Рішення

від 21.02.2012 по справі 5020/125/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року справа № 5020/125/2011

За позовом Заст упника військового прокурор а Севастопольського гарнізо ну

(99011, м. Севастополь, вул . Суворова, 21)

в інтересах Мі ністерства оборони України,

держави ідентифік аційний код 00034022

в особі (03168, м. Київ, п р. Повітрофлотський, 6)

в особі Севастопо льської квартирно-експлуата ційної частини морської,

ідентифікаційний код 2299 2545

(99040, м. Севастополь, вул. Хрус тальова, 60)

до Товар иства з обмеженою відповідал ьністю „Кримські подорожі”,

ідентифікаційний код 336 47303

(99002, м. Севастополь, вул. Гром ова, 60, корпус А)

про стягнення 65 398,74 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників с удового процесу:

прокурор (Військова пр окуратура Севастопольськог о гарнізону ВМС України) - Го дина Д.А. - помічник військов ого прокурора, посвідчення № 363 від 08.12.2010;

позивач (МОУ в особі Сева стопольської КЕЧ морської) - ОСОБА_1 - юрисконсульт, до віреність б/н від 17.01.2012;

відповідач (ТОВ „Кримсь кі подорожі”) - явку уповнов аженого представника не забе зпечив.

Обставини справи:

У провадженні господа рського суду міста Севастопо ля перебуває справа за позов ом заступника військового пр окурора Севастопольського г арнізону (далі - прокурор) в і нтересах держави в особі Мін істерства оборони України в особі Севастопольської квар тирно-експлуатаційної части ни морської (далі - позивач, С евастопольська КЕЧ морська) до Товариства з обмеженою ві дповідальністю „Кримські по дорожі” (далі - відповідач, Т ОВ „Кримські подорожі”) про с тягнення з відповідача (з ура хуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) забо ргованості з орендної плати за період з квітня 2009 року по тр авень 2010 року в сумі 42 788,36 грн, в то му числі ПДВ - 7 085,95 грн; компенс ації податку на землю в сумі 1 996,94 грн; пені в сумі 4 992,14 грн та шт рафу в розмірі 15 621,30 грн - разо м 65 398,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтов ані неналежним виконанням ві дповідачем своїх зобов' яза нь за Договором оренди нерух омого майна № 46/2007 від 01.08.2006 в част ині своєчасного та повного в несення орендної плати та зд ійснення інших платежів, пер едбачених Договором.

Відповідач в порядку ст атті 75 Господарського процес уального кодексу України над ав письмовий відзив на позов /том 2, арк. с. 1-4/, в якому позовні в имоги не визнав, посилаючись на недоведеність розміру за боргованості та сплив строкі в позовної давності щодо стя гнення пені й штрафу. Зокрема відповідач зазначає, що прав о позивача на компенсацію зе мельного податку виникає за двох умов: 1) передачі відповід ної земельної ділянки в кори стування відповідачеві; 2) фак тичної сплати позивачем земе льного податку до бюджету, ал е ні перше, ні друге, на думку в ідповідача, позивачем не дов едено.

У судовому засіданні 21.02.2012 пр окурор та представник позива ча підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у засідання суд у явку повноважного представ ника не забезпечив, хоча про д ату, час і місце розгляду спра ви повідомлений завчасно та належним чином - рекомендов аною кореспонденцією з повід омленням про вручення, що під тверджується матеріалами сп рави /том 2, арк. с. 59/.

Згідно зі статтею 77 Господа рського процесуального коде ксу України суд відкладає в м ежах строків, встановлених с таттею 69 цього Кодексу, розгля д справи, коли за якихось обст авин спір не може бути виріше но в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогати вою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судо вому засіданні представникі в сторін, а неможливість вирі шення спору у відповідному с удовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характериз ують спірні правовідносини с торін, а встановлений статте ю 69 Господарського процесуал ьного кодексу України строк вирішення спору спливає 21.02.2012, с уд вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Розглянувши матеріал и справи, дослідивши над ані докази, заслухавши п ояснення прокурора та предст авників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2006 між Квартирно-експл уатаційним відділом м. Сімфе рополя (Орендодавець) та Това риством з обмеженою відповід альністю „Кримські подорожі ” (Орендар) був укладений дого вір № 46/2007 оренди групи інвента рних об' єктів, розташованих на території військового мі стечка № Бах-3 Севастопольськ ого гарнізону в будівлях по Г П №№ 6, 12, 13, 16, 17, 24 за адресою: м. Севас тополь, с. Дальнє, вул. Камишло вська, 41, загальною площею 2577,0 м2 (далі - Договір, спірний Дого вір) /том 1, арк. с. 9-15/.

Відповідно до пункту 1.1 Дого вору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове п латне користування нерухоме військове майно (далі - Майн о) - групу інвентарних об' є ктів: вартове приміщення за г енеральним планом № 6, площею 3 1,0 м2; сховище за генеральним пл аном № 12, площею 354,0 м2; сховище за генеральним планом № 13, площе ю 845,0 м2; сховище за генеральним планом № 16, площею 950,0 м2; сховище за генеральним планом № 17, пло щею 354,0 м2; побутівку-прохідну з а генеральним планом № 24, площ ею 43,0 м2, загальною площею 2577,00 м2, я кі розташовані за адресою: м. С евастополь, с. Дальнє, вул. Кам ишловська, 41, військове містеч ко № Бах-3, що знаходиться на ба лансі та обліковується в КЕВ м. Сімферополя, вартість яког о визначена згідно з незалеж ною оцінкою станом на 31.08.2006 і ст ановить 520 710,00 грн.

Сторони дійшли згоди, що Оре ндар вступає у строкове плат не користування Майном у тер мін, указаний у договорі, але н е раніше дати підписання сто ронами Договору та Акта прий мання-передачі Майна (Додато к № 2) (п. 2.1 Договору).

На виконання умов Договору , 01.08.2007 Орендодавець передав, а О рендар прийняв Майно в оренд у, про що складений відповідн ий Акт приймання-передачі не житлових приміщень в оренду, підписаний сторонами Догово ру та скріплений їх печаткам и /том 1, арк. с. 17/.

Отже, відповідач вступив у с трокове платне користування Майном з 01.08.2007.

Пунктом 3.1 Договору встан овлено, що орендна плата визн ачається за базовий місяць о ренди (січень 2007 року) на рівні 5 625,34 грн, на підставі Методики р озрахунку і порядку використ ання плати за оренду державн ого майна, затвердженої Пост ановою Кабінету Міністрів Ук раїни від 04.10.1995 № 786 (із змінами та доповненнями). Нарахування П ДВ на суму орендної плати зді йснюється у порядку, визначе ному чинним законодавством. Орендна плата за перший міся ць оренди визначається шляхо м корегування орендної плати за базовий місяць на індекс і нфляції за період з базового по перший місяць включно.

Орендна плата за кожний н аступний місяць визначаєтьс я шляхом коригування орендно ї плати за попередній місяць на індекс інфляцій за наступ ний місяць (п. 3.2. Договору).

За умовами Договору Оренда р зобов' язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.2 Договору), а також щомісячно компенсуват и Орендодавцю кошти у розмір і частини податку за землю пр опорційно площі землі, яку за ймає здане в оренду нерухоме Майно (п. 5.11 Договору).

Сторони погодили, що Оренда р повертає Майно Орендодавцю аналогічно порядку, встанов леному при передачі Майна Ор ендарю цим Договором. Майно в важається поверненим Орендо давцю з моменту підписання с торонами Акта приймання-пере дачі (п. 2.5. Договору).

Як убачається зі змісту пун кту 1 Додаткової угоди № 4д/2008/Се в.КЕЧм, у зв' язку зі зміною су б' єкта господарської діяль ності у Збройних Силах Украї ни будівлі, споруди та терито рія військового містечка № Б ах-3, в тому числі й об' єкти ор енди, були передані від КЕВ м. Сімферополя до Севастопольс ької КЕЧ морської за відпові дними актами приймання-перед ачі /том 2, арк. с. 25-26/.

22.05.2008 між Севастопольською КЕЧ морською (Орендодавець, п озивач) та Товариством з обме женою відповідальністю „Кри мські подорожі” (Орендар, від повідач) укладено додаткову угоду № 4д/2008/Сев.КЕЧм до Догово ру оренди № 46/2007 від 01.08.2007, якою сто рони внесли зміни до преамбу ли Договору, пунктів 1.1, 3.3, 12.1 та р озділу 13 Договору (далі - Дода ткова угода № 4д/2008) /том 1, арк. с. 18-2 0/.

Зокрема встановлено, що о рендна плата у розмірі 100% пере раховується Орендарем до спе ціального фонду Державного б юджету не пізніше 15 числа міся ця, наступного за звітним (п. 3.3 Договору в редакції Додатков ої угоди № 4д/2008).

30.07.2008 між сторонами укладе но Додаткову угоду № 6д/2008/Сев.К ЕЧм, відповідно до якої сторо ни внесли зміни до пункту 10.1 До говору та визначили, що Догов ір діє з 30.07.2008 по 29.07.2011 (терміном до 3 років) з гарантованим укладе нням договору на новий строк на загальний термін 1 рік за у мови сумлінного виконання Ор ендарем усіх зобов' язань за Договором (далі - Додаткова угода № 6д/2008) /том 1, арк. с. 21-22/.

11.05.2010 Орендар повернув об' єк ти оренди, а Орендодавець при йняв це майно від Орендаря, пр о що сторонами складений та п ідписаний Акт приймання-пере дачі нерухомого військового майна - будівель за ГП №№ 6, 12, 13, 16, 17, 24 загальною площею 2577,0 м2 /том 1, арк. с. 84/.

Таким чином, 11.05.2010 об' єкт ор енди повернутий Орендодавце ві, а отже, виходячи зі змісту частини другої статті 795 Цивіл ьного кодексу України, з цьог о часу (з 11.05.2010) Договір оренди пр ипинився.

Як установлено судом, Орен додавець свої зобов' язання за Договором виконав у повно му обсязі, а саме: передав відп овідачеві об' єкт оренди за Актом приймання-передачі оре ндованого майна від 01.08.2007, підпи саним обома сторонами без за уважень /том 1, арк. с. 17/, та прийн яв від відповідача Майно, про що також складений відповід ний Акт приймання-передачі н ерухомого військового майна від 11.05.2010, підписаний обома сто ронами без зауважень /том 1, ар к. с. 84/.

Натомість, відповідач умо ви Договору порушив: орендну плату вносив несвоєчасно і н е в повному обсязі, внаслідок чого у нього перед позивачем за період з 1 квітня 2009 року по 11 травня 2010 року утвори лась заборгованість по оренд ній платі (з ПДВ) в сумі 42 788,36 грн, з яких: 35 702,41 грн - заборговані сть з орендної плати, 7 085,95 грн - ПДВ, а також по компенсації зе мельного податку за цей же пе ріод в сумі 1 996,94 грн, що стало пр ичиною звернення заступника військового прокурора Севас топольського гарнізону Війс ьково-Морських Сил України в інтересах держави в особі Мі ністерства оборони України в особі Севастопольської квар тирно-експлуатаційної части ни морської до суду із даним п озовом.

