Рішення

від 28.02.2012 по справі 06/5026/214/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКА СЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 року Справа № 16- 06/5026/214/2011

Господарський суд Черка ської області в складі: голов уючого судді Спаських Н.М., з с екретарем судового засіданн я Волна С.В., за участю предста вників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - з а довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - за довіреностям и,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні в м. Черкас и справу за позовом товарист ва з обмеженою відповідальні стю "Торговий дім "ВАМП"

до приватного підприємств а "Торг-Продукт"

про зобов'язання повернут и майно, передане на зберіган ня,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про з обов'язання відповідача пере дати (повернути) позивачу із в ідповідального зберігання г ліцерин дистильований 99,5% ГОС Т 6824-96 та гліцерин фармацевтичн ий на загальну суму 730 636,00 грн. з м отивів, що в порушення укладе ного між сторонами договору відповідального зберігання від 03.11.2009 року відповідач майно не повернув. В ході розгляду с прави представник позивача с вої вимоги підтримав повніст ю та просить їх задовольнити .

Представник відповід ача проти задоволення позову заперечив повністю з мотиві в, що укладення договору відп овідального зберігання було лише технічною дією сторін д ля оформлення відносин під ч ас проблем із прийманням цьо го товару (невчасне надходже ння накладних) за договорами купівлі-продажу. Гліцерин на справді було придбано відпов ідачем у позивача, за що вже пр оведено частковий розрахуно к. Можливості зберігання глі церину позивач не має, оскіль ки для його рідкого стану слі д підтримувати температурни й режим більше +18 С. Крім то го, відповідач не може поверн ути гліцерин невідомої марки , оскільки під ГОСТ 6824-96 є кілька різних видів гліцерину.

Ухвалою від 07.10.2011 року провадження у справі зупинял ося до часу вирішення питанн я про прийняття вимог позива ча до відповідача про стягне ння коштів у сумі вартості гл іцерину у справі про банкрут ство ПП "Торг-Продукт" № 10/5026/1223/2011.

Постановою Київськог о апеляційного господарсько го суду від 07.11.2011 року ухвалу пр о зупинення провадження було скасовано з мотивів, що предм ети спору у цих справах (повер нення майна в натурі та стягн ення його вартості грошима) є різними і розгляд справи про банкрутство відповідача не є перешкодою у розгляді спор у по даній справі. Тобто, резул ьтат вирішення спорів у кожн ій із цих справ не буде залежа ти і впливати один на одного.

Постанова апеляційно ї інстанції набрала законної сили та не оскаржена жодною і з сторін.

З цих підстав суд відх илив клопотання позивача (а.с . 80 том 2) про припинення провадж ення у справі з мотивів затве рдження вимог кредиторів у с праві про банкрутство відпов ідача на суму вартості гліце рину, оскільки предмети спор ів є різними, що підтверджено постановою Київського апеля ційного господарського суду від 07.11.2011 року, а тому суд розгл ядає спір між сторонами по су ті.

Заслухавши доводи і п ояснення представників стор ін, дослідивши наявні у справ і документи, суд вважає, що у з адоволенні позову слід відмо вити повністю, виходячи з так ого:

З матеріалів справ и вбачається наступне:

03.11.2009 року між позиваче м та Приватним підприємством "Люмо", яке змінило назву на Пр иватне підприємство "Торг-Пр одукт", було укладено договір відповідального зберігання (а.с. 9-12 том 1), за умовами якого по зивач передає відповідачу на відповідальне зберігання ма йно згідно актів приймання-п ередачі на строк до 01.12.2009 року, а відповідач зобов'язується п овернути його у схоронності. Після спливу цього строку ма йно зберігається до пред'явл ення вимоги про його поверне ння. Місце зберігання майна - м . Черкаси вул. Сурікова, 9/5. Плат а за зберігання майна станов ить 1000,00 грн. на місяць і перерах овується позивачем відповід ачу до 5 числа місяця, наступно го за звітним.

