Ухвала

від 15.03.2017 по справі 2а-0770/1440/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Київ К/800/21198/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О . Веденяпіна О.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 р.

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 р.

у справі № 2а-0770/1440/11 (№ 9104/41504/12)

за позовом приватного підприємства Вод-Сервіс

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2011 року приватне підприємство Вод-Сервіс (далі - позивач, ПП Вод-Сервіс ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (далі - відповідач, Ужгородська МДПІ), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: - № 428/23-1/33577996/0 від 07.10.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 462 805,50 грн. (в тому числі 308 514 грн. за основним платежем і 154 291,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), - № 429/23-1/33577996/0 від 07.10.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 205 141 грн. (в тому числі 135 406 грн. за основним платежем і 69 735 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), - № 428/23-1/33577996/1 від 15.12.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 462 805,50 грн. (в тому числі 308 514 грн. за основним платежем і 154 291,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); - № 429/23-1/33577996/1 від 15.12.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 205 141 грн. (в тому числі 135 406 грн. за основним платежем і 69 735 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 р. позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 02.12.2010 р. № 429/23-1/33577996/0 та від 15.12.2010 р. № 429/23-1/33577996/1; визнано протиправними та скасовано частково податкові повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 02.12.2010 р. № 428/23-1/33577996/0 та від 15.12.2010 р. № 428/23-1/33577996/1 - в частині визначення податкового зобов'язання у сумі 314 368,01 грн. (основний платіж - 209 555,67 грн., штрафні (фінансові) санкції - 104 812,34 грн.).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 р. постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 р. - змінено шляхом заміни в резолютивній частині цієї постанови слів: від 2 грудня 2010 року на слова: від 7 жовтня 2010 року . У решті постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 р. - залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 р. в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 27.07.2010 р. по 26.08.2010 р., на підставі направлень від 27.07.2010 р. № 367/23-01, від 10.08.2010 р. № 382/23-1, статті 11 Закону України Про державну податкову службу , відповідно до наказів від 27.07.2010 р. № 647, від 10.08.2010 р. № 676, від 12.08.2010 р. № 684 та плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2010 року, посадовими особами Ужгородської МДПІ була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ПП Вод-Сервіс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт від 30.09.2010 р. № 152/23-1/33577996 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - частин першої, третьої статті 203, частини другої статті 215, частини другої статті 228 Цивільного кодексу України, пунктів 1.31, 1.32 статті 1, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.2, 5.2.10 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.4.1 пункту 8.4, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 308 583 грн. та завищення податку на прибуток за І квартал 2010 року в сумі 69 грн.; - частин першої, третьої статті 203, частини другої статті 215, частини другої статті 228 Цивільного кодексу України, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в загальній сумі 139 470 грн. та завищення податку на додану вартість всього у сумі 4064 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 07.010.2010 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 428/23-1/33577996/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 462 805,50 грн. (в тому числі 308 514 грн. за основним платежем і 154 291,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 429/23-1/33577996/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 205 141 грн. (в тому числі 135 406 грн. за основним платежем і 69 735 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

За результатами оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, скарга позивача залишена без задоволення.

З урахуванням результатів адміністративного оскарження податковим органом 15.12.2010 р. винесено відносно позивача аналогічні за змістом податкові повідомлення-рішення № 428/23-1/33577996/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 462 805,50 грн. (в тому числі 308 514 грн. за основним платежем і 154 291,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 429/23-1/33577996/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 205 141 грн. (в тому числі 135 406 грн. за основним платежем і 69 735 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 9 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, зокрема, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати визначені обов'язкові реквізити.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З акту податкової перевірки від 30.09.2010 р. № 152/23-1/33577996 слідує, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях перевіряючих про те, що позивачем протягом перевіреного періоду безпідставно завищено валові витрати на суму 704 442 грн. за договором субпідряду № 101/06/08 від 17.06.2008 р. укладеного із ТОВ Мітхокер і додатковою угодою № 1 від 23.07.2008 р. щодо виконання робіт по реконструкції радіологічного центру Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру (ЗОКОД) в м. Ужгород по вул. Бродлаковича, 2, а також безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за цими договорами. На думку податкового органу такі договори мали безтоварний і нікчемний характер, не спричинили реального настання правових наслідків.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за розглядуваними господарськими договорами і об'єктивність інформації в первинних документах за цими договорами підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ Мітхокер підтверджується наявними в матеріалах справи: - копією Угоди підряду № 96/06/08 від 11.06.2008 р. укладеної між ПП Вод-Сервіс (Підрядник) та Закарпатським обласним клінічним онкологічним диспансером (Замовник) щодо виконання робіт по реконструкції процедурної радіологічного відділення ЗОКОД в м. Ужгород по вул. Бродлаковича, 2; - договором субпідряду № 101/06/08 від 17.06.2008 р. та додатковою угодою № 1 від 23.07.2008 р. щодо виконання робіт по реконструкції радіологічного центру ЗОКОД в м. Ужгород по вул. Бродлаковича, 2; - довідкою про вартість виконаних робіт за липень 2008 року; - актами приймання виконаних підрядних робіт за червень-липень 2008 року; - платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунку; - податковими накладними від ТОВ Меткохер ; - копією ліцензії ТОВ Міткохер на будівельну діяльність, довідкою КРУ в Закарпатській області від 23.10.2008 р.

З врахуванням наведеного вище, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що господарські відносини між позивачем та ТОВ Мітхокер відбувалися фактично, були здійснені в межах господарської діяльності позивача, а тому твердження податкового органу про нереальність і безтоварність цих договорів є необґрунтованими, що вказує на протиправність податкових повідомлень-рішень від 07.10.2010 р. № 429/23-1/33577996/0 та від 15.12.2010 р. № 429/23-1/33577996/1.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 07.10.2010 р. № 428/23-1/33577996/0 та від 15.12.2010 р. № 428/23-1/33577996/1 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що позивачем віднесено до валових витрат, окрім суми 704 442 грн. за господарськими відносинами із ТОВ Мітхокер , також витрати на придбання основних засобів (нерухомого майна) у сумі 350 000 грн. згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі з цільового аукціону, проведеного Закарпатським представництвом Прикарпатської універсальної товарної біржі № 79 від 15.09.2009 р., та витрати пов'язані з їх придбанням у сумі 8400 грн.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8, 9 цього Закону.

Згідно підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8, 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств встановлено, що амортизації підлягають витрати, в тому числі, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Таким чином, позивачем збільшено балансову вартість І групи основних фондів на 350 000 грн. (на вартість придбаного нерухомого майна), а тому правомірними є твердження відповідача про необхідність зменшення валових витрат на вартість придбаних основних засобів у сумі 350 000 грн., що у свою чергу свідчить про правомірність визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 87 500 грн.

Також позивачем до складу валових витрат віднесено кошти у сумі 45 833,33 грн. та кошти у сумі 55 000 грн. перераховані 12.08.2008 р. ТОВ Мілегро (призначення платежу - оплата за виконані роботи згідно рахунку від 12.12.2008 р. б/н). При цьому, як зазначено судами попередніх інстанцій, первинних документів, які підтверджують зв'язок понесених витрат у зв'язку з перерахуванням коштів, позивачем не надано.

Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем 209 555,67 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 104 812,34 грн.

Відповідно до частини третьої статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції, якою змінено постанову суду першої інстанції, підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 р., якою змінено постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 р., у справі № 2а-0770/1440/11 (№ 9104/41504/12) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) О.А. Веденяпін