Постанова

від 06.10.2006 по справі 5/1000-5/104

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/1000-5/104

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

06.10.06                                                                                           Справа№ 5/1000-5/104

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрик І.Й. при секретарі Гаполяк Г.В.

За позовом: ТзОВ “Компанія Киянка”, м. Львів

До відповідача: Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова, м.Львів

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:      ПП “Штайнгофф Пропертіз”, м.Львів

Про: спонукання до вчинення дій

За участю представників:

від позивача: Матвіїв Р.І. - представник

від відповідача: Пилип'як П.В. - представник

від третьої особи: Монагарова О.Я. - представник

В судовому засіданні 05.07.2006 року представником позивача було заявлене клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, яке судом було задоволено частково.      

Позивач просить зобов'язати ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийняти рішення про розподіл податкового боргу у сумі 696 833,20 грн. між Приватним підприємством “Штайнгофф Пропертіз” та товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Киянка” пропорційно часткам балансової вартості активів, отриманим ними у процесі реорганізації згідно з розподільчим балансом станом на 21.09.2005р., а саме: ПП “Штайнгофф Пропертіз” –495 922,95 грн., ТзОВ “Компанія Киянка” –200 910,25 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до п. п. 13.1.2. п. 13.1. ст. 13 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон), реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, що реорганізується, не тягне за собою розподілу податкових зобов'язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної  податкової відповідальності, за винятком випадків, коли за висновками податкового органу така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов'язань  платником податків, який реорганізовується.  Оскільки позивач звертався до відповідача з вимогою розподілити податкові борги, то відповідач листом від 28.03.2004 року № 9016/10-0 відмовив позивачеві у здійсненні розподілу податкових зобов'язань на тій підставі, що реорганізація не призвела до неналежного виконання позивачем податкових зобов'язань, позивач вважає порушеним право на розподіл податкового боргу.  У своїх додаткових поясненнях позивач стверджує, що відповідач даною відмовою порушив ч. 2 ст. 19 Конституції України та  п. п. 13.1.2. п. 13.1. ст. 13 Закону, оскільки реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов'язань позивачем через важке фінансове становище. Свої твердження позивач обґрунтовує поданими документами податкової та фінансової звітності, цивільно-правовими договорами, рішеннями відповідача про розстрочення податкових зобов'язань. Також, позивачем подано аудиторський висновок щодо фінансового стану позивача від 30.06.2006 року станом на 31.05.2006 року, відповідно до якого фінансовий стан позивача погіршився, є недостатній рівень платоспроможності, фінансової стійкості, незалежності і ліквідності товариства.  В судових засідання представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов та поясненні, представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю та просить відмовити в задоволенні позовних вимог через наступне.  Відповідач у відзиві вказує, що на момент проведення реорганізації сума штрафних санкцій не набула статусу податкового боргу, і тому у відповідача були відсутні правові підстави здійснювати будь-які дії щодо вказаних сум. Окрім цього, відповідач вказав, що рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності може бути прийняте податковим органом у разі, коли активи платника податків, що реорганізовується, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.   У поясненні відповідач вказав, що письмовий висновок податкового органу про можливі наслідки реорганізації складається лише у тому випадку, коли податковий орган вважає, що реорганізація платника податків може призвести до неналежного виконання податкових зобов'язань таким платником податків.    

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача вважає вимоги позивача необґрунтованим та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю через наступне. Третя особа у поясненні на позовну заяву, представники третьої особи в судових засіданнях вказали, що чинне законодавство України не передбачає обов'язку податкового органу розподіляти податкові борги у випадку реорганізації шляхом виділення, а п. п. 13.1.2. п. 13.1. ст. 13 Закону передбачає право податкового органу застосовувати солідарну чи розподільну податкову відповідальність у випадку реорганізації. Також третя особа вказала, що вона не відповідає за боргами позивача, які виникли після підписання розподільчого балансу та проведення реорганізації ТзОВ «Компанія Киянка-Штайнгофф».   

Заслухавши представників сторін та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

За наслідками планової документальної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства України товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Киянка-Штайнгофф»за період з 01.12.2002 року по 01.06.2004 року, результати якої оформлені актом від 14.10.2004 року № 952/23-2/20797532, 14 жовтня 2004 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000020235/0/23413, яким суму 385 470,20 грн. пені за порушення строку розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності та суму 1020 грн. фінансової санкції за невиконання підприємством вимог щодо порядку декларування валютних цінностей та іншого майна, що знаходяться за межами України, визначено як суму податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті на протязі 10 днів з дня отримання даного податкового повідомлення-рішення відповідно до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” .

За наслідками планової документальної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства України товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Киянка-Штайнгофф»за період з 01.06.2004 року по 30.05.2005 року, результати якої оформлені актом від 07.10.2005 року № 583/23-0/20797532, 26 січня 2004 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000033230/1/1963, яким суму 310 343 грн. 00 коп. пені за порушення строку розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності та суму 1 020 грн. фінансової санкції за невиконання підприємством вимог щодо порядку декларування валютних цінностей та іншого майна, що знаходяться за межами України, визначено як суму податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті на протязі 10 днів з дня отримання даного податкового повідомлення-рішення відповідно до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”.

10 травня 2005 року загальними зборами засновників (учасників) ТзОВ «Компанія Киянка -Штайнгофф»прийнято рішення у формі Протоколу № 7 про реорганізацію шляхом виділу з товариства однієї нової юридичної особи –третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. 30 вересня 2005 року підписано розподільчий баланс товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Киянка -Штайнгофф». 19 жовтня 2005 року було зареєстровано зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Киянка-Штайнгофф»та завершено реорганізацію товариства, внаслідок якої утворилось нове підприємство –третя особа на стороні відповідача (Приватне підприємство «Штайнгофф Пропертіз»), та залишився позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Киянка»). До даних підприємств перейшли за розподільчим балансом станом на 21.09.2005 року  у відповідних частках майнові права та обов'язки товариства з обмеженою відповідальністю  «Компанія Киянка-Штайнгофф». Балансова вартість активів була розподілена в наступних частках: третя особа - 71,1681 %, позивач –28,8319 %.

Відповідно до п. 1.1. Статуту позивача товариство є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Киянка-Штайнгофф»в частині лише переданих йому прав та обов'зків за розподільчим балансом. Відповідно до п. 1.2. Статуту третьої особи, підприємство є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Киянка-Штайнгофф»в частині прав та обов'язків, переданих йому за розподільчим балансом. Розподільчий баланс станом на 21.09.2005 року не відображав суми в загальному розмірі 696 833 грн. 20 коп. штрафних (фінансових) санкцій за порушення валютного законодавства, які виникли відповідно винесених ДПІ вищезгаданих податкових повідомлень від 26.01.2004р. та 14.10.2004р. –за період господарської діяльності реорганізованого підприємства ТзОВ “Компанія “Киянка –Штайнгофф” до моменту реорганізації останнього.

Листом від 06.03.2006 року № 41 позивач звернувся до відповідача з вимогою розподілити вказану суму податкового боргу між позивачем та третьою особою пропорційно часткам балансової вартості активів, отриманих ними відповідно до розподільчого балансу. 28.03.2006 року листом № 28.03.2006 року відповідач відмовив позивачеві у застосуванні розподільної податкової відповідальності на тій підставі, що у ДПІ відсутні підстави вважати, що реорганізація призвела до неналежного виконання податкових зобов'язань  позивачем.

З таким висновком ДПІ ніяк не можна погодитись, оскільки:

По-перше: на момент прийняття рішення про реорганізацію 10.05.2005 року, активи позивача перебували у податковій заставі, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 13.05.2005 року № 3396950.

Наведені факти підтверджені доказами, сторонами не оспорювались та документарно не спрстовувались.

По-друге: ДПІ невірно тлумачить зміст норм податкового законодавства, а саме: п. п. 13.1.2. п. 13.1. ст. 13 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»: “реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, що реорганізується, не тягне за собою розподілу податкових зобов'язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, за винятком випадків, коли за висновками податкового органу така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов'язань  платником податків, який реорганізовується”. Рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності може бути прийняте податковим органом у разі, коли активи платника податків, що реорганізовується, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.  

Такі активи, як встановлено судом на момент реорганізації ТзОВ “Компанія “Киянка-Штайнгофф” перебували у податковій заставі.

Суд погоджується із твердженням позивача про те, що вищенаведена норма передбачає випадок розподілу податкових зобов'язань та визначає компетенцію податкового органу щодо застосування солідарної чи розподільної податкової відповідальності. ДПІ відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, як орган державної влади зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Проте, висновок ДПІ у Залізничному районі, який належним чином не оформлений, а лише озвучений працівниками ДПІ на нараді 10.06.2006р., що реорганізація ТзОВ “Компанія “Киянка –Штайнгофф” не призведе до невиконання податкових зобов'язань, був передчасним і помилковим, так як наявна була податкова застава  і ДПІ необхідно було провести належну аудиторську перевірку підприємства, що реорганізується для належного висновку органом ДПІ: призведе чи не призведе така реорганізація до несплати податкових зобов'язань, оскільки ці зобов”язання виникли саме за періоди діяльності підприємства, що реорганізується, до моменту реорганізації.

Суд дійшов висновку, що ДПІ, як державний орган який покликаний контролювати повноту і своєчасність сплати податків недобросовісно, в даному випадку, виконав свій обов”язок згідно з  Законом України “Про державну податкову службу в Україні”. Такий висновок суду підтверджується зібраними доказами у справі в цілому і висновком експертизи № 2491 від 12.09.2006р., аудиторським висновком від 30.06.2006р. та підтвердженням представником ДПІ у судовому засіданні 05.10.2006р., що ці податкові зобов”язання залишаються невиконаними по сьогоднішній день.

Таким чином, реорганізація ТзОВ “Компанія “Киянка-Штайнгофф” призвела до неналежного виконання податкових зобов'язань платником податків, який реорганізовується і податковий орган повинен був застосувати солідарну чи розподільну податкову відповідальність. Суд не погоджується із твердженням третьої особи про відсутність у податкового органу обов'язку застосовувати розподільну податкову відповідальність.

Факт погіршення фінансового стану позивача підтверджується також і звітністю позивача, а саме: балансами та звітами про фінансові результати з 01.01.2006 року по 31.03.2006 року, з 01.01.2006 року по 30.04.2006 року, станом на 01.01.2006 року, з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року, станом на 30.09.2005 року, з 01.01.2005 року по 30.09.2005 року; рішенням від 29.05.2006 року № 8/21/10/7/24-215 про розстрочку податкового боргу, рішенням від 30.01.2006 року № 1097/10/7/24213 про розстрочення податкових зобов'язань; кредитним договором від 04.01.2006 року № 2/200, кредитним договором від 03.02.2006 року № 31/2006, договором іпотеки від 27.04.2006 року, договором поруки від 19.04.2006 року; аудиторським висновком щодо фінансового стану товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Киянка»станом на 31 травня 2006 року. Наведені документи свідчать про те, що позивач на момент звернення до відповідача з вимогою про розподіл податкового боргу мав важкий фінансовий стан, і були підстави вважати, що його реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов'язань.

Відповідно до висновку судової експертизи № 2491 від 12.09.2006 року Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, суми пені, нарахованої за недотримання термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у випадку їх не оскарження до суду мали  б бути розподілені між позивачем та третьою особою пропорційно часткам балансової вартості активів, набутих за розподільчим балансом, що говорить про підставність вимог позивача.

Одночасно, суд не погоджується із твердженням відповідача про те, що розподіляти можна лише податковий борг, оскільки відповідно до п. п. 13.1.2. п. 13.1. ст. 13 закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», розподілене може бути як податкове зобов'язання, так і податковий борг.

Щодо твердження третьої особи, що вона не відповідає за боргами позивача, які виникли після підписання розподільчого балансу та проведення реорганізації товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Киянка-Штайнгофф», є обгрунтованими по періодам діяльності після реорганізації, а в даному випадку досліджуються періоди діяльності підприємства до реорганізації і наявне недобросовісне виконання своїх обов”язків органом ДПІ і питання застосування податковим органом солідарної чи розподільної податкової відповідальності відноситься до сфери публічно-правових відносин, які не залежать від цивільно-правового статусу особи. Внаслідок наведеного, суд не бере  до уваги посилання третьої особи на обставини її правонаступництва як на підставу для заперечення позовних вимог.

Керуючись ч.2 ст.19 Конституції України, п.13.1.2 п.13.1 ст.13  Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст. 7, 9, 10, 11, 18, 70, 71, 82, 86, 117, 118, 158-162  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задоволити.

2.Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова прийняти рішення про розподіл податкового боргу у сумі 696833,20 грн. між Приватним підприємством “Штайнгофф Пропертіз” та Товариством з обмеженою відповідальністю  “Компанія Киянка” пропорційно часткам балансової вартості активів, отриманим ними у процесі реорганізації згідно з розподільчим балансом станом на 21.09.2005р., а саме: за Приватним підприємством “Штайнгофф Пропертіз” –495922,95 грн., за Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Киянка” –200910,25 грн.

3. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати:

-          85,00 грн. судового збору;

-          2 507, 20 грн. витрат на проведення експертизи;

-          2 000,00 грн. витрат на проведення аудиторської перевірки.

Заходи забезпечення адміністративного позову формі заборонии Державній податковій інспекції у Залізничному районі м.Львова (79003 м.Львів, вул.Стрийська, 35) вчиняти будь-які дії щодо поширення права податкової застави на активи ТзОВ “Компанія Киянка” (79040 м.Львів, вул.Городоцька, 357) у зв'язку з виконанням податкового повідомлення-рішення №0000020235/0/23413 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000033230/1/1963 –скасувати з дати набрання цією Постановою законної сили.

Суддя                                                                                                       Петрик І.Й.