Постанова

від 19.03.2012 по справі 7/17-3107-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/17-3107-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" березня 2012 р. Справа № 7/17-3107-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів В.І. Жекова, О.Ю. Аленіна

при секретарі судового засідання  Чеголя Є.О.

за участю представників сторін

від  ДПІ у Малиновському районі м. Одеси –не з'явився

від  ТОВ «Реліант»- не з'явився

від  ліквідатора Шелепова А.Ю. - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   Державної податкової інспекції  у Малиновському районі м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від 08.09.2011р.

у справі   № 7/17-3107-2011

за заявою боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю „Реліант”

про   визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Одеської області (суддя Лепеха Г.А.) від 08 вересня 2011 р. товариство з обмеженою відповідальністю „Реліант” (далі - ТОВ „Реліант”, Божник, Банкрут) в порядку ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон України про банкрутство) визнано банкрутом, відкрито відносно Банкрута ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Шелепова А.Ю., припинено повноваження органів управління Банкрута.

Вказана постанова мотивована тим, що ліквідаційна комісія Боржника звернулась до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ „Реліант” з дотриманням положень ч. 1 ст. 51 Закону України про банкрутство, оскільки при проведенні нею (ліквідаційною комісією) ліквідації Боржника встановлена неможливість задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі в зв'язку з недостатністю майна для задоволення наявних боргів останнього.

Не погоджуючись із вказаною постановою Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси (далі –ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, ДПІ, Скаржник) подала апеляційну скаргу, в якій  просить оскаржувану постанову місцевого господарського суду скасувати. Свої вимоги Скаржник обґрунтовує тим, що судом було неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, зокрема не враховано, що Скаржнику не було надано можливості закінчити проведення податкової перевірки Боржника.

Сторони належним чином повідомлені про дату та місце засідання суду, але своїм процесуальним правом не скористались та не направили представників у судове засідання, явка яких судовою колегією обов'язковою не визнавалась. Відтак, апеляційна інстанція розглядає справу без участі представників сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржувану постанову місцевого господарського суду прийнято з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Судова колегія вважає, що місцевим господарським судом визнані встановленими обставини справи, що мають значення для вирішення спору, які матеріалами справи не доводяться, а, відтак, оскаржувана постанова, відповідно до приписів ч. 1 ст. 104 ГПК України, підлягає скасуванню.

Так, згідно до ст. 4-1 ч. 2 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якщо вартості майна боржника –юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. Отже, лише у разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

За приписами ч. 4 ст. 105 ЦК України ( в її редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), комісія з припинення юридичної особи розміщує в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення такої юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи; комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Частиною 1 ст. 110 ЦК України встановлено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку з закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом України банкрутство (частина 3 статті 110 ЦК України).

В ч. 1 ст. 111 ЦК України законодавець встановив, що ліквідаційна комісія, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами, складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом ч. 5 ст. 60 ГК України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону банкрутство є: оцінка вартості наявного майна боржника; публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості; повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливе лише після закінчення наведеного вище строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Враховуючи наведені вище вимоги чинного законодавства та судової практики, судова колегія приходить до висновку, що вказані вище докази повинні бути надані заявником господарському суду при порушенні справи про банкрутство за спрощеною процедурою.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, Боржником під час звернення до місцевого господарського суду із заявою про банкрутство наведені вище вимоги чинного законодавства виконані не були. Так, зокрема, разом із заявою про визнання банкрутом ТОВ „Реліант” взагалі не було надано ліквідаційного балансу Боржника, доказів розміщення в засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення такої юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї, доказів письмового повідомлення всіх можливих кредиторів про припинення Боржника, зокрема ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, проте про обов'язковість такого повідомлення  органу державної податкової служби, а також необхідності врахування порядку виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості у процедурі добровільної ліквідації при зверненні із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 51 Закону України про банкрутство неодноразово наголошувалось Вищим господарським судом, зокрема у постанові від 10.06.2008р. у справі №15/682-б.

Відтак, судова колегія приходить до висновку, що місцевим господарським судом оскаржувану постанову було прийнято без повного з'ясування обставин досудової процедури банкрутства ТОВ „Реліан”. Наслідками вказаних обставин, зокрема, стало порушення прав Скаржника на проведення перевірки Боржника відповідно до пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Зважаючи на вищевикладене колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105  ГПК України, судова колегія, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову господарського суду Одеської області від 08.09.2011р. про визнання товариства з обмеженою відповідальністю „Реліант” банкрутом скасувати.

Головуючий суддя                                                Сидоренко М.В.          

Суддя                                                                     Жеков В.І.

Суддя                                                                     Аленін О.Ю.

Постанова підписана   21.03.2012 р.