Постанова

від 16.02.2012 по справі 2а-1670/7510/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2012 р. Справа № 2а-1670/7510/11

Колегія суддів Харківськ ого апеляційного адміністра тивного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П' янової Я.В.

за участю секретаря судово го засідання Трофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміще нні Харківського апеляційно го адміністративного суду ад міністративну справу за апел яційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Яс-Полтава" на постанову Полт авського окружного адмініст ративного суду від 26.10.2011р. по с праві № 2а-1670/7510/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальніст ю "Яс-Полтава"

до Державної податково ї інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправ ними та скасування податкови х повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з об меженою відповідальністю "Яс -Полтава", звернувся до суду з позовом до Державної податк ової інспекції у м. Полтаві пр о визнання протиправними та скасування податкових повід омлень-рішень від 13.05.2011 року № 0004 291502 та № 0004301502.

Постановою Полтавського о кружного адміністративного суду від 26.10.2011 р. в задоволенні а дміністративного позову Тов ариства з обмеженою відповід альністю "Яс-Полтава" до Держа вної податкової інспекції в м. Полтаві про визнання проти правними та скасування подат кових повідомлень-рішень від мовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав ап еляційну скаргу, в якій проси ть постанову суду першої інс танції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні ви моги задовольнити повністю, посилаючись на порушення суд ом норм матеріального та про цесуального права, а саме: п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про пода ток на додану вартість», п. 198.2., п . 198.6 ст. 198, п. 201.8. ст. 201 Податкового ко дексу України.

В судовому засіданні предс тавник позивача повністю під тримав вимоги апеляційної ск арги та просив їх задовольни ти.

Від представника відповід ача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсу тності, а також заперечення н а апеляційну скаргу, в яких ві н заперечує проти задоволенн я вимог апеляційної скарги т а просить постанову суду пер шої інстанції залишити без з мін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, вивч ивши матеріали справи, довод и апеляційної скарги приходи ть до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з такого.

Судом першої інстанції вст ановлено, що ТОВ "Яс-Полтава" з ареєстроване як юридична осо ба виконавчим комітетом Полт авської міської ради 23.12.1996 року . На даний час позивач перебув ає на податковому обліку від повідача.

З 11.04.2011 року по 15.04.2011 року відпов ідачем проведено документал ьну невиїзну перевірку з пит ань правильності визначення , повноти нарахування ПДВ по в заємовідносинам з ПП "Нафта-К апітал" за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, результати якої офо рмлено Актом від 22.04.2011 року № 3606/15- 2/24563541.

Висновками вказаного Акту перевірки встановлено поруш ення ТОВ "Яс-Полтава" п.п. 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4.ст. 7 Закону України «Про под аток на додану вартість» та п . 198.1., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодек су України, в зв'язку з чим ТОВ "Яс-Полтава" завищено податко вий кредит та занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню до спл ати в бюджет в сумі 21124, 00 грн. за о пераціями, що проведені на пі дставі нікчемних правочинів , у тому числі в податковій дек ларації за грудень 2010 року в су мі 13 200, 00 грн. та податковій декл арації за січень 2011 року в сумі 7924, 00 грн.

На підставі зазначеного Ак ту відповідачем винесені оск аржувані податкові повідомл ення-рішення від 13.05.2011 року № 00043015 02, яким ТОВ "Яс-Полтава" збільше но суму грошового зобов'язан ня з ПДВ на 7925, 00 грн., у тому числі 7924, 00 грн. - за основним платежем , 1, 00 грн. - за штрафними (фінансов ими) санкціями, та від 13.05.2011 року № 0004291502, яким ТОВ "Яс-Полтава" збі льшено суму грошового зобов' язання з ПДВ на 16500, 00 грн., у тому ч ислі 13200, 00 грн. - за основним плат ежем, 3300 грн. - за штрафними (фіна нсовими) санкціями.

За наслідками адміністрат ивного оскарження вказані по даткові повідомлення-рішенн я залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої ін станції виходив з того, що над ані позивачем до суду первин ні бухгалтерські документи н е підтверджують фактичне отр имання товару від ПП "Нафта-Ка пітал", що в свою чергу свідчит ь про завищення ТОВ "Яс-Полтав а" податкового кредиту та, від повідно, заниження суми ПДВ, щ о за підсумками звітного пер іоду підлягає сплаті платник ом податку до бюджету в розмі рі, зазначеному в Акті переві рки.

