Рішення

від 05.03.2012 по справі 51/476

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/476

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/476

05.03.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Санад"

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Україна"    

про стягнення 40 881, 16 грн.

                                                                               Судді:  Пригунова А.Б.  (головуюча)

                                                               Ломака В.С.

                                                                    Шаптала Є.Ю.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились   

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Україна" про стягнення заборгованості за договором поставки № 4 від 21.11.2007 р. у розмірі 40 881, 16 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості товару, отриманого відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.12.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 р. розгляд справи відкладено на 16.01.2012 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2012 р. призначено колегіальний розгляд справи № 51/476.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 16.01.2012 р. визначено склад суду для розгляду справи № 51/476 –Пригунова А.Б. (головуюча), Ломака В.С., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2012 р. колегією суддів у складі Пригунова А.Б. (головуюча), Ломака В.С., Шаптала Є.Ю. прийнято до свого провадження та призначено на 08.02.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, вимог суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду направлялись на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (03190, м. Київ, пр. Перемоги, 84) та отримані представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Україна", про що свідчать поштові повідомлення про вручення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання повноважних представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 05.03.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-Санад" та Голосіївською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Україна" укладено договір поставки № 4, за умовами якого позивач зобов'язався передавати у власність, а відповідач –приймати та оплачувати вартість продукції на умовах викладених у договорі, асортимент, кількість ціна та загальна вартість якої визначається в накладних, які оформляються позивачем відповідно до поданого відповідачем замовлення.

Відповідно до п. 2.1 договору товар передається відповідачу партіями на підставі накладної, яка оформлюється згідно замовлення.

Згідно з п. 2.3. договору передача товару представнику відповідача здійснюється на підставі виписаної йому довіреності та при пред'явленні документа, що посвідчує особу.

У відповідності до п.п. 4.4., 4.5. договору відповідач здійснює оплатку товару за ціною, передбаченою в специфікаціях/накладних не пізніше 14-ти календарних днів з моменту передачі товару.

Відповідно до п. 5.2.1 договору відповідач зобов'язаний подати позивачу замовлення на отримання партії товару та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, яка оформлюється згідно чинного законодавства України.

Договір, відповідно до п. 13.1., набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 21.11.2008 р. в частині передачі товару відповідачу, а в частині здійснення розрахунків –до моменту повного виконання відповідачем своїх зобов'язань. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не вимагала його розірвання, договір вважається пролонгованим на один календарних рік.

Сторонами не надано суду документально підтверджених відомостей щодо розірвання договору, а відтак –суд дійшов висновку, що вищевказаний договір було пролонговано, в судовому порядку не визнано недійсним, а тому він є чинний станом на день розгляду спору у суді.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору № 4 від 21.11.2007 р. ним було поставлено відповідачу товар на суму 490 067, 87 грн., в той час як відповідачем оплачено лише 467 453, 44 грн., у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Україна" виникла заборгованість у розмірі 40 881, 16 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши умови договору № 4 від 21.11.2007 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач у своєму розрахунку зазначає, що ним було поставлено відповідачу товар за договором № 4 від 21.11.2007 р. 490 067, 87 грн.

Разом з тим суд відзначає, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару є накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити:  назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, на видаткових накладних, які додано до позовної заяви та на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, у реквізиті «отримав»міститься самонаборний штамп та підпис без зазначення прізвища та ініціалів особи, якою він вчинений.

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-Санад" не надано суду документально підтверджених відомостей щодо особи, якою підписані вищевказані накладні та щодо наявності у неї повноважень на одержання товару від позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Україна" (довіреність тощо).

За таких обставин, суд не приймає вищевказані видаткові накладні як належні та допустимі докази на підтвердження поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-Санад" товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвест-Україна" за договором № 4 від 21.11.2007 р.

У відповідності до п. 7.2.3. Закону України «Про податок на додану вартість»(чинний на момент складання податкових накладних, доданих до позовної заяви) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

У процесі розгляду справі судом було витребувано від позивача документально підтверджені відомості щодо осіб, які отримували товар за видатковими накладними, що наявні у матеріалах справи (довіреності на отримання товару тощо), а також належним чином засвідчені копії первинних документів на підтвердження здійснення поставки товару за договором № 4 від 21.11.2007 р. (видаткові/податкові накладні, акти приймання-передачі, довіреності тощо).

Однак позивачем вимог суду не виконано та витребуваних судом документів не надано, у зв'язку з чим суд не може дійти висновку щодо здійснення позивачем поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвест-Україна" товару за договором № 4 від 21.11.2007 р.

Також позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату вартості отриманого за договором № 4 від 21.11.2007 р. товару та посилається на виписки з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Санад".

Таким чином, з урахуванням положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вищевказані виписки підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Санад", містять відтиск печатки позивача та не засвідчені печаткою установи банку, вони не є належними та допустимими доказами на підтвердження здійснення відповідачем оплат на користь позивача.  

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає за необхідне зазначити, що провадження у даній справі порушено 04.11.2011 р. та у процесі розгляду справи позивача неодноразово було зобов'язано надати суду документально підтверджені відомості щодо здійснення поставки товару відповідачу (видаткові/податкові накладні, акти приймання-передачі, довіреності тощо).

Тож, у позивача було достатньо часу для надання суду доказів на підтвердження викладених у позові обставин.

При цьому, позивачем не надано суду обґрунтованих пояснень щодо наявності об'єктивних причин неможливості надання витребуваних судом документів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт передачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-Санад" товару за договором № 4 від 21.11.2007 р., а відтак –вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Санад" про стягнення заборгованості у розмірі 40 881, 16 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у матеріалах справи документами.

Підсумовуючи вищевикладене, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранд-Санад" у задоволенні позову.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на момент звернення до суду), покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

         Судді                                                                       Пригунова А.Б. (головуюча)

  Ломака В.С.

  Шаптала Є.Ю.

Повне рішення складено 12.03.2012 р.