Рішення

від 02.03.2012 по справі 12/221-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2012 р.                                                                  Справа № 12/221-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:                    судді Дьоміної С.Ю.

секретар:                    Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом                    товариства з додатковою відповідальністю «АЛЬЯНС УКРАЇНА»

до             1) товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс 2000»

                         2) закритого акціонерного товариства

                            «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»

про               стягнення заборгованості у розмірі 46 208,60 грн. в порядку регресу

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 –представник (довіреність №670-12 від 12.12.2011 року);

від відповідача 1:  не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з додатковою відповідальністю «АЛЬЯНС УКРАЇНА»(далі –позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс 2000»(далі –відповідач 1) та закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»(далі –відповідач 2) про стягнення заборгованості у розмірі 46 208,60 грн. в порядку регресу.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач пояснив, що 08 жовтня 2008 року в м. Києві на перехресті вул. Терещенківської та бульвару Т. Шевченка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Ford», державний номер НОМЕР_2 (далі –Ford), під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля марки «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_1 (далі –Mitsubishi), під керуванням ОСОБА_2, внаслідок якої автомобілю марки Mitsubishi були задані пошкодження.

Між товариством з додатковою відповідальністю «АЛЬЯНС УКРАЇНА» (далі –страховик) та ОСОБА_2 (далі –страхувальник) був укладений договір страхування, що підтверджується полісом добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту №2000071053 від 21.05.2008 року (далі –поліс), згідно з умовами якого страховик (далі –позивач) зобов'язувався у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування, а страхувальник зобов'язувався вчасно та в повному обсязі вносити страхові та інші платежі, передбачені умовами договором.

10 грудня 2008 року позивач виплатив страхове відшкодування та 08 серпня 2011 року направив на адресу відповідача 2 регресну вимогу, проте відповіді не отримав.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 заборгованість у розмірі 21 218,60 грн. в порядку регресу, а з відповідача 2 заборгованість у сумі 24 990,00 грн. в порядку регресу.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 28.10.2011 року, справу призначено до розгляду 06.12.2011 року.

Ухвалою суду від 28.10.2011 року представника відповідача 1 зобов'язано подати документи, що підтверджують наявність трудових правовідносин між ОСОБА_3 та відповідачем 1 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди 08.10.2008 року.

06 грудня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявила клопотання про направлення запиту до управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області, яке підлягало задоволенню судом.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, витребуваних ухвалою суду документів не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 27.12.2011 року.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача 1 є: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Л. Українки, 62, а місцезнаходженням відповідача 2 є:  м. Київ, вул. Фрунзе, 13Є, що свідчить про те, що відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 06.12.2011 року управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області було зобов'язано направити на адресу суду відомості щодо перебування ОСОБА_3 у трудових правовідносинах з відповідачем 1 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 08.10.2008 року.

Крім цього, ухвалою суду від 06.12.2011 року Моторне транспортне страхове бюро України було зобов'язано направити на адресу суду відомості щодо найменування страховика та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого був застрахований транспортний засіб Ford, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 08.10.2008 року.

Також ухвалою суду від 06.12.2011 року представника відповідача 1 повторно зобов'язано подати документи, що підтверджують наявність трудових правовідносин між ОСОБА_3 та відповідачем 1 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди 08.10.2008 року.

27 грудня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Крім цього, заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення йому поштових відправлень, долученими до матеріалів справи, про причини неявки суд не повідомили.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 10.01.2012 року.

Ухвалою суду від 27.12.2011 року представника відповідача 1 повторно зобов'язано подати документи, що підтверджують наявність трудових правовідносин між ОСОБА_3 та відповідачем 1 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди 08.10.2008 року.

10 січня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 10.01.2012 року територіальну державну інспекцію праці у Київській області було зобов'язано здійснити перевірку та направити на адресу суду відомості щодо перебування ОСОБА_3 у трудових правовідносинах з відповідачем 1 станом на 08.10.2008 року, провадження у справі зупинено на час проведення перевірки.

Ухвалою суду від 07.02.2012 року територіальну державну інспекцію праці у Київській області було повторно зобов'язано здійснити перевірку та направити на адресу суду відомості щодо перебування ОСОБА_3 у трудових правовідносинах з відповідачем 1 станом на 08.10.2008 року.

Ухвалою суду від 08.02.2012 року представника відповідача 1 повторно зобов'язано подати документи, що підтверджують наявність трудових правовідносин між ОСОБА_3 та відповідачем 1 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди 08.10.2008 року.

28 лютого 2012 року представник відповідача 1 направив на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалами суду.

У зв'язку з цим, ухвалою суду від 28.02.2012 року провадження у справі було поновлено, розгляд призначено на 02.03.2012 року.

02 березня 2012 року представник позивача у судовому засіданні просила суд стягнути з відповідача 1 борг у розмірі 20 709,60 грн., а з відповідача 2 борг у сумі 25 499,00 грн.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що відповідачі були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

08 жовтня 2008 року в м. Києві на перехресті вул. Терещенківської та бульвару Т. Шевченка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Ford», державний номер 90047 КА (далі –Ford), під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля марки «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_1 (далі –Mitsubishi), під керуванням ОСОБА_2, внаслідок якої автомобілю марки Mitsubishi були завдані пошкодження.

Між товариством з додатковою відповідальністю «АЛЬЯНС УКРАЇНА»(далі –страховик) та ОСОБА_2 (далі –страхувальник) був укладений договір страхування, що підтверджується полісом добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту №2000071053 від 21.05.2008 року (далі –поліс), згідно з умовами якого страховик (далі –позивач) зобов'язувався у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування, а страхувальник зобов'язувався вчасно та в повному обсязі вносити страхові та інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 19.2 полісу, страховим випадком визнається подія, передбачена полісом, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок позивача здійснити страхову виплату (виплатити страхове відшкодування) страхувальнику/вигодонабувачу, застрахованій особі або іншій третій особі на умовах поліса.

Розділом 6 полісу передбачено, що дорожньо-транспортна пригода є одним із страхових випадків.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 31.10.2008 року винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_3, яка на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебувала у трудових правовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Агросервіс 2000»(далі –відповідач 1), що підтверджується наказом про прийняття на посаду №25/к від 20.05.2008 року та наказом про звільнення №27/к від 05.11.2008 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

08 жовтня 2008 року страхувальник звернулась до позивача із повідомленням про настання страхового випадку, просив виплатити страхове відшкодування.

10 грудня 2008 року позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 46 208,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №18783.

08 серпня 2011 року позивач направив на адресу відповідача 2 регресну вимогу, копія якої долучена до матеріалів справи, проте відповіді не отримав.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування», страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»закріплено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завданий збиток.

Згідно зі ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.  

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України закріплено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

26 грудня 2011 року на адресу суду надійшов лист №28181/7-3-11 Моторного (транспортного) страхового бюро України, з якого вбачається, що станом на 08 жовтня 2008 року діяв страховий поліс ВВ№3314987, згідно з яким відповідачем 1 було застраховано власну відповідальність у відповідача щодо транспортного засобу, державний номер якого НОМЕР_2. Крім цього, згідно з вказаним листом сторонами був встановлений ліміт для відшкодування шкоди заподіяної майну в розмірі 25 500,00 грн., а також франшиза в сумі 1,00 грн.

Представник відповідача 2 документів, що підтверджують оплату боргу перед позивачем або спростовують доводи позивача, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2 боргу в сумі 25 499,00  грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Представник відповідача 1 документів, що підтверджують оплату боргу перед позивачем або спростовують доводи позивача, суду не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 боргу в розмірі 20 709,60 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї господарські витрати незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ст. 228, ст. 355 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 1172, ст. 1194, п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, ст. 27, ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», ч. 2 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з додатковою відповідальністю «АЛЬЯНС УКРАЇНА» до товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс 2000»та закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»про стягнення заборгованості у розмірі 46 208,60 грн. в порядку регресу задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс 2000»(Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Л. Українки, 62, код 30472899) на користь товариства з додатковою відповідальністю «АЛЬЯНС УКРАЇНА»(м. Київ, вул. Богговутівська, 8/10, код 32253696) борг у розмірі 20 709,60 грн. (двадцять тисяч сімсот дев‘ять грн. 60 коп.).

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»(м. Київ, вул. Фрунзе, 13Є, код 31451838) на користь товариства з додатковою відповідальністю «АЛЬЯНС УКРАЇНА»(м. Київ, вул. Богговутівська, 8/10, код 32253696) борг у розмірі 25 499,00 грн. (двадцять п'ять тисяч чотириста девяносто дев'ять грн. 00 коп.); 462,09 грн. (чотириста шістдесят дві грн. 09 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                                     С. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 07.03.2012 року.