Постанова

від 06.12.2012 по справі 5015/6563/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.12 Справа № 5015/6563/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Желік М. Б.

Кузь В. Л.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників:

від позивача -Сохацька М. І., Павлів М. М.

від відповідача -Оленюк С. Л.

розглянувши апеляційну скаргу Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2012 р.

у справі № 5015/6563/11

за позовною заявою: Державного закладу "Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція" МОЗ України, м. Львів

до відповідача: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

про визнання недійсним рішення від 30 вересня 2011 року № 125.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 24.09.2012 р. у справі № 5015/6563/12 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсними пункти другий та п'ятий Рішення №125 адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №3-02-8/2011 від 30.09.2011 р. В решті частині вимог у позові відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач, Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення змінити, скасувати рішення у таких частинах «визнати недійсними пункт другий та п'ятий Рішення № 125 адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 3-02-8/2011 від 30.09.2011 р»і «Стягнути з Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, м. Львів, вул. І.Франка, 61. Ідентифікаційний код 20812013) на користь Державного закладу "Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція"МОЗ України (79005, м. Львів, вул.. Зелена, 12. Ідентифікаційний код 01996680) 42,50 грн. державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.», у задоволенні позову у наведених частинах відмовити, у решті залишити рішення Господарського суду Львівської області від 24.09.2012 року у справі № 5015/6563/2011 без змін. При цьому апелянт вказує, що судом не було з'ясовано всіх обставин справи та було неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, відповідач вказує, що суд помилився скасовуючи пункти спірного договору:

2. Визнати, що державний заклад "Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України, встановивши необґрунтовані умови надання послуг, вчинив порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист, економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 1 частини другої статті 13 вищенаведеного Закону).

5. Накласти штраф на державний заклад "Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України за порушення, що передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2 резолютивної частини рішення) - у розмірі 5,0 тис. грн.,

оскільки, рішенням № 125 обґрунтовано визнано факт вчинення ОСЕС порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 частини 2 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) навів доводи, аналогічні викладеним у апеляційній скарзі, в свою чергу представник відповідача заперечив доводи позивача, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну без задоволення, відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду не надходило.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача в судовому засіданні, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково скасувати, а апеляційну скаргу частково задоволити з наступних підстав.

30.09.2011 р. адміністративною колегією Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №3-02-8/2011 прийнято Рішення №125 (надалі Рішення), яким постановлено:

1. Визнати, що за результатами діяльності в 2009 р. та 2010 р. державний заклад "Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція"Міністерства охорони здоров'я України в складі підпорядкованих підрозділів є таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення у географічних межах Львівської області з перевищенням 35 відсотків (75%).

2. Визнати, що державний заклад "Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція"Міністерства охорони здоров'я України, встановивши необґрунтовані умови надання послуг, вчинив порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист, економічної конкуренції"у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 1 частини другої статті 13 вищенаведеного Закону).

3. Визнати, що за результатами діяльності в 2009 р. та 2010 р. державний заклад "Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція"Міністерства охорони здоров'я України в складі підпорядкованих підрозділів є таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку державної санітарно-епідеміологічної експертизи як складової комплексної державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва в географічних межах Львівської області з перевищенням 35 відсотків (100%).

4. Визнати, що державний заклад "Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція"Міністерства охорони здоров'я України, встановлюючи зобов'язання щодо отримання додаткових висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, вчинив порушення, що передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою не стосуються предмета договору (пункт 3 частини другої статті 13 вищенаведеного Закону).

5. Накласти штраф на державний заклад "Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України за порушення, що передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2 резолютивної частини рішення) - у розмірі 5,0 тис. грн.

6. Накласти штраф на державний заклад "Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція"Міністерства охорони здоров'я України за порушення, що передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 3 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою не стосуються предмета договору (пункт 4 резолютивної частини рішення) - у розмірі 5,0 тис. грн.

Висновки адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про порушення позивачем п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ґрунтуються на тому, що умовами договорів на проведення експертизи проектів будівництва, проведення лабораторних досліджень, підготовку висновків держсанекспертизи та інших робіт передбачено проведення 100 % передоплати робіт і послуг не пізніше 15 днів з дня повернення СЕС підписаного договору, початок виконання планових робіт і послуг визначається датою поступлення коштів на рахунок СЕС. Після укладення договору СЕС зобов'язується протягом 30 днів з дня поступлення коштів провести роботи та послуги, передбачені договором. Таке встановлення умов договору, за висновками відповідача, не відповідає Порядку проведення державної санітарно епідеміологічної експертизи, затвердженому Наказом МОЗ України від 14.03.2006 р. № 120, яким встановлено, що термін виконання державної санітарно-епідеміологічної експертизи становить 30 діб з дати надходження, передбачених цим Порядком документів до виконавців експертизи (п. 7.10. Порядку).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"- Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що оскаржуване Рішення отримано позивачем 05.10.2011 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 79005 0439847 8. Із позовом про оскарження Рішення позивач звернувся 31.10.2011 р., тобто в межах строку, встановленого ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України визначені у ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Вивчивши зміст оскаржуваного Рішення та проаналізувавши норми законодавства, на які міститься посилання у Рішенні, суд прийшов до наступних висновків:

У відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції"монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Як встановлено матеріалами справи № 3-02-8/2011, згідно розрахунків, проведених відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р. за результатами діяльності в 2009 р. та 2010 р. державний заклад "Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України в складі підпорядкованих підрозділів є таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення у географічних межах Львівської області з перевищенням 35 відсотків (75%) та на ринку державної санітарно-епідеміологічної експертизи як складової комплексної державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва в географічних межах Львівської області з перевищенням 35 відсотків (100%).

