Постанова

від 14.10.2008 по справі 4-5/139-06-3332

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4-5/139-06-3332

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"14" жовтня 2008 р. Справа № 4-5/139-06-3332

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

(склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду №114 від 08.09.2008 р.),

при секретарі   -   Волощук О. О.,

за участю представників:

позивача –Слівка К. Є. та Федчевська Н. Б.,                                                                                   

відповідача –не з'явився,

3-ї особи -  не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу КП „ДЄЗ „Арнаутське”, м. Одеса,

на рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2008 р.

по справі №4-5/139-06-3332

за позовом ТОВ „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал”, м. Одеса,

до КП „ДЄЗ „Арнаутське”, м. Одеса,

за участю третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ „Герц”, м. Одеса

про стягнення 572 355,42 грн.,  

    ВСТАНОВИЛА:

          06.04.2006 р. (вх. №4196) у господарському суді Одеської області ТОВ „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” (далі –позивач) пред'явлено позов до КП „ДЄЗ „Арнаутське” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача боргу за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 572355,42 грн. за період з 01.07.2005 р. по 01.01.2006 р., а також віднесення на його рахунок судових витрат та витрат по сплаті послуг ІТЗ судового процесу (а.с. 2-3, т.1).  

           Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.04.2006 р. (а.с. 1, т.1) у справі №5/139-06-3332 порушено провадження та прийнято вищезазначений позов до розгляду.

Надалі позивач неодноразово надавав  уточнення позовних вимог (а.с.5, а.с.50-51, т.2, а.с.19, т.3), доповнення до позову (а.с.102-103, т.3), заперечення на заперечення на уточнений позов (а.с.2-3, т.4), доповнення до уточнення позовних вимог (а.с.22-23, т.4), а відповідач –заперечення на позов (а.с.18-21, т.2), заперечення на уточнений позов (а.с.11-12, т.3, а.с.114-118, т.3), доповнення до заперечень на уточнений позов (а.с.10-14, т.4,а.с.24-29, т.5).

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2007 р. (а.с.128, т.4) залучено до участі до справи ТОВ „Герц”, в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  на стороні відповідача.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 06.06.2007 р. (підписаним суддею Могил С. К. 15.06.2007 р.) визнано недійсним пункт 3.4 договору про надання послуг по водопостачанню та водовідведенню від 15.01.2003 р. №4346/1, укладеного між КП „Одесводоканал” та КП „ДЄЗ „Арнаутське”; позов задоволено, а саме стягнено з відповідача на користь позивача 1 352 948,80 грн. заборгованості за водопостачання та водовідведення за договором від 15.01.2003 р. №4346/1 станом на 01.01.2007 р., 13 529,48 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу (а.с. 55-58, т.5).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 р. (а.с. 89-95, т.6) рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2007 р. по справі №5/139-06-3332 залишено без змін, апеляційна скарга КП „ДЄЗ „Арнаутське” - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2008 р. (а.с. 166-169, т.6) касаційну скаргу КП „ДЄЗ „Арнаутське” задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2007 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 р. скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

       Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.02.2008 р. (а.с. 170, т.6) цю справу суддею Літвіновим С. В. прийнято до свого провадження та їй присвоєний №4-5/139-06-3332.

