Рішення

від 20.03.2012 по справі 5011-9/223-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5011-9/223-2012

20.03.12

За позовом          Сумської міської ради

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний гіпермаркет"

Про                    припинення договору оренди та зобов'язання вчинити дії

                                                                                          Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача      не з'явився

Від відповідача  ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.11.2011р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні  20 березня 2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Сумська міська рада (далі по тексту - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний гіпермаркет" (далі по тексту-відповідач), у відповідності до якої просить суд

- припинити договір оренди земельної ділянки від 31 липня 2007 року, зареєстрований 10 квітня 2008 року за № 040861200066, укладений між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільний гіпермаркет" шляхом його розірвання;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний гіпермаркет" (код ЄДРПОУ 34716367) повернути Сумській міській раді земельну ділянку площею 0,4989 га по вул. Д. Коротченка, 15/1 (район автостоянки) в м. Суми шляхом підписання Акту прийому-передачі у десятиденний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовані  неналежним виконанням відповідачем як орендарем умов договору оренди земельної ділянки, зокрема, в частині цільового використання земельної ділянки, що на думку позивача є підставою для  розірвання договору оренди. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. 188 ГК України, ст. 416 ЦК України, ст. ст. 24, 25, 31, 32, 34 Закону України «Про оренду землі».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5011-9/223-2012, розгляд справи призначено на 02.02.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2012 року розгляд справи відкладено на 23.02.2012 року, у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

23.02.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечено проти заявлених позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні 23.02.2012 року представником позивача надано у додаткові матеріали та усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі. Представником відповідача підтримано відзив на позовну заяву, заперечено проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою від 23.02.2012 року продовжено строк вирішення спору у справі у відповідності до ст. 69 ГПК України та оголошено перерву в судовому засіданні до 15.03.2012 року., у зв'язку з необхідністю надання представниками сторін додаткових матеріалів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2012 року розгляд справи відкладено на 20.03.2012 року, у зв'язку з неявкою позивача в судове засідання та необхідністю надання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 20.03.2012 року позивач вдруге не з'явився, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Представником відповідача надано додаткові матеріали та усні пояснення по справі, заперечено проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2007 року Сумською міською радою міська (далі по тексту –Позивач; Орендодавець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний гіпермаркет»(далі по тексту –Відповідач; Орендар за Договором) Договір оренди земельної ділянки (далі по тексту -  Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору, Орендодавець на підставі рішення Сумської міської ради від 30 травня 2007 року №605-МР «Про надання в оренду, продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень Сумської міської ради»надає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку (об'єкт оренди), яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Д. Коротченка, 15/1 (р-н автостоянки). Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка площею 0,4989 га (нуль цілих чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять десятитисячних гектара).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становить 1592389,02 грн. Витяг з технічної документації додається і є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. Договору).

Категорія –землі житлової та громадської забудови (п. 1.3. Договору).

У відповідності до п. 2.1. Договору, земельна ділянка надається в оренду під розміщення автосалону, згідно з Українським класифікатором цільового використання –землі комерційного використання. Пунктом  1. 3 договору визначена категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

Договір укладається терміном до тридцятого травня дві тисячі сімнадцятого року (п. 2.2. Договору).

У відповідності до положень п. 4.1. Договору, Орендодавець має право вимагати від Орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням, визначеним у пункті 2.1. цього Договору.

Пунктом  4.2. Договору визначено перелік обов'язків Орендаря.

Додатком №4 до Договору між сторонами підписано Акт прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки загальною площею 0,4989 га за адресою: м. Суми, вул. Д. Коротченка, 15/1(р-н автостоянки).

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що з 2008 року Відповідачем жодних будівельних робіт по спорудженню та розміщенню автомобільного салону не проводилось. Розміщення автосалону для задоволення потреб населення міста не відбувається, що суперечить меті та цілям укладення Договору з боку Позивача. Також Позивач зазначає про те, що згідно Довідки КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації»від 23.12.2011 року за Відповідачем на земельній ділянці, яка є об'єктом Договору по вулиці Дем'яна Коротченка, 15/1 (район автостоянки) в м. Суми зареєстровано нежитлові приміщення (склад «А»і склад «Б»площею по 10,7 кв.м. кожний), що на думку позивача свідчить про нецільове використання земельної ділянки.

16.11.2011 року управлінням земельних ресурсів Сумської міської ради за підписом представника ОСОБА_2 було направлено на адресу Відповідача Пропозицію про розірвання договору оренди №579/10.01-08, відповідно до якої позивач пропонує  розірвати Договір та просить надати відповідь протягом 20 днів з моменту отримання пропозиції.

05.12.2011 року Позивачем отримано відмову Відповідача від пропозиції щодо розірвання договору оренди.

Враховуючи те, що на переконання Позивача Відповідачем здійснюється використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що тягне за собою порушення умов укладеного Договору, позивач просить суд припинити  Договір оренди земельної ділянки від 31 липня 2007 року, зареєстрований 10 квітня 2008 року за № 040861200066, укладений між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільний гіпермаркет" шляхом його розірвання та зобов'язати Відповідача повернути Позивачу земельну ділянку площею 0,4989 га по вул. Д. Коротченка, 15/1 (район автостоянки) в м. Суми шляхом підписання Акту прийому-передачі у десятиденний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили на підставі ст. 34 Закону України «Про оренду землі».

Відповідач у відзив на позовну заяву та усних поясненнях наданих в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог повністю, з посиланням на те, що рішення про розірвання Договору оренди землі мало бути прийнято Сумською міською радою, як стороною спірного Договору, на пленарному засіданні в передбаченому законом та регламентом ради порядку, а не головою Сумської міської ради, рішення Сумської ради про розірвання договору оренди не приймалося, а отже відсутнє волевиявлення Орендодавця  щодо розірвання договору оренди. Крім того, відповідач посилається на належне виконання зобов'язань по договору оренди, зокрема, сплату орендної плати у повному обсязі, сплату податку на землю у повному обсязі, а також вказує на те, що ним розроблено проект будівництва автосалону, однак будівельні роботи ним не розпочаті через неотримання декларації про початок будівництва, а також відсутність належної кількості грошових коштів для початку та завершення будівництва.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ГК України, земельні відносини не є предметом регулювання господарського кодексу України, а отже судом застосовуються положення ЦК України щодо порядку укладення та зміни договорів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов‘язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України "Про оренду землі").

   Відповідно до п. 4.2. Договору Орендар зобов'язаний:

- приступити до використання орендованої земельної ділянки в строки, встановлені договором;

- виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст.96 Земельного Кодексу України;

- використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у п. 2.1. цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо раціонального використання та охорони землі, вимог екологічної безпеки при використанні землі;

-  у відповідності зі ст. 164 Земельного Кодексу України здійснювати заходи щодо поліпшення корисних властивостей землі, захист земельної ділянки від водної та вітрової ерозії, підтоплення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами, від інших процесів руйнування;

- завершити забудову Земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору;

- письмово повідомити Орендодавця про відчуження об'єктів (їх частин), що розташовані на земельній ділянці і належать Орендарю, протягом десяти днів з моменту вчинення відповідного правочину, а також повідомити про наміри подальшого використання земельної ділянки. У випадку, якщо Орендар має намір припинити право користування земельною ділянкою (її частиною), цей Договір розривається за згодою сторін, або до цього Договору вносяться відповідні зміни, з моменту укладання договору оренди земельної ділянки з- новим власником об'єктів, які були відчужені;

- забезпечити вільний доступ до Земельної ділянки представнику контролюючих органів;

- Орендар забезпечує знімання, використання і збереження родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов'язаних із порушенням земель;

- у відповідності до ст. 99 Земельного кодексу України обов'язковими для діяльності Орендаря є обмеження пов'язані з діями земельних сервітутів;

- у відповідності з розділом 3 цього договору вносити орендну плату;

- у випадку отримання Орендарем пільги по сплаті орендної плати за земельну ділянку, він у п'ятиденний термін зобов'язаний подати уточнений перерахунок орендної плати до управління земельних ресурсів Сумської міської ради;

- враховувати при використанні земельної ділянки права третіх осіб, набуті відповідно до законодавства;

- повернути Орендодавцю земельну ділянку після закінчення строку оренди у стані не гіршому, у порівнянні з тим, у якому була одержана в оренду земельна ділянка;

- не утримувати земельну ділянку для забезпечення свої вимог до Орендодавця;

- відшкодувати Орендодавцеві в повному обсязі шкоду, заподіяну стану земельної ділянки неналежним використанням;

- у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Відповідно до ст. 25 Закону України “Про оренду землі",орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Стаття 24 цього Закону встановлює право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Пунктом “а” ст. 96 Земельного Кодексу передбачено, що землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Таким чином, Орендодавець при використанні орендованої земельної ділянки повинен дотримуватись режиму використання земельної ділянки, використовувати її за цільовим призначенням відповідно до умов договору та Закону, при цьому  Орендар має право перевіряти таке використання.

