Постанова

від 05.03.2012 по справі 5015/6563/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5015/6563/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                             ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

05.03.12                                                                                           Справа  № 5015/6563/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді – Гнатюк Г.М.

суддів          - Кравчук Н.М.

          - Мирутенко О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного закладу «Львівська  обласна  санітарно-епідеміологічна станція»МОЗ України від 15.02.2012р.

на ухвалу господарського  суду  Львівської області  від 03.11.2011р.

у справі  №5015/6563/11

за позовом: Державного закладу «Львівська  обласна  санітарно-епідеміологічна станція»МОЗ України, м.Львів

до відповідача: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів

про: визнання недійсним рішення від 30.09.2011р. №125

За участю представників:

від позивача —Неліпа В.В. - представник

від відповідача  - Оленюк С.Л. - представник

Представникам сторін роз‘яснено їх права та обов‘язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.11.2011р. (суддя  Деркач Ю.Б.) позовну заяву Державного закладу «Львівська  обласна  санітарно-епідеміологічна станція»МОЗ України, визнання недійсним рішення Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України  від 30.09.2011р. №125 повернено позивачу без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що позовну заяву підписав О.Когут, посадове становище якого не вказано та не долучено документа який би підтверджував право підписувати позовну заяву в якості повноважного представника; а також позивачем не подано належних доказів надіслання копії позовної заяви стороні у справі, оскільки фіскальний чек №6438 від 31.10.2011р. не може вважатися належним доказом направлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї матеріалів, що у відповідності до п.п.1, 6 ч.1 ст.63 ГПК України є підставою для повернення позовної заяви  без розгляду.

З даною ухвалою суду Державний заклад «Львівська  обласна  санітарно-епідеміологічна станція»МОЗ України не погодився і оскаржив її в апеляційному порядку оскільки вважає, що суд безпідставно повернув позовну заяву без розгляду, оскільки  у відповідності до поданої ним позовної заяви було подано фіскальний чек №6438 від 31.10.2011р., що підтверджує відправлення копії позовної заяви відповідачу у справі. Крім цього, позовна заява Державного закладу «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція»МОЗ України № 5923/016 від 31.10.2011р. підписана в.о. головного лікаря О.Когут. Посадове становище особи, яка підписала позовну заяву вбачається із бланку, на якому був виготовлений документ. Однак, наведеного суд першої інстанції не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про незазначення посадового становища особи, що підписала позовну заяву.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. №1568 від 05.03.2012р.) Львівське обласне територіального відділення Антимонопольного комітету України та його представник в судовому засіданні доводи скаржника спростовує та просить  апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

На вимогу ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2012р. позивачем надано копії документів, повернених судом першої інстанції, оскільки оригіналів повернено не було, що засвідчує акт складений працівниками Державного закладу «Львівська  обласна  санітарно-епідеміологічна станція»МОЗ України від 07.12.2011р.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників сторін,  колегія суддів прийшла до висновку, що  апеляційну скаргу слід задоволити, а ухвалу господарського суду Львівської області від 03.11.2011р. у справі №5015/6563/11 скасувати, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Державний заклад «Львівська  обласна  санітарно-епідеміологічна станція»МОЗ України 31.10.2011р. звернувся до господарського суду Львівської області  з позовом про визнання недійсним рішення Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України  від 30.09.2011р. №125.

Згідно з ч.1 ст.54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником.

Згідно з ч.1 ст.56 ГПК України позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

З позовної заяви Державного закладу «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція»МОЗ України № 5923/016 від 31.10.2011р. вбачається, що вона підписана в.о. головного лікаря О.Когут. При цьому, посадове становище особи, яка підписала позовну заяву вбачається із бланку, на якому був виготовлений документ.

Згідно з ч.2 ст.28 ГПК України керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. У відповідності до ч.З ст.28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації; довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до п.1 ч.І ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

У пункті 14 листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»зазначено, що за наявності у місцевого господарського суду сумнівів щодо повноважень посадової особи, яка підписала позовну заяву, він не позбавлений права і можливості витребувати з урахуванням приписів ч.2 ст.28 і ч.І ст.38 ГПК додаткові докази, але немає законних підстав для повернення позовної заяви без розгляду.

Згідно з пунктом 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуальчого кодексу України судами першої інстанції»у застосуванні положень п.1 ч.І ст.63, а також п.1 ч.І ст.81 ГПК України у випадках, коли позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, слід мати на увазі таке. Якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у позивача докази на підтвердження таких повноважень. У разі їх неподання суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду.

Підтвердженням того, що О.Когут є повноважною посадовою особою, керівником позивача і за законом може діяти від імені позивача без довіреності є Наказ по ДЗ «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція» МОЗ України № 170-відр від 07.10.2011р., яким заступника головного лікаря О.Когута призначено виконуючим обов'язки головного лікаря.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що повертаючи позовну заяву без розгляду ухвалою від 03.11.2011р., суд першої інстанції неправильно застосував норму п.1 ч.І ст.63 ГПК України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, до позовної заяви позивачем було долучено оригінал фіскального чеку №6438 від 31.10.2011р. з якого вбачається, що 31.10.2011р.   відповідачеві у справі направлено копію позовної заяви і доданих до неї матеріалів.

У відповідності до п.6 ч.1 ст.63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Оскільки позивачем було долучено оригінали поштових квитанцій із зазначенням найменування отримувача, а саме відповідача у даній справі, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про відсутність правових підстав для повернення позовної заяви без розгляду.

Абзац шостий підпункту 3.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», в редакції Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 19.07.2010р.№ 04-06/113, (Роз'яснення було чинним на момент прийняття оскаржуваної ухвали від 03.11.2011р. та втратило чинність згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції») передбачає, що у застосуванні п.6 ч.І ст.63 ГПК господарському суду необхідно враховувати те, що розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Отже, розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Доданий до позовної заяви реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру. Якщо ж у господарського суду з тих чи інших причин виникнуть сумніви у достовірності копії поштового реєстру або витягу з нього, він не позбавлений права і можливості у порядку підготовки до розгляду справи або у процесі її розгляду витребувати у позивача не подані ним раніше касовий чек (розрахункову квитанцію), оригінал реєстру поштових відправлень з відбитком поштового штемпеля, за необхідності - відповідну довідку підприємства зв'язку тощо. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позовної заяви, оскільки законодавством не передбачено обов'язкового оформлення відправником такого опису (за винятком випадків, зазначених у пункті 60 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 270), і у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов'язкового оформлення описів вкладення. Про те, що розрахунковий документ встановленої форми, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, поштова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні (сторонам) у справі копії позовної заяви також зазначено у п.2.1 листа Вищого господарську суду від 13.04.2009р. № 01-08/208 «Про постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку».

Зважаючи на викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду  погоджується з доводами скаржника про відсутність підстав вважати, що фіскальний чек № 6438 від 31.10.2011р. не може бути належним доказом направлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї матеріалів, у зв'язку з чим, судом першої інстанції невірно застосовано п.6 ч. 1 ст.63 ГПК України.

          При цьому, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що додана до апеляційної скарги «копія опису вкладення» із штемпелем Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»від 08.11.2011р. не може підтверджувати направлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї матеріалів, оскільки  не належить до позовної заяви у справі № 5015/6563/11, яка датована 31.10.2011р. Крім цього, в переліку додатків до позовної заяви відсутній запис про опис вкладення.  Однак слід також зазначити, що до позовної заяви були додані докази надіслання позовної заяви відповідачу (квитанція), копія рішення Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України  від 30.09.2011р. №125 та докази сплати державного мита і ІТЗ (квитанції), а отже документи які були наявні у відповідача (зокрема  оскаржуване рішення), а отже  позивач не був зобов'язаний надсилати їх копії відповідачу.

 В судовому засіданні представник відповідача не заперечив факту отримання копії позовної заяви з додатками.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з доводами скаржника та вважає, що ухвала місцевого господарського суду винесена  з порушенням  норм процесуального права, а тому  підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 106 ГПК України, справу слід передати на розгляд місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2012р. відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення  у даній справі. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Державного закладу «Львівська  обласна  санітарно-епідеміологічна станція»МОЗ України задоволено, а також відсутність вини відповідача у безпідставному поверненні позовної заяви позивачу, колегія суддів вважає, що витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на Державний заклад «Львівська  обласна  санітарно-епідеміологічна станція»МОЗ України.

Керуючись ст.ст. 101,103-105,106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1.          Апеляційну скаргу Державного закладу «Львівська  обласна  санітарно-епідеміологічна станція»МОЗ України задоволити.

2.          Ухвалу господарського суду Львівської області від 03.11.2011 року у справі №5015/6563/11  скасувати.

3.          Стягнути з Державного закладу «Львівська  обласна  санітарно-епідеміологічна станція»МОЗ України (79005, м.Львів, вул.Зелена,12, ідентифікаційний код 01996680) в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 536,50грн.

4.          На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та  може бути оскаржена в касаційному порядку.

6.          Справу №5015/6563/11 передати на розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя                                                            Гнатюк Г.М.

Суддя                                                                                Кравчук Н.М.

Суддя                                                                                Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 07.03.2012р.