Колегія суддів не погоджує ться з такими висновками суд у першої інстанції з огляду н а таке.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на дода ну вартість” податковий кред ит - сума, на яку платник подат ку має право зменшити податк ове зобов'язання звітного пе ріоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Зако ну України “Про податок на до дану вартість” податкова нак ладна складається в момент в иникнення податкових зобов'я зань продавця у двох примірн иках і надається покупцю на й ого вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону У країни “Про податок на додан у вартість” передбачено, що п одаткова накладна є звітним податковим документом і одно часно розрахунковим докумен том.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 За кону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду виз начається, виходячи із догов ірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище р івня звичайних цін, у разі, якщ о договірна ціна на такі това ри (послуги) відрізняється бі льше ніж на 20 відсотків від зв ичайної ціни на такі товари (п ослуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплач ених) платником податку за ст авкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього За кону, протягом такого звітно го періоду у зв'язку з: придбан ням або виготовленням товарі в (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшо го використання в оподаткову ваних операціях у межах госп одарської діяльності платни ка податку; придбанням (будів ництвом, спорудженням) основ них фондів (основних засобів , у тому числі інших необоротн их матеріальних активів та н езавершених капітальних інв естицій в необоротні капітал ьні активи), у тому числі при ї х імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (посл уг) для оподатковуваних опер ацій у межах господарської д іяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону У країни “Про податок на додан у вартість” передбачено, що н е підлягають включенню до ск ладу податкового кредиту сум и сплаченого (нарахованого) п одатку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтвердж ені податковими накладними ч и митними деклараціями. Тобт о, лише відсутність податков ої накладної чи митної декла рації позбавляє платника под атку права на включення до по даткового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у з вітному періоді у зв'язку з пр идбанням товарів (робіт, посл уг).

У разі, коли на момент перев ірки платника податку органо м державної податкової служб и суми податку, попередньо вк лючені до складу податкового кредиту, залишаються не підт вердженими зазначеними цим п ідпунктом документами, платн ик податку несе відповідальн ість у вигляді фінансових са нкцій, установлених законода вством, нарахованих на суму п одаткового кредиту, не підтв ерджену зазначеними цим підп унктом документами. Отже, кер уючись п.7.5 ст.7 Закону України “ Про податок на додану вартіс ть”, датою виникнення права п латника податку на податкови й кредит вважається: за вимог ами п.п.7.5.1 дата здійснення перш ої з подій: або дата списання к оштів з банківського рахунку платника податків в оплату т оварів (робіт, послуг), дата ви писки відповідного рахунку ( товарного чека) - в разі розрах унків з використанням кредит них дебетових карток або ком ерційних чеків; або дата отри мання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (р обіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України “Про подат ок на додану вартість”, подат кова накладна видається плат ником податку, який поставля є товари (послуги), на вимогу ї х отримувача, та є підставою д ля нарахування податкового к редиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазна ченої статті, платник податк у зобов'язаний надати покупц ю податкову накладну, що має м істити зазначені окремими ря дками: порядковий номер пода ткової накладної; дату випис ування податкової накладної ; повну або скорочену назву, за значену у статутних документ ах юридичної особи або прізв ище, ім'я та по батькові фізичн ої особи, зареєстрованої як п латник податку на додану вар тість; податковий номер плат ника податку (продавця та пок упця); місце розташування юри дичної особи або місце подат кової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник п одатку на додану вартість; оп ис (номенклатуру) товарів (роб іт, послуг) та їх кількість (об сяг, об'єм); повну або скорочен у назву, зазначену у статутни х документах отримувача; цін у поставки без врахування по датку; ставку податку та відп овідну суму податку у цифров ому значенні; загальну суму к оштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги містять ся і в Порядку заповнення под аткової накладної, затвердже ного наказом Державної подат кової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції Укра їни 23.06.1997 р. за № 233/2037).

Згідно із пунктом 5 вказаног о Порядку, податкова накладн а вважається недійсною у раз і її заповнення іншою особою , ніж вказаною у пункті 2 даног о Порядку. Пункт 2 вказаного по рядку встановлює, що податко ву накладну складає особа, як а зареєстрована як платник п одатку в податковому органі і якій присвоєно індивідуаль ний податковий номер платник а податку на додану вартість . Інших обмежень щодо визнанн я податкової накладної недій сною в вищезазначених нормат ивних актах не міститься.

Таким чином, виходячи з вище зазначених норм Закону, пере дбачено лише два випадки не в ключення до складу податково го кредиту витрат по сплаті п одатку: відсутність податков ої накладної або складання п одаткової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. І нших підстав для не включенн я до складу податкового кред иту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Зак он не передбачає.

Вказані вище норми Закону У країни “Про податок на додан у вартість” кореспондуються з нормами чинного Податково го кодексу України.

Так, відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14. 1. ст. 4 Податкового кодексу Укр аїни податковий кредит - сума , на яку платник податку на дод ану вартість має право зменш ити податкове зобов'язання з вітного (податкового) період у, визначена згідно з розділо м V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу визначено, що право н а віднесення сум податку до п одаткового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення оп ерацій з придбання або вигот овлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну те риторію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податковог о кодексу України датою вини кнення права платника податк у на віднесення сум податку д о податкового кредиту вважає ться дата тієї події, що відбу лася раніше:

- дата списання коштів з бан ківського рахунка платника п одатку на оплату товарів/пос луг;

- дата отримання платником п одатку товарів/послуг, що під тверджено податковою наклад ною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПКУ визначен о, що податковий кредит звітн ого періоду визначається, ви ходячи з договірної (контрак тної) вартості товарів/послу г, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно д о статті 39 цього Кодексу, та ск ладається з сум податків, нар ахованих (сплачених) платник ом податку за ставкою, встано вленою пунктом 193.1 статті 193 цьо го Кодексу, протягом такого з вітного періоду у зв'язку з, зо крема, придбанням або вигото вленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з ме тою їх подальшого використан ня в оподатковуваних операці ях у межах господарської дія льності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201 .1. ст. 201 ПКУ платник податку зоб ов'язаний надати покупцю (отр имувачу) на його вимогу підпи сану уповноваженою платнико м особою та скріплену печатк ою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядк ах певні обов'язкові реквізи ти.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 20 1 ПКУ податкова накладна випи сується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригін ал податкової накладної вида ється покупцю, копія залишає ться у продавця товарів/посл уг.

Судом першої інстанції вст ановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеля ційної інстанції, що між пози вачем (покупець) та ПП “Нафта-К апітал” (постачальник) був ук ладений договір поставки № 2911 10 від 29.11.2010 р.

У відповідності до умов вка заного договору постачальни к зобов'язується передати то вар у власність покупцю на ум овах та у строки, встановлені в Замовленнях на поставку, а п окупець в порядку та строки, в становлені договором, зобов' язується прийняти товар та о платити його. Якість товару п овинна відповідати встановл еним в Україні та задекларов аним виробником стандартам. Спеціальні облікові докумен ти, що фіксують переміщення, п родаж, повернення товару, пов инні бути заповнені у відпов ідності до вимог Закону Укра їни "Про бухгалтерський облі к та фінансову звітність в Ук раїні" та надані в момент пере дачі товару. Якщо немає іншої домовленості сторін постача льник поставляє покупцю това р власним транспортом та бер е на себе всі витрати по перев езенню товару.

На підтвердження реальног о виконання договору позивач ем було надано:

- копію договору поставки № 291110 від 29.11.2010 р.;

-копії рахунків-фактур № СФ- 101201 від 01.12.2010р., № СФ-101203 від 03.12.2010р., № СФ -101208 від 08.12.2010р., № СФ-101210 від 10.12.2010р., № СФ -101213 від 13.12.2010р., № СФ-101215 від 14.12.2010р.,№ СФ -101214 від 14.12.2010р., № СФ-101216 від 16.12.2010р., № СФ -101220 від 20.12.2010р., № СФ-101222 від 22.12.2010р., № СФ -101223 від 23.12.2010р., № СФ-101224 від 24.12.2010р.;

- копії податкових накладни х № 273 від 01.12.2010р., № 277 від 03.12.2010р., № 285 ві д 08.12.2010р., № 668 від 10.12.2010р., № 669 від 13.12.2010р., № 670 від 14.12.2010р., № 689 від 14.12.2010р., № 671 від 16.12.2010р., № 692 від 20.12.2010р., № 726 від 22.12.2010р., № 727 від 23.12.2010р., № 770 від 24.12.2010р.

При цьому, фактичне отриман ня придбаного позивачем у ПП «Нафта-Капітал» товару підт верджується наявними в матер іалах справи копіями видатко вих накладних: № РН-101201 від 01.12.2010р. , № РН-101203 від 03.12.2010р„ № РН-101208 від 08.12.2010р ., № РН-101210 від 10.12.2010р., № РН-101213 від 13.12.2010р ., № РН-101214 від 14.12.2010р., № РН-101215 від 14.12.2010р ., № РН-101216 від 16.12.2010р., № РН-101220 від 20.12.2010р ., № РН-101222 від 22.12.2010р., № РН-101223 від 23.12.2010р ., № РН- 101224 від 24.12.2010р. та копією реє стру доручень ТОВ «Яс-Полтав а».

Крім того, ТОВ «Яс-Полтава» у повному обсязі (126 743,52 грн.) розр ахувалось з ПП «Нафта-Капіта л» за придбаний товар, що підт верджується наявними в матер іалах справи копіями виписок з особового рахунку від 17.12.2010р. , від 23.12.2010р., від 24.12.2010р., від 29.12.2010р., ві д 12.01.2011р.

На думку відповідача, надан і позивачем первинні бухгалт ерські документи не підтверд жують фактичне отримання тов ару від ПП "Нафта-Капітал", що в свою чергу свідчить про зави щення ТОВ "Яс-Полтава" податко вого кредиту та, відповідно, з аниження суми ПДВ, що за підсу мками звітного періоду підля гає сплаті платником податку до бюджету.

Проте, колегія суддів апеля ційної інстанції не погоджує ться з такими висновками суд у першої інстанції з огляду н а таке.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем пер винні бухгалтерські докумен ти на виконання вищезазначен ого договору за своєю формою та змістом відповідають вим огам чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційно ї інстанції також зазначає п ро те, що відповідачем ні під ч ас розгляду в суді першої інс танції, ні до суду апеляційно ї інстанції не було надано до казів на підтвердження фальш ивості зазначених документі в, або на невідповідність від омостей, зазначених в цих пер винних документах, фактичним обставинам, або на відсутніс ть у контрагента статусу пла тника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісніст ь зазначених в документах ро біт чи послуг з власною госпо дарською діяльністю ТОВ "Яс-П олтава". У ході перевірки відп овідачем не встановлено пров едення ТОВ "Яс-Полтава" збитко вих операцій, невикористання у власній господарській дія льності товарів, отриманих в ід ПП "Нафта-Капітал", взаємопо в'язаності позивача та ПП "Наф та-Капітал", обізнаності щодо обставин господарювання оди н одного, вчинення ними узгод жених дій щодо отримання буд ь-якої вигоди (в тому числі і п одаткової).

Стосовно перевезення прид баного товару слід зазначити , що ТОВ «Яс-Полтава» у відпові дності до укладеного договор у поставки № 291110 від 29.11.2010р. не бул о замовником та отримувачем транспортних послуг, а варті сть товару включала його дос тавку на склад покупця.

На підтвердження транспор тування придбаного у ПП "Нафт а-Капітал" взуття позивачем д о суду апеляційної інстанції були надані товарно-транспо ртні накладні, які не були над ані до суду першої інстанції , оскільки позивач, відповідн о до наданих ТТН, не є ані вант ажовідправником, ані замовни ком, ані вантажоодержувачем, а тому дані ТТН при поставці т овару ПП "Нафта-Капітал" позив ачу не надавались.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на відсутність ек ономічної доцільності придб ання товару через посередник а - ПП "Нафта-Капітал", а не у вир обника - СТОВ "Террі-Па".

Такого висновку суд першої інстанції дійшов з дослідже ння договору від 01.10.2009 р., укладе ного між позивачем та СТОВ "Те ррі-Па", наданого на його вимог у.

Проте, колегія суддів не пог оджується з такими висновкам и суду та зазначає про те, що ц ей договір взагалі не був пре дметом перевірки податковог о органу, перевірка підприєм ства позивача проводилася з питань правильності визначе ння, повноти нарахування ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Наф та-Капітал".

