Постанова

від 20.11.2008 по справі 2/108-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/108-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "20" листопада 2008 р.                                                           Справа № 2/108-08

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Полутіна О.М. - представника за довіреністю №73 від 03.05.2008р.,

від відповідача: не з'явився,  

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Богатир", с.Котюжани Мур-Куриловецького р-ну Вінницької області

на рішення господарського суду Вінницької області

від "06" серпня 2008 р. у справі № 2/108-08 (суддя Мельник П.А.)

за позовом Приватного підприємства "Дар Він", м.Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богатир", с.Котюжани Мур-Куриловецького р-ну Вінницької області

про зобов'язання до вчинення дій  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 06.08.2008р. у справі №2/108-08 задоволено позов Приватного підприємства "Дар Він", м.Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богатир", с.Котюжани Мур-Куриловецького р-ну Вінницької області про зобов'язання до вчинення дій.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Богатир" поставити в адресу Приватного підприємства "Дар Він" (2-й провулок Хмельницького шосе, 21) 82,839 тон ріпаку продовольчого за фіксованою ціною 1500,00 грн./тн на суму 124258,50 грн.

Стягнуто з ТОВ "Богатир" на користь ПП "Дар Він" 1242,59 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначений судовий акт скасувати та припинити провадження по справі (а.с.33-35).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- рішення суду першої інстанції винесене передчасно, без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права;

- судом першої інстанції, при прийнятті оскарженого рішення, порушено норми процесуального права, оскільки суд не міг повно, всебічно та об'єктивно вивчити матеріали справи не заслухавши відповідача, а останній не був повідомлений про слухання справи;

- позивачем було здійснено авансовий платіж у розмірі 54000 грн., а відповідачем, згідно накладних, передано останньому ріпак на загальну суму 55741,50 грн., тобто сума поставки перевищувала суму авансового платежу на 1741,50 грн. Отже, поставка товару (ріпаку)  була здійснена понад суму авансового платежу та в термін передбачений договором;

- згідно умов розділу 4 договору купівлі-продажу №8 від 23.06.2007р., покупець повинен розрахуватися з продавцем на наступний день після переоформлення товару, однак, позивач, отримавши 14 та 19 липня 2007 року ріпак (згідно накладних), не розрахувався за отриманий понад авансовий платіж ріпак на суму 1741,50 грн.;

- відповідач не міг повністю виконати умови договору купівлі-продажу №8 від 23.06.2007р. з причини загибелі сільськогосподарських культур, що підтверджується висновком про форс-мажорні обставини №4712/0504 від 14.12.2007р.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Апеляційний перегляд справи здійснювався за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №156502 (а.с.43).

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, повноту з'ясування та  доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

23 червня  2007 року між Приватним підприємством "ДарВін" (Покупець) та  Товариством з обмеженою відповідальністю "Богатир" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №8  (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує  ріпак продовольчий в кількості 120 тон по ціні 1500 грн. за 1 тону на  загальну суму 180000 грн. (а.с.5).

Згідно п.3.1 договору, поставка зерна має бути здійснена не пізніше, ніж до 01.08.2007р.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що Покупець сплачує на рахунок Продавця аванс в сумі 54000 грн. протягом 3-х банківських днів після 23.06.2007р. Остаточні розрахунки будуть проведені на слідуючий день після переоформлення зерна ріпаку продовольчого на Покупця Продавцем зерна.

Позивач, на виконання п. 4.1 договору,  перерахував  на рахунок відповідача авансовий платіж за ріпак у розмір 54000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №242 від 25.06.2007р. (а.с.6).

Відповідач свої зобов'язання, передбачені договором, виконав частково, поставивши позивачу лише 37,161 тон ріпаку продовольчого на загальну суму 55741,50грн., про що свідчать накладна  від 14.07.2007р., за якою поставлено 33,633 тон ріпаку на суму 50449,50 грн., та накладна від 19.07.2007 р., за якою поставлено 3,528 тон ріпаку на суму 5292 грн. (а.с.7).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в 2007 році ПП "Дар Він" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з ТОВ "Богатир" 3530,30грн. пені, 10684,35 грн. недоотриманого прибутку та 41419,50 грн. збитків, які виникли в результаті невиконання останнім зобов'язань, передбачених договором №8 від 23.06.2007 року.