У відповідності до гл ави 66 ЦК України про відносини зберігання, за договором збе рігання одна сторона (зберіг ач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою ст ороною (поклажодавцем), і пове рнути її поклажодавцеві у сх оронності. Договір зберіганн я укладається у письмовій фо рмі. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберіганн я посвідчене розпискою, квит анцією або іншим документом, підписаним зберігачем. За зг одою поклажодавця зберігач м ає право змішати речі одного роду та однієї якості, які пер едані на зберігання. Зберіга ч не має права без згоди покла жодавця користуватися річчю , переданою йому на зберіганн я, а також передавати її у кори стування іншій особі. Плата з а зберігання та строки її вне сення встановлюються догово ром зберігання. Зберігач зоб ов'язаний повернути поклажод авцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідн у кількість речей такого сам ого роду та такої самої якост і. Річ має бути повернена покл ажодавцю в такому стані, в яко му вона була прийнята на збер ігання, з урахуванням зміни ї ї природних властивостей. Зб ерігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця поверну ти річ, навіть якщо строк її зб ерігання не закінчився.

З юридичної точки зор у, всім вищевикладеним вимог ам укладений між сторонами д оговір відповідає в повній м ірі, доказів визнання цього д оговору недійсним чи розірв ання його, сторонами суду не н адано.

На запитання суду про те, що якщо відповідач не мав технічної можливості зберіг ати гліцерин, то не було підст ав і укладати договір його ві дповідального зберігання, пр едставники відповідача звер тають увагу на те, що умови дог овору відповідального збері гання від 03.11.2009 року чітко не ви значали майно, яке передаєть ся на зберігання протягом ст року дії договору. Це питання згідно п. 1.3. договору сторони в ирішують в актах приймання-п ередачі, які є невід'ємною час тиною договору, а тому предме том зберігання може бути буд ь-яке майно, а не лише гліцерин .

За доводами позивача , згідно наявних у справі (а.с. 13 -18 том 1) актів здачі-прийняття н а відповідальне зберігання т оварно-матеріальних цінност ей за період з 17.11 по 24.11.2009 року, пр едметом договору зберігання став гліцерин дистильований ГОСТ 6824-96 в кількості 129,66 тон та г ліцерин фармацевтичний в кіл ькості 30 тон на загальну суму 730 636,00 грн.

При визначенні предм ету зберігання сторонами бул о вказано у чотирьох актах пр о те, що на зберігання передає ться гліцерин дистильований 99,5 % (це означає масову долю чис того гліцерину в суміші) ГОСТ 6824-96, а в двох актах вказано лише , що передається гліцерин дис тильований ГОСТ 6824-96 та гліцер ин фармацевтичний без будь-я ких інших ознак.

Ухвалою від 19.01.2012 року п озивача було зобов'язано над ати суду первинні документи про походження у нього гліце рину (де придбано, як проведен о розрахунок), який його термі н придатності, марка, відпові дність ГОСТУ та ін., яка мета п родажу та як було оплачено по слуги зберігання відповідач у.

Дану вимогу суду пози вач не виконав - у справі відсу тні докази про якість та безп ечність переданого ним на зб ерігання гліцерину - якісне п освідчення, сертифікат відпо відності, сертифікат походже ння, технічна специфікація, г ігієнічний висновок та прото коли лабораторних дослідже нь. З приводу оплати послуг зб ерігання гліцерину представ ник позивача визнає, що підпр иємство жодного разу не плат ило за зберігання, а тому має з аборгованість перед відпові дачем з цього платежу.

Доводи представника позивача про те, що ці докумен ти знаходяться у колишнього головного бухгалтера підпри ємства ОСОБА_5, який зараз є працівником відповідача (а .с. 129 том 2), не звільняє сторону п озивача від доказування існу вання гліцерину, який став пр едметом договору між сторона ми.

На думку суду, операці я по зберіганню гліцерину ді йсно могла бути лише оформле на документально між сторона ми договором та актами прийм ання-здачі майна, але була без товарною -- ніяких оригіналів документів (та й самих докуме нтів) про походження гліцери ну позивач не має взагалі. Тов арно-транспортні накладні (а .с. 131-138 том 1) суд не приймає як нал ежні докази, оскільки оригін алів цих накладних позивач т еж не має, а реквізити про відп уск товару та про його отрима ння уповноваженими особами не заповнені взагалі в жодні й накладній.

