Постанова

від 23.01.2012 по справі 2а-0770/1440/11

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа №  2а-0770/1440/11

Ряд стат. звіту №  9.2.1

Код -  04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2012 р.                                                                                                     м. Ужгород

Закарпатський  окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -   судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання – Шмідзен І.Ю.      

за участю представників  

позивача:  ОСОБА_1 (довіреність від 05.06.2011 року),  ОСОБА_2 (довіреність від 15.12.2011 року)

відповідача : ОСОБА_3 (довіреність від 16.01.2012 року № 189/10/10-011)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  приватного підприємства "Вод –Сервіс" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування   податкових повідомлень –рішень Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції від 2 грудня 2010 року №  428/23-1/33577996/0, №  429/23-1/33577996/0    та  від  15 грудня 2010 року № 428/23-1/33577996/1, №  429/23-1/33577996/1, в уточненому (збільшеному) предметі позову, -     

ВСТАНОВИВ:

У відповідності  до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України  в судовому засіданні  23 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена  6 лютого 2012 року.

Приватне підприємство "Вод –Сервіс" (далі –позивач, ПП "Вод-Сервіс") звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду  з позовною заявою (а.с.3-4) до  Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області  (далі –відповідач,  Ужгородська МДПІ),  якою просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення –рішення Ужгородської МДПІ від 7 жовтня 2010 року  за № 428/23-1/33577996/0 (про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 462805,50 грн.(основний платіж –308514,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –154291,50 грн.) та за № 429/23-1/33577996/0 (про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість  у сумі 205141,00 грн.(основний платіж –135406,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –69735,00 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення –рішення  прийняті всупереч норм чинного законодавства, зокрема, підставою для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ  є віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту по ПДВ сум на підставі договору, укладеного між ПП "Вод-Сервіс"  та ТОВ "Міткохер", який  ніби –то є нікчемним.  При цьому позивач зазначає,  що  висновок перевірки стосовно того, що укладений договір  є нікчемним (недійсним в силу закону), оскільки направлений на незаконне заволодіння майном держави (у вигляді несплати ПДВ та податку на прибуток), а не настання реальних господарських результатів –є необґрунтованим, суперечить законодавству та обставинам справи. Суму валових витрат та податкового кредиту сформовано на підставі отриманих накладних в рамках договору субпідряду,  за якими  проведено будівельні роботи в повному обсязі. Вартість отриманих робіт правомірно  віднесено  до складу валових витрат, у відповідності до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",  сплачений ПДВ в зв'язку з їх отриманням  відноситься до складу податкового кредиту, згідно Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі отриманих податкових накладних. Стосовно нікчемності угоди -  посилається на реальність здійснення господарських операцій (та зазначає, що згідно перевірки, проведеної КРУ в Закарпатській області, роботи виконані в повному обсязі),  та відсутність підстав для визнання угоди нікчемною,  наведених  у ст.  228 ЦК України, оскільки договір виконаний належним чином сторонами угоди,  крім того,  можливі порушення при оподаткуванні,  допущені контрагентом позивача,  не впливають на права або обов'язки позивача та не можуть бути підставою для визначення  позивачеві податкових зобов'язань. Крім того, відповідачем неправомірно виключено зі складу валових витрат 55000,00 грн. по попередній оплаті (в зв'язку з неотриманням в подальшому послуг), однак, згідно пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат є, в тому числі, дата списання коштів на оплату товарів (робіт, послуг). Зазначає, що позивачем правомірно відображено у валових витратах попередню оплату в сумі 350000,00 грн., оскільки придбання необоротних активів прирівнюється до придбання запасів з відповідних відображенням у податковому обліку, однак, по бухгалтерському обліку операція не відображена в зв'язку з відсутністю документів (ненадання таких біржею).     

26 березня 2012 року до суду надано заяву ІП "Вод-Сервіс" про уточнення (збільшення позовних вимог від 28.12.2011 року (а.с.196), згідно якої, крім вимог первісного позову, просить також визнати протиправними  та скасувати податкові повідомлення –рішення Ужгородської МДПІ від 15 грудня 2010 року  за № 428/23-1/33577996/1 (про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 462805,50 грн.) та за № 429/23-1/33577996/1 (про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість  у сумі 205141,00 грн.).

В судовому засіданні представники позивача підтримали  уточнені (збільшені) позовні вимоги  з підстав,  наведених у позовній заяві, просять суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення  Ужгородської МДПІ від 07.10.2010 року за №№ 428/23-1/33577996/0,   429/23-1/33577996/0 та від 15.12.2010 року за №№ 428/23-1/33577996/1, № 429/23-1/33577996/1.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист Ужгородської МДПІ від 06.07.2011 року за № 3440/10/10-011, а.с.73-81),  згідно якого позов не визнав, посилаючись на те, що підставою для збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ є віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум за договором субпідряду, укладеним між позивачем та ТОВ "Міткохер", який в силу вимог ст. 228 ЦК України –є нікчемним.  Висновок про нікчемність правочину здійснено на підставі того, що діяльність ТОВ "Профілег" здійснюється поза межами правового поля,  оскільки діяльність ТОВ "Міткохер" не має на меті досягнення реального економічного результату та направлена на мінімізацію сплати податків ПП "Вод-Сервіс", та в зв'язку з наведеним проведеною перевіркою зроблено висновок про те, що укладений   правочин не спрямований на настання реальних наслідків, що обумовлені правочинами, та оскаржуваними податковими повідомленнями –рішеннями  знято з витрат та з податкового кредиту по ПДВ усі суми по угоді укладеній між позивачем та ТОВ "Міткохер", яка визнана податковим органом нікчемною.  Крім того, ПП "Вод-Сервіс" збільшено балансову вартість основних фондів на вартість придбаного нерухомого майна, що відображено у додатку К1/1 декларації по податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, та нарахувало амортизаційні відрахування, при цьому,  порушено  вимоги пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та завищено валові витрати на суму 350000,00 грн.  