Крім того, позивачем до суду апеляційної інстанції подан о розрахунок економічної доц ільності придбання взуття не значними партіями через посе редника, з якого вбачається, щ о взуття у ПП "Нафта-Капітал" п ридбано за ціною значно менш ою, ніж у СТОВ "Террі-Па". Дана об ставина вплинула на отриманн я позивачем значно більшого прибутку від реалізації взут тя, придбаного у ПП "Нафта-Капі тал", порівняно з отриманим пр ибутком від реалізації взутт я, придбаного у СТОВ "Террі-Па" .

Таким чином, будь-яких підст ав, визначених Законом Украї ни "Про податок на додану варт ість" та Податковим кодексом України, які б виключали прав о позивача на включення сум п одатку на додану вартість до податкового кредиту, в даном у випадку, не вбачається.

З приводу викладеного в Акт і перевірки твердження суб'є кта владних повноважень щодо нікчемності правочинів коле гія суддів апеляційної інста нції зауважує на таке.

Взаємовідносини позивача з ПП "Нафта-Капітал" мають реал ьний характер, підтверджені первинними документами бухг алтерського обліку, які є дій сними, їх дійсність податков им органом не оскаржувалась.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК Укра їни, правочин має бути спрямо ваний на реальне настання пр авових наслідків, що обумовл ені ним. Недодержання в момен т вчинення правочину стороно ю (сторонами) цієї вимоги є під ставою недійсності правочин у.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України не дійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена зак оном (нікчемний правочин). У ць ому разі визнання такого пра вочину недійсним судом не ви магається. Отже, основним кри терієм для того, аби вважати п равочин нікчемним, є його нед ійсність, встановлена законо м, а не актом податкової перев ірки.

Ст. 215 ЦК України визначає під стави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказ аною нормою передбачено, що я кщо недійсність правочину пр ямо не встановлена законом, а ле одна із сторін або інша заі нтересована особа заперечує його дійсність на підставах , встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорювани й правочин).

Оскільки належними та допу стимими доказами відповідач , як суб' єкт владних повнова жень, на якого покладено обов ' язок щодо доказування прав омірності прийнятого ним ріш ення, не довів обґрунтованіс ть висновків акта перевірки, то колегія суддів апеляційн ої інстанції приходить до ви сновку, що правочин відповід ає положенням норм чинного з аконодавства України.

Згідно з положеннями части ни 1 статті 202 Цивільного кодек су України правочином є дія о соби, спрямована на набуття, з міну або припинення цивільни х прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного к одексу України встановлено, що правочин є правомірним, як що його недійсність прямо не встановлена законом або якщ о він не визнаний судом недій сним.

Отже, фактичні обставини об ' єктивно засвідчують здійс нення господарської діяльно сті між позивачем та ПП "Нафта -Капітал" і правомірність нар ахування податкового кредит у, відповідно до первинних бу хгалтерських документів та п о податковим накладним, які в иписані на виконання умов ви кладених вище договірних від носин.

За таких обставин, колегія с уддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те , що правові підстави для визн ання правомірним висновку ві дповідача про нікчемність до говору, укладеного між позив ачем та ПП "Нафта-Капітал", від сутні.

В той же час, згідно Узагаль нення Верховного суду Україн и від 24.11.08 р. “Практика розгляду судами цивільних справ про в изнання правочинів недійсни ми” при розгляді позовів про встановлення нікчемності пр авочину з посиланням на ст. 203 Ц К необхідно враховувати, що ц я стаття передбачає загальну підставу для визнання нікче мності правочину і застосову ється лише в тому випадку, якщ о в ЦК немає спеціальної підс тави (норми) для цього. Розгляд аючи цивільні справи про виз нання правочинів недійсними за такою підставою, суди в ці лому правильно враховували, що фіктивний правочин не від повідає загальним підставам дійсності правочинів, зазна ченим у ч. 5 ст. 203 ЦК, оскільки не спрямований на реальне наста ння правових наслідків, зумо влених ним. У фіктивних право чинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, уклада ючи його, знають заздалегідь , що він не буде виконаний. Так ий правочин завжди укладаєть ся умисно. При розгляді справ судді мають враховувати, що о знака фіктивності повинна бу ти властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти пра вового результату, то такий п равочин не визнається фіктив ним. Позивач, який вимагає виз нання правочину недійсним, п овинен довести, що учасники п равочину не мали наміру ство рити правові наслідки на мом ент вчинення правочину, тобт о тягар доказування фіктивно сті правочину покладається н а позивача.

