Постанова
від 17.10.2008 по справі 33/73-08
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/73-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2008 р.                                                           Справа № 33/73-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Байбак О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Мовчан О.О.

відповідача -  не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 1867Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 10.07.08 р. по справі № 33/73-08

за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків

до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Циркунівської сільської Ради с. Циркуни

про стягнення 14779,88 грн. -

встановила:

У квітні 2008 р. позивач – АК „Харківобленерго”, м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача – КЖЕП Циркунівської сільської ради, с. Циркуни 14455,26 грн. заборгованості за спожиту електроенергію, 171,25 грн. пені, 27,27 грн. річних, 126,10 грн. інфляційних  та судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним між сторонами договором № 03-7718 від 29.10.07 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.07.08 р. (суддя Савченко А.А.) по справі № 33/73-08 позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 14455,26 грн. боргу за спожиту електроенергію, 171,25 грн. пені, 27,27 грн. річних, 126,10 грн. інфляційних, 147,80 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним між сторонами договором № 03-7718 від 29.10.07 р.; що пеня, інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі умов спірного договору та вимог чинного законодавства України та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те що суд першої інстанції при винесенні рішення безпідставно не взяв до уваги той факт, що до моменту винесення рішення відповідач частково сплачував заборгованість в рамках спірного договору, тобто суд, на думку відповідача, прийняв рішення без врахування цих платежів, а так само не зобов'язавши сторони скласти акт звірки взаєморозрахунків. Крім того, суд, на думку відповідача, безпідставно не врахував той факт, що відповідач є організацією яка задовольняє потреби громадян, які мають перед ним певну заборгованість за утримання житлових будинків та прибудинкових територій, що в свою чергу і спричинило виникнення заборгованості за спірним договором. При цьому відповідач вважає, що суд знаючи про вказані факти безпідставно не скористався правом, наданим йому ст. 83 ГПК України, та не виніс рішення з розстрочкою платежу, на якому наполягав відповідач в усній розмові з позивачем та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, жодним чином не доведені, а заяви чи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій або про розстрочку виконання рішення останній суду не надавав; що твердження відповідача про часткову оплату боргу не відповідають дійсності, і про наявність заборгованості в сумі 14779,88 грн. свідчать зокрема акти звірки станом на 01.07.08 р. та на 01.08.08 р. та ін.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, відзиву чи пояснення по скарзі не надав, про причини неприбуття представника не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 29.10.2007 р.  між  сторонами укладено  договір  № 03-7718  про постачання електричної  енергії, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався постачати відповідачу (споживачу) електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 Договору, відповідно до додатку № 1, та додатку № 2,  а відповідач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору, щомісяця у встановлений договором строк  надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії у розрахунковий період за встановленою формою, згідно з додатком № 9, своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2.

Відповідно до п. 4.2.1.   договору за внесення платежів, передбачених пунктом 2.2. 5. договору, за порушення термінів, визначених додатком № 2, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, та в період з жовтня 2007 р. по березень 2008 р. включно здійснив  відпуск  електроенергії відповідачу, що підтверджується  матеріалами справи. Проте, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, та не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість спожитої електроенергії,  внаслідок чого  за період з жовтня 2007 р. по березень 2008 р.  включно в нього перед позивачем утворилась   заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 12046,03 грн., яка, як зазначає позивач,  відповідачем до цього часу не  погашена.

Крім того, на підставі Закону України „Про податок на додану  вартість” позивачем донарахована заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 20 % від суми заборгованості, а саме 2409,23 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним між сторонами договором № 03-7718 від 29.10.07 р.; що пеня, інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі умов спірного договору та вимог чинного законодавства України.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення з наступних підстав:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, а також те, що термін виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати визначено умовами спірного договору (п. 2.2.5, додаток № 2 до договору), що відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів погашення заборгованості, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 14779,88 грн. заборгованості (з урахуванням ПДВ).

При цьому, не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про те, що суд першої інстанції прийняв рішення не взявши до уваги часткову сплату відповідачем заборгованості, оскільки вказані доводи відповідачем всупереч вимогам ст. 33 ГПК України жодним чином не доведені, а про існування заборгованості саме в сумі 14779,88 грн. зокрема свідчать укладені сторонами акти звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.08 р. та на 01.08.08 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вимог зазначеної статті, також правомірними є висновки господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 27,27 грн. річних та 126,10  грн. інфляційних.

Відповідно до вимог ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктом 2.2. 5. договору, за порушення термінів, визначених додатком № 2 , споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до п. 4.2.1 спірного договору сторони досягли згоди про забезпечення виконання зобов'язання по сплаті спожитої електроенергії пенею, висновки господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 171,25 грн. є також законними та обґрунтованими.

При цьому не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача про те, що суд першої інстанції при винесенні рішення нібито протиправно не виніс рішення з відстрочкою платежу, оскільки, як свідчать матеріали справи, жодна із сторін з відповідним клопотанням чи заявою до суду не зверталися, про складне фінансове становище відповідача або про інші обставини які можуть затруднити чи унеможливити виконання рішення суд також не повідомляли. Разом з тим, п. 6 ст. 83 ГПК України надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення є правом суду а не його обов'язком.

Разом з тим, безпідставними також є посилання відповідача на порушення судом його процесуальних прав, оскільки вказані доводи відповідачем всупереч вимогам ст. 22 ГПК України жодним чином не доведені.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються, не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 10.07.08 р. по справі № 33/73-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Повний текст постанови підписано 17.10.08 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.  

СудХарківський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення17.10.2008
Оприлюднено31.10.2008
Номер документу2204678
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —33/73-08

Ухвала від 06.04.2010

Господарське

Господарський суд Харківської області

Савченко А.А.

Постанова від 23.06.2009

Господарське

Вищий господарський суд України

Бернацька Ж.O.

Ухвала від 02.06.2009

Господарське

Вищий господарський суд України

Бернацька Ж.O.

Ухвала від 28.04.2009

Господарське

Вищий господарський суд України

Бернацька Ж.O.

Постанова від 12.03.2009

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Тофан В.М.

Рішення від 13.01.2009

Господарське

Господарський суд Одеської області

Мазур Д.Т.

Постанова від 17.10.2008

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Пушай В.І.

Рішення від 10.07.2008

Господарське

Господарський суд Харківської області

Савченко А.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні