Рішення

від 01.03.2012 по справі 30/308

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

30/308

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/308

01.03.12

За позовом                Відкритого акціонерного товариства “Тетіївське хлібоприймальне       підприємство”

До                              Київського обласного дочірнього підприємства ДАК “Хліб України”

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська експортно-імпортна промислова компанія”

Третя особа                       на стороні позивача приватне сільськогосподарське підприємство “Аграрне”

Про                             визнання угоди недійсною

Суддя Ковтун С.А. (головуючий)          

Суддя Смирнова Ю.М.

Суддя Власов Ю.Л.

Представники учасників процесу:

не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору № 12-2002/6 від 01.02.2002 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Українська експортно-імпортна промислова компанія»(відповідачем-2) та Київським обласним дочірнім підприємством ДАК «Хліб України»(відповідачем-1) на покупку сільськогосподарської продукції (550 тонн фуражної кукурудзи) на загальну суму 244750 грн.

За твердженням позивача, вказана угода є недійсною, оскільки укладена внаслідок обману, з огляду на наступне.

08.10.2001 р. між позивачем та приватним сільськогосподарським підприємством «Аграрне»було укладено договір № 106  про надання послуг по прийманню, зберіганню, сушці, очистці та відвантаженню зерна. На підставі листа № 9 від 30.01.2002 р. приватного сільськогосподарського підприємства «Аграрне»(який, як виявилось в подальшому, є підробленим) позивач передав приватному підприємству «Реалімпекс»550 тон зерна фуражної кукурудзи. Таким чином, приватне підприємство «Реалімпекс»не є власником спірного зерна та не мало права укладати будь-які договори. У той же час, приватне підприємство «Реалімпекс»на підставі договору № 12-2002/4 від 29.01.2002 р. зобов'язалось поставити та передати у власність Київському обласному дочірньому підприємству ДАК «Хліб України»(відповідачу-1), а останній зобов'язався прийняти та оплатити спірне зерно. Позивач вважає, що вказаний договір укладено внаслідок обману. Таким чином, договір № 12-2002/6 від 01.02.2002 р. між Київським обласним дочірнім підприємством ДАК «Хліб України»(відповідачем-1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська експортно-імпортна промислова компанія»(відповідачем-2), предметом якого є спірне зерно, також укладено внаслідок обману.

Відповідачі позовні вимоги відхилили у повному обсязі.

Під час розгляду справи відповідач-1 подав суду клопотання про зупинення провадження у справі до винесення вироку у кримінальній справі № 23-2675, яка 01.03.2002 р. порушена прокурором Тетіївського району за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 КК України по факту шахрайських дій невстановлених осіб, які викрали у приватного сільськогосподарського підприємства “Аграрне” зерно кукурудзи на суму 258500 грн. Одночасно надано копію листа від 12.03.02 № 23/931, згідно з яким дана кримінальна справа розслідується Тетіївським РВ ГУ МВС України в Київській області.

З метою з'ясування факту, чи обставини, які стали підставою позовних вимог, що є предметом дослідження у кримінальній справі, судом були направлені відповідні запити № 02-7.2/1017 від 23.10.2002 р. та № 02-7.2/106 від 22.01.2003 р. до  Тетіївського районного відділу ГУ МВС України в Київській області.

04.02.2003 р. на адресу суду надійшла відповідь на вказані запити, відповідно до якої підставою для порушення кримінальної справи № 23-2675 стало викрадення невідомими особами шляхом підроблення листа від імені приватного сільськогосподарського підприємства “Аграрне” зерна кукурудзи у кількості 550 тонн на суму 258500 грн., що зберігалось на Тетіївському хлібоприймальному підприємстві.

          Ухвалою суду від 04.02.2003 р. зупинено провадження у справі № 30/308 до прийняття остаточного рішення  у кримінальній справі № 23-2675, що порушена 01.03.2002 р. прокурором Тетіївського району Київської області за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України.

Ухвалою суду від 13.02.2012 р. поновлено провадження у справі на підставі ст. 79 ГПК України.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 20.01.2012 р. розгляд справи було доручено здійснювати колегіально у наступному складі суду: Ковтун С.А. (головуючий), Смирнова Ю.М. та Власов Ю.Л..

Ухвалою суду від 13.02.2012 р. розгляд справи відкладено до 01.03.2012 р..

У судове засідання 01.03.2012 р. представники учасників процесу не з'явились.

Від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглянути справу без участі його представника.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками процесу документи і матеріали,  всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.02.2002 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Українська експертно-імпортна промислова компанія»(покупцем) та  Київським обласним дочірнім підприємством ДАК «Хліб України»(продавцем) укладено договір 12-2002/6 на покупку сільськогосподарської продукції, відповідно до якого продавець передає у власність покупця 550 тонн зерна фуражної кукурудзи, а покупець зобов'язується  прийняти її та оплатити (далі  -  Договір).

Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Станом на час укладення Договору діяв Цивільний кодекс УРСР від 18.07.1963 р., введений в дію 01.01.1964 р. (далі Цивільний кодекс).

В силу ч. 1 ст. 57 ЦК УРСР, угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угороди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бут визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, у станови, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення.

Оскільки угода є підставою для встановлення, зміни або припинення цивільних прав або обов'язків для її учасників (ст. 41 ЦК УРСР), саме сторона (сторони) за нею є потерпілими та, виходячи зі змісту статті 57 Цивільного кодексу УРСР, мають право подачі позову про визнання її недійсною внаслідок обману.

Згідно з ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі-підприємства, організації), мають право звертатися до господарського суду згідно встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушень.

У той же час позивач не є власником спірного зерна а також не є стороною спірного Договору, що свідчить про те, що його права та охоронювані законом інтереси внаслідок укладення Договору не порушені .

За таких обставин, з огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                            С. А. Ковтун (головуючий)

Суддя                                           Ю. М. Смирнова  

Суддя                                                                             Ю. Л. Власов            

Рішення підписано 14.03.2012  р.