Суд витребовував у ва нтажовідправника гліцерину ТОВ "Торговий дім "Укрресурс" відомості про кількість прид баного позивачем гліцерину т а проведення за нього розрах унків. Відповідь суду не нада на, факт придбання позивачем спірного гліцерину у ТОВ "Тор говий дім "Укрресурс", який вка заний у товарно-транспортних накладних вантажовідправни ком (а.с. 131-138 том 1), не підтверджен о.

Тобто, суд приходить д о висновку, що за матеріалами справи позивач беззаперечно не підтвердив того, що він мав в натурі гліцерин для переда чі його на зберігання відпов ідачу.

В запереченнях проти позову відповідач, зокрема, вказав, що гліцерин за догово ром між сторонами не є іденти фікованим товаром, оскільки гліцерин ГОСТ 6824-96 має чотири р ізних марки і ці марки у актах приймання-передачі не зазна чені.

У відповідності до ст . 184 ЦК України річ є визначено ю індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирі зняють її з-поміж інших однор ідних речей, індивідуалізуюч и її. Речі, визначені індивіду альними ознаками, є незамінн ими. Річ є визначеною родовим и ознаками, якщо вона має озна ки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, в агою, мірою. Річ, що має лише ро дові ознаки, є замінною.

Суд вважає, що гліцери н у даному випадку є родовою р іччю (як гліцерин дистильова ний), але з огляду на те, що таки й гліцерин по ГОСТ 6824-96 має чоти ри різних марки, то такий гліц ерин потребує обов'язкової і ндивідуалізації сторонами п ри передачі його на зберіган ня.

У відповідності до ко ментарю з системи Ліга Зако н до ст. 184 ЦК України - індивід уально визначеними є такі ре чі, які відрізняються від інш их індивідуальними ознаками : а) єдині у своєму роді; б) відрі зняються від інших кількома ознаками; в) вирізнені із зага льної маси речей цього роду. П оділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, т а речі, визначені родовими оз наками, пов'язаний як з природ ними властивостями речей, та к і з способами їхньої індиві дуалізації. Поряд із предмет ами, єдиними у своєму роді (нап риклад, картиною), до речей, ви значених індивідуальними оз наками, можуть бути віднесен і речі, певним способом виокр емлені учасниками правочину з маси однорідних речей (напр иклад, частина врожаю картоп лі, що зберігається на елеват орі). Якщо ж річ визначена тіль ки кількісно (числом, вагою, мі рою) і характеризується озна ками, спільними для всіх рече й такого роду, - це річ, визначе на родовими ознаками. Правов е значення передбаченого в ц ій статті поділу речей прояв ляється в тому, що речі, визнач ені індивідуальними ознакам и, є юридично незамінними, том у їх загибель (знищення) зв ільняє зобов'язану особу під передання їх управненій осо бі. Навпаки, загибель (знищ ення) речей, визначених родов ими ознаками, за загальним пр авилом не звільняє боржника від обов'язку виконати своє з обов'язання, оскільки він не п озбавлений можливості набут и інші речі такої ж кількості та якості.

У відповідності до д аних Інтернет сторінок -- гліц ерин (пропантріол-1, 2, 3; 1, 2, 3-триок сипропан) СН2ОНСНОНСН2ОН - це три атомній спирт; сиропопод ібна прозора в'язка речовина солодка на смак та без запаху . Промисловість випускає так і види гліцерину: сирий 1-го, 2-го і 3-го сортів та дистильований (динамітний, вищого ґатунку, 1 -го та 2-го сортів).Гліцерин збе рігається в склотарі, оцинко ваних каністрах, стальних бо чках. Гарантійний строк збер ігання гліцерину - п'ять рокі в.

