Ухвала

від 28.05.2014 по справі 2а-1670/7510/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2014 р. м. Київ К/9991/21836/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012

у справі № 2а-1670/7510/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Яс-Полтава» (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року Товариство звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 13.05.2011 №0004291502 та №0004301502.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 в позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з фіктивного характеру спірних господарських операцій, що виключає правомірність формування даних податкового обліку на підставі формально складених первинних документів.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено виходячи з того, що Товариством дотримано законодавчо встановлені умови формування податкового кредиту, тоді як податковою інспекцією не доведено факту існування обставин, з яким чинне законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду як скасовану помилково.

Товариством у відповідності зі статтею 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення, в якому заявник зазначає про правильність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та просить залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та поданих Товариством заперечень, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з питань правильності визначення, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з приватним підприємством «Нафта-Капітал» (далі - ПП «Нафта-Капітал») за період з 01.12.2010 по 31.12.2010.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 22.04.2011 № 3606/15-2/24563541 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011 №0004301502, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7925 грн. (у тому числі 7924 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями) та податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011 №0004991502, згідно з яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 16500 грн. (у тому числі 13200 грн. за основним платежем та 3300 грн. за штрафними санкціями).

За резульататми оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку суму нарахованих Товариству податкових зобов'язань залишено без змін.

Підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії стало невизнання податковим органом права позивача на формування податкового кредиту за операціями з придбання товару (взуття) в рамках господарських відносин з названим контрагентом у зв'язку з фіктивністю цих операцій.

На обґрунтування своєї правової позиції ДПІ посилається на те, що:

- ПП «Нафта-Капітал» має ознаки анонімної структури (відсутнє за місцезнаходженням, зареєстроване на особу, яка заперечує причетність до діяльності цього підприємства);

- у названого контрагента відсутня матеріально-технічна база (виробничі та складські приміщення, транспортні засоби тощо) та трудові ресурси, необхідні для вчинення дій, що становлять зміст спірних операцій з поставки;

- позивачем не подано документів на підтвердження факту транспортування товару у процесі виконання його поставок;

- вказане підприємство проводить транзитні фінансові потоки спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання на підставі фіктивно створеного документообігу.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції на обґрунтування висновку про фіктивність господарських операцій зазначив про те, що за умови безпосередньої наявності у позивача господарських зв'язків з виробником взуття (що виступало предметом поставки за розглядуваними операціями) залучення ПП «Нафта-Капітал» як посередника до ланцюгу постачання не відповідає критерію ділової мети.

При цьому суд встановив, що 01.10.2009 Товариством та товариством з обмеженою відповідальністю «Террі-Па» (Республіка Молдова) було укладено договір № 01102009-1, на підставі якого у грудні 2010 року позивачем було імпортовано на територію України взуття з оформленням вантажної митної декларації.

У висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 25.12.2009 № 05.03.02-03/84605 (який було подано позивачем на підтвердження відповідності поставленої ПП «Нафта-Капітал» продукції установленим стандартам якості) виробником товару зазначено товариство з обмеженою відповідальністю «Террі-Па», замовником експертизи - позивача, а контрактом, на підставі якого постачався об'єкт експертизи - договір від 01.10.2009 № 01102009-1.

Наведені обставини у сукупності з установленими ДПІ фактами щодо відсутності у ПП «Нафта-Капітал» об'єктивних умов для виконання розглядуваних поставок було цілком об'єктивно розцінено судом як доказ складення платником (позивачем у справі) пакету документів для отримання необґрунтованої податкової вигоди, позаяк застосований позивачем механізм господарсько-правових правовідносин з ПП «Нафта капітал» створює лише видимість товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану у процесі здійснення фактичної господарської діяльності.

У той же час апеляційний суд наведені обставини належним чином не спростував, а як на мотив для прийняття рішення про задоволення цього позову послався на наявність у позивача належним чином оформлених документів, якими опосередковувалися виконання поставок взуття ПП «Нафта-Капітал» в адресу Товариства (як-от договору від 29.11.2010 № 291110, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, виписок з банківського рахунку тощо).

Оцінюючи ж питання доцільності придбання позивачем взуття через названого посередника, апеляційний суд послався на поданий Товариством розрахунок, за яким придбання товару у ПП «Нафта-Капітал» здійснювалося за нижчою ціною, ніж у виробника.

Однак при цьому апеляційний суд не надав правової оцінки тій обставині, що операції з придбання взуття у ПП «Нафта-Капітал» оформлювалися у той самий період, коли позивач імпортував взуття безпосередньо у виробника цього товару; також апеляційний суд не надав належної правової оцінки й іншим обставинам, які слугували підставою для оспорюваних донарахувань.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом формування податкового кредиту).

Власне ж наявність формально створених первинних документів та сплата грошових коштів не може підтверджувати право платника на податковий кредит за відсутності факту придбання товарів.

За таких обставин у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування правильної та вмотивованої постанови суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 у справі № 2а-1670/7510/11 скасувати.

3. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 у справі № 2а-1670/7510/11 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько