Постанова

від 17.10.2008 по справі 2/108-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/108-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2008 р.                                                           Справа № 2/108-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Байбак О.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

1-го відповідача -  Варуха Ю.В.

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 2069С/3-7 на рішення      господарського суду Сумської області від 23.06.08 по справі № 2/108-08

за позовом ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе", м. Суми

до  1.   Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Суми

       2.  Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомодель", м. Київ

про визнання угоди недійсною

встановила:

У березні 2008 р. позивач –ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій, крім іншого, просив суд визнати недійсною угоду у формі акту прийому-передачі векселів від 25.09.02 р. № 09/02-О-Гм-1, укладену між 1-м відповідачем –Дочірнім підприємством „Сумський облавтодор” відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” та 2-м відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Геомодель” про передачу векселя № 783378031456 емітованого позивачем, визнати недійсним індосамент вчинений 1-м відповідачем на користь 2-го відповідача на простому векселі № 783378031456 емітованому 18.04.01 р. позивачем, посилаючись на те, що вказані угода та індосамент вчинені відповідачами з порушенням вимог чинного законодавства України, та порушують права позивача.

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.06.08 р. (суддя Соп'яненко О.Ю.) по справі № 2/108-08 в задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на їх безпідставність та необґрунтованість.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що суд першої інстанції в прийнятому по справі рішенні, вказуючи про те що акт прийму передачі векселів не є самостійною угодою (правочином) тим самим порушив та неправильно застосував положення ст. 41 ЦК УРСР (1963 р.); що 1-й відповідач не мав жодних правових підстав для передачі спірного векселя 2-му відповідачу, в зв'язку з чим, останній є незаконним векселедержателем вказаного векселя та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу 1-й відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що спірний акт прийому-передачі векселів від 25.09.02 року не може вважатися самостійною угодою (правочином) ні в розумінні статті 41 ЦК УРСР, ні в розумінні статті 202 ЦК України; що індосамент на векселі був вчинений для засвідчення факту передачі права від однієї особи до іншої та фактично засвідчив заміну кредитора в зобов'язанні, яке посвідчено цінним папером; що кредиторська заборгованість ДП „Сумський облавтодор” перед ТОВ „Геомодель” була погашена простим векселем правомірно та ін.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, надав до суду клопотання з проханням розглянути апеляційну скаргу без участі його представника.

2-й відповідач в судове засідання свого представника також не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, відзиву чи пояснення по скарзі не надав, та подав до суду клопотання з проханням розглядати апеляційну скаргу без участі його представника.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 18.04.2001 р. позивач емітував простий вексель № 783378031456, який свідчить про те, що позивач взяв на себе безумовне зобов'язання сплатити 80605,55 грн. в строк до 18.04.2004 року ТОВ „Інтер Віст” чи за його наказом іншій особі.

Відповідно до індосаментів, вчинених на зворотному боці простого векселя, крім ТОВ „Інтер Віст” векселедержателями були Сумське об'єднання дорожніх підприємств, Адміністрація автомобільних доріг у Сумській області та ДП „Сумський облавтодор” ВАТ ДАК „Автомобільні дороги України”.

25.09.2002 р. між відповідачами укладено, як вважає позивач, угоду у формі акту прийому-передачі про передачу 1-м відповідачем 2-му відповідачу простого векселя № 783378031456 на суму 80605,55 грн. в рахунок оплати за щебень отриманий за накладною № Щеб 9/2000-Гм/0-1 від 01.09.2000 р. і часткової оплати за гранвідсів отриманий за накладною № Щеб - 6/2000-Гм/0-2 від 27.06.2000 р. в рамках договору 1/2000-Гм/СО від 04.05.2000 р.

Позивач при зверненні до суду з відповідною вимогою вказував на те, що згадана угода та вчинений на її підставі індосамент на векселі підлягають визнанню недійсними на підставі вимог ст. ст. 48, 49 Цивільного кодексу України 1963 р.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що індосамент не вчинюється на виконання акту прийому-передачі, а акт прийому-передачі векселів не може вважатися самостійною угодою, на виконання якої, як стверджує позивач, вчинялися індосаменти, а свідчить лише про оформлення ним фізичного переміщення вексельних бланків від індосанта до індосата з вчиненими на вексельних бланках індосатом індосаментами та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про цінні папери та фондову біржу” вексель є цінним папером, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання Векселедавця сплатити суму грошей власнику векселя.