Відповідно до ст. 234 ЦК Україн и фіктивним є правочин, який в чинено без наміру створення правових наслідків, які обум овлювалися цим правочином. Ф іктивний правочин визнаєтьс я недійсним лише судом.

Колегія суддів апеляційно ї інстанції зазначає, що прав очини за цієї підстави потре бують визнання їх недійсност і рішенням суду. Рішень суду п ро визнання правочинів, укла дених між позивачем та ПП "Наф та-Капітал" з підстави їх фікт ивності відповідачем не нада но.

Крім того, до суду не надано доказів щодо наявності обви нувальних вироків відносно п осадових осіб позивача та йо го контрагента щодо порушенн я податкового законодавства , а також щодо наявності умисл у посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечат ь інтересам держави та суспі льства.

Також, колегія суддів апеля ційної інстанції вважає за н еобхідне зауважити на той фа кт, що чинне законодавство не ставить у залежність виникн ення у платника ПДВ права на п одатковий кредит від дотрима ння вимог податкового законо давства іншими суб'єктами го сподарювання.

Якщо контрагент допустив п орушення законодавства, у то му числі податкового, то це тя гне відповідальність та нега тивні наслідки саме щодо ціє ї особи.

Відсутність трудових ресу рсів у контрагента, у разі фак тичного здійснення господар ської операції, не впливає на формування податкового кред иту покупцем та не є підставо ю для позбавлення останнього даного права, якщо він викона в усі передбачені законом ум ови для цього і має всі докуме нтальні підтвердження розмі ру заявленого податкового кр едиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повні стю дотримано всіх вимог зак ону з реалізації права на под атковий кредит. Вказані пози вачем суми підтверджені наяв ними у матеріалах справи коп іями договорів, актів викона них робіт і послуг, податкови х накладних, платіжних доруч ень тощо.

Враховуючи наведене, колег ія суддів апеляційної інстан ції зазначає, що обставини, як і викладені відповідачем в А кті перевірки, неможливо ква ліфікувати як порушення, що п ередбачені п.п. 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4.ст. 7 Зак ону України «Про податок на д одану вартість» та п. 198.1., п. 198.6 ст . 198 Податкового кодексу Украї ни.

Таким чином, суд першої інст анції дійшов неправомірного висновку про те, що податкові повідомлення-рішення № 0004291502 та № 000 4301502 від 13.05.2011 року прийняті ві дповідачем на підставі, у меж ах повноважень та у спосіб, що встановлені законами Україн и, а тому постанова суду першо ї інстанції підлягає скасува нню з прийняттям нової про за доволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодекс у адміністративного судочин ства України судове рішення повинно бути законним і обґр унтованим.

Законним є рішення, ухвален е судом відповідно до норм ма теріального права при дотрим анні норм процесуального пра ва (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністра тивного судочинства України ).

Обґрунтованим є рішення, ух валене судом на підставі пов но і всебічно з' ясованих об ставин в адміністративній сп раві, підтверджених тими док азами, які були досліджені в с удовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Код ексу адміністративного судо чинства України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Коде ксу адміністративного судоч инства України підставами дл я скасування постанови суду першої інстанції та ухваленн я нового рішення є порушення норм матеріального і процес уального права, що призвело д о неправильного вирішення сп рави або питання.

З урахуванням наведеного, к олегія суддів дійшла висновк у про те, що судом першої інста нції при ухваленні рішення б ули допущені порушення норм матеріального та процесуаль ного права, а тому дана постан ова підлягає скасуванню з ух валенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ч.1 с т. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністрат ивного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Тов ариства з обмеженою відповід альністю "Яс-Полтава" задовол ьнити.

Постанову Полтавського ок ружного адміністративного с уду від 26.10.2011 року по справі № 1670/75 10/11 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення п озову.

Визнати протиправними та с касувати податкові повідомл ення-рішення Державної подат кової інспекції у м. Полтаві в ід 13.05.2011 року № 0004291502 та від 13.05.2011 року № 0004301502.

Постанова набирає законно ї сили з моменту її проголоше ння та може бути оскаржена у к асаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складанн я постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної ск арги безпосередньо до Вищого адміністративного суду Укра їни.

Головуючий суддя (підпис) Гуцал М.І.

Судді (підпис)

(підпис) Зеленський В.В.

П' ян ова Я.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П' янова Я.В.

Повний текст постанови виг отовлений 21.02.2012 р.