Оцінюючи наявні в матеріа лах справи докази за своїм вн утрішнім переконанням, що ґр унтується на всебічному, пов ному і об' єктивному розгляд і в судовому засіданні всіх о бставин справи в їх сукупнос ті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задово ленню частково, виходячи з на ступного.

Відповідно до статті 121 Кон ституції України на прокурат уру покладається представни цтво інтересів громадян і де ржави в судах у випадках, пере дбачених законом.

Статтею 361 Закону України „П ро прокуратуру” встановлено , що представництво прокурат урою інтересів громадянина а бо держави в суді полягає у зд ійсненні прокурорами від іме ні держави процесуальних та інших дій, спрямованих на зах ист у суді інтересів громадя нина або держави у випадках, п ередбачених законом. Однією з форм представництва є звер нення до суду з позовами або з аявами про захист прав і своб од іншої особи, невизначеног о кола осіб, прав юридичних ос іб, коли порушуються інтерес и держави, або про визнання не законними правових актів, ді й чи рішень органів і посадов их осіб. Підставою представн ицтва у суді інтересів держа ви є наявність порушень або з агрози порушень економічних , політичних та інших державн их інтересів внаслідок проти правних дій (бездіяльності) ф ізичних або юридичних осіб, щ о вчиняються у відносинах мі ж ними або з державою.

Згідно зі статтею 2 Господар ського процесуального кодек су України прокурор має прав о звертатися до господарсько го суду в інтересах держави.

У рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуальн ого кодексу України зазначен о, що інтереси держави можуть збігатися повністю або част ково з інтересами державних органів, державних підприємс тв та організацій.

Також вказаним рішенням К онституційного Суду України передбачено, що прокурор чи й ого заступник у кожному конк ретному випадку самостійно ф ормулює, у чому саме полягає п орушення матеріальних або ін ших інтересів держави, обґру нтовує в позовній заяві необ хідність їх захисту та визна чає орган, уповноважений дер жавою здійснювати відповідн і функції у спірних відносин ах.

Відповідно до статті 1 Зак ону України „Про Збройні Сил и України” від 06.12.1991 № 1934-XII (з насту пними змінами і доповненнями ) Збройні Сили України - це ві йськове формування, на яке ві дповідно до Конституції Укра їни покладаються оборона Укр аїни, захист її суверенітету , територіальної цілісності і недоторканності.

Цей Закон визначає, що орган ізаційно Збройні Сили Україн и складаються з органів війс ькового управління, з' єднан ь, військових частин, військо вих навчальних закладів, уст анов та організацій.

Міністерство Оборони Укра їни є центральним органом ви конавчої влади і військового управління, у підпорядкуван ні якого перебувають Збройні Сили України (ч. 1 ст. 3 Закону Ук раїни „Про Збройні Сили Укра їни”), в тому числі і Севастопо льська квартирно-експлуатац ійна частина морська.

Відповідно до статті 10 Зако ну України „Про Збройні Сили України” Міністерство оборо ни України, зокрема:

- здійснює війсь ково-політичне та адміністра тивне управління Збройними С илами України;

- реалізує політик у держави у Збройних Силах Ук раїни, розробляє принципи їх будівництва, визначає напря ми розвитку Збройних Сил Укр аїни і підготовки їх у мирний та воєнний час;

- забезпечує життє діяльність Збройних Сил Укра їни, їх функціонування, бойов у та мобілізаційну готовніст ь, боєздатність, підготовку д о виконання покладених на ни х завдань, застосування, комп лектування особовим складом та його підготовку, постачан ня озброєння та військової т ехніки, підтримання справнос ті, технічної придатності та модернізації зазначеного оз броєння і техніки, матеріаль них, фінансових, інших ресурс ів та майна згідно з потребам и, визначеними Генеральним ш табом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Д ержавним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефек тивним використанням, органі зовує виконання робіт і нада ння послуг в інтересах Зброй них Сил України.

За змістом частини першо ї статті 8 Закону України „Про господарську діяльність у З бройних Силах України” від 21.0 9.1999 № 1076-XIV (з наступними змінами і доповненнями) кошти, одержан і від здійснення військовими частинами господарської дія льності, зараховуються до Де ржавного бюджету України та використовуються виключно н а національну оборону відпов ідно до кошторису Міністерст ва оборони України.

Як убачається з Довідки з Єд иного державного реєстру під приємств та організацій Укра їни (ЄДРПОУ) № 33/06 від 05.04.2006, головн им підприємством Севастопол ьської квартирно-експлуатац ійної частини морської є Мін істерство оборони України; ф орма власності - Державна вл асність /том 1, арк. с. 51/.

Згідно з Положенням про Сев астопольську квартирно-експ луатаційну частину морську, затвердженим начальником Кр имського територіального кв артирно-експлуатаційного уп равління 10.01.2006, на Севастопольс ьку квартирно-експлуатаційн у частину морську, серед іншо го, покладено організацію ре монту та експлуатації казарм ено-житлового фонду та спору д гарнізону м. Севастополя; зд ійснення господарської діял ьності відповідно до вимог ч инного законодавства тощо /т ом 1, арк. с. 52-53/.

Отже, недоотримання Севаст опольською КЕЧ морською кошт ів від господарської діяльно сті по наданню ТОВ „Кримські подорожі” в оренду військов ого нерухомого майна. як насл ідок, призводить до недоотри мання цих коштів Міністерств ом Оборони України і веде до н едонаповнення Державного бю джету України коштами для за безпечення потреб національ ної оборони.

Таким чином, прокурор вірно визначив орган, уповноважен ий державою здійснювати відп овідні функції у спірних від носинах, та правомірно зверн увся до суду за захистом прав позивача.

Статтею 1 Закону України „П ро оренду державного та кому нального майна” від 10.04.1992 № 2269-XII (з наступними змінами і доповн еннями) унормовано, що даний З акон регулює організаційні в ідносини, пов' язані з перед ачею в оренду майна державни х підприємств та організацій , підприємств, заснованих на м айні, що належить Автономній Республіці Крим або перебув ає у комунальній власності, ї х структурних підрозділів; м айнові відносини між орендод авцями та орендарями щодо го сподарського використання д ержавного майна, майна, що нал ежить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунал ьній власності.

Враховуючи, що об' єктом о ренди є державне майно, засто суванню до спірних відносин сторін підлягають норми Госп одарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також норми спеціального з аконодавства в сфері оренди державного майна, яким є Зако н України „Про оренду держав ного та комунального майна”.

Згідно зі статтею 509 Цивільн ого кодексу України зобов ' язанням є правовідноше ння, в якому одна сторона (борж ник) зобов' язана вчинити на користь другої сторони (кред итора) певну дію (передати май но, виконати роботу, надати по слугу, сплатити кошти тощо) аб о утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов' язку.

Відповідно до частини перш ої статті 173 Господарського ко дексу України, господарським визнається зобов' язання, щ о виникає між суб' єктом гос подарювання та іншим учасник ом (учасниками) відносин у сфе рі господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб' єкт (зоб ов' язана сторона, у тому чис лі боржник) зобов' язаний вч инити певну дію господарсько го чи управлінсько-господарс ького характеру на користь і ншого суб' єкта (виконати ро боту, передати майно, сплатит и гроші, надати інформацію то що), або утриматися від певних дій, а інший суб' єкт (управне на сторона, у тому числі креди тор) має право вимагати від зо бов' язаної сторони виконан ня її обов' язку.

Майнові зобов' язання, які виникають між учасниками го сподарських відносин, регулю ються Цивільним кодексом Укр аїни з урахуванням особливос тей, передбачених Господарсь ким кодексом України (ч. 1 ст. 175 Г К України).

Зобов' язання виникають з підстав, встановлених статт ею 11 Цивільного кодексу Украї ни та статтею 174 Господарськог о кодексу України, зокрема, з д оговорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини перш ої статті 626 Цивільного кодекс у України договором є домовл еність двох або більше сторі н, спрямована на встановленн я, зміну або припинення цивіл ьних прав та обов' язків.

Як установлено судом, 01.08.2006 мі ж сторонами (з урахуванням ум ов Додаткової угоди № 4д/2008) був укладений Договір № 46/2007 /том 1, а рк. с. 9-15/, який за своєю правовою природою є договором оренди .

Так, відповідно до частини п ершої статті 2 Закону України „Про оренду державного та ко мунального майна”, орендою є засноване на договорі строк ове платне користування майн ом, необхідним орендареві дл я здійснення підприємницько ї та іншої діяльності.

Згідно з положеннями части ни першої статті 283 Господарсь кого кодексу України та част ини першої статті 759 Цивільног о кодексу України за договор ом оренди одна сторона (оренд одавець) передає другій стор оні (орендарю) за плату на певн ий строк у користування майн о для здійснення господарськ ої діяльності.

До основних обов' язків ор ендаря стаття 18 Закону Україн и „Про оренду державного та к омунального майна” відносит ь, серед іншого, обов' язок що до внесення орендної плати с воєчасно і у повному обсязі.

При цьому, за змістом статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального м айна”, орендар за користуван ня об' єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарськ ої діяльності.

Таким чином, укладений між с торонами Договір № 46/2007 від 01.08.2006 є підставою для виникнення у в ідповідача обов' язку щодо в несення орендної плати за ко ристування об' єктом оренди .

Частиною першою статті 193 Г осподарського кодексу Украї ни унормовано, що суб' єкти г осподарювання та інші учасни ки господарських відносин по винні виконувати господарсь кі зобов' язання належним чи ном відповідно до закону, інш их правових актів, договору, а за відсутності конкретних в имог щодо виконання зобов' я зання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно с тавляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є об ов' язковим для виконання ст оронами.

Згідно з частиною першою ст атті 530 Цивільного кодексу Укр аїни, якщо у зобов' язанні вс тановлений строк (термін) йог о виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

Боржник вважається таким, щ о прострочив, якщо він не прис тупив до виконання зобов' яз ання або не виконав його у стр ок, встановлений договором а бо законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як встановлено судом, за у мовами Договору (пункт 3.3 в ред акції Додаткової угоди № 4д/2008) Орендар зобов' язаний сплач увати орендну плату щомісячн о не пізніше 15 числа місяця , наступного за звітним.

Отже, останній платіж за с пірний період (квітень 2009 року - травень 2010 року) відповідач був зобов' язаний здійснити в строк до 15.06.2010.

Суд зазначає, що в порушен ня вимог статей 33, 34 Господарсь кого процесуального кодексу України, доказів погашення з аборгованості по орендній пл аті (з ПДВ) в сумі 42 788,36 грн (35 702,41 грн - орендна плата; 7 085,95 грн - ПДВ ) відповідачем не надано.

За викладених обставин, поз овні вимоги в частині стягне ння з відповідача основно го боргу в сумі 42 788,36 грн є обґ рунтованими, підтверджені до кументально, а тому підлягаю ть до задоволення в повному о бсязі.