За результатами розгляду справи №12/334-07 за позовом ПП "Дар Він" до ТОВ "Богатир" про стягнення 55634,15грн. (з яких 3530,30грн. пені, 10684,35 грн. недоотриманого прибутку та 41419,50 грн. збитків) господарським судом Вінницької області 18.12.2007р. винесено ухвалу, якою затверджено мирову угоду між ПП "Дар Він" та ТОВ "Богатир", згідно умов якої ТОВ "Богатир" погодилося відшкодувати ПП "Дар Він" пеню у розмірі 3530,30 грн. та 10683,35 грн. недоотриманого прибутку  в термін до 01.09.2008р. у спосіб, визначений сторонами. У свою чергу, ПП "Дар Він" відмовилося від стягнення суми  понесених збитків у розмірі 41419,50 грн. (а.с.8).

11.06.2008р. ПП "ДарВін" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою №109 від 05.06.2008р. про зобов'язання  ТОВ "Богатир" поставити ПП "ДарВін" 82,839 тон ріпаку продовольчого за фіксованою ціною 1500 грн. за 1 тону, на суму 124258,50 грн. (а.с.4).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов'язання, передбачені п.1.1 договору купівлі-продажу №8 від 23.06.2007 року, та недопоставив ПП "ДарВін" 82,839 тон ріпаку продовольчого. А тому, посилаючись на ст.ст.509, 526, 527, 622 ЦК України та ст.234 ГК України, позивач просить суд зобов'язати    ТОВ "Богатир" поставити ПП "ДарВін" 82,839 тон ріпаку продовольчого за фіксованою ціною 1500 грн. за 1 тону, на суму 124258,50 грн.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До  виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 662 ЦК України встановлює, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Кількість товару, що продається встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні (ч.1 ст.669 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Докази на підтвердження  поставки відповідачем позивачу, згідно договору, 82,839 тон ріпаку продовольчого на суму 124258,50 грн. в матеріалах справи відсутні.

Як було зазначено вище, ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.12.2007р. у справі №12/334-07 за позовом ПП "Дар Він" до ТОВ "Богатир" про стягнення 55634,15грн. затверджено мирову угоду між ПП "Дар Він" та ТОВ "Богатир", згідно умов якої ТОВ "Богатир" погодилося відшкодувати ПП "Дар Він" пеню у розмірі 3530,30 грн. та 10683,35 грн. недоотриманого прибутку  в термін до 01.09.2008р. (а.с. 8)

Норми статті 234 ГК України встановлюють, що сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених у частині третій статті 193 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.193 ГУ Країни передбачено, що застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта  від обов'язку виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управлена сторона  відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що договір діє до повного виконання.

Системний аналіз обставин справи та норм чинного законодавства свідчить про обгрунтованість та законність вимог позивача про зобов'язання відповідача поставити останньому 82,839 тон ріпаку продовольчого за фіксованою ціною 1500 грн. за 1 тону, на суму 124258,50 грн.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на загибель сільськогосподарських  культур, що унеможливило виконати договір у повному обсязі, та, відповідно, надання останнім апеляційному господарському суду копії висновку торгово-промислової палати №4712/05-04 від 14.12.2007р. про форс-мажорні обставини, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки:

У відповідності до ч.1 ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд  за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідач, надавши суду апеляційної інстанції додаткові докази (висновок торгово-промислової палати №4712/05-04 від 14.12.2007р. про форс-мажорні обставини) не обгрунтував  неможливість їх подання суду першої інстанції (а.с. 38).

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо зобов'язання ТОВ "Богатир" поставити ПП "ДарВін" 82,839 тони ріпаку продовольчого за фіксованою ціною 1500 грн. за 1 тону на суму 124258,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.  

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 06 серпня 2008 року у справі № 2/108-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю "Богатир", с.Котюжани Мур-Куриловецького р-ну Вінницької обл. - без задоволення.

2. Справу № 2/108-08 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 4 прим.:

1 – до справи,

2,3 – сторонам,

4 – в наряд.