Згідно із вимогами статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", доведення існування значної конкуренції між суб'єктами господарювання, які визнаються такими, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, покладається саме на цих суб'єктів господарювання.

Слід вказати, що господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні, часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку. Суд має право перевіряти лише дотримання Комітетом під час визначення товарних меж ринку вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Методики (Дана позиція викладена у п. 15.4 рекомендацій президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 29.10.2008 р. № 04-5/247).

З огляду на те, що належними та допустимими доказами позивачем не доведено факту наявності значної конкуренції на досліджуваних ринках у 2009-2010 р.р., суд вважає пункти 1,3 Рішення такими, що відповідають вимогам законодавства та обставинам справи.

Безпідставними є також доводи позивача про незаконність п.п. 4, 6 Рішення.

Як вбачається із матеріалів справи між Державним закладом "Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція"МОЗ України (Виконавець) та ДП "Спеціалізована державна експертна організація -центральна служба Української державної будівельної експертизи"(Замовник) 26.07.2010 р. було укладено Довгостроковий договір № 2010-02/01 на виконання санітарно-епідеміологічної експертизи як складової частини комплексної державної експертизи проектів будівництва. Відповідно до умов даного Договору позивач взяв на себе зобов'язання за дорученням замовника виконати складову частину комплексної експертизи -державну санітарно-епідеміологічну експертизу та підготовити висновок відповідно до вимог Постанови КМУ № 1269 від 31.10.2007 р.

Пунктом 1.5. Довгострокового договору передбачено, що для виконання складової частини комплексної державної експертизи кожного конкретного об'єкту на замовлення заявника, замовник укладає додаткову угоду, що є невід'ємною частиною цього Довгострокового договору і містить не зазначені у ньому конкретні положення, а саме: назву об'єкту, термін виконання, вартість експертизи та роботи в цілому, тощо.

У відповідності до вищенаведеного пункту Довгострокового договору між позивачем та ДП "Укрдержбудекспертиза"укладались додаткові угоди на виконання складової частини комплексної державної експертизи -державної санітарно-епідеміологічної експертизи проектів будівництва, відповідно до умов яких позивач зобов'язувався виконати відповідні роботи, та видати замовнику (ДП "Укрдержбудекспертиза") належно оформлену копію висновку по проекту в 1-му примірнику, а заявнику на підставі виконання п. 2.3. Довгострокового договору -оригінал даного висновку. Замовник робіт, зобов'язувався оплатити вартість складової частини експертизи, яка визначалась згідно з "Рекомендаціями Держбуду України щодо удосконалення порядку проведення комплексної державної експертизи та взаємодії співвиконавців її складових частин"від 21.01.2003 р. № 7/7-58.

Згідно визначення, наведеного у п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2006 р. "Питання комплексної державної експертизи проектів будівництва"(яка діяла у досліджуваний період) вартість комплексної державної експертизи проекту будівництва (далі - експертиза) визначається, шляхом застосування показників, установлених у відсотках його кошторисної вартості, згідно з додатком.

Вартість складової частини експертизи визначається, виходячи з її питомої ваги. Розподіл суми вартості експертизи між виконавцями її складових частин провадиться, з урахуванням вартості кожної складової частини (п. 3 Постанови).

Для впорядкування на регіональному рівні процедури здійснення комплексної державної експертизи, яка б відповідала в повній мірі положенням законодавчих документів, та з метою скорочення термінів і зменшення вартості проведення експертизи, а також врегулювання питання щодо розподілу коштів між виконавцями складових частин комплексної державної експертизи проектів будівництва, Держбуд України надав Рекомендації щодо удосконалення порядку проведення комплексної державної експертизи проектів будівництва та взаємодії виконавців її складових частин (додаток до Листа Держбуду України від 24 січня 2003 р. № 7/7-58).

Пунктом 2 роз'яснень Держбуду визначено, що державна експертиза складових частин комплексної державної експертизи здійснюється за договорами між службами Укрінвестекспертизи та уповноваженими організаціями та підприємствами, визначеними Міністерством екології та природних ресурсів, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством охорони здоров'я, Міністерством праці та соціальної політики (Держнаглядохоронпраці) і Державного комітету з енергозбереження без права передачі зазначеного іншим.