Відповідач надав суду додаткові заперечення на адміністративний позов (лист Ужгородської МДПІ від 15.12.2011 року за № 6264/10/10-011, а.с.164-167) яким надано додаткові пояснення по суті виявлених порушень, а саме: ПП "Вод-Сервіс" включено до складу валових витрат суму 350000,00 грн. та збільшено балансову вартість I групи основних фондів на вартість придбаного нерухомого майна (згідно договору купівлі –продажу нерухомого майна, що перебуває в податковій заставі). Згідно пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат не включаються витрати на придбання… основних фондів, які підлягають амортизації згідно ст. 8 цього Закону (придбання основних фондів та нематеріальних активів, згідно пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 цього Закону), та ПП "Вод-Сервіс" віднесено до складу валових витрат витрати на придбання нерухомого майна, які підлягають амортизації, чим порушено вимоги пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Крім того, ПП "Вод-Сервіс" включено до складу валових витрат кошти у сумі 55000,00 грн., перераховані ТОВ "Мілегро", при цьому, відсутні первинні документи на підтвердження взаємозв'язку понесених витрат з перерахуванням коштів, що є порушенням пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5  Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечила з мотивів, наведених у поданих письмових запереченнях проти позову,   просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи,  заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про  часткове задоволення  адміністративного позову, виходячи з наступного:

Проведеною Ужгородською МДПІ  виїзною плановою перевіркою ПП "Вод-Сервіс"  з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року (акт Ужгородської МДПІ від 30.09.2010 року за № 152/23-01/33577996, а.с.5-59) встановлено порушення:

1. ч.1,ч.3 ст.203, ч.2ст.215,ч.2 ст.228 ЦК України, п.1.32, п.1.31 ст.1, пп.4.1.1., пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1, пп.5.2.10 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.4.1 п.8.4, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 308583,00 грн. (в тому числі, 3 кв. 2007 року –4843,00 грн., 4 кв. 2007 року –4255,00 грн., 2 кв. 2008 року –67667,00 грн., 3 кв. 2008 року –102571,00 грн., 4 кв. 2008 року –9908,00 грн., 2 кв.2009 року –47601,00 грн., 3 кв. 2009 року –39298,00 грн., 4 кв. 2009 року – 32440,00 грн.) та встановлено завищення податку на прибуток за I кв. 2010 року у сумі 69,00 грн.;

2. ч.1,ч.3 ст.203, ч.2ст.215,ч.2 ст.228 ЦК України, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 139470,00 грн. (в тому числі, лютий 2008 року –3000,00 грн., червень 2008 року –39182,00 грн., вересень 2008 року –89750,00 грн.,  грудень 2009 року –7538,00 та встановлено завищення податку на додану вартість у сумі 4064, грн. (в тому числі, квітень 2009 року –2666,00 грн., серпень 2009 року –1398,00 грн.)

На підставі акту від 30.09.2010 року за № 152/23-01/33577996,  7 жовтня 2010 року Ужгородською МДПІ прийнято  податкові повідомлення –рішення:

            -  № 428/23-1/33577996/0 (а.с.60) про визначення ПП "Вод-Сервіс" податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 462805,50 грн.(основний платіж –308514,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –154291,50 грн.)

-   № 429/23-1/33577996/0 (а.с.61) про визначення ПП "Вод-Сервіс" податкового зобов'язання по податку на додану вартість  у сумі 205141,00 грн.(основний платіж –135406,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –69735,00 грн.).

Податкові повідомлення –рішення Ужгородської МДПІ  оскаржені в адміністративному порядку до  Ужгородської МДПІ, за результатами адміністративного оскарження та прийнятого Ужгородською МДПІ рішення про результати розгляду первинної скарги від 15.12.2010 року за № 5910/10/10-024 (яким оскаржені податкові повідомлення –рішення залишено без змін, а скаргу ПП "Вод-Сервіс" без задоволення),   15 грудня Ужгородською МДПІ прийнято податкові повідомлення рішення за № 428/23-1/33577996/1 (а.с.206, про визначення ПП "Вод-Сервіс" податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 462805,50 грн.(основний платіж –308514,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –154291,50 грн.) та за  № 429/23-1/33577996/1 (а.с.205, про визначення ПП "Вод-Сервіс" податкового зобов'язання по податку на додану вартість  у сумі 205141,00 грн.(основний платіж –135406,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –69735,00 грн.).

Податкові повідомлення –рішення Ужгородської МДПІ оскаржувались в адміністративному  порядку до ДПА у Закарпатській області та ДПА України (згідно наявної в матеріалах справи копії рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги  від 27.04.2011 року за № 7964/6/25-015 (а.с.62-64), податкові повідомлення –рішення Ужгородської МДПІ від 07.10.2010 року №№ 428/23-1/33577996/0, 429/23-1/33577996/0 (від 15.12.2010 року №№ 428/23-1/33577996/1, 429/23-1/33577996/1) залишено без змін), однак, в зв'язку зі зміною податкового законодавства (набрання чинності з 01.01.2011 року Податкового кодексу України) податкові повідомлення –рішення за наслідками апеляційного оскарження до ДПА у Закарпатській області та ДПА України не приймались.

ПП "Вод-Сервіс"  звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом (в уточненому (збільшеному) предметі позову) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень Ужгородської МДПІ  від 07.10.2010 року №№ 428/23-1/33577996/0, 429/23-1/33577996/0  та від 15.12.2010 року №№ 428/23-1/33577996/1, 429/23-1/33577996/1.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема,  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1. Стосовно нікчемності (недійсності в силу закону) правочинів –Договору субпідряду від 17.08.2008 року № 101/06/08, укладеного між ПП "Вод-Сервіс" та ТОВ "Міткохер", та додаткової угоди № 1 до  Договору субпідряду від 17.08.2008 року № 101/06/08 від 23.07.2008 року, суд констатує наступне:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом Ужгородської МДПІ від 30.09.2010 року за № 152/23-01/33577996,  перевіркою встановлено:

ПП "Вод-Сервіс" (Підрядник) укладено з Закарпатським обласним клінічним онкологічним диспансером (Замовник) Угоду підряду від 11.06.2008 року за № 96/06/08 (а.с.89-92), згідно якої Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт по реконструкції процедурної радіологічного відділення ЗОКОД.

По вказаному договору ПП "Вод-Сервіс" відображено валові доходи у сумі 681814,93 грн., які відображені відповідно до пп.11.3.5 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (збільшення валового доходу з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податків…)

ПП "Вод-Сервіс" (Генпідрядник) укладено з ТОВ "Міткохер" (Субпідрядник) Договір субпідряду від 17.06.2008 року за № 101/06/08 (а.с.103-104), згідно якого Субпідрядник зобов'язується виконати за дорученням Генпідрядника та у відповідності з умовами даного договору роботу по реконструкції  радіологічного центру ЗОКОД.

23.07.2008 року між ПП "Вод-Сервіс" та ТОВ "Міткохер" укладено додаткову угоду № 1 до Договору субпідряду від 17.06.2008 року за № 101/06/08 (а.с.105-106), за яким сторони змінили п.5.1 Договору субпідряду –в зв'язку зі збільшенням обсягу робіт, вартість договору становить 897695,34 грн. (в тому числі, ПДВ –179539,06 грн.), але в межах асигнувань по даному виду витрат Субпідрядника.

ПП "Вод-Сервіс" сформовано валові витрати в загальній сумі 704442,00 грн., згідно актів виконаних робіт, отриманих від ТОВ "Міткохер".

При цьому, згідно перевірки, проведеним аналізом показників діяльності  ТОВ "Міткохер" встановлено відсутність найманих працівників, техніки,  тобто, встановлено відсутність необхідних ресурсів для здійснення реальних господарських операцій з проведення робіт по реконструкції процедурної радіологічного корпусу онкодиспансеру.

Як зазначено в акті (а.с.21),   згідно висновку юридичного відділу Ужгородської МДПІ –укладений ПП "Вод-Сервіс" з ТОВ "Міткохер" Договір субпідряду від 17.08.2008 року № 101/06/08 та додаткова угода № 1 до  Договору субпідряду від 17.08.2008 року № 101/06/08 від 23.07.2008 року, згідно ч.1,ч.3 ст.203, ч.2 ст.215, ч.2 ст.228 ЦК України - є нікчемними, оскільки направленні лише на незаконне заволодіння майном держави –несплатою ПДВ та податку на прибуток, а не для настання реальних господарських результатів передбачених договорами.

На підставі наведеного, перевіркою зроблено висновок про нікчемність укладених угод та проведено коригування показників, пов'язаних з обчисленням суми податкових зобов'язань по операціям, що проведені на підставі недійсних (нікчемних) правочинів, укладених із ТОВ "Міткохер".  

Обґрунтовуючи свою позицію при викладанні висновків у акті  перевірки (з посиланням на відповідні норми Цивільного кодексу України) щодо нікчемності правочинів,  відповідач припустився помилки з наступного:

У відповідності до ч. 2 ст.  4 Цивільного Кодексу  України (далі –ЦК України) основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Нікчемними, зокрема, є правочини:

1) укладені з недодержанням обов'язкової письмової форми, якщо недійсність прямо передбачена законом, наприклад, правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань (ст. 547);

2) укладені з недодержанням обов'язкової нотаріальної форми (ч. 1 ст. 219);

3) укладені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення (ч. 2 ст. 221);

4) укладені недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226);

5) вчинені без дозволу органу опіки і піклування (ч. 1 ст. 224);

6) які порушують публічний порядок (ч. 2 ст. 228).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.  Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (ст. 216 ЦК України).

Як вбачається із змісту Акта перевірки, висновок відповідача про нікчемність правочину є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди нікчемними правочинами, оскільки ні в акті перевірки, ні іншими доказами не доведена вина сторін правочину (однієї з сторін правочину) в намірі порушити публічний порядок у вигляді порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та/або знищити, пошкодити майно фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконно заволодіти ним.