Відповідно до п. 2 ст. 198 ЦК України Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Господарський суд при винесенні рішення правомірно дійшов висновку про те, що акт прийому передачі векселів від 25.09.02 р. не є самостійною угодою (правочином) ні в розумінні статті 41 ЦК УРСР, ні в розумінні статті 202 ЦК України. Згідно з ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією від 07.06.1930 р., до простих векселів застосовується також положення, що стосуються переказних векселів, зокрема, положення щодо індосаменту (статті 11-20 Уніфікованого закону). Передача векселів здійснюється шляхом індосаменту - особливого передавального напису. Індосамент виконує три основні функції: передавальну, гарантійну і легітимаційну. Передавальна функція полягає у тому, що шляхом індосаменту усі права, що випливають із векселя, переносяться на нового кредитора. Саме індосамент переносить права векселедержателя від однієї особи (індосанта) до іншої (індосата), яким означене підтверджується та гарантуються ці права (ч. 1 ст. 14 Уніфікованого закону). Права за векселем у векселедержателя існують ще до написання ним індосаменту на користь іншої особи. У особи, яка бажає отримати його від векселедержателя, такі права виникають лише після вчинення векселедержателем індосаменту на вексельному бланку.

Таким чином, для здійснення передачі векселя від однієї особи до іншої сторони повинні мати попередню домовленість між собою. Саме така домовленість, а не акт прийому-передачі і є дією, що спрямована на набуття прав, що випливають з векселя та є підставою для вчинення індосаменту, який свідчить перенесення всіх прав, що випливають з векселя , до індосата.

Враховуючи викладене, вважається, що індосамент не вчиняється на виконання акту прийому-передачі, який може засвідчувати додатково лише фізичне переміщення вексельних бланків, тому, що вчинення індосаменту передує складенню та підписанню акту прийому-передачі векселів від індосанта до індосата. Відповідно, в даному разі акт прийому-передачі векселів від 25.09.02 р. не може вважатися угодою, на виконання якої, як стверджує позивач, вчинялися індосаменти. Зміст згаданого акту прийому-передачі векселів від 25.09.02 р. свідчить лише про додаткове оформлення ним фізичного  переміщення   вексельних  бланків  від   індосанта  до  індосата  з вчиненими на вексельних бланках індосатом індосаментами, оскільки після передачі  вексельних бланків (векселів)  індосату  індосант вже не міг би вчинити індосамент.

З огляду на викладене, всі права, що випливають з векселів переходять до індосата за індосаментом, а не за актом приймання - передачі вексельних бланків (векселів), тобто, в даному разі за своєю правовою природою спірний акт прийому-передачі векселів від 25.09.02 року не може вважатися самостійною угодою (правочином) ні в розумінні статті 41 ЦК УРСР, ні в розумінні статті 202 ЦК України.

Разом з тим безпідставними є посилання позивача на те, що акт прийому передачі векселів є самостійною угодою, оскільки дії сторін по укладанню вказаного акту прийому-передачі не направлені на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, жодних зобов'язань вказаний акт для сторін не породжує. При цьому, цей документ укладається ними на виконання іншого основного зобов'язання чи правочину і, як вже зазначалося вище, засвідчує фізичне переміщення векселя від однієї особи до іншої. Тобто акт прийому-передачі можна визначити як документ, який супроводжує виконання вже існуючого зобов'язання.

Оскільки друга позовна вимога щодо визнання недійсним індосаменту на вищезгаданому векселі, переданому за оспорюваним актом прийому-передачі, ґрунтується саме на тому, що вони вчинені на виконання недійсної угоди у формі акту-прийому передачі векселів від 25.09.02 року, господарський суд також правомірно відмовив в задоволенні в цій частині позовних вимог.

Крім того, індосамент на простому векселі свідчить про передачу від однієї особи до іншої права на сам вексель, як на цінний папір, та про передачу прав за векселем (права вимоги) (ч. 5 ст. 197 ЦК України). Тобто, індосамент на векселі вчиняється для засвідчення факту передачі (пероеходу) права від однієї особи до іншої та фактично засвідчує заміну кредитора в зобов'язанні, що посвідчено цінним папером. Тобто посилання позивача на те, що індосамент вчинявся сторонами на виконання акту прийому-передачі векселів є безпідставними.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідно до наказу № 93 від 05.03.2002 р. Державної служби автомобільних доріг Сумське державне підприємство виробничо-технологічної комплектації („Сумський Доркомплект”) було реорганізовано шляхом їх злиття в Дочірнє підприємство „Сумський облавтодор” (створеного 20.05.2002р.), яке відповідно до наказу № 156 від 09.04.2002 р. визначене правонаступником зобов'язань та договорів реорганізованих дорожніх підприємств. Таким чином кредиторська заборгованість ДП „Сумський облавтодор” перед ТОВ „Геомодель” була погашена простим векселем правомірно.

Таким чином висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються, не можуть бути підставою для його скасування.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст.. 105 ГПК України, судова колегія –

постановила:

Рішення  господарського  суду  Сумської  області від 23.06.08 р. по справі № 2/108-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.