Згідно приєднаного судом до справи міждержавного ста ндарту ГОСТ 6824-96 (загальні техн ічні умови) з Інтернету - в роз ділі 3 Класифікація вказано, щ о в залежності від призначен ня дистильований гліцерин ви пускають таких марок:

Д-98 - динамітний;

ПК-94 - для фармацевтичних ціл ей, для харчової та косметичн ої промисловості;

Т-94, Т-88 - технічний;

На запит суду Державним під приємством "Черкаський науко во-виробничий центр стандарт изації, метрології та сертиф ікації" довідкою від 15.02.2012 року № 15-15/258 було підтверджено, що глі церин дистильований ГОСТ 6824-96 п оділяється на марки з відпов ідним вмістом чистого гліцер ину

Д-98 (масова частка гліцерину не менше 98 %)

ПК-94 (масова частка гліцерин у не менше 94 %)

Т-94 (масова частка гліцерину не менше 94 %)

Т-88 (масова частка гліцерину не менше 88 %)

З цього випливає, що крім гл іцерину у цих сумішах присут ні ще якісь компоненти, які ро блять його динамітним, фарма цевтичним чи технічним і це м ає істотне значення для іден тифікації товару.

ДП "Черкасистандартметрол огія" також вказує, що для заст осування у фармацевтичній пр омисловості використовуєть ся лише гліцерин дистильован ий марки ПК-94 ГОСТ 6724, але у акті здачі-прийняття на відповіда льне зберігання від 24.11.2009 року ( а.с. 18 том 1) сторони такої ідент ифікації гліцерину не вказую ть. Якому ГОСТу відповідає гл іцерин можна визначити лише за його маркою, як вбачається із п. 4 цього ж листа ДП "Черкас истандартметрологія" .

Отже, вищевикладеним підтв ерджено, що не існує просто ди стильованого гліцерину ГОСТ 6824-96 - 99,5% , він випускається із чіт кою маркою, яка є ідентифікую чою ознакою цього товару.

Представники відповідача вказали в засіданні, що на під приємстві на зберіганні нема є ніякого гліцерину взагалі, а тому повернути його в натур і неможливо ще й з цієї причи ни.

За такої обставини, у відповідності до ст. 951 ЦК Укра їни, про те, що внаслідок втра ти (нестачі) або пошкодження р ечі, зберігач відшкодовує по клажодавцеві збитки або у ро змірі її вартості чи у розмір і суми на яку знизилася варті сть речі, то належним способо м відновлення права позивача взагалі є вимога про відшкод ування збитків, яку він не зая вляв.

За доводами представ ників позивача, прийомка глі церину на зберігання на підп риємстві не відбувалася ще й тому, що не було витримано ви моги Інструкцій П-6 та П-7 про пр ийомку продукції, оскільки у відповідача також немає жод ного документу про якісні, гі гієнічні та технічні характ еристики гліцерину, який ніб ито приймався ним на зберіга ння.

Доводи відповідача п ро те, що ПП "Торг-Продукт" не мо гло зберігати гліцерин, бо ві н з урахуванням циклу виробн ицтва відразу в гарячому ста ні перекачується у цехи, з юри дичної точки зору і самі по со бі є непереконливими доказам и не виникнення зобов'язання , оскільки прийняття товару н а зберігання особою, яка поте нційно не спроможна забезпеч ити зберігання товару, є лише ризиком виконання зобов'яза ння для обох сторін договору .

Суд не приймає доводи поз ивача про те, що він має право вимагати повернення гліцери ну любого виду, оскільки вихо дячи із вищеописаних особли востей гліцерину, позивач пе редає, а відповідач зобов'яза ний повернути зі зберігання лише конкретний товар, без зм іни його якісних характерист ик. На момент оформлення пере дачі товару, гліцерин вже без сумнівно мав свої ідентифіку ючі характеристики по марках гліцерину під певний ГОСТ, як і сторонами з невідомої прич ини не враховані. Марка перед аного на зберігання гліцерин у позивачу не відома і на моме нт розгляду спору і не вбачає ться із жодного документу по справі.

З приводу заперечен ь відповідача про те, що акти з дачі-прийняття гліцерину на зберігання підписувалися н е уповноваженими особами - ко мірниками замість директорі в, які вказані у преамбулі акт ів, то суд їх не вважає достат німи для висновку про те, що мі ж сторонами не виникає прав і обов'язків з теоретично-юрид ичної точки зору. Так, у відпов ідності до ст. 241 ЦК України, пра вочин, вчинений представнико м з перевищенням повноважень , створює, змінює, припиняє цив ільні права та обов'язки особ и, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення пр авочину цією особою. Правочи н вважається схваленим зокре ма у разі, якщо особа, яку він п редставляє, вчинила дії, що св ідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвален ня правочину особою, яку пред ставляють, створює, змінює і п рипиняє цивільні права та об ов'язки з моменту вчинення ць ого правочину.