Відповідно до презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Як вбачається з наведених актів цивільного законодавства, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність,  прямо встановлена законом, а не  висновки акту податкової перевірки.  Вказані в актах податкових органів недоліки чи порушення, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

В основу висновку перевірки про нікчемність укладених угод покладено висновок юридичного відділу Ужгородської МДПІ про відсутність реальних господарських результатів передбачених договорами, про що суд констатує наступне:

Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України наведено визначення правочину, згідно якої, правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Тобто, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними  або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети.  Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Пунктом 16   постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978 року за № 3 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною.  Згідно п. 2 цієї постанови Пленуму ВС України, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Однак, частиною 2 ст. 234 ЦК України  передбачено,  що фіктивний правочин визнається  недійсним судом.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Тобто, позиція податкового органу про нікчемність укладених правочинів з підстав їх фіктивності (відсутності реальних правових наслідків) - є помилковою, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу вимог закону (та його визнання недійсним в судовому порядку не здійснюється) на відміну від фіктивного правочину (який визнається недійсним в судовому порядку, в тому числі, за зверненням податкового органу) –та така позиція суперечить нормам діючого законодавства.

Помилковою є позиція податкового органу  щодо можливості визнання правочину нікчемним за сукупністю декількох ознак недійсності угоди, оскільки наявність будь –яких  кваліфікуючих ознак для визнання угоди недійсною, яка визнається такою в судовому порядку, не надає права податковому органу визнавати її з цих підстав нікчемною, оскільки законодавством передбачено нікчемність правочину,  якщо недійсність його прямо встановлена законом та визнання нікчемності правочину в судовому порядку не вимагається,  тобто, законом розмежовано    правочини, які недійсні в силу закону та які визнаються недійсними в судовому порядку.     

Таким чином, визнаючи нікчемними (недійсними в силу закону) укладені між ПП "Вод-Сервіс" та ТОВ "Міткохер" Договір субпідряду від 17.08.2008 року № 101/06/08 та додаткову угоду № 1 до  Договору субпідряду від 17.08.2008 року № 101/06/08 від 23.07.2008 року,  відповідач керувався виключно  припущеннями щодо нікчемності  укладених правочинів, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину як такого, що порушує публічний порядок –не відповідає матеріалам справи та суперечить вимогам закону,  також  протиправною є позиція про визнання таких нікчемними з ознак, які законодавством  зазначені як можливі ознаки  для визнання правочинів недійсними в судовому порядку (оскільки  з цих підстав правочини недійсними в судовому порядку не визнавались).

При цьому, в акті перевірки не зазначено та відповідачем не доведено, що  ПП "Вод-сервіс" було відомо або могло бути відомо про  можливі порушення  ТОВ "Міткохер" вимог  діючого законодавства при укладені та виконанні договорів,  крім того, згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати своїх контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, більше того,  суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати  інших суб'єктів підприємницької діяльності (крім встановлених законодавством винятків для  своїх філій, дочірніх підприємств). Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань  (по здачі податкової звітності, по сплаті податків до бюджету чи інші зобов'язання),  то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Стосовно визначення ПП "Вод-сервіс" податкових зобов'язань по податку на прибуток та по ПДВ по операціям, що проведені на підставі недійсних (нікчемних) правочинів,   суд констатує наступне:

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року за № 334/94 –ВР (втратив чинність з 01.04.2011 року (крім п. 1.20 ст. 1 Закону), діючий та в редакції  Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин,  далі –Закон 334) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно приписів ст. 3 ГК України та п. 1.32 ст. 1 Закону334) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому,  сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі 334, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення). Виходячи з наведеного,  аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону 334,  об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. ст. 8, 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону 334, валові витрати виробництва та обігу  - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону 334).

В силу пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вищевказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.99 року №  996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи,  ПП "Вод-Сервіс" укладено правочини з ТОВ "Міткохер", які актом перевірки  визнано нікчемними, а саме:

- Договір субпідряду від 17.06.2008 року за № 101/06/08 (а.с.103-104) згідно якого Субпідрядник (ТОВ "Міткохер") зобов'язується виконати за дорученням Генпідрядника (ПП "Вод-Сервіс") та у відповідності з умовами даного договору роботу по реконструкції  радіологічного центру ЗОКОД.