         14.03.2008 р. (вх. №5224) позивач надав суду письмові пояснення (а.с. 4-5, т.7), в яких просив стягнути з відповідача борг за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 1 352 948,80 грн., який склався станом на 01.01.2007 р., а також віднести на його рахунок судові витрати та витрати по сплаті послуг ІТЗ судового процесу, оскільки відповідач в порушення умов договору від 15.01.2003 р. №4346/1 не сплачував в повному обсязі за надані позивачем послуги, що підтверджується: розрахунком суми боргу, розрахунком об'ємів водокористування, довідкою про розрахунки з абонентом, 3-ох сторонніми актами, складеними між ТОВ „Герц”, позивачем та відповідачем, про розмір отриманих позивачем щомісячно коштів за надані послуги, актами звірок від 06.06.2005 р. №157, від 20.07.2005 р. №291, від 16.01.2006 р. №7656, які були складені та підписані з обох сторін, як позивачем, так і відповідачем, звітами про водокористування, розрахунками вартості послуг водокористування по житловим будинкам відповідача, які обладнані та не обладнані будинковими водолічильниками, актами контрольних зйомок. Всі вказані документи знаходяться в матеріалах справи. Розрахунок заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення здійснювався позивачем згідно з даними засобів обліку, нормами водопостачання та діючими тарифами, затвердженими рішенням Одеської міської ради №531 від 16.10.2003 р. та №99 від 19.05.2006 р. Правомірність дій позивача здійснювати зарахування платежів за окремі періоди у рахунок погашення заборгованості минулих періодів підтверджується наступним. Договір від 15.01.2003 р. №4346/1 на послуги водопостачання та водовідведення, укладений між сторонами, не передбачає черговість погашення вимог позивача у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання відповідачем. А відповідач весь час отримання послуг водокористування здійснював їх оплату не в повному обсязі. Грошові кошти від імені відповідача ТОВ „Герц” перераховує без призначення платежу. Пункт 3.2. договору від 15.01.2003 р. №4346/1 передбачає, що оплата послуг водокористування та водовідведення здійснюється щомісяця до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Таким чином, сума основного боргу включає в себе лише борги минулих періодів оскільки сума, нарахована за розрахунковий місяць, ще не є боргом (до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим), а є поточним платежем. Згідно до ст. 534 ЦК України, у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. Таким чином, позивач правомірно здійснював зарахування платежів за окремі періоди у рахунок погашення заборгованості минулих періодів, а саме основної суми боргу. Крім того, в якому б порядку не були зараховані платежі, несвоєчасна та не в повному обсязі оплата відповідача призвела до виникнення його заборгованості станом на 01.01.2007 р. в сумі 1 352 948,80 грн. Застосування позовної давності до заборгованості відповідача не має правових підстав. Згідно п.1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. На протязі всього періоду отримання послуг з водокористування та накопичення заборгованості, відповідач здійснював часткову сплату наданих послуг та ніколи не заперечував проти своєї заборгованості, що є вчиненням дії, що свідчить про визнання ним свого боргу. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.3 ст. 264 ЦК України). Згідно рішення Одеської міської ради від 05.04.2007 р. №1165-У, КП „ДЄЗ „Арнаутське” реорганізоване шляхом злиття з КП „ДЄЗ „Фонтанський”. Реорганізованим КП присвоєно назву КП „ЖКС „Фонтанський”, яке є правонаступником реорганізованих підприємств. В обґрунтування свого пояснення позивач також послався на ст.ст. 11,525,526,629,901,903 ЦК України.

Надалі судом до справи було залучено уточнення позовних вимог позивача від 03.04.2008 р. (а.с. 17, т.7), в яких він просив стягнути з відповідача борг за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 1 352 948,80 грн., який склався за період з 01.07.2005 р. по 01.01.2007 р., а також віднести на його рахунок судові витрати та витрати по сплаті послуг ІТЗ судового процесу, оскільки, згідно рішення Одеської міської ради від 05.04.2007 р. №1165-У, КП „ДЄЗ „Арнаутське” реорганізоване шляхом злиття з КП „ДЄЗ „Фонтанський”. Реорганізованим КП присвоєно назву КП „ЖКС „Фонтанський”, яке є правонаступником реорганізованих підприємств. Але, так як КП „ДЄЗ „Арнаутське” не виключене з ЄДРПОУ, з урахуванням обґрунтувань позовних вимог, наведених в письмовому поясненні, та враховуючи ст.ст. 11,525,526,629,901,903 ЦК України, позивач просив про стягнення з КП „ЖКС „Арнаутське”.

Також судом до справи було залучено відзив відповідача від 04.04.2008 р. (а.с. 22-34, т.7), в якому він просив відмовити у задоволенні позову, оскільки КП „ДЄЗ „Фонтанський” створено на базі комунальної власності територіальної громади м. Одеси відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”. Засновником є Одеська міська рада. Організаційно - правова форма - комунальне підприємство. Фінансування оплати за теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання житлових будинків здійснюється виключено за рахунок добросовісних жителів міста та з міського бюджету. КП „ДЄЗ „Фонтанський” є не прибутковою організацією. Діючим договором №4346/1 від 15.01.2003 р. між підприємствами, не передбачено кошти по сплаті виставлених рахунків зараховувати в рахунок погашення попередніх періодів заборгованості. Пункти 1.2., 3.2 договору №4346/1 не надають права позивачу проводити зарахування в рахунок попередніх періодів. КП „ДЄЗ „Арнаутський” рішенням №3376-1У від 16.11.04р. було ліквідовано. Договірних стосунків між сторонами з 16.11.04р. не було і тільки рішенням №3796-1У Одеська міська рада 21.02.2005 р. скасувала рішення №3376-1У та зобов'язала ДЄЗ продовжити господарську діяльність відповідно до статутів, а виконавчий комітет Одеської міської ради був зобов'язаний відмінити заходи щодо ліквідації комунальних підприємств. Ніяких додаткових рішень про обов'язок взяти на себе виплату заборгованості з моменту ліквідації Одеською міською радою не надавалось. Утримання житлових будинків та прибудови територій Приморського району розпорядженням Приморської районної адміністрації №1177 від 28.04.2004 р. „Про затвердження результатів конкурсного відбору підприємств, яким передаються в обслуговування житлові будинки та прибудинкова територія Приморського району” було передано приватним підприємствам. Однак позивач невмотивовано виставив борг у сумі 287 011,34 грн. за приватні підприємства (січень - березень 2005 року). Якщо брати розрахунки тільки по даним позивача й віднімати надходження коштів, згідно актів Герц і пільговиків, заборгованість складе 96456,53 грн. Однак сторони підписали сальдо на 01.01.2004 р. у сумі 381 974,58 грн. Якщо брати надходження грошових коштів в 2004 році, згідно тільки даних Герц (без урахування усіх пільг, субсидій, зменшення за рахунок Постанови КМУ по книжкам населення), і віднімати споживання, що виставляється по рахункам позивача, населення провело сплату більшу, ніж виставлялися рахунки. Рішенням №1165-У від 05.04.2007 р. ДЄЗ „Арнаутьске” реорганізована шляхом злиття з КП „ДЄЗ „Фонтанське”. Реорганізоване підприємство має назву КП „ЖКС „Фонтанський”. Державна реєстрація підприємства проведена 27 липня 2007 року. З позивачем договір не переукладався, у зв'язку з тим, що рішенням Одеської міської ради №1173-У від 05.04.2007 р. визначений виконавець житлово-комунальних послуг. Усі грошові находження від населення отримує позивач. Також у 2007 році (з січня по серпень) надійшло 1466282,02 грн. Також у період з 27.07.07р. по 31.12.07р. від населення надійшло на рахунок позивача 1050144,29 грн. У період з 01.01.08р. по 31.03.08р. від населення надійшло на рахунок позивача 399772,79 грн. Позивач до суду не представив розрахунки по бюджетним коштам, субсидіям. У зв'язку з реорганізацією КП „ДЄЗ „Арнаутьське” не має усіх цих документів. Неодноразово при слуханні справи заявлялись клопотання про зобов'язання позивача надати суду використання води підприємствами, організаціями, які знаходяться у житлових будинках та розраховуються за одними водолічильниками, так як    тільки у позивача є всі договори з підприємствами і він має змогу встановити фактичне споживання води юридичними особами.

