподівання та майновий інтерес Позивача, пов'язані із набуттям земельної ділянки в оренду, мають кваліфікуватися як об'єкт захисту гарантією щодо забезпечення мирного володіння своїм майном.

Тотожність за придатністю до судового захисту майнових інтересів та прав вбачається і із ст. 15 Цивільного кодексу України та п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004, статус якого як обов'язкового закріплений ч. 2 ст. 150 Конституції України та ст. 69 Закону України „Про Конституційний Суд України”.

Отже, невизнання Відповідачем1 в особі міського голови, який відповідно до п. 14 ч. 3 ст. 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” уповноважений представляти міську раду у відносинах з іншими особами, зазначених права та інтересів ТОВ „Донбас Інвестмент Сенте” зумовлює виникнення у останнього права на судовий захисту у відповідний спосіб у розумінні ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Посилання Відповідача 1 , викладені у листі від 23.05.2008р. № 01.01-05в/1694, на виділення спірної земельної ділянки лише у разі проведення аукціону, судом не приймаються з огляду на таке.

Виходячи з дати формулювання Відповідачем 1 зазначеної позиції, вона (позиція) була зумовлена змінами до ст. 16 Закону України „Про оренду землі” та ст. 124 Земельного кодексу України, запровадженими підпунктом 5 пункту 2 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007р. № 107-VІ.

Однак, пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 зазначені законодавчі зміни до  ст. 16 Закону України „Про оренду землі” та ст. 124 Земельного кодексу України були визнані неконституційними, а пункт 6 резолютивної частини цього Рішення встановив його преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дій Закону України від 28.12.2007р. № 107-VІ.

За змістом ст. 125 Конституції України та ч. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 3 Закону України „Про  судоустрій України” господарські суди належать до системи судів загальної юрисдикції, а у світлі положень ст.ст. 8, 150 Основного закону України неконституційній певного закону унеможливлює його застосування, а отже – і правомірність позиції, що ґрунтується на такому законі

Не можуть розцінюватися у якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог і посилання Відповідача 1 у відзиві від 07.10.2008р. № 01.01-12/1642 та у поясненнях, наданих у судовому засіданні 09.10.2008р.,  на запровадження Законом України від 03.06.2008р. № 309-VІ аналогічних до розглянутих вище змін (щодо необхідності проведення аукціону для укладання договору оренди відносно спірної земельної ділянки) до ст.16 Закону України "Про оренду землі" та ст.124 Земельного кодексу України.

Дійсно, внаслідок прийняття Закону України від 03.06.2008р. № 309-VІ набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, має здійснюватись виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, набуття права на оренду земельних ділянок під об'єкти соціального призначення, будівництво соціального і доступного житла, використання земельних ділянок для розробки корисних копалин та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій), використання релігійними організаціями (під культовими будівлями), які легалізовані в Україні.  

Однак, за приписами ч.2 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових або внесенні змін до діючих  законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до абз. 6 п. 4 мотивувальної частини  Рішення  Конституційного Суду України від 11.10.2005р. № 8-рп/2005. звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей особи, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.  

Відтак, позиція Відповідача 1 щодо кваліфікації змін, запроваджених Законом України від 03.06.2008р. № 309-VІ, як таких, що унеможливлюють набуття земельної ділянки в оренду шляхом продовження розпочатої до таких змін процедури, оцінюється судом як безпідставне  звуження змісту та обсягу правомірно набутих прав  Позивачем до їх повного анулювання.

Відповідно до ст. 8 Конституції України її норми мають вищу юридичну силу та є нормами прямої дії. Згідно із ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. В цьому аспекті, є всі підстави стверджувати, що будь-які подальші зміни у законодавстві, що регулює порядок набуття права оренди, не можуть призводити до звуження змісту і обсягу, а тим більше, до скасування вже існуючих на момент таких змін прав господарюючих суб'єктів. Крім того, вказівок про таке скасування наявних прав не містить і сам   Закон України від 03.06.2008р. № 309-VІ.

Судом також враховується, що Закон України від 03.06.2008р. № 309-VІ. не вказує на наявність у нього зворотної  сили (ретроспективної дії). Враховуючи приписи ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти за загальним правилом не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99 норми ст. 58 Конституції України можуть розповсюджуватися і на юридичних осіб.

