Рішення

від 07.03.2012 по справі 32/268

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/268

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  32/268

07.03.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання  Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом  Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів», м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Берком»,  м. Київ

про стягнення  88 769,85 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: не з'явився  

від відповідача:   Корнюшкін М.В. - юрисконсульт

           За клопотанням відповідача, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів,  які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15  (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України  і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

          З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судових засіданнях  з 16.02.12р. по 02.03.12р. та з 02.03.12р. по 07.03.12р. згідно вимог  ст. 77 ГПК України було оголошені перерви,  без винесення процесуального документа суду, за наслідком яких були складені протоколи відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.

        СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів»звернулося до господарського суду з позовною заявою  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берком»про стягнення з останнього основного боргу в сумі  70 000 грн.,  пені в сумі  12 284,91 грн., інфляційних в сумі 4 107,24 грн. та  трьох процентів річних в сумі 2 377,70 грн. згідно Договору підряду  №171/10 від  01.10.2010року на виготовлення  поліграфічної продукції.

              Неприбуття у судове засідання позивача, після оголошення перерви у судовому засіданні, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України за наявними у справі  матеріалами.

               Відповідач позовні вимоги визнав частково, посилаючись про наявність у нього основного  боргу  в  розмірі 60 000 грн.,  часткове погашення  ним  боргу  в  розмірі  10 000 грн.  Крім того, заперечує проти нарахування пені, оскільки  вважає, що вона дорівнює лише 5 279,84 грн., однак обґрунтованого контррозрахунку суду не надав.

             З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню до спірних відносин сторін, приймаючи до уваги доводи позивача,  заперечення відповідача, суд встановив:

                До прийняття рішення  позивач згідно вимог статті 22 ГПК України  зменшив розмір своїх позовних вимог та намагається стягнути з відповідача, зокрема:

·           основний борг в сумі 60 000 грн.;

·           пеню в сумі 13 996,89 грн., окремо за поставленими партії Продукції;

·           три процента річних в сумі  в сумі 2 709,11грн.за прострочення грошових зобов'язань

·           інфляційні в сумі 5 033,82 грн. за прострочення грошових зобов'язань.

                  Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача дорівнює 81 739,82 грн.

                  Судом прийнято до уваги, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.  Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

                Позов мотивовано тим, що на виконання  вимог пункту  1.1 Договору,  позивач, як Виконавець, узяв на себе обов'язки щодо виготування поліграфічної продукції, далі Продукція, а відповідач, як Замовник бере на себе обов'язки здійснити оплату виконаного  обсягу робіт за умовами вказаного Договору, протоколу розбіжностей до нього та специфікацій, які є невід'ємними частинами Договору. Найменування, характеристика, кількість, ціна та загальна вартість Продукції, а також строки її виготовлення, умови сплати  наданих послуг, обговорюються сторонами відповідно до Специфікацій та Додатків до Договору.

               На виконання пунктів  1.1, 1.2, 2.2, 4.2 Договору та  Специфікацій  (Додатків), а саме: №2 від 20.12.2010ркоу, №3 від 30.12.2010року, накладних №10199 від 22.11.2010року, №11374 від 24.12.2010року, №15 від 04.01.2011року, №342 від 18.01.2011року позивач виготував та передав відповідачеві у власність поліграфічну продукцію на загальну суму 144 481,52 грн. Дана продукція була отримана відповідачем, про що свідчать довіреності на отримання матеріальних цінностей, які долучені до матеріалів справи.

                Пунктом 5.3 Договору та пункту 7.7 Специфікацій строк оплати становить 30 календарних днів з дати отримання партії етикеток. Відповідач частково розрахувався за отриману Продукцію в сумі 74 481,52 грн. Втім станом на 30.11.2011ркоу за ним залишився непогашеним основний борг в сумі 70 000 грн., який позивач і намагається стягнути.

                Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач з посиланням на приписи пункту 6.4 Договору, в редакції протоколу розбіжностей, намагається стягнути з відповідача  пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ  від суми заборгованості за кожен день прострочення.  З урахуванням уточнених позивачем вимог пеня складає  13 996,89 грн., на стягненні якої він наполягає.

               Позивач стверджує, що мало місце прострочення грошового зобов'язання,  тому посилаючись на приписи статті 625 ЦК України, з урахуванням уточнень, намагається стягнути  з відповідача три процента річних в сумі 2 709,11 гр. та  інфляційні в сумі 5 033,82 грн.

                Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено Договір підряду, який має майновий результат. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно даного типу договору, встановили його: предмет, визначили договірну ціну (кошторис), передбачили порядок прийомки виконаних робіт, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837, 844 ЦК України  він  вважається укладеним.

                  Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

               Стаття  837 ЦК України передбачає, що  за   договором   підряду    одна    сторона    (Підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (Замовника), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що мотивованої відмови від прийомки виконаних робіт з боку відповідача не надходило, обсяг робіт погоджений сторонами, недоліків під час виконання робіт сторонами не виявлено.