17.04.2008 р. (вх. №8010) позивач надав суду заперечення на відзив відповідача та додаткові пояснення (а.с. 66-68, т.7), в яких він зазначив теж саме, що й у попередніх поясненнях, а також, що з січня по березень 2005 р. включно, поки відповідач планував ліквідуватися, позивач здійснював нарахування за надані послуги водоспоживання наступним: ТОВ „Комунбуд” - у відношенні: дільниці №1 відповідача (вул. М. Арнаутська,5/7), дільниці №2 відповідача (вул. М. Арнаутська,46А), дільниці №5 відповідача (вул. Тираспольська,13) та дільниці №6 відповідача (вул. Асташкіна,1); ПП „Арнаутський” - у відношенні дільниці №3 відповідача (вул. В. Арнаутська,83); ПП „Сахалін” - у відношенні дільниці №4 відповідача (пер. Воложский,22). Після скасування рішення про ліквідацію КП ДЄЗов №3376-ІУ з квітня 2005 р. позивач продовжив виставляти рахунки за надані послуги відповідачу. У березні 2006 р., на підставі вимоги Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20.02.2006 р. №01-07/469, позивач здійснив зарахування відповідачу залишок заборгованості, яка створилася за період вище вказаних підприємств, а саме 287011,34 грн., що підтверджують довідки про розрахунки з ТОВ „Комунбуд”, ПП „Арнаутський”, ПП „Сахалін”. З моменту укладення договору від 15.01.2003 р. №4346/1 відповідачу були відкрити три особових рахунка №№: 36066, 36065 и 124150. Розрахунки проводились по всім 3 рахункам. В березні 2005 р., в зв'язку з переходом позивача на нову програму, яка містить всі дані про абонентів та за допомогою якої проводяться всі нарахування позивачем, особові рахунки №№ 36066, 36065 були об'єднані на одному особовому рахунку відповідача № 124150. Тому у березні 2005 р. сума заборгованості відповідача по особовому рахунку № 124150 збільшилась на 476513,42 грн., а по особовим рахункам №№ 36066, 36065 зменшилась на 30784,12 грн. та 445729,30 грн. відповідно, що підтверджується довідками про розрахунки по вказаним особовим рахункам. Крім того, позивач надав відомості про кількість отриманих на поточний рахунок позивача в рахунок оплат відповідача бюджетних коштів (субсидій, пільг, дотацій, коштів, які надійшли, згідно постанови КМ України від 29.07.2005 р. №664 (погашення зобов'язань

держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадбанку колишнього СРСР). Також надав суми пільг, які були враховані в нарахуваннях позивача відповідачу та перелік субабонентів (підприємств, організацій, фірм, офісів та ін.), які  розташовані в багатоквартирних будинках КП „ДЄЗ „Арнаутське”, об'єми водоспоживання яких враховуються позивачем в розрахунках з відповідачем.

16.05.2008 р. (вх. №9833) відповідач надав суду додатковий відзив (а.с. 108-109, т.7), в якому він просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що, на підставі проведеної звірки між сторонами по справі встановлено, що відповідач не має боргів перед позивачем. Відповідач у періоді водовідведення з 16.01.2003 р. по 12.06р. провів сплату водопостачання та водовідведення позивачу не тільки в повному обсязі, а й більше на 92212,86 грн.

28.05.2008 р. (вх. №10854) позивач надав суду письмові пояснення (а.с. 121-123, т.7), в яких він зазначив теж саме, що й у попередніх поясненнях, а також, що у квітні 2008 р. сторонами була проведена звірка по оплатам, отриманим на всі особові рахунки відповідача, а звірка по обсягам водоспоживання по всім особовим рахункам відповідача не проводилась. За результатом звірки оплат правонаступником відповідача - КП „ЖКС „Фонтанський” до позивача була направлена довідка по оплаті з супровідним листом від 25.04.2008 р. №935. Вказана довідка відповідача містить помилкові обсяги водоспоживання, тільки ті, що були враховані по особовому рахунку відповідача №124150. Це пояснюється тим, що при об'єднанні особових рахунків абонентів, на особових рахунках враховуються тільки нарахування, а обсяги водоспоживання на нові рахунки не переносяться та залишаються на тих рахунках, по яким вони були нараховані, що підтверджується обґрунтованим розрахунком обсягів водоспоживання відповідача по всім особовим рахункам, які були враховані у розрахунку суми боргу відповідача.