При обговоренні даного пи тання, з пояснень сторін судо м було встановлено, що між дат ами укладення договору відпо відального зберігання, актів здачі-прийняття гліцерину т а вимогою про повернення глі церину (а.с. 19 том 1) сторонами не було вчинено жодних дій, з яки х би вбачалося, що відповідач підтвердив перебування у нь ого на зберіганні гліцерину (акти перевірки схоронності майна, прийняття плати за збе рігання, часткове повернення гліцерину зі зберігання та і н.).

Також при складанні акту зв ірки за період 01.09.2009 року по 31.12.2009 р оку сторонами не було нічого зазначено про відносини збе рігання гліцерину та розмір боргових зобов'язань за цим д оговором у обох сторін (а.с. 66-72 т ом 1). В подальшому сторонами с кладено акт звірки розрахун ків № 1 від 17.02.2011 року ( а.с. 128 том 1), де позивач вказує дебіторську заборгованість в розмірі 730 636, 00 грн. по відносинах зберіганн я на підставі актів прийманн я-здачі, які містяться у справ і, а відповідач зі свого боку о бліковує нульову кредиторсь ку заборгованість за цими ві дносинами.

За таких обставин не виключ ається відповідальність фіз ичних осіб-працівників підпр иємства відповідача, які офо рмляли акти приймання-здачі гліцерину від імені відповід ача і не передали його на підп риємство, якщо позивач довед е існування цього гліцерину взагалі.

Відповідач також вказував , що весь гліцерин, який надход ив від позивача, відповідач о тримував за договорами купів лі-продажу (укладені у спроще ний спосіб), що підтверджуєть ся копіями накладних на відп уск товару (а.с. 46-65 том 1) і ці накл адні вказані у акті звірки мі ж сторонами від 15.01.2010 року. Відп овідач за придбаний гліцерин розрахувався частково і виз нає свій борг в сумі 5 862 966,35 грн. П ри цьому складення актів зда чі-прийняття гліцерину на ві дповідальне зберігання відп овідач пояснив діями своїх к омірників, які при затримці н адходження накладних на това р, який вони приймали як по куп івлі-продажу, оформляли ці ак ти для тимчасових відносин з берігання гліцерину.

Як вбачається із матеріалі в справи, гліцерин за накладн ими по договорах купівлі-про дажу та актами здачі-прийнят тя на відповідальне зберіган ня отримувався відповідачем приблизно в один період, одна к довести, що це був один і той самий гліцерин, чи все ж таки різний гліцерин, можна лише з а документами на кожну парті ю товару про її походження та якісні характеристики. Одна к таких документів позивач н е має і цим пояснює неможливі сть проведення звірки між ст оронами для остаточного вирі шення

даного питання.

Без первинних докуме нтів питання про гліцерин, пе реданий на зберігання та при дбаний відповідачем у позива ча, суд не може вирішити само стійно за рахунок інших дока зів, наявних у справі.

Суд вважає, що тягар д оказування реального існува ння гліцерину, який передава вся на відповідальне зберіга ння і що це був інший гліцерин , ніж оформлений накладними н а його купівлю-продаж між сто ронами, лежить саме на позива чеві і цей обов'язок він не ви конав, оскільки не має жодних первинних

документів про походження гліцерину, оформленого як пе реданий за договором відпові дального зберігання, на чому ґрунтуються позовні вимоги.

Таким чином, суд вважа є, що позовні вимоги є не довед еними в питанні того, чи дійсн о існував гліцерин, який було оформлено як переданий на ві дповідальне зберігання та як у марку він мав для вирішення питання про присудження до п овернення саме того майна, як е передано на зберігання ( а не іншого), а тому позов до задов олення не підлягає.

Керуючись ст. 49,82-85 ГПК У країни, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позов у відмовити повністю.

Рішення може бути оскар жено до Київського апеляційн ого господарського суду про тягом 10 днів.

Суддя Н.М . Спаських

Повний текст рішення пі дписано 29 лютого 2012 року.