- Додаткову угоду № 1 до Договору субпідряду від 17.06.2008 року за № 101/06/08 від 23.07.2008 року (а.с.105-106), за яким сторони змінили п.5.1 Договору субпідряду –в зв'язку зі збільшенням обсягу робіт, вартість договору становить 897695,34 грн. (в тому числі, ПДВ –179539,06 грн.), але в межах асигнувань по даному виду витрат Субпідрядника.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема, наявними в матеріалах справи копіями Угоди підряду від 11.06.2008 року за № 96/06/08, укладеної між  ПП "Вод-Сервіс" (Підрядник) та Закарпатським обласним клінічним онкологічним диспансером (Замовник)  (а.с.89-92), Договору субпідряду від 17.06.2008 року за № 101/06/08, укладеного між ПП "Вод-Сервіс" (Генпідрядник) та ТОВ "Міткохер" (Субпідрядник) (а.с.103-104), Додаткової угоди № 1 до Договору субпідряду від 17.06.2008 року за № 101/06/08 від 23.07.2008 року (а.с.105-106),  а також наявними в матеріалах справи копіями наступних документів: довідками про вартість виконаних робіт (а.с.118, 123, 126, 130, 134) актами приймання виконаних підрядних робіт (а.с.119-121, 124-125, 127-129, 131-132, 135-137, 138-139),  платіжних доручень та банківських виписок по рахунку ПП "Вод-Сервіс"  (а.с.148, 150), податкових накладних, отриманих ПП "ВОД-Сервіс" (покупець) від ТОВ "Меткохер" (продавець) за виконані роботи (а.с.93, 94-95, 122, 133), копією ліцензії ТОВ "Міткохер" на будівельну діяльність (Серії АВ № 389311, а.с.115) з додатком до неї (а.с.116), Довідки КРУ в Закарпатській області від 23.10.2008 року (а.с.84-87), що ПП "Вод-Сервіс" (так же як і ТОВ "Міткохер") здійснює господарську діяльність у сфері будівництва (основний вид діяльності підприємства),   отримані  за договорами (що визнані податковим органом нікчемними)  роботи використані в господарській діяльності,  роботи отримані та оприбутковані  на балансі підприємства  та  у вартості отриманих робіт наявний та сплачений в повному обсязі ПДВ, за наслідками отримання робіт від ТОВ "Міткохер" позивачем  правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит, таким чином, реальність здійснення господарських операцій  підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.    

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами  документально підтверджується як факт придбання послуг (робіт), так і факт їх отримання та проведення повної оплати за отримані послуги (роботи),   при цьому,  позивачем сформовано суму валових витрат,  в тому числі,   в рамках договорів, укладених з ТОВ "Міткохер".

Відповідно до преамбули  Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року за № 168/97 –ВР (втратив чинність з 01.01.2011 року, діючий та в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин,  далі –Закон 168)  - цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.  

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону 168,  платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, Законом 168  передбачено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань із цього податку. Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку (разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку),  так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг),  що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.  

Згідно п. 1.7 ст. 1, абзацу першого пп. 7.4.1 п. 7.4, абзацу третього пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону 168 встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону 2181, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону 168 платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом (абзац третій пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону 168).

Виходячи з наведеного,  якщо на момент проведення контролюючим органом перевірки платника суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, отриманих ПП "Вод-Сервіс"   (покупець) від ТОВ "Міткохер" (продавець) в межах виконання договорів (а.с.93, 94-95, 122, 133),  чим  підтверджено, що отримані за договором субпідряду та додаткової угоди до нього (що визнанні нікчемними податковим органом) роботи використані в господарській діяльності за профілем діяльності підприємства,  реально отримані та оприбутковані підприємством,  у їх вартості наявний та сплачені в повному обсязі ПДВ,  за наслідками придбання  правомірно сформований податковий кредит.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема, наявними в матеріалах адміністративної справи податковими накладними, отриманими ПП "Вод-Сервіс" від  ТОВ "Міткохер", що податковий кредит ПП "Вод-Сервіс" сформовано на підставі отриманих податкових накладних, які відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону 168, суми ПДВ сплачені  у вартості отриманих робіт,  вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та суми ПДВ сплачено позивачем в повному обсязі, тобто, податковий кредит сформовано у відповідності до положень Закону 168.  

Виходячи з наведеного, оскільки  податковий кредит з ПДВ  визначено на підставі отриманих податкових  накладних,  наявні податкові накладні містять всі передбачені  законодавством відомості, -  податковий кредит ПП "Вод-Сервіс" сформовано у відповідності до положень Закону 168. При цьому, проведеною  Ужгородською МДПІ перевіркою не виявлено порушень стосовно сплати ПДВ позивачем,   також відсутні встановлені законодавством докази щодо  здійснення  ним діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, акт Ужгородської МДПІ від 30.09.2010 року за № 152/23-01/33577996 (акт перевірки) не містить жодного посилання на встановлення порушень ПП "Вод-Сервіс"   вимог Законів України "Про оприбуткування прибутку підприємств" та   "Про податок на додану вартість" стосовно формування ним валових витрат та податкового кредиту з ПДВ,  що слугували підставою для збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ,  та акті в провину позивачеві відповідні порушення податкового законодавства не ставляться.  В акті зазначено про те, що оскільки угоди укладені без мети настання реальних наслідків, тобто, не підтверджується наявність виконання робіт ТОВ "Міткохер", в зв'язку з цим перевірка дійшла до висновку про нікчемність  укладених між  ними правочинів.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. За таким, викладені відповідачем в акті перевірки висновки про відсутності у позивача об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"   та визнання даних, відображених у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період недійсними, а також відсутності об'єктів позивача, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість"  та визнання даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період недійсними, - не відповідають вимогам ст. ст.  215, 216 ЦК України.