Відповідно до пункту “ґ” ст. 141 Земельного Кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Стаття 143 цього Кодексу встановлює , що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку, зокрема, у разі її використання не за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 32 Закону України “Про оренду землі" передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України “Про оренду землі”, пункту “ґ” ст. 141, пункту “а” ст. 143 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки може бути використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та істотне порушення договору стороною.

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про оренду землі" умова щодо використання та цільового призначення земельної ділянки є істотною умовою договору.

Використання земельної ділянки за цільовим призначенням –це використання земельної ділянки з дотриманням вимог, що ставляться відповідно до категорій земель, визначених земельним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Склад та цільове призначення земель України визначено главою 4 розділу II Земельного кодексу України, згідно з вимогами якого землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, встановлення та зміна яких здійснюється у визначеному законом порядку, і недотримання цього порядку тягне відповідні наслідки.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначається вичерпний перелік категорій земель за цільовим призначенням. Також, земельним законодавством чітко визначено, які землі належать до тієї чи іншої категорії, та для чого вони можуть використовуватися (глави 5 –13 Земельного кодексу України).

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що цільове призначення земельної  ділянки - категорія:  землі житлової та громадської забудови.

Порушення земельного законодавства щодо нецільового використання земельної ділянки існує, якщо земельна ділянка, надана в користування для використання в межах будь-якої категорії відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, використовується не в межах цієї ж категорії.

Зважаючи на вказані положення земельного законодавства, вбачається, що передбачене Договором оренди земельної ділянки, використання земельної ділянки під розміщення автосалону, не є її цільовим призначенням, а лише умовами її використання відповідно до Договору. При цьому суд зазначає, що будівництво складів є використанням в межах цільового призначення та категорії земель, визначених договором, а саме землі житлової та громадської забудови.

Позовні вимоги також  ґрунтуються, зокрема, на невиконанні відповідачем обов'язків за Договором оренди земельної ділянки щодо строків забудови земельної ділянки.

Суд не погоджується з позицією Позивача, що саме факт відсутності початку  будівництва автосалону  свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, з огляду на наступне.

Верховний Суд України в ухвалі від 01.10.2008 року (у справі про повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості) звернув увагу на недопустимість ототожнювати поняття “невикористання земельної ділянки за призначенням" та “використання земельної ділянки не за цільовим призначенням”, останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію –використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.

Крім того, Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” відмежовує поняття "невикористання земельної ділянки, переданої під забудову" порушення особою встановлених при передачі у власність або у користування земельної ділянки граничних термінів її забудови, від поняття "невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням".

Таким чином, суд приходить до висновку, що використання земель не за цільовим призначенням вчинюється виключно у формі дії (активної поведінки).

Аналогічна позиція викладена у п. 2.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", відповідно до якої про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Отже, є хибним та не ґрунтується на нормах земельного законодавства посилання Позивача на те, що відсутність будівництва автосалону свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

При цьому, як зазначив відповідач  в своїх запереченнях на позов, будівництво двох складів площею 10,7 кв.м. кожний здійснювалось в межах підготовки до початку основного будівництва автосалону, проект якого надано до матеріалів справи. Відповідачем у справі надано суду докази вчинення дій щодо початку проведення будівельних робіт, зокрема проект будівництва автосалону, надано докази систематичної сплати орендної плати та земельного податку (відсутність заборгованості по орендній платі та земельну податку підтверджується довідкою відповідної податкової інспекції (наявна в матеріалах справи).

За таких обставин, Позивачем відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведений факт використання земельної ділянки Відповідачем не за цільовим призначенням, вказаним в п. 2.1. Договору оренди земельної ділянки, а також інших істотних порушень умов договору, оскільки як вже зазначалось судом вище не завершення будівництва в строки, передбачені договором оренди землі, не є підставою для  висновку про істотні порушення саме договору оренди землі та підставою для його розірвання.

Суд також зазначає, що позивач передчасно звернувся за захистом порушеного права, яке на момент розгляду спору не може бути порушене відповідачем, з огляду на відсутність рішення Сумської ради про розірвання договору оренди з відповідачем через істотні порушення договору, допущені відповідачем у справі.

У відповідності до п. 5.4. Договору, Договір може бути розірваний:

-за взаємною згодою сторін;

-  за рішенням суду, в порядку, встановленому законом;

- в односторонньому порядку за ініціативою Орендодавця, із звільненням Орендодавця від відповідальності згідно з Господарським кодексом України, в разі коли Орендар використовує Земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, порушення строків забудови Земельної ділянки, встановлених п. 4.2. цього Договору, здійснення без згоди Орендодавця передачі або відчуження права користування Земельною ділянкою третім особам.

