Постанова

від 18.09.2008 по справі 6/37-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/37-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 вересня 2008 р.                                                                                    № 6/37-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого  судді:Кота О.В.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Шевчук С.Р.,

розглянув касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29.05.2008р.

та рішеннягосподарського суду Вінницької області від 04.03.2008р.

у справі№6/37-08

за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

доДочірнього підприємства "Монтажник" Сільськогосподарського Відкритого акціонерного товариства "Браїлівське"

простягнення 6444,31грн.,

За участю представників:

-          від позивача: Мацегорін А.О., дов. №107/10 від 15.07.2008р.;

-          від відповідача: Похолюк В.П., дов. б/н від 18.09.2008р.; Логвінова Л.Л., дов.б/н від 18.09.2008р.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2008р. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Вінницької області з позовом до Дочірнього підприємства "Монтажник" Сільськогосподарського Відкритого акціонерного товариства "Браїлівське" про стягнення за договором на постачання природного газу №06/04-1473 від 24.12.2004р. в сумі 6444,31грн., з яких 4372,36грн. – основний борг, 350,46грн. - пеня за період з 27.06.2007р. по 27.12.2007р., 1376,78грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період з лютого 2005р. по листопад 2007р., 344,71грн.–три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки з лютого 2005р. по грудень 2007р.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.03.2008р. у справі №6/37-08 (суддя Говор Н.Д.) в позові відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 29.05.2008р. у справі №6/37-08 (колегія суддів у складі головуючого судді     Гулової А.Г., суддів Пасічник С.С., Щепанської Г.А.) апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ задоволено частково. Рішення господарського суду Вінницької області від 04.03.2008р. у справі №6/37-08 скасовано в частині відмови в стягненні інфляційних нарахувань в сумі 288,01грн., 3% річних в сумі 100,27грн. та прийнято в цій частині нове рішення - про задоволення позову. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Монтажник" Сільськогосподарського Відкритого акціонерного товариства "Браїлівське" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 288,01грн. - інфляційних нарахувань, 100,27грн. - 3% річних, всього –388,28грн., 3,88грн. витрат по сплаті держмита, 7,1грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині відмови в стягненні основного боргу, інфляційних нарахувань, 3% річних та пені, скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач не скористався правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу позивача, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.12.2004р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір №06/04-1473 на постачання природного газу, у відповідності до п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю в 2005р. природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів (п.1.3 даного договору).

Згідно п.6.1 цього договору оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки; остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту прийому-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктами 6.3 та 6.4 вказаного договору передбачено, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково вказувати номер договору , дату його підписання, призначення платежу; за наявності заборгованості у покупця за даним договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу; кошти, які надійшли від покупця будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному договору.

На виконання зазначених договірних умов позивач передав відповідачу протягом січня-квітня та листопада-грудня 2005р. природний газ на загальну суму 29930,92грн. згідно актів приймання-передачі природного газу.

Судами встановлено, що 24.12.2003р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №06/03-3162 на постачання природного газу, у відповідності до п.1.1 якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) у 2004р. природний газ виключно для потреб споживачів, а саме - установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Як зазначено попередніми судовими інстанціями, на думку позивача, свої зобов'язання за спірним договором відповідач виконав частково, лише в сумі 22558,56грн., оскільки: платіжним дорученням №279 від 29.12.2004р. відповідач перерахував позивачу 4128грн. із зазначенням в графі "призначення платежу –"перераховується попередня оплата за газ на січень місяць 2005 року для бюджетних установ згідно договору №06/03-3162 від 24.12.2003р.", які позивачем були зараховані на погашення заборгованості відповідача по договору №06/03-3162 від 24.12.2003р.; а платіжним дорученням №96 від 20.04.2006р. відповідач перерахував позивачу 4372,36грн. із зазначенням в графі "призначення платежу –"перераховується дебіторська заборгованість за спожитий природний газ для бюджетних установ згідно договору №06/04-1471 від 24.12.2004р.", які внаслідок неправильного зазначення відповідачем номеру договору (замість №06/04-1473 від 24.12.2004р. - №06/04-1471 від 24.12.2004р.) не були зараховані позивачем на погашення заборгованості відповідача за спірним договору №06/04 - 1473 від 24.12.2004р., що зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення основного боргу за даним договором в сумі 4372,36грн., пені - 350,46грн., інфляційних - 1376,78грн., 3% річних - 344,71грн., на підставі приписів п.6 ст.231 ГК України, ст.ст.258, 549-551, п.2 ст.625 ЦК України, п.7.2 договору №06/04-1473 від 24.12.2004р.

