Постанова

від 15.03.2012 по справі 18/184/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/184/2011

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.03.2012 р.           справа №18/184/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддівЛомовцевої Н.В.Приходько І.В., Скакуна О.А.

при секретарі судового засідання Пруцькіх Н.Р.

за участю представників:

від позивача: не з'явився.

від відповідача:не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного  підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»м.Сєвєродонецьк Луганської області

на рішення господарського судуЛуганської області

від15.12.2011р.  

по справі№18/184/2011 (суддя Корнієнко В.В.)

за позовомДержавного  підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства «Рино ЛТД» м.Сєвєродонецьк Луганської області

простягнення 47 277 грн. 29 коп.  

В С Т А Н О В И В:

Державне  підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»м.Сєвєродонецьк Луганської області звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства «Рино ЛТД»м.Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення 47 277 грн. 29 коп., з яких 23 856 грн. 38 коп. боргу, 22 430 грн. 89 коп. пені, 492 грн. 75  коп. індекс інфляції та 497 грн. 27 коп. 3% річних.

В ході розгляду справи позивач надав уточнення до позовної заяви №12-03-242 від 13.12.2011р., яким зменшив позовні вимоги в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення пені та просив стягнути пеню в сумі 1 729 грн. 69 коп.  

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.12.201р. по справі №18/184/2011 (суддя Корнієнко В.В.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства «Рино ЛТД»м. Сєвєродонецьк Луганської області  на користь Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»м. Сєвєродонецьк Луганської області борг в сумі 504 грн. 83 коп. по оплаті вартості послуг теплопостачання, втрати від інфляції в сумі 25 грн. 65 коп., 3% річних в сумі 14 грн. 45 коп., витрати на судовий збір в сумі 0,09 грн. У задоволенні позовних вимог в залишковій частині відмовлено.

Позивач з прийнятим судовим рішенням не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні  в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства. Вважає безпідставним висновок суду щодо недоведеності факту постачання теплової енергії у приміщення відповідача, оскільки листом від 26.10.2010р. КП «Сєверодонецькі теплові мережі»повідомило позивача, що з 15.10.2010р. теплова енергія подана у будинок, який розташований за адресою м.Сєвієродонецьк, вул. Гагаріна, 74, тобто у жилий будинок, в якому знаходиться приміщення відповідача. Зазначає, що акт обстеження технічного стану і режиму роботи від 26.10.2010р., на який посилається відповідач і який суд вважає належним доказом недотримання теплової енергії, суперечить п.п. 40, 41 Правил користування теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 та порушує умови договору №202 від 02.11.1998р. Також заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. №4 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.12.2005р. за №1478/11758 встановлена спеціальна форма акту про відключення  споживача від мережі опалення, який підписується уповноваженими службами міста Сєвєродонецька, згідно вимог наказу, а наданий відповідачем акт обстеження технічного стану і режиму роботи від 26.10.2010р. не відповідає встановленій формі. Крім того, заявник вказує, що відключення від мережі опалення відокремленого споживача у житловому будинку взагалі заборонено законом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив переглянути справу №18/184/2011 в порядку ст. 101 ГПК України, за наслідками перегляду якої скасувати ухвалу від 15.11.2011р. на підставі п. 1-4 ст. 101 ГПК України; ухвалити нове рішення у справі №18/184/2011, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог на підстав того, що теплова енергія фактично не споживалась у спірний період та між сторонами по справі відсутні господарські зобов'язання, оскільки договір №202 від 01.01.2006р. втратив чинність на підставі п.п. 2 ч.1 Перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги»у зв'язку із невідповідністю його положень вимогам ч.1 ст. 26 вказаного Закону.  

В ході розгляду апеляційної скарги відповідач надав пояснення, в яких просив апеляційний суд переглянути справу №18/184/2011 в порядку ст. 101 ГПК України, за наслідками перегляду якої скасувати постанову від 15.12.2011р. у справі №18/184/2011 на підставі п. 1-4 ст. 101 ГПК України; ухвалити нове рішення у справі №18/184/2011, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог на підстав того, що теплова енергія фактично не споживалась у спірний період та між сторонами по справі відсутні господарські зобов'язання.  

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.1998р. між Державним підприємством «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»(далі –постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство «Рино ЛТД» (далі  - абонент) укладено договір №202 на постачання теплової енергії в гарячій воді з протоколом розбіжностей (далі –договір).

Відповідно до умов договору, його предметом є умови, порядок відпуску і споживання теплової енергії в гарячій воді в теплових комунікаціях приміщення магазину «Дюни», розташованого по вул. Гагарина, 74. Постачальник зобов'язаний відпустити абоненту теплову енергію в гарячій воді в період з 06.11.1998р. по 15.04.1999р. згідно доданого розрахунку (Додаток №1). Плата за теплову енергію здійснюється щомісяця до 15 числа, наступного за звітним місяця за виставленими постачальником рахунками, згідно тарифам, затверджених відділом цін Луганської адміністрації або за взаємозаліком.

Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів припинення дії договору не надано.

Таким чином господарський суд дійшов вірного висновку, що договір був пролонгованим, сторони  на момент виникнення спору перебували у договірних відносинах, а посилання відповідача на припинення його дії є такими, що не відповідають обставинам справи.

Позивач, посилаючись на поставку відповідачу за період з жовтня 2010р. по квітень 2011р. теплової енергії в гарячій воді для опалення приміщення, розташованого за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 74, на суму 23 856 грн. 38 коп. та несплату наданої послуги останнім, звернувся з позовом до суду про стягнення 23 856 грн. 38 коп. боргу по оплаті вартості послуг теплопостачання, які надані відповідачу, пені в сумі 1 729 грн. 69 коп., втрат від інфляції в сумі 492 грн. 75 коп. та 3% річних в розмірі 497 грн. 27 коп.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України «Про теплопостачання».

Статтею 19 зазначеного Закону визначені основні принципи теплопостачання, в тому числі серед яких встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідач надав суду акт обстеження  технічного стану і режиму роботи від 26.10.2010р., який складено повноважними представниками позивача, на який посилається як на доказ непостачання йому теплової енергії останнім.

Вказаним актом визначено, що при обстеженні опалювальної системи відповідача (за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 74) представниками сторін було встановлено, що у всіх приміщеннях відповідача радіатори опалення відсутні, стояки опалення ізольовані.

Тобто, вказаний акт підтверджує, що з 26.10.2010р. позивач фактично не поставляв відповідачу теплову енергію.

Посилання відповідача на те, що несправні елементи системи теплоспоживання були демонтовані ще влітку є недоведеними з огляду на наступне.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідачем  докази відключення системи опалення раніше ніж 26.10.2010р. не надані.

Навпаки, в матеріалах справи наявні докази подачі теплової енергії відповідачу (початок опалювального періоду) була розпочата позивачем з 15.10.2010р., що вбачається з додатку до листа КП «Сєвєродонецькі теплові мережі»від 26.10.2010р. № 02-837, в якому позивача повідомлялося про подачу теплофікаційної води у житлові будинки, в тому числі і в будинок № 74 по вул. Гагаріна, в якому знаходяться приміщення останнього.

З наведеного вбачається, що фактично теплова енергія поставлялась позивачем відповідачу з дати подачі гарячої води на будинок і до дати складення акту про відсутність у відповідача опалення, тобто в період з 15 по 25 жовтня 2010р. включно (11 днів).

Алгоритм розрахунку та дані наведені у рахунку, за винятком вказаних 17 днів постачання тепла, а застосуванням 1 місяця, обґрунтовано прийняті господарським судом.

Так, виходячи з даних рахунку від 29.10.2010р. № 202, за винятком кількості днів надання теплової енергії у жовтні 2010р., господарський суд правомірно та обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач повинен сплатити позивачу вартість теплової енергії за 11 днів жовтня 2010р. в сумі 504 грн. 83 коп., виходячи з того, що 695 грн. 36 коп. (тариф за 1 Гкал з ПДВ) х 0, 066 Гкал (витрати тепла в день з розрахунку, що 2,050 Гкал - в місяць : на 31 день) х 11 днів).

Безпідставним є посилання відповідача, що ціна за 1 Гкал у розмірі 695 грн. 36 коп. не підтверджена належними доказами, а саме ані договором, ані будь-якою додатковою угодою до нього і в порядку ст. 188 Господарського кодексу України за угодою сторін не змінювалась, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Як вбачається зі змісту ст. 15 Закону України «Про теплопостачання» державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться, в тому числі, у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання, що також визначено Законом України «Про місцеве самоврядування».

Рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 24.03.2009р. №530 «Про затвердження тарифу на теплову енергію, яка поставляє ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ»для інших споживачів»затверджено тариф на теплову енергію у розмірі 695 грн. 36 коп. за 1 Гкал з ПДВ.

Таким чином  позивачем бґрунтовано застосований при розрахунку вартості теплової енергії тариф за 1 Гкал з ПДВ в розмірі 695 грн. 36 коп.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про обґрунтованість вимог щодо стягнення заборгованості за період фактичного надання теплової енергії, а саме за 11 днів жовтня 2010р. в сумі 504 грн. 83 коп.

Апеляційний господарський суд також погоджується з висновком господарського суду щодо суперечності ч.6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»та п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України доводів позивача про сплату вартості неодержаної теплової енергії у зв'язку із самовільним відключенням відповідача від опалення.  

Крім того обґрунтовано не прийняті господарським судом до уваги доводи позивача про те, що акт обстеження технічного стану і режиму роботи від 26.10.2010р., складений відповідачем, за участю представників позивача  є неналежним доказом, тому що не відповідає формі акту про відключення, встановленої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. №4, оскільки зазначеним наказом затверджений Порядок  відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, який визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП.

Твердження відповідача відносно недослідження судом питання недійсності договору №202 від 02.11.1998р. у зв'язку з тим, що останній не містить зараз усіх умов договору, передбачених ч.1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»є недоцільними, оскільки правочин визнається недійсним на момент його укладення, а зазначені вище доводи відповідача фактично були досліджені господарським судом.

Також є безпідставними посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що судом не в повному обсязі з'ясовані обставини щодо недійсності спірного договору, оскільки відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 729 грн. 69 коп. за період з листопада 2010р. по квітень 2011р.

Враховуючи той факт, що місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку щодо наявності у відповідача заборгованості за фактично спожиту теплову енергію за 11 днів жовтня 2010р., а саме в період з 15 по 25 жовтня 2010р. включно, пеня в заявленій сумі стягненню не підлягає, оскільки остання позивачем за період жовтень 2010р. заявлена була.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в розмірі 492 грн. 75 коп. за період з грудня 2010р. по вересень 2011р. та 3% річних в розмірі 497 грн. 27 коп. за період з 16.11.2010р. по 30.10.2011р.  

Після перерахунку, здійсненого з дотриманням положень чинного законодавства, місцевим господарським судом правомірно та обґрунтовано присуджено до стягнення втрати від інфляції в сумі 25 грн. 65 коп. та 3% річних в сумі 14 грн. 45 коп.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 15.12.2010р. у справі №18/184/2011 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються  на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного  підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 15.12.2010р. у справі №18/184/2011 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області 15.12.2010р. у справі №18/184/2011 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий                                                             Н.В. Ломовцева

Судді:                                                                       І.В. Приходько  

                                                                                О.А. Скакун

Надруковано 6 прим.:

1-2. Позивачу (2 адр.);

3. Відповідачу;

4. У справу,

5. ДАГС,

6. ГСЛО