Згідно з п. 5.5 договору, розірвання цього Договору не потребує укладення додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття Орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням .

Позивачем у справі обрано другий, передбачений п. 5.4 договору, спосіб розірвання договору оренди, а саме розірвання договору за рішенням суду.

У відповідності до ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Окремо суд про те, що у відповідності до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

Отже, згідно норм чинного законодавства, для вчинення правочину, у тому числі договору, необхідне волевиявлення сторін. При цьому, оскільки місцеві ради, як орендодавці землі, є колегіальними органами,   рішення ради  є способом волевиявлення цієї особи (органу) як на укладення договору, так і на розірвання договору оренди.

Припинення договору шляхом його розірвання також є правочином в силу норм ст.202 ЦК України. Відтак, для вчинення правочину щодо розірвання договору оренди земельної ділянки за згодою сторін має бути волевиявлення обох сторін такого договору, а щодо розірвання договору на вимогу однієї сторони –волевиявлення цієї сторони договору.

Отже, в разі невиконання однією із сторін Договору свого обов'язку договір оренди автоматично не припиняється. Припинення шляхом розірвання договору за ініціативою однієї із сторін можливе лише за наявності волевиявлення такої сторони та відсутності згоди іншої сторони із таким волевиявленням.

Таким чином, відповідно до п. 5.4 Договору та норм чинного законодавства України, за наявності передбачених договором або законом підстав для розірвання договору, необхідне волевиявлення однієї із сторін договору на розірвання договору. Якщо друга сторона не заперечує проти цього волевиявлення, вона приймає відповідну пропозицію та договір припиняється за згодою сторін відповідно до норм ч. 1 ст. 651 ЦК України. Якщо інша сторона заперечує проти розірвання договору, тобто заперечує право сторони, яка запропонувала розірвання договору, у останньої виникає право на звернення до суду за захистом свого порушеного права на дострокове розірвання договору.

Орендодавцем за спірним Договором є Сумська міська рада.

Пропозицію про розірвання договору оренди №579/10.01-08 від 16.11.2011 року, зазначена пропозиція підписана представником Сумської міської ради ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності №573/05.01-09 від 22.03.2011р. виданою Сумською міською радою в особі голови м. Суми Мінаєва Г.М.

У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до положень п. 34 ч. 1 ст. 26, п. 21 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування», виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Статтею 46 Закону України «Про місцеве самоврядування" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (ч. 1,2 ст. ЗУ «Про місцеве самоврядування»).

Разом з тим, положеннями ч. 4 ст. 42 та ч. 6 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування», не передбачено повноважень міського голови, голови районної, обласної ради на самостійне, без відповідного рішення ради вирішення питань врегулювання земельних відносин, у тому числі, щодо розпорядження землями шляхом розірвання договорів оренди.

Таким чином, рішення (волевиявлення) про розірвання договору оренди землі мало бути прийнято безпосередньо Сумською міською радою, як стороною спірного Договору оренди земельної ділянки, на пленарному засіданні в передбаченому законом та регламентом ради порядку, а не головою ради самостійно (представником уповноваженим міським головою згідно довіреності).

Отже, оскільки відсутнє рішення заінтересованої особи про дострокове розірвання договору, таке волевиявлення не могло бути заперечено (не прийнято) іншою стороною договору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що Позивач звернувся до суду за захистом права, яке не виникло, і внаслідок цього не могло бути порушене Відповідачем. В свою чергу, відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Аналогічну позицію, викладено у постанові Вищого господарського суду України  від 14.06.2010 рок у справі № 5020-4/125-1/060-6/108-3/378.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивачем не доведено, що Відповідачем вчинено дії, які порушили права Позивача, що могло бути підставою для звернення до суду за захистом порушеного права.

Позовна вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний гіпермаркет" повернути Сумській міській раді земельну ділянку площею 0,4989 га по вул. Д. Коротченка, 15/1 (район автостоянки) в м. Суми шляхом підписання Акту прийому-передачі у десятиденний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про припинення Договору оренди земельної ділянки від 31.07.2007р. шляхом його розірвання, у задоволенні якої судом відмовлено з вищевказаних підстав.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Сумської міської ради є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.  У позові відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

                     Г.П. Бондаренко

Рішення підписано  23.03.2012 року