Постанова

від 16.02.2012 по справі 5015/4925/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5015/4925/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.12                                                                                 Справа  № 5015/4925/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: головуючий суддя

Гриців В.М., суддів Мурська Х.В., Давид Л.Л.

при  секретарі  судового засідання  Швець О.В.

з участю представників: позивача Парамонова О.С, відповідача Коровяка Б.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Перлина Плюс-К»на рішення господарського суду Львівської області від 02 листопада 2011 року у справі №5015/4925/11 порушеній за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до приватного підприємства «Перлина Плюс-К»за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська Залізниця» про стягнення  37033,91 грн.

  ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулося до господарського суду Львівської області із позовом до приватного підприємства «Перлина Плюс-К»про стягнення заборгованості по неустойці в розмірі 37033,91 грн. за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №183 від 24.11.2006 року. Неустойка нарахована за період з 11.02.2011 року по 31.07.2011 року.

Господарський суд Львівської області (суддя Н. Березяк) рішенням від 02 листопада 2011 року по даній справі позов задовольнив. Стягнув з відповідача на користь позивача 37033,91 грн. неустойки.

Не погоджуючись із рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, просить Львівський апеляційний господарський суд рішення господарського суду Львівської області від 02 листопада 2011 року, скасувати та прийняти нове, про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач вважає оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що воно ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права з огляду на таке.

Оскільки оскаржуване рішення було ухвалене в порядку ст. 75 ГПК України (за відсутності відповідача), то дана обставина призвела до того, що відповідач не зміг подати заперечення проти позовних вимог і обґрунтувати їх належними та допустимими доказами. Скаржник зазначає, що 12 січня 2011 року було складено акт прийому-передачі нежитлового приміщення наданого за договором оренди №183 від 24.11.2006 року, проте балансоутримувач приміщення (відокремлений підрозділ «Станція Самбір»ДТГО «Львівська Залізниця») відмовився підписувати даний акт у зв'язку із судовими спорами щодо даного майна. Вважає, що суд першої інстанції не застосував ст. 613 ЦК України, хоча відповідач належним чином виконав свої зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди, а балансоутримувач цього майна відмовився його прийняти.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення з підстав та мотивів наведених у відзиві.

Ухвалою від 25 січня 2012 року до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська Залізниця».

Заслухав пояснення представників сторін та третьої особи, розглянув матеріали справи, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 02 листопада 2011 року у справі №5015/4925/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Згідно з матеріалами справи рішення господарського суду Львівської області від 02 листопада 2011 року обґрунтоване наступним.

24 листопада 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та приватним підприємством «Перлина Плюс-К»(Орендар) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №183 (договір), а саме: вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 308,0 м.кв., яке розміщене в одноповерховій будівлі пакгаузу станції Самбір за адресою: Львівська область, м. Самбір, вул. Вокзальна, 1 та перебуває на балансі відокремленого підрозділу «Станція Самбір»ДТГО «Львівська Залізниця»(надалі Майно).

Згідно п.п. 10.1., 10.6. договору, він набирає чинності з дня підписання і діє протягом 362 днів з 24 листопада 2006 року по 20 листопада 2007 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як повідомив позивач, та встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 12 квітня 2011 року  у справі №5015/1196/11, договір оренди №183 від 24 листопада 2006 року припинено 10 листопада 2010 року, зважаючи на те, що позивачем було скеровано відповідачу заяву №11-03-07767 від 07 грудня 2010 року про припинення договору.

Рішення господарського суду Львівської області від 12 квітня 2011 року у справі №5015/1196/11 набрало законної сили,  відтак в силу п. 2 ст. 35 ГПК України факт припинення 10 листопада 2010 року договору оренди №183 від 24 листопада 2006 року й обов'язку відповідача повернути орендоване майно повторному доведенню не підлягає.

Відповідно до 2.4. договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №183 від 24 листопада 2006 року, у разі припинення цього Договору Майно повертається Орендарем Балансоутримувачу. Орендар повертає Майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі Майна Орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12 квітня 2011 року у справі № 5015/1196/11 задоволено позовні вимоги Регіонально відділення Фонду державного майна України по Львівській області про виселення приватного підприємства «Перлина Плюс-К» із вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 308,0 м.кв., яке розміщене в одноповерховій будівлі пакгаузу станції Самбір за адресою: Львівська область, м. Самбір, вул. Вокзальна, 1 та перебуває на балансі відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська Залізниця»та зобов'язано приватне підприємство «Перлина Плюс-К»передати орендоване майно по акту приймання-передачі балансоутримувачу відокремленому підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська Залізниця». Вказаним рішенням також стягнуто з приватного підприємства «Перлина Плюс-К»на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 14379,21 грн. заборгованості по неустойці за користування річчю за час прострочення за період з 10 листопада 2010 року по 11 лютого 2011 року.

Оскільки відповідач не повернув орендоване майно балансоутримувачу, позивачем відповідно до вимог ст. 785 ЦК України нарахована відповідачу за користування майном в час прострочення з лютого по серпень 2011 року неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, що складає 37033,91 грн.  

В апеляційній скарзі відповідач повідомив суд, що ним 12 січня 2011 року було складено акт прийому-передачі нежитлового приміщення наданого за договором оренди №183 від 24 листопада 2006 року, проте балансоутримувач приміщення (відокремлений підрозділ «Станція Самбір»ДТГО «Львівська Залізниця») відмовився підписувати даний акт у зв'язку із судовими спорами щодо даного майна.

До апеляційної скарги відповідачем доданий такий акт, у якому за підписом Гамаша М.Б. (від «Станція Самбір»ДТГО «Львівськка Залізниця») зазначено «Від прийняття приміщень відмовляюсь через судові спори щодо даного майна».

В судове засідання 15 лютого 2012 року з'явився представник третьої особи ДТГО «Львівська Залізниця», надав суду письмові та усні пояснення по суті спору. Представник повідомив суд, що наказом начальника ДТГО «Львівська Залізниця»від 29 січня 2009 року №51/Н «Про вдосконалення структури управління окремих підрозділів залізниці»з 01 квітня  2009 року припинено діяльність Відокремленого підрозділу «Станція Самбір», саму станцію переведено у склад Львівської дирекції залізничних перевезень, а також ВП «Станція Самбір»виключено з ЄДРПОУ. Відповідно, 02 лютого 2010 року до договору оренди №183 від 24 листопада 2006 року були внесені зміни, згідно яких балансоутримувачем орендованого майна являється Відокремлений підрозділ «Львівська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська Залізниця». Тому, за поясненнями третьої особи, начальник станції Самбір ДТГО «Львівська Залізниця»не був уповноважений підписувати акт прийому-передачі орендованого майна. Дані пояснення підтверджуються документами, котрі представник третьої особи долучив до своїх пояснень.

Представники сторін повідомили суд, що не знали про відповідні зміни до договору, тому про дані обставини не згадували та на них не посилались.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За приписами ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За умовами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

В апеляційній скарзі скаржник також зазначав, що оскаржуване рішення прийняте за відсутності відповідача і ця обставина призвела до того, що ПП «Перлина Плюс-К»не могло подати заперечення проти позовних вимог та обґрунтувати їх належними та допустимими доказами. Проте  таке твердження  безпідставне.  Провадження по даній справі судом першої інстанції  порушене 25  серпня 2011 року та призначено її до розгляду на 19 вересня 2011 року. Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема з підстав забезпечення процесуальних прав відповідача, в ухвалах суду від 19 вересня 2011 року, від 05 жовтня 2011 року та від 24 жовтня 2011 року.

Тому  підстав для скасування рішення суду на підставі ненадання відповідачу змоги подати заперечення проти позовних вимог та обґрунтувати їх доказами  немає.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З вищевикладених фактичних обставин справи слідує, що відповідач не виконав зобов'язання за договором оренди №183 від 24 листопада 2006 року  із змінами  до нього від 02 лютого 2010 року –не повернув орендоване майно балансоутримувачу, хоча повинен був це зробити.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що господарський суд Львівської області на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів і приписів закону встановив фактичні обставини справи, дав їм юридичну оцінку, а відтак рішення господарського суду Львівської області від 02 листопада 2011 року у справі №5015/4925/11 постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

  ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 02 листопада 2011 року у справі №5015/4925/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства «Перлина Плюс-К»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      Гриців В.М.

                              суддя                                                                      Мурська Х.В.

                              суддя                                                                      Давид Л.Л.