28.05.2008 р. (вх. №10855) відповідач знов надав суду додатковий відзив (а.с. 35-37, т.8), в якому він просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що не враховані були отримані кошти з бюджету (пільги, субсидії, дотації, вклади) на загальну суму 703599,72 грн. Рахунки позивач відкрив для внутрішнього користування.  

18.06.2008 р. (вх. №12485) позивач надав суду заперечення на додатковий відзив (а.с. 53-54, т.8), в якому зазначив теж саме, що й у попередніх поясненнях, а також, що на виконання ухвал суду від 16.05.2008 р. та від 28.05.2008 р. позивач двічі телефонограмами від 22.05.2008 р. та 03.06.2008 р. пропонував відповідачу провести звірки взаємних розрахунків, але відповідач не з'явився.

18.06.2008 р. (вх. №12486) відповідач надав суду додатковий відзив (а.с. 124-128, т.8), в якому він також просив відмовити у задоволенні позову, з тих же підстав, що були ним вказані у попередніх відзивах.

09.01.2008 р. (вх. №13961) позивач вдруге надав суду заперечення на додатковий відзив (а.с. 15-17, т.9), в якому просив стягнути з КП „ЖКС „Арнаутське” борг за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 1 352 948,80 грн., який склався за період з 01.07.2005 р. по 01.01.2007 р., а також віднести на його рахунок судові витрати та витрати по сплаті послуг ІТЗ судового процесу, з тих же підстав, що були ним викладені у попередніх поясненнях та запереченні,

           09.07.2008 р. (вх. №13956) відповідач надав суду додатковий відзив (а.с. 97-98, т.9), в якому просив відмовити у задоволенні позову, з тих же підстав, що були ним вказані у попередніх відзивах, а також, оскільки з листа від 11.06.08р. за №1559 позивача на адресу Одеського міського голови та Приморської районної адміністрації вбачається прохання зобов'язати КП „ДЄЗ „Арнаутьске” визнати заборгованість, яка склалась у сумі 287011,34 грн. за приватні підприємства, що ще раз вказує, що на час подачі позовних вимог, це питання не розглядалось. Позивач самостійно виставив борги приватних підприємств відповідачу.

          11.08.2008 р. (вх. №16287) відповідач знов надав суду додатковий відзив (а.с.113-115, т.9).

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.08.2008 р. (підписаним суддею Літвіновим С. В. 26.08.2008 р.) визнано недійсним п.3.4 договору про надання послуг по водопостачанню та водовідведенню від 15.01.2003 р. №4346/1, укладеного між КП „Одесводоканал” та КП „ДЄЗ „Арнаутське”; позов задоволено частково, а саме стягнено з КП „ДЄЗ „Арнаутське” 1 042 595,33 грн. заборгованості за водопостачання та водовідведення за договором від 15.01.2003 р. №4346/1 станом на 01.01.2007 р., 10425,33 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу (а.с. 137-140, т.9). Таке рішення суд мотивував тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які заяви або листи однієї зі сторін по договору про відмову від договору або припинення його дії, таким чином договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами. В порядку ст. 534 ЦК України, та не порушуючи умови договору від 15.01.2003 р. №4346/1 позивач правомірно здійснював зарахування платежів за окремі періоди у рахунок погашення заборгованості минулих періодів, а саме основної суми боргу. Крім того, як вважає суд першої інстанції, в якому б порядку не були зараховані платежі, несвоєчасна та не в повному обсязі оплата відповідача призвела до виникнення його заборгованості станом на 01.01.2007 р. Приведені відповідачем в додатковому відзиві від 17.06.08р. дані про обсяги водокористування та суми заборгованості не прийняті судом до уваги, тому що розраховані лише з урахуванням одного особового рахунка відповідача, який був помножений відповідачем на тариф для населення - 1,16 грн. Але сума боргу складається не тільки з одного особового рахунку відповідача, а обсяги водокористування містять, крім обсягів населення (будинки з різним благоустроєм), ще і обсяги самого відповідача (виробничих приміщень). Тому в обґрунтованому розрахунку обсягів водокористування  позивачем був вказаний тариф для різних категорій споживачів - як населення, так і промгрупа (на виробничі приміщення, згідно укладеного між сторонами  договору на послуги водопостачання та водовідведення на виробничі приміщення від 11.06.2003 р. №6905/3). Але, як встановлено судом, за означений період сума боргу є значно меншою та становить 1042595,33 грн., оскільки позивачем неправомірно було включено у суму позовних вимог борг у розмірі 287011,34 грн. та 23342,13 грн. Неправомірність означених позовних вимог, на думку суду, полягає в тому, що заборгованість у розмірі 287011,34 грн. утворилась в інших підприємств та позивача від спільної діяльності і не належить до відповідача. Також, місцевий суд зазначив, що одного рішення про ліквідацію підприємства не достатньо для того, щоб вважати підприємство ліквідованим. Крім того, процедура ліквідації відповідача не була проведена, т. я. рішенням Одеської міської ради від 21.02.2005 р. №3796-IV рішення №3376-IV було скасовано, після чого КП ДЄЗи повинні були продовжити господарську діяльність відповідно до статутів, тому суд вбачив, що ліквідація відповідача не відбулася. Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 23342,13 грн., то, як вбачив місцевий суд з матеріалів справи, означена сума була неврахована позивачем в оплатах відповідачем коштів, отриманих через ТОВ „Герц”, та підлягає зарахуванню в оплати відповідача. Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 1042595,33 грн. Вказані обставини, як зазначив суд першої інстанції, підтверджуються наданими до суду копіями рахунків, виписками з особових рахунків відповідача, сальдовими відомостями, наданими позивачем, актами про кількість спожитих послуг, які складено між позивачем та відповідачем, трьохсторонніми актами, які складено між позивачем, відповідачем та ТОВ „Герц”, актами звірок, проведених між позивачем та відповідачем, розрахунком об'ємів водокористування та розрахунком заборгованості. Посилання відповідача на те, що позивач вже звертався до господарського суду з позовом відносно стягнення заборгованості у 2004 році не прийняті місцевим судом до уваги, тому що ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2004 р. по справі №15/208-04-6297 позовна заява позивача була залишена без розгляду. Доводи відповідача відносно можливого погашення боргу шляхом зарахування оплат, які надходили в рахунок оплати за надані послуги водопостачання та водовідведення з 01.01.2007 р. по 01.06.2008 р., спростовані доказами, що знаходяться в матеріалах справи, з яких суд вбачив, що всі оплати, що надходили з січня 2006 р., позивач зараховував в поточний період. Заперечення, висновки та розрахунки кількості отриманих послуг з водопостачання та водовідведення, викладені та наведені відповідачем у запереченнях, засновані, на думку місцевого суду, лише на особистих міркуваннях відповідача та не підтверджені жодним документальним доказом, який би спростував позовні вимоги позивача. Неодноразові вимоги суду провести звірку та скласти акт звірки щодо кількості отриманих послуг з водопостачання та водовідведення відповідачем не виконані. Як суд вбачив з матеріалів справи, позивач неодноразово надсилав та надавав відповідачу акти звірок, проте відповідач звірку не провів та не надав до суду відповідний акт. Разом з тим, керуючись п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України, при вирішенні спору суд дійшов до висновку про необхідність визнати п.3.4 договору від 15.01.2003 р., укладеного між позивачем та відповідачем, недійсним, оскільки він суперечить конституційним принципам та гарантіям на звернення до суду за захистом порушеного права чи інтересу. В обґрунтування свого рішення суд також послався на ст.ст. 8,55 Конституції України, ч.ч.1,3,7 ст. 59, ст.ст. 67,219 ГК України, ст.ст. 6,15,215,526, ч.1 ст. 626 ЦК України ст. 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати частково: у частині сум 287 011,34 грн. та 23 342,13 грн. - залишити рішення без змін; у частині стягнення з КП „ДЄЗ „Арнаутське” 1042595,33 грн. заборгованості за водопостачання та водовідведення за договором від 15.01.2003 р. №4346/1 станом 01.01.2007 р. - рішення скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з тих же підстав, що були ним викладені у відзивах на позов, а також, враховуючи те, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм: процесуального права - ст.ст. 4-2,4-3,22,33,43,83 ГПК України, Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України „Про судове рішення” від 10.12.1996р. за №02-5/422, та матеріального права - ст.ст. 203,526, п.2 ст. 527, ст. 534 ЦК України, рішення Одеської міської ради від 26.07.2002 р. за №197- ХХ1У та від 20.01.2003 р. за №960-ХХ1У. Всі питання були розглянуті та по ним винесено рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2007 р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 р., які повністю скасовані Вищим господарським судом України. Жодного клопотання відповідача суд не розглянув. Судом уточнені позовні вимоги від 04.04.2008 р. не розглядались. Суд не вказав, яка саме стаття Конституції України або ГПК України порушена, при визнанні п.3.4 договору недійсним. Суд не звернув уваги на п.2.4 договору №4346/1 від 15.01.2003 р., не витребував новий розрахунок боргу та документи, які б це підтвердили, не розглядав трьохсторонній договір №06-03114/26 від 14.01.2003 р. Позовних вимог по договору від 11.06.2003 р. за №6905/3 не пред'являлося, судом не розглядалось. У 2004 році позивач звертався до суду про стягнення заборгованості з відповідача у сумі 1247140,10 грн., справа №15/208-04-6297. Сторони при розгляді справи домовились на зменшення боргу (475614,39 грн.) та підписали мирову угоду. Угода не була затверджена судом, тільки у зв'язку з тим, що позивач (як і на час звернення з цією скаргою) не надав суду доказів надання послуг КП „ДЄЗ „Арнаутське”. Справа була залишена без розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2008 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.10.2008 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

У письмовому відзиві на скаргу позивач просив суд залишити її без задоволення як необґрунтовану, а судове рішення - без змін, оскільки воно відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами.  

Представники відповідача і 3-ї особи у судове засідання 14.10.2008 р. не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями про вручення їм копії ухвали про призначення справи до розгляду.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості  провести йому звірку з позивачем.

Представники позивача заперечували проти задоволення  зазначеного клопотання.

Судова колегія відхилила це клопотання, оскільки у сторін було багато можливостей здійснити звірку в процесі розгляду справи у суді першої інстанції, а  проведення додаткової звірки (на яку не згоден позивач) не може бути підставою для відкладення розгляду справи.

Враховуючи викладене, судова колегія прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю відповідача та 3-ї особи.

      Представники позивача в усних поясненнях, наданих суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.

За згодою представників позивача, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представників позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги та запереченнями на неї, дослідивши обставини і матеріали  справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

      З матеріалів справи вбачається, що між КП „Одесводоканал” та відповідачем  15.01.2003 р.  було укладено договір на послуги водопостачання і водовідведення (населення)  №4346/1  (далі по тексту - Договір), згідно умов якого  КП „Одесводоканал”  зобов'язувався надавати відповідачу послуги по забезпеченню, згідно з затвердженим режимом роботи міських водопровідних насосних станцій, питною водою, яка повинна відповідати ДЕСТ 2874-82 „Вода питна”, а також прийманню стічних вод житлових будинків у потрібних йому обсягах, згідно з додатком №1 до договору, а відповідач зобов'язувався своєчасно розраховуватись за вищезазначені послуги, експлуатувати та утримувати внутрішньобудинкові  водопровідні і каналізаційні мережі, прилади та обладнання своїх об'єктів у належному стані у відповідності з правилами, зазначеними у п.2.1. цього договору та  чинного законодавства.

