Постанова

від 01.11.2006 по справі 45/162

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

45/162

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

01 листопада 2006 р.                                                                                   № 45/162  

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Магазину “Донецькі меблі” Дочірнє підприємство акціонерного товариства “Донецькмеблі”, м. Донецьк

на рішення від 03.08.2006

у справігосподарського суду № 45/162Донецької області

за  позовом

Магазину “Донецькі меблі” Дочірнє підприємство акціонерного товариства “Донецькмеблі”, м. Донецьк

до

Приватного підприємства “Промбудмонтаж”, м. Дебальцеве

про

стягнення 14 716,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –               не з'явилися

від відповідача –          не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

До прийняття рішення позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 23 296,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.08.2006 р. відмовлено в позові Магазину “Донецькі меблі” Дочірнє підприємство акціонерного товариства “Донецькмеблі” до Приватного підприємства “Промбудмонтаж” про стягнення  штрафу.

Суд мотивував своє рішення тим, що позивачем виконані умови договору в частині передоплати виконаних робіт.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що строк виконання зобов'язання починається з моменту отримання передоплати, передачі підготовленого місця проведення робіт, підписання позивачем специфікації та ескізного проекту на облицьовку об'єкту.  

Доказів, зазначає суд, які б підтверджували передачу позивачем підготовленого місця проведення робіт, підписання специфікації матеріалів та ескізного проекту на облицьовку об'єкту, в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.

Оскаржуючи рішення господарського суду скаржник просить його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на те, що при винесенні рішення  судом порушено норми матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що саме відповідач зобов'язаний  був надати позивачу специфікацію матеріалів та ескізний проект, а позивач лише підписати їх.

Відповідач жодного разу не звертався до позивача з претензіями, повідомленнями про те, що йому щось заважає виконати договірні зобов'язання.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Дочірнім підприємством “Донецькі меблі” Акціонерного товариства “Донецькмеблі” (замовник) та Приватним підприємством “Промбудмонтаж” (виконавець) 12.01.2006 р. укладено договір                              № 01/ДР/06/24 відповідно до умов якого відповідач –Приватне підприємство “Промбудмонтаж”  зобов'язаний виконати (змонтувати) підкаркасну систему для облицьовки та саму облицьовку фасаду об'єкту позивача профнастилом із оцинкованої сталі з кольоровим покриттям з поліестеру RAL  5010, 1015,3011; одночасно визначено об'єкт позивача  -  одноповерхова будівля магазину з продажу меблів “Венето”, яка розташована за адресою : м.Донецьк, вул. Куйбишева, 58.

Вартість робіт та порядок розрахунків визначено частиною 2 договору.

Вартість робіт складає 52 000,00 грн. Кінцева вартість робіт по даному договору визначається і фіксується в актах виконаних робіт.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що замовник –Дочірнє підприємство “Донецькі меблі” АТ “Донецькмеблі” здійснює передоплату в розмірі 100%, що складає 52 000,00 грн. по безготівковому розрахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання договору.  

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач на виконання умов п. 2.2 договору перерахував відповідачу передоплату, факт отримання якої відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 3.1 договору строк виконання відповідачем своїх зобов'язань починається з моменту одержання виконавцем передоплати відповідно до п. 2.2 договору, передачі підготовленого місця проведення робіт ( п.п. 1.2, 1.3, 1.4 договору), підписаної замовником специфікації матеріалів і ескізів проекту на облицьовку  об'єкта замовника і складає 30 робочих днів.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у випадку недодержання  з власної ініціативи строку виконання своїх зобов'язань відповідачем повинен бути сплачений штраф у розмірі 0,3% від вартості даного договору за кожен день прострочки.

Крім того, п. 4.14 договору також встановлено, що за порушення строків, визначених п. 3.2  даного договору або строків виконання своїх гарантійних зобов'язань виконавець повинен сплатити замовнику штраф у сумі 1% від вартості договору.

Позивач звернувся до суду із вимогою стягнення з відповідача штрафу відповідно до вимог п. 4.2 договору, оскільки відповідачем порушено строки виконання зобов'язань, які визначені в 30 робочих днів.

Умовою для початку перебігу строку, встановленого п. 3.1 договору є отримання відповідачем передоплати, передачі підготовленого місця проведення робіт, підписаної позивачем специфікації матеріалів та ескізного проекту на облицьовку об'єкту позивача.  

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що тридцятиденний строк, передбачений п. 3.1 договору не настав, оскільки позивачем не виконано всіх умов визначених п. 3.1 договору.

Посилання скаржника на те, що відповідачем були початі роботи, які виконані на 90 %, що свідчить про те, що всі умови з боку позивача виконані, перевірено  судом першої інстанції та відхилено, як необґрунтоване, а тому додаткова оцінка зазначених обставин не відноситься до юрисдикції касаційної інстанції.

Суд  першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з'ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.

В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом першої інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1,2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану  господарським судом Донецької області обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Донецької області від 03.08.2006 у справі № 45/162 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий, суддя                                                              Л.Невдашенко

Судді:                                                                                     М.Михайлюк

                                                                                               Н.Дунаєвська