Розглянувши заявлені позивачем вимоги, місцевий господарський суд визнав неповернуті позивачем, як безпідставно одержані згідно ст.1212 ЦК України, за платіжними дорученнями №279 від 29.12.2004р. та №96 від 20.04.2006р. кошти у сумі 4128грн. та у сумі 4372,36грн., зарахованими в рахунок погашення заборгованості за договором №06/04-1473, внаслідок чого дійшов висновку про припинення зобов'язання відповідача щодо сплати боргу на підставі ст.606, 598 ЦК України, зазначивши про безпідставність нарахування позивачем пені, інфляційних та трьох відсотків річних на суму коштів за період, протягом якого грошові кошти перебували у позивача.

Натомість суд апеляційної інстанції, переглядаючи зазначене рішення суду першої інстанції правильно частково не погодився з такими висновками з наступних підстав.

Згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України).

Суд апеляційної інстанції навів переконливі мотиви, що перераховані відповідачем кошти за платіжним доручення №96 від 20.04.2006р. сплачені в рахунок погашення заборгованості за договором №06/04-1473 від 24.12.2004р. у сумі 4372,36грн., вказавши про помилковість зазначення відповідачем в графі "призначення платежу" неіснуючого договору №06/04-1471 від 24.12.2004р. замість укладеного договору №06/04-1473 від 24.12.2004р., по якому існувала заборгованість саме у розмірі 4372,36грн., в результаті чого дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу, оскільки позивач, отримавши кошти по даному платіжному дорученню, мав зарахувати вказану суму в рахунок погашення боргу за договором №06/04-1473 від 24.12.2004р.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції з актів приймання-передачі природного газу та платіжних доручень встановлено несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого газу позивачу у строки, встановлені п.6.1 договору №06/04-1473 від 24.12.2004р.

Отже, встановивши несвоєчасну оплату відповідачем вартості поставленого газу за спірним договором №06/04-1473 від 24.12.2004р., остаточне погашення боргу відповідачем лише у квітні 2006р. згідно платіжного доручення №96 від 20.04.2006р., застосувавши до спірних правовідносин приписи ч.1 ст.530, ст.610, ч.1 ст.612, ч.2 ст.625, 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.193 ГК України, суд апеляційної інстанції підставно відмовив позивачу у стягненні з відповідача пені, заявленої за період з 27.06.2007р. по 27.12.2007р., та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача з урахуванням проведених часткових платежів інфляційних нарахувань за період з лютого 2005р. по квітень 2005р., з травня 2005р. по жовтень 2005р., листопад 2005р., з січня 2006р. по квітень 2006р. на суму 288,01грн. та 3% річних за період з 11.02.2005р. по 19.04.2006р. на суму 100,27грн.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд правильно скасував рішення місцевого господарського суду в частині відмови в стягненні інфляційних нарахувань в сумі 288,01грн., 3% річних в сумі 100,27грн., прийнявши в цій частині нове рішення - про задоволення позову, в решті залишивши без змін рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 29.05.2008р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не спростовує висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування прийнятої у справі постанови суду відсутні.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29.05.2008р. у справі №6/37-08 залишити без змін.

Головуючий суддя:О. Кот

Судді:

С. Владимиренко

С. Шевчук