Рішення

від 24.09.2012 по справі 5015/6563/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.12 Справа№ 5015/6563/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Старостенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Державного закладу «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція»МОЗ України, м. Львів

до відповідача: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

про: визнання недійсним рішення від 30 вересня 2011 року № 125.

Представники : .

Від позивача: Неліпа В.В. -ю/к (Довіреність №659/016 від 06.02.2012р.); Павлів В.В. -лікар відділу державної санітарної експертизи (Довіреність № 657/016 від 06.02.2012 р.)

Від відповідача: Оленюк С.Л. -зав. юридичного сектору (Довіреність № 13/08-2092 від 07.10.2012 р.)

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Державного закладу «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція» МОЗ України, м. Львів до відповідача: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів про визнання недійсним рішення від 30 вересня 2011 року № 125.

Ухвалою суду від 01.06.2012 р. (суддя Деркач Ю.Б.) порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 12.06.2012 р.

У зв'язку із задоволенням заявленого позивачем відводу судді Деркача Ю.Б., в результаті автоматичного перерозподілу справу передано для подальшого розгляду по суті судді Ділай У.І.

З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи неодноразово відкладався. Для надання сторонам можливості подати додаткові докази у справі в судових засіданнях оголошувалася перерва.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задоволити з підстав, викладених у Заяві про зміну підстав позову № 3265/016 від 11.06.2012 р. та Доповненні до позовної заяви (вх.. № 17014/12 від 03.08.2012 р.).

Представник відповідача проти позову заперечив. Заперечення Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України викладено у Відзиві на позовну заяву (вх. № 17073/12 від 06.08.2012 р.) та Поясненнях (вх. № 20270/12 від 12.09.2012 р.).

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив:

30.09.2011 р. адміністративною колегією Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №3-02-8/2011 прийнято Рішення №125 (надалі Рішення), яким постановлено:

1. Визнати, що за результатами діяльності в 2009 р. та 2010 р. державний заклад «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція»Міністерства охорони здоров'я України в складі підпорядкованих підрозділів є таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення у географічних межах Львівської області з перевищенням 35 відсотків (75%).

2. Визнати, що державний заклад «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція»Міністерства охорони здоров'я України, встановивши необґрунтовані умови надання послуг, вчинив порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист, економічної конкуренції»у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 1 частини другої статті 13 вищенаведеного Закону).

3. Визнати, що за результатами діяльності в 2009 р. та 2010 р. державний заклад «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція»Міністерства охорони здоров'я України в складі підпорядкованих підрозділів є таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку державної санітарно-епідеміологічної експертизи як складової комплексної державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва в географічних межах Львівської області з перевищенням 35 відсотків (100%).

4. Визнати, що державний заклад «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція»Міністерства охорони здоров'я України, встановлюючи зобов'язання щодо отримання додаткових висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, вчинив порушення, що передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою не стосуються предмета договору (пункт 3 частини другої статті 13 вищенаведеного Закону).

5. Накласти штраф на державний заклад «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України за порушення, що передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2 резолютивної частини рішення) - у розмірі 5,0 тис. грн.

6. Накласти штраф на державний заклад «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція»Міністерства охорони здоров'я України за порушення, що передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 3 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою не стосуються предмета договору (пункт 4 резолютивної частини рішення) - у розмірі 5,0 тис. грн.

Висновки адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про порушення позивачем п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»ґрунтуються на тому, що умовами договорів на проведення експертизи проектів будівництва, проведення лабораторних досліджень, підготовку висновків держсанекспертизи та інших робіт передбачено проведення 100 % передоплати робіт і послуг не пізніше 15 днів з дня повернення СЕС підписаного договору, початок виконання планових робіт і послуг визначається датою поступлення коштів на рахунок СЕС. Після укладення договору СЕС зобов'язується протягом 30 днів з дня поступлення коштів провести роботи та послуги, передбачені договором. Таке встановлення умов договору, за висновками відповідача, не відповідає Порядку проведення державної санітарно епідеміологічної експертизи, затвердженому Наказом МОЗ України від 14.03.2006 р. № 120, яким встановлено, що термін виконання державної санітарно-епідеміологічної експертизи становить 30 діб з дати надходження передбачених цим Порядком документів до виконавців експертизи (п. 7.10. Порядку).

Щодо порушення позивачем п. 3 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», то у рішенні вказано, що згідно Довгострокового договору від 02.07 2010 р. №2010 - 02/01 на виконання складової частини комплексної державної експертизи щодо санітарно-епідеміологічної експертизи ДП «"Спеціалізована Державна організація - центральна служба Української державної будівельної експертизи»(Укрінвестекспертиза) доручає, а СЕС зобов'язується виконати складову частину комплексної державної експертизи - щодо державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Укрінвестекспертиза бере на себе зобов'язання забезпечити СЕС комплектом документації. Даний договір має довгостроковий термін дії (не менше 1 року). Для виконання складової частини комплексної державної експертизи кожного конкретного об'єкту Укрінвестекспертиза складає додаткову угоду, що містить конкретні положення, а саме: назва об'єкта, ціна, термін виконання. Оплата за виконання складової частини комплексної державної експертизи визначається в додаткових угодах згідно з «Рекомендаціями Держбуду України щодо удосконалення порядку проведення комплексної державної експертизи та взаємодії співвиконавців її складових частин» від 21.01.03 р. за № 7/7-58 і складає: по проектах будівництва виробничого призначення - 11%, по проектах будівництва цивільного призначення - 14%. Загальний термін виконання складової частини комплексної державної експертизи -до 15 календарних днів від дати реєстрації передачі документації у службу СЕС. З врахуванням складності функціонального призначення та особливостей конкретних проектів будівництва термін виконання державної санітарно-епідеміологічної експертизи встановлюється до 30 календарних днів. Завершення виконання роботи за додатковою угодою оформляється актом здавання-приймання, який підписується Замовником та СЕС. Укрінвестекспертиза зобов'язується оплачувати вартість складової частини комплексної державної експертизи проектів будівництва на протязі 3-х банківських днів з часу підписання акту здавання-приймання виконаних робіт.

Облік оплати за виконані роботи з проведення складової комплексної державної експертизи робочих проектів згідно з укладеними договорами ведеться СЕС у відповідному журналі, копія якого приведена в матеріалах справи.

Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України встановлено, що крім оплати за проведення складової комплексної державної експертизи з наданням висновку по експертизі, СЕС додатково отримує оплату згідно з укладеними угодами на розгляд тих же робочих проектів з наданням відповідного висновку згідно з п. 244 тарифів, встановлених Постановою КМ України від 11.05.2006 р. № 662 «комплексне вивчення документів та підготовка проекту висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи»в розмірі 240 грн.

Як приклад відповідач у рішенні зазначає, що згідно з додатковою угодою №24-01343-10/02 вартість проведення експертизи робочого проекту «Реконструкція газової котельні по вул. Стецька, 5 у м. Львові»становить 424,96 грн. Крім того, відповідно до договору від 25.08.2010 р. №2367/01 справлялась плата за експертизу цього ж робочого проекту в розмірі 240 грн.; згідно з додатковою угодою №14-01646-10/02 вартість експертизи робочого проекту «Майстерня по ремонту побутової техніки з офісними приміщення в м. Трускавець»становить 371,42 грн. Крім того, відповідно до договору від 21.08.2010 р. №2360/01 за експертизу цього ж робочого проекту справлялась плата в розмірі 240 грн.

Аналогічно встановлюються такі умови надання послуг і для інших суб'єктів господарювання. Враховуючи те, що за результатами складової комплексної експертизи СЕС зобов'язана надати висновок, про що свідчать укладенні договори, тому встановлення зобов'язань щодо придбання та оплати за додаткові висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи є необґрунтованим і призводить до ущемлення інтересів замовників та понесення ними додаткових витрат.

Вищенаведені зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що тягне за собою накладення на суб'єкта господарювання штрафу у розмірі, визначеному ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Накладені відповідачем штрафи підлягали сплаті позивачем у двомісячний строк з дня одержання рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 6 резолютивної частини рішення).

Позивач із рішенням Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №125 від 30.09.2011 р. не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим з наступних підстав:

Як вказано у Доповненні до позовної заяви на території Львівської області платні роботи і послуги у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення крім обласної санепідстанції надають 34 територіальні держсанепідзаклади міст та районів області, санепідстанція на Львівській залізниці, Львівська лінійна санепідстанція на Львівській залізниці, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський державний науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни, а також, відповідно, атестовані та акредитовані на території області 34 відомчі лабораторії підприємств та організацій з контролю факторів виробничого середовища (шум, вібрація, повітря робочої зони, електромагнітні випромінювання та ін.), 16 відомчих лабораторій комунальних об'єктів з контролю питної води, стоків, атмосферного повітря тощо, 70 лабораторій підприємств харчової промисловості та торгівлі з контролю продовольчої сировини та продуктів харчування, 8 лабораторій з контролю показників радіаційної безпеки, 11 лабораторій підприємств та організацій, атестованих Львівською обласною санепідстанцією на право проведення досліджень для місць та ін.

Крім того, юридичні та фізичні особи, які здійснюють господарську діяльність на території області, часто звертаються за проведенням держсанепідекспертизи та наданням платних робіт і послуг в установи та заклади держсанепідслужби інших областей та м. Києва, у т.ч. у Центральну санепідстанцію, санепідстанцію Державного управління справами (м. Київ, вул. Заболотного, 15), Центральну санепідстанцію на водному транспорті (Одеська область, м. Іллічівськ, а/с 571), інститут екології та токсикології їм. Л.І.Медведя (м. Київ, вул. Героїв Оборони, 6), інститут медицини праці АМН України (м. Київ, вул. Саксаганського, 75), інститут гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзєєва (м. Київ, вул. Попудренка, 50) та ін.

Таким чином, за твердженням позивача Львівська обласна санепідстанція не може займати монопольне (домінуюче) становище на ринку платних робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення в географічних межах Львівської області.

Щодо п. 2 Рішення, то позивач зазначає, що твердження відповідача про порушення Львівською санепідстанцією п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»суперечить чинній постанові Кабінету Міністрів України від 15.10.2002 р. № 1544 «Про затвердження переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату». Відповідно до п. «Примітка»вказаної Постанови зазначені у переліку роботи і послуги виконуються і надаються установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ на добровільній основі за договорами з юридичними і фізичними особами.

Окрім того, позивач вказав, що у відповідності до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Також сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

На заперечення висновків Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про порушення Державним закладом «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція»МОЗ України п. 3 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»позивач зазначає, що з липня 2010 р. до червня 2011 р. державна санітарно-епідеміологічна експертиза проектів будівництва (реконструкції), ведення реєстру заяв, направлень на проведення експертизи, висновків та протоколів експертизи здійснювалось згідно вимог Наказу МОЗ України від 25.06.2010 р. № 512 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 11 липня 2000 року № 160 «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в санітарно-епідеміологічних закладах»та «Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи», затвердженого Наказом МОЗ України від 14.03.2006 р. № 120.

До введення в дію вищевказаного Наказу МОЗ України від 25.06.2010 р. № 512 за результатами розгляду проектів будівництва (реконструкції) замовникам видавався лише «Протокол розгляду проекту»(форма 303о.). Починаючи з липня 2010 р. за результатами розгляду проектів санепідстанцією видавались як «Протокол експертизи проекту будівництва (реконструкції)»форма 303о (згідно вимог Наказу МОЗ України від 25.06.2010 р. № 512) так і «Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи»(згідно вимог Наказу МОЗ України від 14.03.2006 р. № 120).

Згідно ст. 35 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», пункту 6 Порядку проведення держсанекспертизи, затвердженого наказом МОЗ України від 14.03.2006 р. № 120, пунктів 240, 244 «Тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно - епідеміологічної служби», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.206 р. № 662, визначення оплати експертизи здійснюється за рахунок, як вивчення та оцінки проектної документації, так і підготовки висновків держсанекспертизи.

Правомірність застосування п. 244 Тарифів (240 грн. з ПДВ) при здійсненні держсанепідекспертизи проектів будівництва у рамках комплексної держбудекспертизи підтверджується і тим, що вартість складової частини експертизи часто значно нижча вартості, передбаченої Тарифами.

Із посиланням на вищевикладені доводи позивач просить суд Рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №125 від 30.09.2011 р. визнати недійсним.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»встановлено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що оскаржуване Рішення отримано позивачем 05.10.2011 р, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 79005 0439847 8. Із позовом про оскарження Рішення позивач звернувся 31.10.2011 р., тобто в межах строку, встановленого ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України визначені у ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Вивчивши зміст оскаржуваного Рішення та проаналізувавши норми законодавства, на які міститься посилання у Рішенні, суд прийшов до наступних висновків:

У відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Як встановлено матеріалами справи № 3-02-8/2011 згідно розрахунків, проведених відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р. за результатами діяльності в 2009 р. та 2010 р. державний заклад «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція»Міністерства охорони здоров'я України в складі підпорядкованих підрозділів є таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення у географічних межах Львівської області з перевищенням 35 відсотків (75%) та на ринку державної санітарно-епідеміологічної експертизи як складової комплексної державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва в географічних межах Львівської області з перевищенням 35 відсотків (100%).

Згідно із вимогами статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», доведення існування значної конкуренції між суб'єктами господарювання, які визнаються такими, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, покладається саме на цих суб'єктів господарювання.

Слід вказати, що господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні, часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку. Суд має право перевіряти лише дотримання Комітетом під час визначення товарних меж ринку вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції»та Методики (Дана позиція викладена у п. 15.4 рекомендацій президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»від 29.10.2008 р. № 04-5/247).

З огляду на те, що належними та допустимими доказами позивачем не доведено факту наявності значної конкуренції на досліджуваних ринках у 2009-2010 р.р., суд вважає пункти 1,3 Рішення такими, що відповідають вимогам законодавства та обставинам справи.

Безпідставними є також доводи позивача про незаконність п.п. 4, 6 Рішення.

Як вбачається із матеріалів справи між Державним закладом «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція»МОЗ України (Виконавець) та ДП «Спеціалізована державна експертна організація -центральна служба Української державної будівельної експертизи»(Замовник) 26.07.2010 р. було укладено Довгостроковий договір № 2010-02/01 на виконання санітарно-епідеміологічної експертизи як складової частини комплексної державної експертизи проектів будівництва. Відповідно до умов даного Договору позивач взяв на себе зобов'язання за дорученням замовника виконати складову частину комплексної експертизи -державну санітарно-епідеміологічну експертизу та підготовити висновок відповідно до вимог Постанови КМУ № 1269 від 31.10.2007 р.

Пунктом 1.5. Довгострокового договору передбачено, що для виконання складової частини комплексної державної експертизи кожного конкретного об'єкту на замовлення заявника, замовник укладає додаткову угоду, що є невід'ємною частиною цього Довгострокового договору і містить не зазначені у ньому конкретні положення, а саме: назву об'єкту, термін виконання, вартість експертизи та роботи в цілому, тощо.

У відповідності до вищенаведеного пункту Довгострокового договору між позивачем та ДП «Укрдержбудекспертиза»укладались додаткові угоди на виконання складової частини комплексної державної експертизи -державної санітарно-епідеміологічної експертизи проектів будівництва, відповідно до умов яких позивач зобов'язувався виконати відповідні роботи, та видати замовнику (ДП «Укрдержбудекспертиза») належно оформлену копію висновку по проекту в 1-му примірнику, а заявнику на підставі виконання п. 2.3. Довгострокового договору - оригінал даного висновку. Замовник робіт, зобов'язувався оплатити вартість складової частини експертизи, яка визначалась згідно з «Рекомендаціями Держбуду України щодо удосконалення порядку проведення комплексної державної експертизи та взаємодії співвиконавців її складових частин»від 21.01.2003 р. № 7/7-58.

Згідно визначення, наведеного у п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2006 р. «Питання комплексної державної експертизи проектів будівництва»(яка діяла у досліджуваний період) вартість комплексної державної експертизи проекту будівництва (далі - експертиза) визначається шляхом застосування показників, установлених у відсотках його кошторисної вартості, згідно з додатком.

Вартість складової частини експертизи визначається виходячи з її питомої ваги. Розподіл суми вартості експертизи між виконавцями її складових частин провадиться з урахуванням вартості кожної складової частини (п. 3 Постанови).

Для впорядкування на регіональному рівні процедури здійснення комплексної державної експертизи, яка б відповідала в повній мірі положенням законодавчих документів, та з метою скорочення термінів і зменшення вартості проведення експертизи, а також врегулювання питання щодо розподілу коштів між виконавцями складових частин комплексної державної експертизи проектів будівництва, Держбуд України надав Рекомендації щодо удосконалення порядку проведення комплексної державної експертизи проектів будівництва та взаємодії виконавців її складових частин (додаток до Листа Держбуду України від 24 січня 2003 р. № 7/7-58).

Пунктом 2 роз'яснень Держбуду визначено, що державна експертиза складових частин комплексної державної експертизи здійснюється за договорами між службами Укрінвестекспертизи та уповноваженими організаціями та підприємствами, визначеними Міністерством екології та природних ресурсів, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством охорони здоров'я, Міністерством праці та соціальної політики (Держнаглядохоронпраці) і Державного комітету з енергозбереження без права передачі зазначеного іншим.

Результатами роботи виконавців складових частин комплексної державної експертизи є офіційні висновки, оформлені згідно з вимогами, прийнятими Міністерством охорони здоров'я, Міністерством екології та природних ресурсів, Міністерством внутрішніх справ, Державним комітетом з енергозбереження, які передаються відповідальному виконавцю комплексної державної експертизи -службі Укрінвестекспертизи в межах встановлених термінів.

Результатом роботи служби Укрінвестекспертизи відповідно до договору з замовником є узагальнений комплексний висновок, який може бути:

- позитивним, з рекомендацією до затвердження з встановленням відповідних техніко-економічних показників;

- з рекомендацією щодо доопрацювання і подання на повторний розгляд після усунення недоліків та зауважень відповідних виконавців комплексної державної експертизи;

- з висновком щодо неможливості реалізації такого проекту будівництва (п. 6 Рекомендацій).

Згідно п. 13 Рекомендацій загальна вартість проведення комплексної державної експертизи, незалежно від джерел фінансування, визначається за показниками, встановленими Держбудом України

У таблицях 1-3 до рекомендацій наведено рекомендований розподіл вартості комплексної державної експертизи проектів будівництва між виконавцями її складових частин, який підготовлено з урахуванням вимог законодавчих актів та нормативно-правових документів, які регламентують проведення комплексної державної експертизи, та виконано, виходячи з питомої ваги вартості окремих розділів проектів будівництва у загальній кошторисній вартості проектно-вишукувальних робіт, визначеної на підставі Збірників цін на проектні та вишукувальні роботи.

Відповідно до вищевказаного Розподілу частка експертизи санітарного та епідеміологічного благополуччя населення по проектах будівництва виробничого призначення становить 11%, по проектах будівництва цивільного призначення - 14%.

Із аналізу вищенаведеного випливає, що обов'язок дати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи проектів будівництва на позивача покладався умовами Довгострокового договору з ДП «Спеціалізована державна експертна організація -центральна служба Української державної будівельної експертизи»та Додаткових угод до Довгострокового договору. Вартість санітарно-епідеміологічної експертизи, яка проводиться в межах комплексної державної експертизи проектів будівництва, входить в загальну вартість, яку замовник комплексної експертизи сплачує ДП «Спеціалізована державна експертна організація -центральна служба Української державної будівельної експертизи».

Таким чином, дії позивача щодо зобов'язання замовників експертизи укладати додаткові угоди із Львівською санепідстанцією та сплачувати додаткову плату за дачу висновку є безпідставними та такими, що призводять до ущемлення інтересів замовників та понесення ними додаткових витрат.

Посилання позивача на Наказ МОЗ України від 25.06.2010 р. № 512 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 11 липня 2000 року № 160 «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в санітарно-епідеміологічних закладах» як на підставу отримання додаткової оплати за комплексне вивчення документів та підготовку проекту висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи в розмірі судом до уваги не приймаються, оскільки вказаний Наказ був виданий з порушенням законодавства про державну реєстрацію у зв'язку з чим Наказом МОЗ України від 23.05.2011 р. № 310 був скасований.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що підстави для скасування п.п. 4, 6 Рішення відсутні.

Щодо пунктів 2, 5 Рішення, то висновки Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про порушення позивачем п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Пунктом 7.10. Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.03.2006 р. № 120 визначено, що термін виконання державної санітарно-епідеміологічної експертизи становить 30 діб з дати надходження передбачених цим Порядком документів до виконавців експертизи.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.2002 р. № 1544 «Про затвердження переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату»зазначені у переліку роботи і послуги виконуються і надаються установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ на добровільній основі за договорами з юридичними і фізичними особами.

Як встановлено судом умовами договорів про надання платних робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які укладалися між позивачем та замовниками таких робіт і послуг передбачалося, що провести визначені договором роботи позивач зобов'язувався протягом 30 календарних днів з дня поступлення коштів на розрахунковий рахунок санепідстанції.

Таким чином у вищевказаних договорах сторонами обумовлено інший момент початку перебігу строку виконання робіт, передбачено необхідність подання до початку виконання робіт додаткового документу, до тих, що визначені Порядком, а саме -доказу оплати робіт.

Згідно визначення ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи визначений положеннями вищенаведених норм Цивільного кодексу України принцип свободи договору, суд вважає, що умови договорів про надання платних робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, якими передбачено попередню оплату робіт та погоджено строки виконання таких робіт не суперечать вимогам чинного законодавства та не можуть свідчити про зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

Таким чином, викладені в оскаржуваному Рішення висновки про порушення позивачем п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»є безпідставними, а відтак п. 2, а також як наслідок п. 5 Рішення слід визнати недійсними.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовий збір згідно ст. 49 ГПК України покладається на сторони.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Визнати недійсними пункти другий та п'ятий Рішення №125 адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №3-02-8/2011 від 30.09.2011 р.

3. В решті частині вимог у позові відмовити.

4. Стягнути з Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, м. Львів, вул. І.Франка, 61. Ідентифікаційний код 20812013) на користь Державного закладу «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція»МОЗ України (79005, м. Львів, вул.. Зелена, 12. Ідентифікаційний код 01996680) 42,50 грн. державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу..

5. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.09.2012 р.