Також прокурор просить с тягнути з відповідача на кор исть позивача пеню в сумі 4 992,14 г рн та штраф у сумі 15 621,30 грн.

Суд вважає дані вимоги так ими, що підлягають задоволен ню частково, виходячи з насту пного.

В силу частини другої статт і 20 Господарського кодексу Ук раїни, захист прав і законних інтересів суб' єктів господ арювання здійснюється шляхо м застосування до особи, яка п орушила право, штрафних санк цій та іншими способами, пере дбаченими законом.

Штрафними санкціями у Госп одарському кодексі України в изнаються господарські санк ції у вигляді грошової суми (н еустойка, штраф, пеня), яку уча сник господарських відносин зобов' язаний сплатити у ра зі порушення ним правил здій снення господарської діяльн ості, невиконання або ненале жного виконання господарськ ого зобов' язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафом є неустойка, що о бчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов' яз ання або неналежно виконаног о зобов' язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєча сно виконаного грошового зоб ов' язання за кожен день про строчення виконання (ч. ч. 2, 3 ст . 549 ЦК України).

Таким чином, пеня є мірою ві дповідальності боржника за п орушення ним строків виконан ня грошового зобов' язання.

Відповідно до частини друг ої статті 343 Господарського ко дексу України, платник грошо вих коштів сплачує на корист ь одержувача цих коштів за пр острочку платежу пеню в розм ірі, що встановлюється за зго дою сторін, але не може переви щувати подвійної облікової с тавки Національного банку Ук раїни, що діяла у період, за як ий сплачується пеня.

Аналогічну норму містить і спеціальне законодавство. Т ак, статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за не своєчасне виконання грошови х зобов' язань” встановлено , що платники грошових коштів сплачують на користь одержу вачів цих коштів за простроч ку платежу пеню в розмірі, що в становлюється за згодою стор ін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчисл юється від суми простроченог о платежу та не може перевищу вати подвійної облікової ста вки Національного банку Укра їни, що діяла у період, за як ий сплачується пеня.

Згідно із пунктом 3.5 Догово ру, орендна плата, перерахова на несвоєчасно чи не в повном у обсягу, підлягає індексаці ї і стягується до держбюджет у відповідно до чинного зако нодавства України з урахуван ням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на да ту нарахування пені від су ми заборгованості, з урахува нням індексації, за кожний де нь прострочення, включаючи д ень оплати.

Як убачається з наведеного , сторони у Договорі відійшли від вимог імперативних норм та встановили інший розмір п ені, що суперечить абзацу дру гому частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України , відповідно до якого сторони в договорі не можуть відступ ити від положень актів цивіл ьного законодавства, якщо в ц их актах прямо вказано про це , а також у разі, якщо обов' яз ковість для сторін положень актів цивільного законодавс тва випливає з їх змісту або і з суті відносин між сторонам и.

Прокурор просить стягнути з відповідача на користь поз ивача пеню за період оренди з квітня 2009 року по березень 2010 року в сумі 4 992,14 грн /том 1, ар к. с. 133/. При цьому, при розрахунк у пені прокурором застосован о облікову ставку НБУ в розмі рі 10,25% річних, що не відповідає ані умовам Договору (станом н а дату нарахування пені - 01.02.20 11 /том 1, арк. с. 132/ розмір обліково ї ставки НБУ - 7,75% річних), ані н аведеним вище вимогам чинног о законодавства.

Крім того, прокурором не взя то до уваги, що строк позовної давності щодо стягнення пен і сплив.

Так, відповідно до статті 256 Ц ивільного кодексу України по зовна давність - це строк, у м ежах якого особа може зверну тися до суду з вимогою про зах ист свого цивільного права а бо інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли осо ба довідалася або могла дові датися про порушення свого п рава або про особу, яка його по рушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої ста тті 258 Цивільного кодексу Укра їни встановлено, що до вимог п ро стягнення неустойки (штра фу, пені) застосовується позо вна давність в один рік.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише з а заявою сторони у спорі, зроб леною до винесення ним рішен ня (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

05.05.2011 в судовому засіданні То вариством з обмеженою відпов ідальністю „Кримські подоро жі” було подано заяву про зас тосування позовної давності до вимог про стягнення пені т а штрафу /том 2, арк. с. 1-2/.

За приписами частини четве ртої статті 267 Цивільного коде ксу України сплив позовної д авності, про застосування як ої заявлено стороною у спорі , є підставою для відмови у поз ові.

Як убачається з матеріалів справи, прокурор звернувся д о суду із даним позовом 27.01.2011, що підтверджується поштовим шт емпелем на конверті, в якому м атеріали позову надійшли до господарського суду /том 1, арк . с. 27/.

Отже, позовні вимоги щодо ст ягнення пені за період до 27.01.2010 заявлені з пропуском строку позовної давності, а тому над аний прокурором розрахунок п ені /том 1, арк. с. 133/ підлягає від повідному корегуванню.

Твердження прокурора стос овно початку перебігу строку позовної давності щодо стяг нення пені з того моменту, кол и прокурору стало відомо про порушення інтересів держави , а саме: після проведеної у сі чні 2011 року перевірки, суд вваж ає помилковими, оскільки при визначенні початку перебігу строку позовної давності пр окурором не взято до уваги, що стаття 261 Цивільного кодексу України пов' язує цей почато к з виникненням права на позо в саме у особи, права якої пору шено, тобто в даному випадку - Севастопольської квартирно -експлуатаційної частини мор ської, а не у прокурора, який н е має статусу позивача, а є сам остійним учасником судового процесу.

Аналогічну правову позиц ію викладено у постанові Вищ ого господарського суду Укра їни від 15.02.2012 у справі 5020-1322/2011.

Також, як зазначено вище , прокурором не враховано, що о блікова ставка НБУ за розрах унковий період неодноразово змінювалась.

Так, облікову ставку НБУ на рівні 10,25% річних було встановл ено постановою НБУ від 10.08.2009 № 468 з 12.08.2009 „Про зміну облікової ста вки”. Проте, з 08.06.2010 облікову ста вку НБУ було встановлено на р івні 9,5% річних (Постанова НБУ в ід 07.06.2010 № 259 „Про регулювання гро шово-кредитного ринку”); з 08.07.2010 - 8,5% річних (Постанова НБУ від 07.07.2010 № 320 „Про регулювання грошо во-кредитного ринку”); а з 10.08.2010 п о теперішній час вона станов ить 7,75% річних (Постанова НБУ ві д 09.08.2010 № 377 „Про регулювання грош ово-кредитного ринку”).

Беручи до уваги вищевиклад ене, суд відхилив розрахунок пені, наданий прокурором /том 1, арк. с. 133/, та здійснив власний розрахунок, обмеживши відпо відні періоди нарахування ст роком позовної давності та з астосувавши належні обліков і ставки НБУ.

За розрахунком суду, сума пені становить 2 412,07 грн, а саме :

Рік Місяць Розмір орендної плати Період нарахування Кількість днів

прострочки Розмір

пені

з по

2009 липень 3920,91 27.01.2010 17.02.2010 22 48,45

серпень 3916,99 27.01.2010 15.03.2010 48 105,60

вересень 3909,16 27.01.2010 15.04.2010 79 173,45

жовтень 3940,43 27.01.2010 16.05.2010 110 243,44

листопад 3975,89 27.01.2010 07.06.2010 132 294,76

08.06.2010 15.06.2010 8 16,56

грудень 4019,63 27.01.2010 07.06.2010 132 298,00

08.06.2010 07.07.2010 30 62,77

08.07.2010 15.07.2010 8 14,98

2010 січень 4055,81 16.02.2010 07.06.2010 112 255,13

08.06.2010 07.07.2010 30 63,34

08.07.2010 09.08.2010 33 62,34

10.08.2010 15.08.2010 6 10,33

лютий 4128,82 16.03.2010 07.06.2010 84 194,79

08.06.2010 07.07.2010 30 64,48

08.07.2010 09.08.2010 33 63,46

10.08.2010 15.09.2010 37 64,87

березень 4207,27 16.04.2010 07.06.2010 53 125,24

08.06.2010 07.07.2010 30 65,70

08.07.2010 09.08.2010 33 64,67

10.08.2010 15.10.2010 67 119,71

Таким чином, позовні вим оги щодо стягнення пені підлягають задоволенню част ково - в сумі 2 412,07 грн. В ча стині стягнення пені в сумі 2 580,07 грн (4992,14 - 2412,07) позовні вим оги задоволенню не підлягают ь у зв' язку із пропуском стр оку позовної давності та їх н еобґрунтованістю через пору шення вимог чинного законода вства в частині застосування розміру облікової ставки НБ У.

Щодо стягнення штрафу в су мі 15 621,30 грн суд зазначає наступ не.

Відповідно до абзацу друг ого пункту 11.3 Договору, за прос трочення платежів по орендні й платі, за надані комунальні послуги понад 3 місяці, Оренда р сплачує штраф в розмірі 3% ві д вартості орендованого майн а.

Для визначення розміру шт рафу прокурором за основу вз ято вартість орендованого ма йна (520 710,00 грн - пункт 1.1 Договор у); загальний розмір штрафу за розрахунком прокурора стано вить 15 621,30 грн (520 710,00 * 3%).

Частиною першою статті 233 Го сподарського кодексу Україн и встановлено, що у разі якщо н алежні до сплати штрафні сан кції надмірно великі порівня но із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір са нкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь викон ання зобов' язання боржнико м; майновий стан сторін, які бе руть участь у зобов' язанні; не лише майнові, але й інші ін тереси сторін, що заслуговую ть на увагу.

Із даною нормою узгоджуєть ся пункт 3 статті 83 Господарсь кого процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд, приймаюч и рішення, має право зменшува ти у виняткових випадках роз мір неустойки (штрафу, пені), я ка підлягає стягненню зі сто рони, що порушила зобов' яза ння.

Наведені вище приписи зако нодавчих актів не містять пе реліку відповідних обставин , так само як і не надають суду право повністю звільни ти винну сторону від сплати н еустойки.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішуєть ся судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто с укупності з' ясованих ним об ставин, що свідчать про наявн ість підстави (підстав) для вч инення зазначеної дії. Тобто , застосовуючи пункт 3 статті 83 Господарського процесуаль ного кодексу України суду на лежить об' єктивно оцінити, чи є даний випадок виняткови м, виходячи з інтересів сторі н, які заслуговують на увагу, с тупеня виконання зобов' яза нь; причини неналежного виконання або невиконання з обов' язання; невідповіднос ті розміру штрафу наслідкам порушення.

Надаючи оцінку доводам про курора щодо стягнення штрафу в розмірі 15 621,30 грн суд зазнача є, що прокурор та позивач в пор ушення вимог статей 33, 34 Господ арського процесуального код ексу України не надали суду ж одних доказів на підтверджен ня факту спричинення позивач еві збитків в результаті нес плати відповідачем орендної плати в контексті заявленої суми.