2. Стосовно визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток внаслідок віднесення до валових витрат витрат на придбання основних засобів (нерухомого майна) у сумі 350000,00 грн. та витрат пов'язаних з їх придбанням у сумі 8400,00 грн., суд констатує наступне:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом Ужгородської МДПІ від 30.09.2010 року за № 152/23-01/33577996,  перевіркою встановлено:

ПП "Вод-Сервіс" включено до складу валових витрат за 3 та 4 кв. 2009 року витрати на придбання нерухомого майна у сумі 350000,00 грн.(3 кв. –212500,00 грн., 4 кв. –137500,00 грн.), згідно Договору купівлі –продажу нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі з цільового аукціону, проведеного Закарпатським представництвом Прикарпатської універсальної товарної біржі  від 15.09.2009 року. Крім того, до складу валових витрат включено 8400,00 грн. витрат, пов'язаних з придбанням основних засобів (а саме: 4200,00 грн. (1 відсоток ціни продажу) за реєстрацію купівлі –продажу та 4200,00 грн. (1 відсоток ціни продажу) як збір з операції купівлі –продажу), які не зараховуються в рахунок оплати та сплачуються окремими платежами (а.с.23-25).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема, наявними в матеріалах справи копіями Договору купівлі -  продажу нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі з цільового аукціону,  проведеного Закарпатським представництвом Прикарпатської універсальної товарної біржі  від 15.09.2009 року за реєстраційним номером № 79 (а.с.159-160), платіжних доручень  на оплату:  за придбане нерухоме майно (а.с.143-147), за реєстрацію купівлі –продажу (а.с.147),  збору з операції купівлі –продажу (а.с.143), деклараціями по податку на прибуток підприємства (а.с.170-181),  що ПП "Вод-Сервіс"  придбано нерухоме майно (млин), за який сплачено  (перераховано) у 3 та 4 кварталах 2009 року суму за договором 420000,00 грн. (в тому числі, ПДВ –70000,00 грн.). ПП "Вод-Сервіс" у 1 кв. 2010 року збільшено балансову вартість I групи основних фондів на суму 350000,00 грн., що відображено у Додатку К1/1 Декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, та нарахувало амортизаційні відрахування.

Перевіркою зменшено валові витрати на суму 350000,00 грн., в зв'язку з порушенням вимог пп.8.1.2 п.8.1 ст. 8  Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Дане порушення на визначення податку на додану вартість не вплинуло.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року за № 334/94 –ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин,  далі –Закон 334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. ст. 8, 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону 334, валові витрати виробництва та обігу  - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону 334).

             Згідно пп. 5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону 334, не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

            Підпунктом 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону 334  встановлено, що амортизації підлягають витрати, в тому числі, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання (включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення).

          Згідно абзацу восьмого п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (затвердженого наказом Мінфіну України від 27 квітня 2000 року за № 92, зареєстровано в Мінюсті України 18.05.2000 року за N 288/4509), основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Згідно п. 22 Положення, об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій), нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації (п.23 Порядку).

          Згідно наказу ПП "Вод-Сервіс" від 16.09.2009 року (а.с.204) передбачено відображення придбаного майна згідно П(С)БО № 27 "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинене діяльність", для чого в податковому обліку відобразити операцію як придбання товарно-матеріальних цінностей з відображенням на відповідних рахунках, в момент оприбуткування відобразити в додатку К1/1 рядку А1 з відповідним коригуванням в момент вибуття. В зв'язку з наведеним, вказана операція підлягала відображенню шляхом збільшення залишків та вартості запасів (рядок А1 додатку К1/1 Декларації з податку на прибуток підприємства, рядок 01.2 "Приріст балансової вартості запасів" Декларації) без нарахування амортизації.

          Однак, ПП "Вод-Сервіс" у I кварталі 2010 року збільшено балансову вартість I групи основних фондів на 350000,00 грн. (на вартість придбаного нерухомого майна), що відображено у рядку Б  додатку К1/1 Декларації з податку на прибуток підприємства, та нараховано амортизаційні відрахування.

          За наведених обставин, в зв'язку з порушенням ПП "Вод-Сервіс" норм пп.8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону 334, правомірним є зменшення валових витрат на вартість придбаних основних засобів у сумі 350000,00 грн.

           Згідно п. 3.1 ст.3 Закону 334, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

           Пунктом 10.1 ст.10 Закону 334 встановлено, що прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування  

            За наведених обставини, правомірним є визначення Ужгородською МДПІ податкового зобов'язання  ПП "Вод-Сервіс"  по податку на прибуток підприємств у сумі 87500,00 грн.

          Крім того, до складу валових витрат включено 8400,00 грн. витрат, пов'язаних з придбанням основних засобів (а саме: 4200,00 грн. (1 відсоток ціни продажу) за реєстрацію купівлі –продажу та 4200,00 грн. (1 відсоток ціни продажу) як збір з операції купівлі –продажу), які не зараховуються в рахунок оплати та сплачуються окремими платежами.

           Згідно пп.8.4.1 п.8.4 ст. 8 Закону 334, у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням (без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість).

            Згідно абзацу третього п. 8  Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби",  первісна вартість об'єкта основних засобів складається з витрат, в тому числі, на реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів.

          Посилання Ужгородської МДПІ на абзац дев'ятий цього пункту (згідно якого, фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів), оскільки основні засоби не придбавались  (створювались) за рахунок запозичень.

Таким чином, зменшення валових витрат на суму витрат, пов'язаних з придбанням основних засобів (8400,00 грн.), суперечить вимогам пп.8.4.1 п.8.4 ст. 8 Закону 334 та п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

3. Стосовно визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток внаслідок по перерахування коштів за відсутності зв'язку понесених витрат, у сумі 45833,33 грн., суд констатує наступне:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом Ужгородської МДПІ від 30.09.2010 року за № 152/23-01/33577996,  перевіркою встановлено:

ПП "Вод-Сервіс" включено до складу валових витрат  кошти у сумі 45833,33 грн., та кошти у сумі 55000,00 грн. (в тому числі, ПДВ –9166,67 грн.) перераховані ПП "Вод-Сервіс" 12.08.2008 року  ТОВ "Мілегро" (призначення платежу –оплата за виконані роботи згідно рахунку від 12.12.2008 року б/н). Первинних документів, які підтверджують зв'язок понесених витрат у зв'язку з перерахуванням коштів, ПП "Вод-Сервіс" не представлено (а.с.27).  

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема, наявною в матеріалах справи копією  виписки з особового рахунку ПП "Вод-Сервіс" за 15.12.2008 року (а.с.142), 12.08.2008 року ПП "Вод-Сервіс" перераховано ТОВ "Мілегро" кошти у сумі 55000,00 грн. (в тому числі, ПДВ - 9166,67 грн.),  призначення платежу –оплата за виконані роботи згідно рахунку від 12.12.2008 року б/н).

Перевіркою зменшено валові витрати на суму 45833,33 грн., в зв'язку з порушенням вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5  Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Дане порушення на визначення податку на додану вартість не вплинуло.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року за № 334/94 –ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин,  далі –Закон 334) до складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Абзацом четвертим пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5  Закону 334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

             Згідно ст. 9 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні",  підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.  Згідно положень цього Закону,  первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (абзац одинадцятий ст. 1 цього Закону).

             При цьому, в порушення вищенаведених правових норм, ПП "Вод-Сервіс" включено до складу витрат суму 45833,33 грн. за відсутності первинних документів, які підтверджують зв'язок понесених витрат у зв'язку з перерахуванням коштів.

             За наведених обставин, в зв'язку з порушенням ПП "Вод-Сервіс" норм пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону 334, правомірним є зменшення валових витрат  у сумі 45833,33 грн. та, відповідно, визначення  Ужгородською МДПІ податкового зобов'язання  ПП "Вод-Сервіс"  по податку на прибуток підприємств у сумі 11458,33 грн. (у відповідності до п.10.1 ст. 10 Закону 334).

 Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем –суб'єктом владних повноважень доведено правомірність виключення зі складу валових витрат суми 395833,33 та, відповідно, визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 98958,33 грн., при цьому, відповідачем не доведено правомірності визначення податкового зобов'язання   по податку на прибуток у сумі (за основним платежем)  у сумі 209555,67 грн. та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, вимоги позову в цій частині відповідають матеріалам справи та вимогам закону, в зв'язку з чим підлягають до задоволення.

Підстави, порядок та розміри штрафних санкцій за порушення податкового законодавства на час виникнення спірних правовідносин  регулювались нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  від 21 грудня 2000 року № 2181 – III (втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно Податкового кодексу України,  чинний   та   в  редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі  - Закон 2181).

Пунктом  1.5 ст. 1 Закону 2181 штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами. Згідно з п. 17.1 ст.  17  Закону 2181, штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

             Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181 встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону (дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Виходячи з наведеного, Ужгородською МДПІ правомірно застосовано фінансові санкції по податку на прибуток в розмірі п'ятидесяти відсотків від суми правомірно визначеного податкового зобов'язання по податку на прибуток (98958,33 грн.) у розмірі 49479,16 грн., тобто, відповідачем доведено правомірність визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток (за штрафними (фінансовими) санкціями) у сумі 49479,16 грн., відповідно, не доведено правомірності  визначення податкового зобов'язання   по податку на прибуток (за штрафними (фінансовими) санкціями) у сумі 104812,34 грн. та визначення штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в цілому, вимоги позову в цій частині відповідають матеріалам справи та вимогам закону, в зв'язку з чим підлягають до задоволення.

Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення та слід визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення –рішення Ужгородської МДПІ  від  02.12.2010 року  № 429/23-1/33577996/0 (про  визначення податкового зобов'язання по ПДВ) та слід визнати протиправним та скасувати частково повідомлення –рішення Ужгородської МДПІ  від  02.12.2010 року  № 428/23-1/33577996/0 (в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 314368,01 грн., з яких скасувати: за основним платежем –у сумі 209555,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –104812,34 грн), залишивши його в іншій частині без змін.

Стосовно податкових повідомлень –рішень Ужгородської МДПІ від 15 грудня 2010 року за № 428/23-1/33577996/1 (про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 462805,50 грн.) та за № 429/23-1/33577996/1 (про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість  у сумі 205141,00 грн.), що прийняті за результатами адміністративного оскарження на підставі  рішення  Ужгородської МДПІ про результати розгляду первинної скарги від 15.12.2010 року за № 5910/10/10-024, суд констатує наступне:

Згідно преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III  (втратив чинність з 01.01.2011 року, діючий та в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі –Закон 2181) - цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який, в тому числі,  визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпунктом "б" пп.6.4.2 п.6.4.ст.6 цього Закону встановлено, що податкове повідомлення –рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.  

Наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 року за № 29 затверджено Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями (зареєстровано в Мінюсті України 18.12.1996 року за № 723/1748, втратив чинність згідно з наказом ДПА України  від 23.12.2010 року № 1001, діючий на час виникнення спірних правовідносин), та згідно п. 9 цього Положення:

- у разі скасування раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу вважаються відкликаними податкові повідомлення з дня прийняття рішення про скасування суми податкового зобов'язання або податкового боргу.

- у разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Наказом ДПА України від 21.06.2001 року за  № 253 затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (зареєстрований в Мінюсті України 06.07.2001 року за 567/5778З, втратив чинність згідно наказу ДПА від 22.10.201 року за № 985, чинний на час виникнення спірних правовідносин), та згідно п.5.3 Порядку –з  метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

             Згідно пп. 5.2.4 п.5.2 ст. 5 Закону 2181,   процедура адміністративного оскарження закінчується, в тому числі,  днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

Як встановлено в судовому засіданні, оскаржуванні податкові повідомлення –рішення Ужгородської МДПІ від 2 грудня 2010 року за №№ 429/23-1/33577996/0,  № 428/23-1/33577996/0 та від 15 грудня 2010 року за №№ 429/23-1/33577996/1,  № 428/23-1/33577996/1 є абсолютно ідентичними, за наслідками адміністративного оскарження сума податкових зобов'язань не скасовувалась та не зменшувалась (в зв'язку з чим  первісні податкові повідомлення –рішення з дроб'ю "0"  не є відкликаними), процедура адміністративного оскарження розпочата за нормами діючого на той час Закону 2181 та закінчена після введення в дію Податкового кодексу України (яким передбачено прийняття  нових повідомлень –рішень у випадку збільшення зобов'язання, та такі не збільшувались за результатами оскарження до ДПА у Закарпатській області та до ДПА України), тобто, згідно норм податкового законодавства чинними є як податкові повідомлення - рішення Ужгородської МДПІ від 2 грудня 2010 року за №№ 429/23-1/33577996/0,  428/23-1/33577996/0,  так і  податкові повідомлення –рішення Ужгородської МДПІ від 15 грудня 2010 року за №№ 429/23-1/33577996/1, 428/23-1/33577996/1.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та прийняття рішення  щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення Ужгородської МДПІ від  02.12.2010 року  № 429/23-1/33577996/0 в цілому та податкового повідомлення – рішення Ужгородської МДПІ від  02.12.2010 року  № 428/23-1/33577996/0 частково -    з цих самих підстав підлягає також визнанню протиправним скасуванню в повному обсязі податкове повідомлення –рішення Ужгородської МДПІ від  15.12.2010 року  № 429/23-1/33577996/1 (про  визначення податкового зобов'язання по ПДВ) та визнанню протиправним та скасуванню частково податкового повідомлення –рішення Ужгородської МДПІ  від  15.12.2010 року  № 428/23-1/33577996/1 (в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 314368,01 грн., з яких скасувати: за основним платежем –у сумі 209555,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –104812,34 грн),  та залишенню його в іншій частині без змін).

              У відповідності  до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, суд присуджує стягнути з державного (місцевого) бюджету України на користь ПП "Вод-Сервіс"   судові витрати частково -  у сумі 1,70 грн., згідно квитанції від 05.05.2011 року № 2556.21.1 (а.с.2).

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 137, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                              ПОСТАНОВИВ:

1. Позов  приватного підприємства "Вод –Сервіс" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у   Закарпатській  області  про визнання протиправними та скасування   податкових повідомлень –рішень Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції  від 2 грудня 2010 року №  428/23-1/33577996/0, №  429/23-1/33577996/0 та від 15 грудня 2010 року № 428/23-1/33577996/1, №  429/23-1/33577996/1, в уточненому (збільшеному) предметі позову  -    задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення –рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції  від  2 грудня 2010 року  № 429/23-1/33577996/0  про  визначення приватному підприємству "Вод –Сервіс" податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 205 141,00 грн. (основний платіж –135406,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 69735,00 грн.).

3. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення –рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції  від  15 грудня 2010 року  № 429/23-1/33577996/1  про  визначення приватному підприємству "Вод –Сервіс" податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 205 141,00 грн. (основний платіж –135406,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –69735,00 грн.).

4. Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення –рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції  від  2 грудня 2010 року  № 428/23-1/33577996/0  про визначення приватному підприємству "Вод –Сервіс" податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 462805,50 грн. (основний платіж –308514,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –154291,50 грн.) –в частині визначення податкового зобов'язання у сумі 314368,01 грн. (основний платіж –209555,67 грн., штрафні (фінансові) санкції –104812,34 грн.)

5. Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення –рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції  від  15 грудня 2010 року  № 428/23-1/33577996/1  про визначення приватному підприємству "Вод –Сервіс" податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 462805,50 грн. (основний платіж –308514,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –154291,50 грн.) –в частині визначення податкового зобов'язання у сумі 314368,01 грн. (основний платіж –209555,67 грн., штрафні (фінансові) санкції –104812,34 грн.)

6.Стягнути  з державного (місцевого) бюджету на користь приватного підприємства "Вод –Сервіс" (Закарпатська область, Ужгородський район, с. Минай, вул. Тупікова, 3 код 33577996) витрати зі сплати судового збору (державного мита)   у сумі 1,70 грн. (три гривни сорок копійок).

7. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та  може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України.  Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення,  а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).  

Суддя                                                                                                                                 С. І. Рейті