Рішення

від 29.02.2012 по справі 5/281

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5/281

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5/281

29.02.12

За позовом          Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД"

до          Приватного підприємства "Юнілек"

про          стягнення 20 217,58 грн.

       Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:     не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Юнілек" (далі –відповідач) про стягнення 20 217, 58 грн., а саме: 16 847, 98 грн. основного боргу та 3 369, 60 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, який не був оплачений останнім в порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення боргу по оплаті товару та нарахованих на його суму процентів, передбачених договором.

Ухвалою  господарського суду міста Києва від 22.12.2011 р. порушено  провадження  у справі № 5/281, розгляд справи призначено на 24.01.2012 р.

Розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою представників сторін, неодноразово відкладався.

У судове засідання 29.02.2012 р. представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляд справи повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України              № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87  ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 29.02.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

01.11.2010 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 39195, згідно з п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 1.2.1. договору № 50490 від 16.08.2010 р. предметом поставки є лікарські засоби та вироби медичного призначення.

Згідно з п. 2.2. договору загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу  товару.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих відповідачем та погоджених позивачем замовлень на поставку товару.

Відповідно до п. 3.7. договору датою поставки товару є дата отримання партії товару покупцем. Місцем поставки є місце поставки товару, вказане покупцем в замовленні на поставку відповідної партії товару.

Згідно з п. 3.8. доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця та містить відбиток печатки (штампу) покупця.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що право власності на товар переходить від позивача до відповідача в момент передачі товару відповідачу.

Згідно з п. 6.1. договору оплата відповідачем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу.

Відповідно до п. 6.2. договору при здійсненні відповідачем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу  строк протягом якого відповідач зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь позивача, вказується позивачем у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару відповідачу, що вказана у видатковій накладній. Надання позивачем відповідачу рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов'язковим.

Згідно з п. 6.10 Договору покупець зобов'язаний в 3-денний строк з дня отримання вимоги постачальника надати письмовий звіт щодо реалізації отриманого від постачальника товару, із зазначенням найменування, кількості та дати його продажу. В разі ненадання вищевказаного звіту або надання недостовірних відомостей щодо реалізованого товару, постачальник має право вимагати від покупця оплати всього поставленого, але неоплаченого товару. В такому разі покупець зобов'язується здійснити оплату вартості всього поставленого, але неоплаченого товару в 3-денний строк з дня отримання відповідної вимоги постачальника.

Відповідно до п. 12.8. Договору він вступає в силу з 01.01.2011 р. та діє на протязі 2 календарних років, а в частині розрахунків –до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного договору.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму      19 062, 04 грн. за наступними видатковими накладними: № 11221627 від 26.05.2011 р. на суму 9 777, 79 грн., № 11223555 від 27.05.2011 р. на суму 1 626, 19 грн., № 11225415 від 30.05.2011 р. на суму 2 918, 16 грн., № 11232300 від 02.06.2011 р. на суму 4 684, 48 грн., № 11232301 від 02.06.2011 р. на суму 55, 42 грн. з умовою оплати –відстрочка платежу 14 днів. та довіреносте й на отримання товарно-матеріальних цінностей № 1851 від 20.05.2011 р. та №1312 від 01.06.2011 р.

У свою чергу, відповідач за поставлений товар розрахувався, частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем на суму 16 847, 98 грн.

Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 6.2. договору при здійсненні відповідачем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу  строк протягом якого відповідач зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь позивача, вказується позивачем у видатковій накладній на товар, який поставляється.

За змістом спірних накладних строк відстрочення платежу становить 14 днів.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлений ним товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві його вартості, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є законними та обґрунтованими і мають бути задоволені.

При цьому, згідно з п. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.4 Договору передбачено, що за умови прострочення Покупцем строків оплати за Товар за цим Договором, він повинен сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача     3 369, 60 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами в передбаченому договором відсотковому розмірі обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати поставленого позивачем товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Юнілек" (04114, м. Київ, Оболонський район, вулиця Автозаводська, будинок 79, квартира 42, код ЄДРПОУ 36080866) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (01103, м. Київ, Печерський район, вулиця Кіквідзе, будинок 18-А, код ЄДРПОУ 21642228) 16 847 (шістнадцять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 98 коп. основного боргу, 3 369 (три тисячі триста шістдесят дев'ять) грн. 60 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                      В.С. Ломака

Повне рішення складено 03.03.2012 р.