Результатами роботи виконавців складових частин комплексної державної експертизи є офіційні висновки, оформлені згідно з вимогами, прийнятими Міністерством охорони здоров'я, Міністерством екології та природних ресурсів, Міністерством внутрішніх справ, Державним комітетом з енергозбереження, які передаються відповідальному виконавцю комплексної державної експертизи -службі Укрінвестекспертизи в межах встановлених термінів.

Результатом роботи служби Укрінвестекспертизи відповідно до договору з замовником є узагальнений комплексний висновок, який може бути:

- позитивним, з рекомендацією до затвердження з встановленням відповідних техніко-економічних показників;

- з рекомендацією щодо доопрацювання і подання на повторний розгляд після усунення недоліків та зауважень відповідних виконавців комплексної державної експертизи;

- з висновком щодо неможливості реалізації такого проекту будівництва (п. 6 Рекомендацій).

Згідно п. 13 Рекомендацій загальна вартість проведення комплексної державної експертизи, незалежно від джерел фінансування, визначається за показниками, встановленими Держбудом України

У таблицях 1-3 до рекомендацій наведено рекомендований розподіл вартості комплексної державної експертизи проектів будівництва між виконавцями її складових частин, який підготовлено з урахуванням вимог законодавчих актів та нормативно-правових документів, які регламентують проведення комплексної державної експертизи, та виконано, виходячи з питомої ваги вартості окремих розділів проектів будівництва у загальній кошторисній вартості проектно-вишукувальних робіт, визначеної на підставі Збірників цін на проектні та вишукувальні роботи.

Відповідно до вищевказаного Розподілу частка експертизи санітарного та епідеміологічного благополуччя населення по проектах будівництва виробничого призначення становить 11%, по проектах будівництва цивільного призначення - 14%.

Із аналізу вищенаведеного випливає, що обов'язок дати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи проектів будівництва на позивача покладався умовами Довгострокового договору з ДП "Спеціалізована державна експертна організація -центральна служба Української державної будівельної експертизи"та Додаткових угод до Довгострокового договору. Вартість санітарно-епідеміологічної експертизи, яка проводиться в межах комплексної державної експертизи проектів будівництва, входить в загальну вартість, яку замовник комплексної експертизи сплачує ДП "Спеціалізована державна експертна організація -центральна служба Української державної будівельної експертизи".

Таким чином, дії позивача щодо зобов'язання замовників експертизи укладати додаткові угоди із Львівською санепідстанцією та сплачувати додаткову плату за дачу висновку є безпідставними та такими, що призводять до ущемлення інтересів замовників та понесення ними додаткових витрат.

Посилання позивача на Наказ МОЗ України від 25.06.2010 р. № 512 "Про внесення змін до наказу МОЗ України від 11 липня 2000 року № 160 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в санітарно-епідеміологічних закладах" як на підставу отримання додаткової оплати за комплексне вивчення документів та підготовку проекту висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи в розмірі судом до уваги не приймаються, оскільки вказаний Наказ був виданий з порушенням законодавства про державну реєстрацію у зв'язку з чим Наказом МОЗ України від 23.05.2011 р. № 310 був скасований.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що підстави для скасування п.п. 4, 6 Рішення відсутні.

Господарський суд першої інстанції, в своєму рішенні дійшов висновку про скасування пунктів 2 та 5 Рішення, однак колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне.

Пунктом 7.10. Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.03.2006 р. № 120 визначено, що термін виконання державної санітарно-епідеміологічної експертизи становить 30 діб з дати надходження передбачених цим Порядком документів (даним порядком не передбачено передоплати робіт) до виконавців експертизи. Натомість ОСЕС укладала з фізичними та юридичними особами договори про надання платних послуг та робіт у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, умови яких передбачали необхідність проведення 100% передоплати робіт і послуг не пізніше п'яти днів з дня повернення ОСЕС підписаного договору, початок виконання планових робіт і послуг визначається датою поступлення коштів на рахунок ОСЕС та встановлювали, що після укладення вищевказаного договору ОСЕС зобов'язується протягом 30 календарних днів з дня поступлення коштів провести роботи та послуги. Тобто встановлення таких умов реалізації товару не відповідає вищезгаданому п. 7.10. Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.03.2006 р. № 120.

Отже, рішенням № 125 обґрунтовано визнано факт вчинення ОСЕС порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 частини 2 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - частково задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2012 р. у справі № 5015/6563/12 частково скасувати, прийняти нове рішення яким у позовних вимогах Державного закладу "Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція" МОЗ України до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування пунктів другого та п'ятого Рішення №125 адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №3-02-8/2011 від 30.09.2011 р. відмовити. В решті залишити рішення без змін.

3. Стягнути з Державного закладу "Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція" МОЗ України (79005, м. Львів, вул. Зелена, 12. Ідентифікаційний код 01996680) до спеціального фонду Державного бюджету України (Банк: ГУДКСУ у Львівській області; МФО 825014; отримувач: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова; код ЄДРПОУ 38007620; рахунок 31216206782006) 536, 50 грн. судового збору за апеляційне провадження.

4. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на позивача.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 11.12.2012 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Желік М. Б.

Суддя Кузь В. Л.