Відносно зауважень Відповідача 1 про не затвердження Кабінетом Міністрів України спеціального порядку для оформлення земельної ділянки у випадках подібних до розглядуваного суд зазначає наступне:

- у світлі наведених вище висновків станом на поточний момент не має підстав вважати правовідносини, спрямовані на отримання Позивачем в оренду спірної земельної ділянки, такими що є припиненими або зміненими, що у повній мірі стосується відповідних права на продовження процедури отримання згідно відповідного порядку;

- правова невизначеність у зв'язку із відсутністю відповідного нормативного акту Кабінету Міністрів України не може унеможливлювати реалізацію правовірно набутих Позивачем прав, оскільки у такому випадку ця невизначеність є тотожною за своїми наслідками із скасування або обмеженням відповідного права про неприпустимість чого судом зазначалося вище;

- відповідно до ч.7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України заборонена відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а принцип  верховенства права, закріплений ст. 8 Конституції України, та правова позиція Верховного Суду України щодо його застосування, викладена в Постанові Пленуму „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 01.11.1996р. №9, дозволяють надати належну правову оцінку заявленим вимогам незалежно від наявності відповідної постанови КМУ.

За висновками суду, порушені права Позивача підлягають захисту способами, передбаченими ст.152 Земельного кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

За змістом вказаних статей захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання прав.  

При визначені підвідомчості цієї справи суд виходив з того, що суб'єктивний склад сторін відповідає вимогам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України і між сторонами існує спір про право Позивача на отримання в оренду земельної ділянки.

Тобто правовідносини, що склалися між сторонами з приводу наявності чи відсутності у Позивача права на оренду носять договірний характер, який є наслідком наявних між сторонами господарських відносин у сфері землеустрою.

При цьому, Відповідач 1 у спірних правовідносинах не здійснює владних повноважень, а виступає як суб'єкти господарських відносин, що за змістом ч. 1 ст.2 , п.п. 1, 6, 7 ч. 1 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України унеможливлює віднесення цього спору до компетенції адміністративного суду.  

Таким чином, цей спір підвідомчий господарському суду, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в Інформаційному листі Верховного Суду України від 26.12.2005р. № 3.2.-2005, та позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.п. 5.2., 5.3., 15 Рекомендації Президії „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27.06.2007р. № 04-5/120.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас Інвестмент Сенте”, м. Краматорськ  до Словянської міської ради про визнання права на набуття земельної ділянки в оренду строком на 5 років для будівництва та експулатації торгового центру у м. Слов'янську, по вул. Р. Люксембург, 39,  площею 0,7 га (кадастровий номер 1414100000:01:001:0603) шляхом  укладання прямого договору оренди  в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України „Про оренду землі” в редакціях до внесення змін законами України від 28.12.2007р. за № 107-VІ та № 309- VІ від 03.06.2008р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Провадження за вимогами до Виконавчого комітету Слов'янської міської ради підлягає припиненню на підставі п.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача 1 повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас Інвестмент Сенте”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 35419798)  до Слов'янської міської ради, м. Слов'янськ (ідентифікаційний код 04052821) задовольнити повністю.

2. Визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас Інвестмент Сенте” (84301, м. Краматорськ, вул. Двірцева, 10/61,   ідентифікаційний код 35419798) на набуття земельної ділянки в оренду строком на 5 років для будівництва та експлуатації торгового центру у м. Слов'янську, по вул. Р. Люксембург, 39,  площею 0,7 га (кадастровий номер 1414100000:01:001:0603) шляхом  укладання прямого договору оренди  в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України „Про оренду землі” в редакціях до внесення змін законами України від 28.12.2007р. за № 107-VІ та № 309- VІ від 03.06.2008р.

3. Припинити провадження за вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас Інвестмент Сенте”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 35419798)   до Виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області,  м. Слов'янськ.

4. Стягнути з Слов'янської міської ради (84122, м. Слов'янськ, майдан Жовтневої революції, 2, ідентифікаційний код 04052821)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас Інвестмент Сенте” (84301, м. Краматорськ, вул. Двірцева, 10/61,   ідентифікаційний код 35419798)  витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118  грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 09.10.2008р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

Повний текст рішення  підписано 09.10.2008р.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя