Постанова

від 19.03.2012 по справі 7/17-3107-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/17-3107-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" березня 2012 р. Справа № 7/17-3107-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренка

суддів В.І. Жекова, О.Ю. Аленіна

при секретарі судового засідання  Чеголя Є.О.

за участю представників сторін

від  ДПІ у Малиновському районі м. Одеси –не з'явився

від  ТОВ «Реліант»- не з'явився

від  ліквідатора Шелепова А.Ю. - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   Державної податкової інспекції  у Малиновському районі м. Одеси

на ухвалу господарського суду Одеської області від 25.10.2011р.

у справі   № 7/17-3107-2011

за заявою боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю „Реліант”

про   визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Лепеха Г.А.) від 25 жовтня 2011 р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю „Реліант” (далі - ТОВ „Реліант”, Божник, Банкрут), визнаного Банкрутом в порядку ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон України про банкрутство), припинено його (Банкрута) юридичну особу та повноваження ліквідатора Шелепова А.Ю., кредиторську заборгованість Банкрута списано як безнадійну, вимоги, незадоволені за  відсутністю майна визнані погашеними; провадження у справі припинено.

Вказана ухвала мотивована тим, що, згідно наданого ліквідбалансу, майна Банкрута не виявлено.

Не погоджуючись із наведеною ухвалою Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси (далі – ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, ДПІ, Скаржник) подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду скасувати та припинити провадження у справі. Свої вимоги Скаржник обґрунтовує тим, що судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення до справи, зокрема не враховано, що Скаржнику не було надано можливості закінчити проведення податкової перевірки Боржника.

Сторони належним чином повідомлені про дату та місце засідання суду, але своїм процесуальним правом не скористались та не направили представників у судове засідання, явка яких судовою колегією обов'язковою не визнавалась. Відтак, апеляційна інстанція розглядає справу без участі представників сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду винесена з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови.

Судова колегія вважає, що ухвала прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, місцевим господарським судом визнані встановленими обставини справи, які мають значення для вирішення спору, що матеріалами справи взагалі не доводяться, а, відтак, оскаржувана ухвала, згідно до приписів ч. 1 ст. 104 ГПК України, підлягає скасуванню.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якщо вартості майна боржника –юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. Отже, лише у разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

За приписами ч. 4 ст. 105 ЦК України ( в її редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), комісія з припинення юридичної особи розміщує в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення такої юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи; комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Частиною 1 ст. 110 ЦК України встановлено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку з закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом України банкрутство (частина 3 статті 110 ЦК України).

В ч. 1 ст. 111 ЦК України законодавець встановив, що ліквідаційна комісія, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами, складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом ч. 5 ст. 60 ГК України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону банкрутство є: оцінка вартості наявного майна боржника; публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості; повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливе лише після закінчення наведеного вище строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Враховуючи наведені вище вимоги чинного законодавства та судової практики, судова колегія приходить до висновку, що вказані вище докази повинні бути надані заявником господарському суду при порушенні справи про банкрутство за спрощеною процедурою.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, Боржником під час звернення до місцевого господарського суду із заявою про банкрутство наведені вище вимоги чинного законодавства виконані не були. Так, зокрема, разом із заявою про визнання банкрутом ТОВ „Реліант” взагалі не було надано ліквідаційного балансу Боржника, доказів розміщення в засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення такої юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї, доказів письмового повідомлення всіх можливих кредиторів про припинення Боржника, зокрема ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, проте про обов'язковість такого повідомлення  органу державної податкової служби, а також необхідності врахування порядку виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості у процедурі добровільної ліквідації при зверненні із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 51 Закону України про банкрутство неодноразово наголошувалось Вищим господарським судом, зокрема у постанові від 10.06.2008р. у справі №15/682-б.

Наслідками вказаних обставин, зокрема, стало порушення прав Скаржника на проведення перевірки Боржника відповідно до пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене вище, а також відсутність в матеріалах справи зазначених доказів, апеляційна інстанція скасувала постанову господарського суду Одеської області від 08.09.2011р. про визнання ТОВ „Реліант” банкрутом.

Зважаючи на вищевикладене, а також приймаючи до уваги положення ч.7 ст. 106 ГПК України, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси частково, оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області від 25.10.2011р. підлягає скасуванню, а справу, що розглядається  слід передати на розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст.  99,101-106  ГПК України, судова колегія, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 25.10.2011р. скасувати.

Справу передати на розгляд господарського суду Одеської області.

                      Головуючий суддя                                                Сидоренко М.В.          

Суддя                                                           Жеков В.І.

Суддя                                                                Аленін О.Ю.

Постанова підписана    21.03.2012 р.