            Як свідчать матеріали справи і ці обставини, на підставі наявних у справі достатніх та належних доказів, встановив місцевий суд, правонаступником реорганізованого КП „Одесводоканал” є  ТОВ „Інфокс”, а  філія Інфоксводоканал” є структурним підрозділом  ТОВ „Інфокс” і створена на базі орендованого ТОВ „Інфокс” цілісного майнового комплексу КП „Одесводоканал”, тобто позивач з цієї справи є правонаступником КП „Одесводоканал” по всім правам та зобов'язанням за вищезазначеним Договором.  

         З матеріалів справи вбачається і ці обставини встановив та всебічно дослідив місцевий суд, що відповідач не розрахувався у повному обсязі з позивачем за отримані за цим Договором послуги,  тобто має  грошову заборгованість.

       Судова колегія, перевіривши розрахунки позивача та враховуючи заперечення відповідача, дійшла висновку, що місцевий суд вірно розрахував розмір заборгованості, частково не врахувавши безпідставно зазначені позивачем грошові суми, з огляду на неврахування сплачених відповідачем грошових сум через ТОВ „Герц”.

            При цьому, на думку судової колегії, місцевий суд обґрунтовано застосував до цих відносин зазначені ним у судовому рішенні норми матеріального права, у т.ч. ст. 526 ЦК України, ст.ст. 67 та 219 ГК України, Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”, Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлкомгоспу України від 01.07.1994 р. за №65,  а також умови Договору, а щодо порядку та черговості погашення (зарахування) заборгованості також ст. 534 ЦК України.

            З огляду на це, судова колегія вважає, що доводи відповідача, викладені у скарзі, щодо невірного застосування судом  норм права та необґрунтованості  порядку зарахування заборгованості є хибними, не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

           Доводи скаржника про те, що суд не обґрунтував своєї позиції щодо необхідності визнання недійсним п.3.4. Договору, також не можуть прийматись до уваги, оскільки місцевий суд, ретельно дослідивши зазначений пункт договору, враховуючи клопотання позивача, дійшов вмотивованого висновку, що цей пункт дійсно порушує права позивача на  судовий захист своїх інтересів і суперечить, як процесуальним, так і матеріальним нормам права, а тому обґрунтовано, відповідно до приписів  п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України,  ст. 203 та ст. 215 ЦК України, визнав цей пункт недійсним, що не потягло за собою недійсність всього Договору.

            Згідно п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/422 від 10.12.1996 р. „Про судове рішення” (з наступними змінами та доповненнями), рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова  кваліфікація  відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому необхідно мати  на увазі, що, у відповідності зі ст. 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду зазда легідь встановленої сили. Такі ж вимоги до судового рішення містяться у Постанові Пленуму Верховного суду України  №11 від 29.12.1976 р. „Про судове рішення”.

           Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення  або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм  процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови,  якщо це  порушення  призвело  до  прийняття  неправильного рішення.

         На думку судової колегії, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам і підстав для скасування цього рішення, передбачених ст. 104 ГПК України, судова колегія не вбачає.

       Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи фактично повторюють його  доводи, викладені у запереченнях на позов (доповненнях до заперечень), яким, як зазначалось вище, місцевий суд дав належну оцінку та вмотивовано визнав їх необґрунтованими. Зазначені доводи не підтверджуються належними доказами, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть прийматись до уваги та  бути підставою для скасування судового  рішення.

           Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

        Перевіряючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України, законність і обґрунтованість  рішення місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційній скарзі, судова колегія не встановила  будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 99,101-105  ГПК  України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

             Рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2008 р. у справі №4-5/139-06-3332 - залишити без змін, а апеляційну скаргу КП „ДЄЗ „Арнаутське” (м. Одеса) на зазначене судове рішення - без задоволення.

             Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                  Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                                 Бєляновський В. В.

                                                                                                              Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 15.10.2008 р.