Постанова

від 26.02.2009 по справі 4-5/139-06-3332

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4-5/139-06-3332

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 лютого 2009 р.                                                                                    № 4-5/139-06-3332  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Остапенка М.І.

суддів :Борденюк Є.М., Харченка В.М.

розглянувши касаційну скаргу  Комунального підприємства "Дирекція єдиного замовника "Арнаутське"

на  постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2008р.

у справі за позовомТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"

доКомунального підприємства "Дирекція єдиного замовника "Арнаутське"

третя особаТОВ "Герц"

простягнення коштів.

В С Т А Н О В И В:

у березні 2006 року, ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з КП "Дирекція єдиного замовника "Арнаутське" 572 355,42 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, які надавались на умовах договору від 15.01.2003 року № 4346/1 у період з 1.07.2005 року по 01.01.2006 року.

Заявою від 27.04.2006 року (т. 2 а.с. 5)  позивач уточнив свої вимоги і, за надані у той  же період і на тих же умовах послуги з водопостачання та водовідведення, просив стягнути на його користь 445 243,26 грн.

08.12.2006 року позивач подав заяву про уточнення позову (т. 2 а.с. 50-51), якою просив стягнути з відповідача борг у сумі 439 651,32 грн., який виник у період з 15.01.2003 року по 01.02.2005 року.

Уточнюючи свої вимоги, заявою від 07.02.2007 року (т. 3 а.с 19), позивач просив стягнути з відповідача 1 352 948,80 грн. боргу за послуги, які надавались останньому у період з 01.07.2005 року по 07.01.2007 року.

Заявою від 14.03.2007 року позивач уточнив свої вимоги, які викладені у заяві від 07.02.2007 року і просив стягнути з відповідача заборгованість за 2003 рік у сумі  457 905,34 грн., за 2004 рік - у сумі 18254,02 грн., за 2005 рік - у сумі 379 668,27 грн., за 2006 рік - у сумі 533 629,21 грн., а всього - 1 352 948,80 грн. (т. 4 а.с. 22-23).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2007 року до участі у справі у якості третьої особи залучено ТОВ "ГЕРЦ", а рішенням цього ж суду від 06.06.2007 року визнано недійсним п. 3.4 договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 4346/1 укладеного 15.01.2003 року між комунальним підприємством "Одесводоканал" та КП "Дирекція єдиного замовника "Арнаутське" та постановлено про стягнення з відповідача 1 352 948, 80 грн. боргу, який утворився у період з 01.07.2005 року по 01.01.2007 року та 13 647 грн. на відшкодування судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 року, апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без змін.

Вищий господарський суд України переглянув в касаційному порядку прийняті у справі судові рішення і постановою від 31.01.2008р. скасував їх, а справу передав на новий розгляд.

18.08.2008р. господарський суд Одеської області прийняв рішення, яким визнано недійсним п. 3.4 договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 4346/1 укладеного 15.01.2003 року між комунальним підприємством "Одесводоканал" та КП "Дирекція єдиного замовника "Арнаутське" та стягнуто з відповідача на користь позивача 1 042 595, 33 грн. боргу, за послуги водопостачання та водовідведення, надані згідно договору від 15.01.2003р. № 4346/1, станом на 01.01.2007р.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2008 року, апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 29.01.2009 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на не повне з'ясування судами попередніх інстанцій дійсних обставин справи, необґрунтованість висновків щодо наявності підстав для задоволення позову і просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду щодо стягнення з нього 1 042 595 грн. 33 скасувати і в цій частині справу передати на новий розгляд, а в решті, судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, зокрема і після оголошення в судовому засіданні перерви до 26.02.2009р., перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на  наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, встановлено місцевим господарським судом та під час перегляду справи в апеляційному порядку, на підставі договору № 4346/1 від 15.01.2003р., позивач, як виробник послуг, надавав відповідачу послуги по водопостачанню та водовідведенню, розрахунок за які останній проводив неналежним чином - по мірі погашення заборгованості мешканцями будинків (населенням), що знаходяться на обслуговуванні у відповідача, а позивач, разом з тим, зараховував отримані кошти не в період їх надходження, а в порядку черговості, що і призвело до виникнення спору.

Постановляючи рішення у справі, місцевий господарський суд, а з цим погодився і суд апеляційної інстанції, перевіривши загальний обсяг наданих послуг з моменту укладання договору № 4346/1 від 15.01.2003р. по 01.01.2007р. та надходження грошових коштів від відповідача по всіх його особових рахунках за цей період, встановив наявність у відповідача заборгованості за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 1 042 595 грн. 33 коп., яка підтверджується зібраними у справі доказами та не спростована доводами відповідача, а тому дійшов висновку про обґрунтованість позову в цій частині.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано визнали недійсним п. 3.4 договору № 4346/1 від 15.01.2003р., згідно якого позивач зобов'язувався не звертатись до господарського суду протягом 2-х років з моменту виникнення заборгованості, за умови сплати зі сторони відповідача не менше 85 % від поточних нарахувань, також не може бути підставою для відмови у позові, оскільки, як вбачається з судових рішень, місцевий та апеляційний господарські суди визнавши, цей пункт таким, що обмежує право позивача на судовий захист, вмотивовано, з посиланням на ст. 203, 215 ЦК України, визнали договір в цій частині недійсним.

При такому положенні, коли факт надання позивачем послуг, згідно договору № 4346/1 від 15.01.2003р. та їх вартість сторонами під сумнів не ставиться, а доказів перерахування відповідачем заборгованості за надані послуги у сумі 1 042 595 грн. 33 коп. до суду не подано, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення цієї суми, визнавши недійсним п. 3.4 Договору, обґрунтовано постановили про часткове задоволення позову і підстав для скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2008 року –без змін.

Головуючий                                                                         М.І. Остапенко

Судді                                                                                            Є.М.Борденюк                                                                                                           

                                                                                           В.М. Харченко