Виходячи із загальних заса д, встановлених статтею 3 Циві льного кодексу України, зокр ема, справедливості та розум ності, суд дійшов висновку пр о необхідність зменшення роз міру штрафу, який підлягає ст ягненню з відповідача на кор исть позивача, - до 5 000,00 грн.

На думку суду, такий розмір відповідальності є адекватн им суті вчиненого відповідач ем правопорушення та його на слідкам, тим більше, що з відпо відача за прострочку виконан ня грошового зобов' язання щ одо внесення орендної плати вже стягнуто більше 2 000,00 грн ін ших санкцій (пеня у розмірі 2 412 ,07 грн).

Водночас, суд вважає недоре чним посилання відповідача н а статтю 61 Конституції Україн и в обґрунтування своїх дово дів щодо незаконності одноча сного стягнення пені та штра фу за несвоєчасне виконання зобов' язань за Договором, о скільки згадана стаття Конст итуції України міститься в р озділі II Конституції України („Права, свободи та обов' язк и людини і громадянина”), відт ак регулює питання недопусти мості подвійної юридичної ві дповідальності за одне і те ж саме правопорушення громадя нина (фізичної особи), але аж н іяк не цивільно-правової від повідальності суб' єкта гос подарювання (юридичної особи ).

Адже, відповідно до вимог ст атті 611 Цивільного кодексу Укр аїни, у разі порушення зобов' язання настають правові насл ідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата н еустойки.

До того ж, за змістом пункту 3.5 Договору пеня нараховуєтьс я за несвоєчасну або не в повн ому обсязі сплату орендної п лати, в той час, коли стягнення штрафу, згідно з пунктом 11.3 Дог овору, передбачено за простр очення платежів по орендній платі та за надані комунальн і послуги понад 3 місяці. Тобто , якщо пеня підлягає сплаті за будь-яке прострочення внесе ння орендної плати, то штраф п ередбачений за інше, більш су воре порушення, а саме: простр очення сплати орендної плати понад 3 місяці.

Зважаючи на викладене, позо вні вимоги щодо стягнення штрафу підлягають задово ленню частково в сумі 5 000,00 гр н. В решті (15621,30 - 5000,00 =10 621,30) позовні вимоги в частині стя гнення штрафу задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги прокурора пр о стягнення з відповідача на користь позивача компенсаці ї податку на землю у сумі 1 996,94 г рн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 За кону України „Про плату за зе млю” (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовід носин), використання землі в У країні є платним. Плата за зем лю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визнач ається залежно від грошової оцінки земель. Власники земе льних ділянок, земельних час ток (паїв) та землекористувач і, крім орендарів та ін весторів - учасників угоди п ро розподіл продукції, сплач ують земельний податок; за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орен дна плата.

Отже, положеннями Закону з а використання землі встанов лювалась можливість стягнен ня або орендної плати, або зем ельного податку.

Визначення поняття об' єк та плати за землю надано зако нодавцем у статті 5 Закону Укр аїни „Про плату за землю”, від повідно до якої об' єктом пл ати за землю є земельна ділян ка, а також земельна частка (па й), яка перебуває у власності а бо користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб' єктом плати за землю (платником) є в ласник земельної ділянки, зе мельної частки (паю) і землеко ристувач, у тому числі оренда р.

Поняття земельної ділянки дано в Законі України „Про оц інку земель”. Так, земельна ді лянка - це частина земної по верхні з установленими межам и, певним місцем розташуванн я, з визначеними щодо неї прав ами (ст. 1 Закону).

Сторони дійшли згоди, що Оре ндар зобов' язаний щомісячн о компенсувати Орендодавцю к ошти у розмірі частини подат ку за землю пропорційно площ і землі, яку займає здане в оре нду нерухоме Майно (п. 5.11 Догово ру).

Згідно зі статтями 33, 34 Госпо дарського процесуального ко дексу України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і запер ечень. Докази подаються стор онами та іншими учасниками с удового процесу. Господарськ ий суд приймає тільки ті дока зи, які мають значення для спр ави. Обставини справи, які від повідно до законодавства пов инні бути підтверджені певни ми засобами доказування, не м ожуть підтверджуватись інши ми засобами доказування.

Отже, прокурор та позивач зо бов' язані надати суду належ ні та допустимі докази того, щ о відповідач є користувачем земельної ділянки, яку займа є здане йому в оренду нерухом е Майно, та підтвердити її роз мір.

Проте, всупереч наведеним в ище нормам такі докази ані пр окурором, ані позивачем суду не надані.

Посилання прокурора та поз ивача на те, що у спірному Дого ворі та Акті приймання-перед ачі нежитлових приміщень в о ренду зазначено загальну пло щу об' єктів оренди - 2577,00 м2, як а і є площею земельної ділянк и, за яку відповідач має сплач увати земельний податок, - с уд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Як випливає зі змісту Догов ору, площа 2577,00 м2 є загальною пло щею об' єктів оренди - будів ель за генеральним планом №№ 6, 12, 13, 16, 17, 24. Водночас, з перелічени х об' єктів приміщення за ге неральним планом № 16 (сховище/ склад) є двоповерховим, що уба чається із наданого позиваче м Опису № 1 казармено-житловог о фонду військового містечка БАХ-3, який є додатком до Акта п риймання-передачі військово го містечка БАХ-3 /том 2, арк. с. 27/. Т аким чином, площа земельної д ілянки, яку займає даний об' єкт є меншою, ніж загальна пло ща приміщень двоповерхового сховища/складу, а відтак, - і загальна площа земель ної ділянки під об' єктами о ренди є меншою, ніж 2577,00 м2.

До того ж, як вказано вище, зе мельна ділянка як об' єкт оп одаткування повинна мати вст ановлені межі, а її розмір має визначатися на підставі дан их Державного земельного кад астру у відповідному правовс тановлювальному документі (в даному випадку - договорі о ренди землі).

Крім того, виходячи з положе нь пункту 5.11 Договору, Орендар має компенсувати Оренд одавцеві частину земельного податку, тобто відшкодувати Орендодавцеві понесені ним витрати, пов' язані зі сплат ою такого податку. Отже, право на компенсацію виникає у поз ивача після здійснення ним о плати земельного податку у в изначеному чинним законодав ством порядку та розмірі.

Дослідивши матеріали спра ви, суд встановив, що позивач н адав лише частину документів , які підтверджують сплату ни м земельного податку, а саме п одатковий розрахунок земель ного податку /том 2, арк. с. 32-37/ та п латіжні доручення: № 151 від 19.02.2009 на суму 2 900,00 грн /том 2, арк. с. 20/; № 428 від 16.04.2009 на суму 4 000,00 грн /том 2, арк . с. 21/; № 550 від 13.05.2009 на суму 2 900,00 грн /т ом 2, арк. с. 22/; № 848 від 27.07.2009 на суму 2 8 43,00 грн /том 2, арк. с. 23/ щодо сплати податку на землю за лютий, кві тень, травень та липень 2009 року , в той час, коли позовні вимог и щодо стягнення компенсації частини податку за землю зая влені за період з квітня 2009 рок у по травень 2010 року /том 1, арк. с . 133/.

Враховуючи наведене, суд по годжується з доводами відпов ідача, що ані прокурор, ані поз ивач не надали належних та до пустимих доказів визначення земельної ділянки в натурі т а реєстрації права на неї за в ідповідачем як користувачем .

За викладених обставин, вим ога прокурора щодо стягнення з відповідача на користь поз ивача компенсації податку на землю у сумі 1 996,94 грн є нед оведеною і необґрунтованою, а тому не підлягає задоволен ню.

Підсумовуючи викладене , стягненню з відповідача на к ористь позивача підлягає сум а 50 200,43 грн, з яких: 42 788,36 грн - основний борг по орендній пл аті з ПДВ, 2 412,07 грн - пеня і 5 000,00 гр н - штраф. В частині стягненн я пені в сумі 2 580,07 грн, штрафу в с умі 10 621,30 грн та компенсації по датку на землю в сумі 1 996,94 грн - в позові слід відмовити.

Таким чином, позовні вимог и підлягають частковому задо воленню.

За правилами статті 49 Госп одарського процесуального к одексу України, при частково му задоволенні позову судові витрати покладаються на сто рони пропорційно розміру зад оволених позовних вимог.

Водночас, відповідно до аб зацу четвертого пункту 3.17.4 пос танови Пленуму Вищого господ арського суду України від 26.12.20 11 № 18 „Про деякі питання практи ки застосування Господарськ ого процесуального кодексу У країни судами першої інстанц ії”, у разі зменшення судом ро зміру неустойки судовий збір покладається на відповідача повністю, без врахування зме ншення неустойки.

Оскільки прокурор станом н а день подачі позову був звіл ьнений від сплати державного мита та витрат на інформацій но-технічне забезпечення суд ового процесу (з 01.11.2011 - судовий збір), суд вважає, що з відпові дача в доход Державного бюдж ету підлягають стягненню суд ові витрати в розмірі, встано вленому на день подачі позов у (27.01.2011), у сумі 608,21 грн.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуальн ого кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольни ти частково.

2. Стягнути з То вариства з обмеженою відпові дальністю „Кримські подорож і” (ідентифікаційний код 33647303; 99002, м. Севастополь, вул . Громова, 60, корпус А; п/р 26000411665001 в К римському Республіканськом у управлінні ПАТ „Приватбанк ”, м. Сімферополь, МФО 324935, або з б удь-якого іншого рахунку, вия вленого державним виконавце м під час виконання судового рішення) на користь Мініс терства оборони України в ос обі Севастопольської кварти рно-експлуатаційної частини морської (ідентифікаційн ий код 22992545; 99040, м. Севастополь, ву л. Хрустальова, 60; п/р 35221012000742 в ГУ ДКС України в м. Севастоп олі, МФО 824509) 50 047,47 грн (п' ят десят тисяч сорок сім грн сор ок сім коп.), з яких: 42 788,36 грн - ос новний борг по орендній плат і з ПДВ, 2 259,11 грн - пеня і 5 000,00 грн - штраф.

3. Стягнути з То вариства з обмеженою відпові дальністю „Кримські подорож і” (ідентифікаційний код 33647303; 99002, м. Севастополь, вул . Громова, 60, корпус А; п/р 26000411665001 в К римському Республіканськом у управлінні ПАТ „Приватбанк ”, м. Сімферополь, МФО 324935, або з б удь-якого іншого рахунку, вия вленого державним виконавце м під час виконання судового рішення) у доход Держав ного бюджету міста Севастопо ля (п/р 31215206783001 у банку од ержувача - ГУ ДКС України у м істі Севастополі, МФО 824509, код Є ДРПОУ 38022717, код бюджетної класи фікації - 22030001 „Судовий збір (Д ержавна судова адміністраці я)”) судовий збір у сумі 60 6,69 грн (шістсот шість грн 69 ко п.).

Видати накази п ісля набрання рішенням закон ної сили.

4. В частині стягн ення компенсації податку на землю в сумі 1 996,94 грн, п ені в сумі 2 733,03 грн та штра фу в сумі 10 621,30 грн - в п озові відмовити.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

27.02.2012.