 В силу загальної норми передбаченої у  статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

             Стаття 33  ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

                 Безпосередньо у судовому засіданні представник відповідача повідомив суд про погашення ним суми основного боргу в розмірі 10 000 грн., однак після звернення кредитора з позовом. Тому провадження у справі щодо стягнення з відповідача  основного боргу в сумі 10 000 грн., слід припинити за ознаками пункту 1-1 статті 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

                 Зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача у повному обсязі, і за ним рахується сума основного боргу в розмірі 60 000 грн., яку визнано відповідачем у судовому засіданні. Відповідач доказів  сплати решту частини боргу в сумі 60 000 грн. суду не надав. За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 60 000 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

                   Пунктом 6.4 Договору, в редакції протоколу розбіжностей передбачена пеня у розмірі подвійної облікової ставки  Національного Банку України.  Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань. Натомість, наданий позивачем розрахунок пені  не відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України. Ухвалою господарського суду від  16.02.2012 року суд зобов'язав позивача надати обґрунтований розрахунок пені.

             Згідно чинного законодавства суд може, а також зобов'язаний, залишити позов без розгляду з посиланням на п. 5 ст. 81 ГПК України, і це можливо тільки при наявності трьох умов:

·          по-перше, документи повинні бути витребувані господарським судом;

·          по-друге, матеріали вкрай необхідні для розгляду спору і без них спір вирішити неможливо;

·          по-третє, відсутні поважні причини, у зв'язку з якими документи не можуть бути подані (таких доказів позивач у засіданні не надав).

      Слід звернути увагу позивача на підстави, які законодавець визначає обов'язковими  для нарахування пені, а саме:

·           так, право на звернення до суду з позовом про стягнення з винної сторони неустойки у вигляді:  штрафу або пені, виникає в межах одного року позовної давності  (пункт 1 частини 2 статті 258 ЦК України);

·          пунктом 2 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано;

·          строк розрахунку неустойки в 6 місяців, встановлений ГК України, передбачає присікальний строк, в межах якого нараховується неустойка;

·          у випадку коли розмір санкцій ( штраф та пеня) законом не визначений, то їх розмір та вид можливо конкретизувати угодою сторін  у договорі, обов'язкова надавши йому письмову форму ( частина перша, четверта статті 231 ГК України;

·          штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань повинні встановлюватися у  відсотках( частина шоста статті 231 ГК України);

·          необхідно дотримуватися порядку нарахування  штрафної санкції та своєчасно звертатися до суду, з урахуванням строку позовної давності в один рік, по можливості описувати у договорі порядок нарахування штрафних санкцій та максимальний період її нарахування ( таке право учаснику господарських відносин надається частиною шостою статті 232 ГК України);

·          письмовою угодою сторін можливо встановити збільшення строку позовної давності щодо стягнення  штрафної санкції, тобто більш одного року. При цьому ГПК України та ЦК України не регламентовано обмеження граничних меж збільшення строку позовної давності;

·          слід пам'ятати, який би розмір пені не було  передбачено  угодою  сторін у договорі, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань, від відповідно до вимог статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96р. за № 543/96-ВР, далоі Закон,  пеня підлягає стягненню в сумі,що не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який вона нараховується.

·           таким чином, пеня більш не є тривалою  штрафною санкцією і нараховується з дня, наступного за днем, коли зобов'язання повинно було бути виконане, за період 6 місяців, після  яких її нарахування припиняється;

·           під час звернення з позовною заявою щодо стягнення з контрагента неустойки (пені, штрафу)  вона є способом  забезпечення виконання грошових зобов'язань, однак на час винесення рішення суду – міра відповідальності.

          Позивач  не виконав вимоги, зазначені в ухвалі по даній справі  від 16.02.2012року, обґрунтований розрахунок пені, яка підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань, суду не надав.  Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 13 996,89 грн., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, слід залишити без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 ГПК  України.

               Частина друга статті  625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок  річних  та  інфляційних узгоджується з приписами вказаної статті. Судом прийнято до уваги, що інфляційні за прострочення грошового зобов'язання  є іншими засобами за хисту порушеного права, які не можливо ототожнювати з неустойкою.

               Посиланням  позивача на приписи ст. 625 ЦК Украйни обґрунтовані, так як підтверджують прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача,  у зв'язку з чим з  останнього слід стягнути інфляційні в сумі  5 033,82 грн.  та три процента річних в сумі 2 709,11 грн.

              Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно вимог ст. 44 та частини п'ятої статті 49 ГПК України.

              У судовому засіданні, яке відбулося 07.03.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.  525, 526, 599, 625, 638, 639, 837, 844 ЦК України, ст. ст. 55,  173, 194, 202, п. 6 ст. 232 України, ст. ст. 4-2, 4-3,  22, 33, 36, ч.3 ст. 43, 44, ч. 5 ст. 49, ч. 3 ст. 69,  ч. 3 ст. 77,  п.1-1 ст. 80,   п. 5 ст. 81, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

  1.  Провадження у справі  за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берком»щодо стягнення з останнього основного боргу в розмірі 10 000 грн. припинити.

  2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берком»щодо стягнення з останнього пені в сумі 13 996,89 грн. залишити без розгляду.

             3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Берком», 02660,  м. Київ, вул. Сагайдака, 114,  р/р 26004010079965 в ТОВ «ВТБ БАНК», МФО 321767, код ЄДРПОУ 31688856, на користь:

     -  Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів», 69076,  м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 9, р/р 26008310070901 в філії Акціонерного банка «Південний»в м. Запоріжжі, код  ЄДРПОУ  36911851,  основний  борг в сумі 60 000  грн.,  інфляційні в  сумі 5 033,82 грн.,  три процента річних в сумі 2 709,11 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 554,85 грн., видавши наказ.

                 3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

            Суддя                                                                                 Ю.О.Підченко      

Повне рішення складено –12.03.12р.