Рішення

від 12.10.2006 по справі 4/1005-7/150

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/1005-7/150

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

12.10.06                                                                                           Справа№ 4/1005-7/150

за позовом: Закритого акціонерного товариства “Управління  будівництва РАЕС”, м. Кузнецовськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро”, с. Ясенівці

про: стягнення   68 077,84 грн.

                                                                                          Суддя     Б.О.Білоус

Представники:

позивача:  Полюхович В.В., довір. № 01-66 від 27.01.06 року

відповідача: Дзедзіц М.І., довір. № 79 від 27.02.06 року

Представникам сторін, які беруть участь у справі, роз'яснено їхні права та обов'язки в судовому процесі, зокрема права заявляти відводи.

          Суть спору: Позов заявлено Закритим акціонерним товариством “Управління  будівництва РАЕС”, м. Кузнецовськ до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро”, с. Ясенівці про  стягнення   68 077,84 грн.

До Львівського господарського суду поступила справа №-4/2483-5/164 на новий розгляд, відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 01.03.2006 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області справу призначено до розгляду на 18.07.06 року.

В судовому засіданні 18.07.06 року призначено наступну дату розгляду справи для надання сторонами додаткових доказів у справі на 29.08.06 року.

29.08.06 року розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача на 12.10.06 року.

В судовому засіданні 12.10.06 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано  13.10.06 року.

Згідно матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі - 56848,11 грн.,пені в сумі - 7289,02 грн., індексу інфляції і річних в сумі-3940,71 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.10.2005 року в позові відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Скасовуючи дане рішення Вищий Господарський суд України вказав, що суд першої інстанції, встановивши що між сторонами склалися правовідносини перевезення вантажу автотранспортом, відмовив в позові за пропуском шестимісячного строку позовної давності, встановленого ч. 5 ст. 315 ГК України.

Проте не враховано, що згідно ч.3 ст. 925 ЦК України до вимог, що випливають з договору перевезення вантажу, пошти застосовується позовна давність в один рік.

Також не взято до уваги те, що за ч. 5 ст. 267 ЦК України порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності. Не встановив суд в рішенні і початку перебігу позовної давності. ВГС України вказав на необхідність врахуванння наведених недоліків при новому розгляді справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Договір №-35 від 21.09.2004 року про надання послуг по перевезенню вантажів укладено Автотранспортним парком - структурним підрозділом позивача і відповідачем. Позивачем в особі Автопарку обумовлене договором зобов'язання з перевезення вантажу виконано. Сторонами договору 28.12.04 року складено акт взаемозвірки, і ними в акті встановлено, що вартість наданих послуг складає - 56848,11 гривень. На визнану сторонами суму, Автопарком 30.12.2004 року, відповідно до п.3.2 договору, направлено відповідачу рахунки на оплату наданих послуг. Відповідач - Замовник послуг, в установлений строк - три банківських дні з дня отримання рахунків, суму боргу не сплатив і з цього моменту розпочався перебіг строку позовної давності. Своє зобов'язання відповідач не виконав як в договірний строк, так і до даного часу. Причину невиконання зобов'язання не пояснив. Наведене, разом з посиланням відповідача в Поясненні і у Відзиві на позов (а.с.59,60), що претензію та акт звірки було одержано від АТП (підрозділу), а не позивача і на це вказано як підставу припинення справи №-4/2118-24/239 за попереднім позовом, свідчить, що відповідач умисно ухилявся від сплати боргу, затягував строк, на що і послався як на підставу для відмови в позові. Наведені причини суд вважає поважними і достатніми для захисту порушеного права відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, в разі застосування ч. 5 ст. 315 ГК України, на яку послався відповідач, якою встановлено шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників позовів, що випливають з перевезення.

Проте, ч.3 ст. 925 ЦК України встановлено, що до вимог, що випливають з договору перевезення вантажу, пошти, застовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Згідно ст. 223 ГК України, на яку послався і відповідач, у сфері господарювання застосовуються строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо не встановлено інші строки цим кодексом. Пунктом 2 ст.4 ЦК України також встановлено, що Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Якщо суб'єктом права законодавчої ініціативи до Верховної Ради подається проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України,

Відповідно до наведеного, в даному випадку на вимогу про сплату боргу, яка виникла з договору перевезення вантажу, поширюється позовна давність в один рік, встановлена ч. 3 ст. 925 ЦК України, тому позов про стягнення суми боргу - 56848,11 грн. підлягає задоволенню.

Пунктом 4.2 укладеного сторонами договору №-35 від 21.09.04 року встановлено обов'язок сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у випадку порушення Замовником термінів оплати наданих послуг. Тому вимога позивача про стягнення пені в сумі - 7289,02 грн. також підлягає задоволенню.

Підлягає задоволенню позов і в частині стягнення встановленного індексу інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми, що складає - 3940,71 грн., згідно ст. 625 ЦК України,

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 258, 925 ЦКУ та ст.ст. 43, 44, 48, 49, 67, 68, 80, 82-85, 116 ГПК України, суд, -

Вирішив

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро” (80750, с. Ясенівці, Золочівський район Львівської області, р/р 26009243670001 в Золочівській філії “Приватбанку”, МФО 325752, код 31691832) на користь Закритого акціонерного товариства “Управління будівництва РАЕС” (34400, м. Кузнецовськ, Рівненської області, Промзона, 31, р/р 260061847 в РОФ АППБ “Аваль”, МФО 333227, код 04630695) 56848,11 грн. боргу, 7289,02 грн. пені, 3940,71 грн. інфляційних та річних, 680,78 грн державного мита по справі і 340,40 грн. державного мита по касаційній скарзі та 118 грн. витрат на інформацІйно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                                       Білоус Б.О.