Постанова

від 01.11.2006 по справі 01/112-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01/112-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

01.11.06                                                                                           Справа  № 01/112-38

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                                                              Михалюк О.В.

суддів                                                                                     Новосад Д.Ф.

                                                                                               Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу ТзОВ фірма «Міжрегіональні ресурси»

на рішення  господарського суду Волинської області від 06.09.2006р.

у справі         № 01/112-38

за позовом      ТзОВ «Марком», м.Київ

до                     ТзОВ фірми «Міжрегіональні ресурси», м.Ківерці

про стягнення 37 106,56 грн.,

з участю представників :

від скаржника –не з»явився

від позивача –Скібіцька О.О.

В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.           

Скаржник належним чином був повідомлений про час та місце засідання суду, однак повноважних представників в судове засідання не скерував, в зв”язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по наявним у справі матеріалам.

Рішенням господарського суду Волинської області від 06.09.2006р. у справі № 01/112-38 (суддя Якушева І.О.) задоволено частково позов ТзОВ «Марком», м.Київ до ТзОВ фірми «Міжрегіональні ресурси», м.Ківерці та стягнуто з останнього на користь позивача 31 467,10 грн. заборгованості, 543,51 грн. пені, 95,91 грн. річних відсотків та судові витрати.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач –ТзОВ фірма «Міжрегіональні ресурси»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення в частині стягнення пені та річних, оскільки їх нарахування позивач проводив із завищеної суми боргу без врахування часткової проплати в розмірі 5000 грн.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Представленим відзивом –ТзОВ «Марком»доводи скаржника заперечує, просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

01.05.2006р. між ТзОВ «Марком»та ТзОВ «Міжрегіональні ресурси» було укладено договір купівлі-продажу на умовах відстрочки платежу № 784, згідно з п.1.1 якого позивач зобов»язався продати у власність покупцю за його заявками товари народного споживання належної якості, а відповідач –протягом дії цього договору купувати товар і своєчасно сплачувати його вартість.

Пунктом 4.3 вказаного договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок продавця в гривнях у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 21 доби від дати приймання товару.

На виконання умов цього договору позивач передав відповідачу продукції на загальну суму 36467,10 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЗУ 006330 від 14.06.2006р.

Після звернення позивача до господарського суду відповідач перерахував позивачу 5000 грн. в рахунок оплати заборгованості, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача. Тому в цій частині суд першої інстанції підставно припинив провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у зв»язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи часткове погашення суми боргу на момент винесення рішення заборгованість становила 31467,10 грн.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526,599 Цивільного кодексу України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В контексті викладеного, позовна вимога про стягнення з відповідача 31 467, 10 грн. заборгованості за передану йому продукцію обгрунтована та підставно судом першої інстанції задоволена.

Разом з цим позивачем підставно, згідно ст.ст.546,549 Цивільного кодексу України та п.4.4 договору, нараховано відповідачу пеню та річні.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 06.09.2006р. у справі № 01/112-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Головуючий       суддя                                                                   Михалюк О.В.

суддя                                                                                                 Новосад Д.Ф.

суддя                                                                                                 Мельник Г.І.