Постанова

від 04.09.2008 по справі 1/72

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/72

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.09.2008                                                                                           № 1/72

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:            Гарник Л.Л.

          Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:           Семеник Т.В.

 За участю представників:

 від позивача -Радзівіло Т.О., дов. № д07/1883 від 25.03.2008 року

 від відповідача -Ковалівська Г.О., дов. № 19 від 28.02.2008 року

відтретьої особи -не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективне підприємство "Монтекс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.03.2008

 у справі № 1/72 (Мельник В.І.)

 за позовом                               АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

 до                                                   Колективне підприємство "Монтекс"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 29167,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2008 року у справі№ 1/72 позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (далі-позивач) до Колективного підприємства “Монтекс” (далі-відповідач) про стягнення 29 167,62 грн. задоволено частково.

З відповідача на користь позивача стягнуто основний борг в сумі 17 989, 49 грн., 3% річних в сумі 1 571, 74 грн., збитки від інфляції в сумі 6 188, 38 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 257, 50 грн. та 104, 17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення  Господарського суду міста Києва від 21.03.2008 року повністю, та припинити провадження у справі. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, неправильно застосовані норми матеріального права, висновки не відповідають обставинам справи, тому рішення суду є незаконним і підлягає скасуванню в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що ним було фактично припинено споживання електроенергії з моменту передачі світлофорних об'єктів КП “Київдорсервіс”, тобто з 25.06.2004 року, і про припинення договірних зобов'язань позивачу було повідомлено належним чином відповідно до положень договору. До моменту отримання відповідачем позовної заяви, тобто до 09.01.2008 року він не отримував від позивача ніяких повідомлень, претензій, вимог щодо сплати грошових зобов'язань.

Крім того, відповідач зазначає, що в договорі № 6548 від 29.03.1995 року на використання електричної енергії не встановлений строк оплати спожитої електроенергії, а є лише відсильні норми на додатки до договору, та ні умовами договору. Відповідач не отримував від позивача ніяких повідомлень, претензій, вимог щодо сплати грошових зобов'язань в розумінні ст.. 530 ЦК України, а тому відсутні і підстави для нарахування індексу інфляції на суму боргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2008 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.06.2008 року о 10 год. 20 хв.

В судовому засіданні 26.06.2008 року представник відповідача підтримав свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2008 року у справі № 1/72 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що договір № 6548 від 29.03.1995 року на використання електричної енергії не було переоформлено, а тому посилання відповідача на відсутність договірних відносин між сторонами по справі з 06.08.2004 року є безпідставними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2008 року було залучено до участі у справі № 1/72 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача КП “Київдорсервіс”, відкладено розгляд справи на 17.07.2008 року та зобов'язано сторін надати суду відповідні пояснення, докази, документи по справі.

В судове засідання 17.07.2008 року з'явились представники позивача та відповідача; третя особа не з'явилась та вимоги ухвали суду від 26.06.2008 року не виконала.

Представник позивача надав докази надіслання третій особі копії апеляційної скарги з додатками та довідку № 94 від 16.07.2008 року про стан розрахунків за електроенергію між КП “Монтекс” та СВП “Енергозбут Київенерго” за договором № 6548 від 29.03.1995 року за 2004 рік.

Представник відповідача надав докази надіслання третій особі копії позовної заяви та копії рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2008 року у справі № 1/72; письмові пояснення по справі щодо порядку та строків розрахунку за договором № 6548.

Інших, необхідних для вирішення спору документів та доказів, витребуваних ухвалою суду від 26.06.2008 року, сторони не надали.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2008 року було задоволено клопотання позивача та відповідача про продовження строку розгляду справи № 1/72 на два місяці, відкладено розгляд справи № 1/72 на 04.09.2008 року та:

-          зобов'язано позивача надати належним чином завірені копії додатків до договору № 6548 (зазначені в п. 6 договору); виставлений відповідачеві рахунок за використану електроенергію у грудні 2004 року;

-          зобов'язано відповідача надати суду докази здійснення оплати спожитої за договором  № 6548 електроенергії за грудень 2004 року.

Повторно зобов'язано третю особу надати суду письмові пояснення щодо:

-          існування договірних відносин між третьою особою та позивачем щодо використання електричної енергії;

-          споживання електричної енергії в період з 25.06.2004 року та до моменту фактичного оформлення з позивачем договірних відносин;

- усної (письмової) домовленості між третьою особою та відповідачем щодо оплати спожитої електроенергії з червня 2004 року.

В судове засідання 04.09.2008 року з'явились представники позивача та відповідача; третя особа не з'явилась та вимоги ухвали суду від 17.07.2008 року не виконала.

Представник позивача надав суду службову записку начальника МВРЕ-5 від 17.07.2008 року № 048/645-122, в якій зазначено, що другі примірники рахунків-фактур на оплату використаної електроенергії КП “Монтекс” за вересень-грудень 2004 року в МВРЕ-5 не збереглися. Натомість представником позивача було надано рахунок-фактуру від 17.07.2008 року в розмірі 17 989, 49 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню  з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 29.03.1995 року позивач та відповідач уклали договір на використання електричної енергії № 6548 (далі Договір), предметом якого є постачання позивачем відповідачу електричної енергії, яку відповідач зобов'язувався оплачувати згідно умов договору..

Відповідно до п. 4.1 Договору відповідач зобов'язується оплачувати використану електричну енергію та потужність, а також вносити платежі за розрахунковий період згідно з Прейскурантом 09-01, діючим індексом цін та умовами Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору відповідач зобов'язується для визначення величин використаної енергії знімати та подавати за встановленою формою до позивача показники розрахункових електролічильників та електролічильників суборендаторів (Додаток 3.1, 3.1, 3.3) згідно з календарним графікам (Додаток 4) за формою згідно з додатком №9.

16.08.2004 року відповідач направив на адресу позивача лист № 39/376 з проханням переоформити Договір на КП «Київдорсервіс», оскільки ним було фактично припинено споживання електроенергії з моменту передачі світлофорних об'єктів КП “Київдорсервіс” актом прийому - передачі технічних засобів регулювання дорожнього руху від 25.06.2004 року та актом приймання - передачі технічної документації від 29.07.2004 року, підписаних відповідачем та КП «Київдорсервіс», а тому саме третя особа мала оплачувати спожиту в грудні 2004 року електроенергію.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, зміна та розірвання сторонами договору вважаються такими, що відбулися, з моменту укладення відповідної угоди (вчинення правочину), якщо інше не визначено сторонами, або ж з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Таким чином твердження відповідача про припинення дії договору на використання електричної енергії з 25.06.2004 року колегією суддів не приймається, оскільки не підтверджено належними доказами та спростовується матеріалами справи.

Так, в матеріалах справи містяться звіти про споживання електроенергії КП “Монтекс” у червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2004 року, які підписані уповноваженими представниками відповідача та скріплені його печаткою (звіти за листопад та грудень 2004 року до того ж підписані представниками третьої особи).

На підставі поданих звітів позивачем було виставлено відповідачеві рахунки-фактури в період з червня 2004 року по листопад 2004 року (включно), які було оплачено відповідачем відповідними платіжними дорученнями (копії знаходяться в матеріалах справи).

В наданому позивачем суду першої інстанції розрахунку зазначено, що відповідач має перед ним заборгованість за спожиту в грудні 2004 року електроенергію в сумі 17 989,49 грн.

Відповідно до п. 1.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 року (далі Правила), Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

Відповідно до ч. 2 п. 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Відповідно до п. 5.1 Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

В своєму рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за спожиту у грудні 2004 року електроенергію в сумі 17 989,49 грн. документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 989, 49 грн. обґрунтованими та задовольнив їх у повному обсязі.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 договору розрахунки за електричну енергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються згідно Додатку № 13 за тарифами Прейскуранта 09-01 та існуючим індексом цін відповідно до тарифних груп кожної точки обліку (Додаток 3.1;3.2;3.3).

На вимогу апеляційного господарського суду позивачем було надано додаток 13а про порядок розрахунків до договору № 6548 від 29.03.1995 року в якому зазначено, що щомісячно 22-25 числа, згідно з додатком № 4 до договору на користування електроенергією, направляється представник “Абонента” в “Західний” РКМ для подання звіту про використану електроенергію за розрахунковий місяць, документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період та одержання платіжних вимог-доручень для оплати використаної електроенергії в наступному періоді та інших платіжних документів.  Оплата платіжних документів здійснюється протягом 3-х днів після дати, зазначеної в платіжному документі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, боржник вважається  таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, щоб у позивача виникло право вимагати від відповідача оплати електроенергії, спожитої у грудні 2004 року, позивач повинен довести виконання ним умов, передбачених у Додатку 13а до договору, а саме, виставлення ним рахунку ( із зазначенням відповідної дати)  у відповідному періоді.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2008 року позивача було зобов'язано надати виставлений відповідачеві рахунок за спожиту у грудні 2004 року електроенергію.

Вимоги ухвали суду позивач не виконав з причин не збереження рахунків-фактур за спірний період ( службова записка начальника МВРЕ-5 від 17.07.2008 року № 048/645-122).

Щодо наданого позивачем в якості доказу звернення до відповідача з вимогою оплати боргу за електроенергію станом на 01.07.2008 року в сумі 17 989, 49 грн., рахунку-фактури № 3106548/2008-06/13 від 17.07.2008 року, то колегія суддів зазначає, що даний документ не може бути належним доказом виставлення відповідачеві рахунку за спожиту у грудні електроенергію або ж вимогою про сплату заборгованості в розумінні ст. 530 ЦК України, оскільки складений під час апеляційного перегляду рішення по справі № 1/72, а отже, виходячи з приписів ст. 101 ГПК України, апеляційним судом не приймається.

Таким чином, відсутність в матеріалах справи виставленого відповідачеві рахунку за спожиту електроенергію в грудні 2004 року або ж доказів звернення до відповідача з вимогою погасити заборгованість, є підставою вважати, що строк виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті спожитої у грудні 2004 року електроенергії не настав, а отже відсутні підстави для стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 17 989, 49 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки, як встановлено колегією суддів, відповідач не є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, підстави дл стягнення з останнього3 % річних та інфляційних втрат відсутні.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

За таких обставин, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вимоги позивача є безпідставними і не обґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

У зв'язку з відмовою в позові судові (господарські) витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.  

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Колективного підприємства “Монтекс” на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2008 року у справі № 1/72 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2008 року у справі № 1/72 скасувати.

3.В задоволенні позовних вимог Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Колективного підприємства “Монтекс” відмовити.

4.Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код 26187763) на користь Колективного підприємства “Монтекс” (04209, м. Київ, вул. Озерна, 1, ідентифікаційний код 14350502) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 128, 75 грн.

5.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6.Матеріали справи № 1/72 направити  Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Іваненко  Я.Л.

 Судді                                                                                          Гарник Л.Л.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.

 10.09.08 (відправлено)