Рішення

від 02.11.2006 по справі 12/229

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/229

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ      

02.11.2006                                                                                   Справа  № 12/229

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого ремонтно –будівельного підприємства „Закарпатліфтмонтаж”, м. Мукачево

до відповідача Мукачівського технологічного інституту, м. Мукачево

про стягнення суми 3 373,09 грн. –основного боргу; 185,52 грн. – 3% річних та 499,74 грн. –інфляційних збитків.

                              Суддя    Тисянчин  В. М.

              Представники:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача –Запорожець Т. В., (представник за довіреністю № 2011 від 02.11.2006 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю спеціалізованого ремонтно – будівельного підприємства „Закарпатліфтмонтаж”,        м. Мукачево до Мукачівського технологічного інституту, м. Мукачево про стягнення суми 3 373,09 грн. –основного боргу; 185,52 грн. – 3% річних та 499,74 грн. –інфляційних збитків.

      Представнику відповідача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Письмовим відзивом на позов поданим у судовому засіданні 02.11.2006 року відповідач заперечив позов, однак ґрунтовних доказів в підтвердження своїх заперечень суду не надав та повідомив суд про те, що позивач надіслав копію позовної  заяви без вказаних додатків.

Представник відповідача повідомив суд про те, що відповідач як навчальний заклад, є державним закладом і постійно недофінансовується з державного бюджету, а тому звертає увагу суду на відсутність можливості своєчасного погашення боргу та вини відповідача, причинного зв'язку правопорушення.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 3 37309 грн. –основного боргу щодо оплати за виконані, згідно договору № 8 від 01.07.2004 року, підрядні роботи, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

          -    актом приймання виконаних робіт на капітальний ремонт ліфта за листопад 2004 року;

-          довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2004 року;

         -    рахунком № 52 від 11.11.2004 року;

        -  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду, підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є виконання підрядних робіт (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість виконаних підрядних робіт є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625, ЦК України).

Відповідно до вимог п.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми ( п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 185,52 грн. –3% річних правомірні і підлягають задоволенню, а в задоволенні вимог в частині стягнення 499,74 грн. інфляційних збитків належить відмовити з огляду відсутності обгрунтування помісячного розширеного розрахунку збитків та підтвердження офіційного органу стану інфляційних процесів за період наявності боргу.

Водночас, судом береться до уваги наявна реальність збитків, тривалі партнерські стосунки сторін, особа відповідача щодо господарського статусу, розмір боргу, суспільно –значима діяльність відповідача як обставина, що має суттєве значення для правильного і справедливого вирішення спору з огляду ст. 43 ГПК України.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відтак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  частково.

          Стягнути з Мукачівського технологічного інституту (м. Мукачево, вул. Ужгородська, 26; код 22073264) на користь товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого ремонтно –будівельного підприємства „Закарпатліфтмонтаж”          (м. Мукачево, вул. Росвигівська, 7; код 31833528) суму 3 373,09 (три тисячі триста сімдесят три грн. 09 коп.) –основного боргу; 185,52 (сто вісімдесят п'ять грн. 52 коп.) –3% річних та 102 (сто дві грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) – у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

     2.   В частині стягнення решти суми –відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

        Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.