Постанова

від 06.03.2012 по справі 38/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2012                                                                                           № 38/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:            Калатай  Н.Ф.

          Баранця  О.М.

За участю представників сторін:

Від позивача -        ОСОБА_1 ( довір. б/н від 31.12.2011);   

Від відповідача  -   ОСОБА_2 (довір. №17/01 від 23.01.12р.);

розглянувши апеляційну скаргу  Приватного акціонерного товариства „Просто-Страхування”

на рішення   Господарського суду міста Києва від 24.01.2012р.   

у справі          № 38/13 (суддя Власов Ю.Л.)

за позовом    Приватного акціонерного товариства „Просто-Страхування”

до                   Товариства з обмеженою  відповідальністю „Український центр

                      судових експертиз”

про                стягнення 6200,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2012р. у справі №38/13  у позові відмовлено  повністю.

Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що  на виконання укладеного між сторонами договору  з проведення відповідачем автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження,  відповідач виконав роботи, склав висновок та передав його позивачу, а позивач прийняв ці роботи без зауважень та оплатив їх.  

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду  позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2012р. та прийняти нове рішення,  яким задовольнити позовні вимоги  в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач вказує про те, що  складений  відповідачем висновок є результатом договору підряду, що містить істотні недоліки, а відповідно є продуктом неналежної якості, використання якого призвело до негативних наслідків, а саме до втрати довіри страхувальника та ділової репутації страхової компанії.

Скаржник зазначає й про те, що відповідно до ст.852 ЦК України, якщо недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, замовник має право відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків.

 Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін  судова колегія встановила.

13.01.11р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 14.12.10р. за участю автомобіля „Honda Accord” д.н.з. НОМЕР_1.

На вирішення експертів поставлено запитання:

1) з якою швидкістю рухався автомобіль „Honda Accord” д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до наданих матеріалів ДАІ та фото автомобіля та місця ДТП;

2) чи перевищив водій автомобіля „Honda Accord” д.н.з. НОМЕР_1 встановлену обмежену швидкість, яка обмежується на даній ділянці дороги в м. Глухові дорожнім знаком 3.29 (обмеження максимальної швидкості 40 км/год.), якщо перевищив, то наскільки.

28.01.11р. складено висновок №0279 автотехнічного та  транспортно-трасологічного дослідження, відповідно до якого водій автомобіля „Honda Accord”  д.н.з.    НОМЕР_1 ОСОБА_3 в даних конкретних дорожніх умовах рухався із швидкістю більшою за 61…82 км/год. і ця швидкість була на 21…42 км/год. більшою за швидкість, з якою дозволяв рухатись на цій ділянці дороги дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості»(40 км/год). Вихідні дані для виконання автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження були взяті із наданих позивачем для дослідження адміністративних матеріалів. 31.01.11р. між позивачем та відповідачем було підписано акт виконаних робіт, відповідно до якого роботи виконані відповідачем якісно, претензії до виконання робіт у позивача відсутні.

14.01.11р. за експертні послуги, згідно з виставленим відповідачем рахунком №03/01/11 на оплату експертних послуг в сумі 6200,00 грн., позивачем були сплачені відповідачу кошти в сумі 6200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №546 від 14.01.11р.  

 Позивачем направлено на адресу ОСОБА_3 відповідь про відмову у визнанні випадку страховим та проведенні виплати страхового відшкодування по справі №8972 з посиланням на висновок №0279 автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження, складений відповідачем.

Господарським судом міста Києва встановлено, що 02.08.11р. Сумським відділенням при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса було проведено судово - автотехнічну експертизу та складено висновок №3801, відповідно до якого швидкість руху автомобіля „Honda Accord”  д.н.з.   НОМЕР_1 в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди становила біля 50-58 км/год. Покази водія автомобіля „Honda Accord”  д.н.з.  НОМЕР_1 в частині вказаної ним швидкості руху автомобіля під його керуванням (60 км/год.) не позбавлені технічної спроможності.

 28.10.11р. позивач направив відповідачу заяву №04-15359, яку відповідач отримав 31.10.11р., з вимогою повернути сплачені за проведення автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження кошти в сумі 6200,00 грн. в зв'язку з тим, що висновок №0279 не відповідає дійсності.  

Оскільки відповідач не погодився повернути сплачені кошти позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання висновку  №0279 автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження, складений ТОВ „Український центр судових експертиз”, не достовірним та стягнення з ТОВ „Український центр судових експертиз”  на користь АТ „Просто-Страхування” сплачені за проведення висновку автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження №0279 кошти  в розмірі 6 200 грн.

Місцевий господарський суд, з яким погоджується судова колегія Київського апеляційного господарського суду, з приводу позовних вимог про визнання висновку  №0279 автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження, складений ТОВ „Український центр судових експертиз” не достовірним, обґрунтовано зазначив про те, що такого способу захисту прав та інтересів не передбачено нормами  Цивільного  кодексу України.

 Згідно з ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовна вимога позивача про визнання висновку №0279 автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження відповідача не достовірним  є такою, що не ґрунтується на чинному законодавстві України, тому задоволенню не підлягає.

 Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Отже, за договором підряду виконуються роботи, результати яких передаються замовникові.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору з проведення автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження відповідач виконав роботи, склав висновок та передав його позивачу, а останній прийняв ці роботи без зауважень та оплатив їх, а тому посилання відповідача на неякісне виконання відповідачем робіт з тих підстав, що експерти іншої установи дійшли інших висновків не приймається судом до уваги.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не   підлягає  задоволенню, а рішення місцевого господарського суду – підлягає залишенню без змін.

 Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -

                                     П О С Т А Н О В И Л А :

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Просто-Страхування” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду  міста Києва від  24.01.2012р. у справі       № 38/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 38/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Пашкіна С.А.

Судді                                                                                          Калатай  Н.Ф.

                                                                                          Баранець  О.М.