Постанова

від 28.05.2012 по справі 5011-9/223-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2012 № 5011-9/223-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглядаючи апеляційну скаргу Сумської міської ради

на рішення господарського суду міста Києва

від 20.03.2012 року

у справі № 5011-9/223-2012 (суддя - Бондаренко Г.П.)

за позовом Сумської міської ради, м. Суми

до товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільний гіпермаркет", м. Київ

про припинення договору оренди та зобов'язання вчинити дії, -

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність №2733/05.01-09 від 22.12.2011р.),

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 01.11.2011р.),

ВСТАНОВИВ:

Сумська міська рада звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільний гіпермаркет" про припинення договору оренди земельної ділянки від 31 липня 2007 року шляхом його розірвання, зобов'язання повернути земельну ділянку площею 0,4989 га шляхом підписання акту прийому-передачі у десятиденний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили, мотивуючи вимоги тим, що орендована земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням та у спосіб, який суперечить екологічним вимогам.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року у справі № 5011-9/223-2012 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Сумська міська рада звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 28.05.2012 року.

В судовому засіданні 28.05.2012 року представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав повністю, просив скаргу задовольнити, а рішення скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача висловив свої заперечення проти доводів апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а рішення суду законним.

28.05.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 31.07.2007 року на підставі рішення Сумської міської ради від 30.05.2007 року №605-МР між Сумською міською радою (в тексті договору - орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний гіпермаркет» (в тексті договору - орендар) укладено терміном до 30.05.2017 року договір оренди земельної ділянки (надалі - договір), за умовами якого орендарю передається в оренду земельна ділянка площею 0,4989 га, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Д. Коротченка, 15/1 (р-н автостоянки) (а.с.8-12).

10.04.2008 року вказаний договір був зареєстрований у Сумському міжрайонному реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 040861200066 (а.с.10).

Згідно п.1.1 договору земельна ділянка вільна від забудови.

У відповідності з п.2.1 договору земельна ділянка надається в оренду для розміщення автосалону, згідно з Українським класифікатором цільового використання - землі комерційного використання.

15.05.2007 року сторонами був складений акт прийому-передачі ТОВ«Автомобільний гіпермаркет» на зберігання межових знаків та погодження (встановлення) меж земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Д. Коротченка, 15/1 (а.с.13).

На виконання п. 2.3 договору сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки (додаток №4 до договору) (а.с. 14).

За умовами п.4.2 договору орендар, зокрема, зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з державної реєстрації договору.

Пунктом 5.4 договору сторони передбачили можливість припинення дії договору оренди шляхом його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця у разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату, порушує строки завершення забудови земельної ділянки, встановлені п.4.2 договору, здійснює без згоди орендодавця передачу або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Згідно п.5.6 договору на вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов'язків, передбачених Законом України «Про оренду землі» та цим договором: у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке суттєво перешкоджає, передбаченому у п.2.1 договору використанню земельної ділянки, на підставах, визначених Земельним кодексом та іншими законами України.

У разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором (п.5.8 договору).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Аналогічні приписи містить стаття 93 Земельного кодексу України.

Матеріали справи містять копії довідки КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" від 23.12.2011 року та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.02.2012р., з яких слідує, що за відповідачем на земельній ділянці по вулиці Д. Коротченка, 15/1 (район автостоянки) в м. Суми зареєстровано нежитлові приміщення - склад "А" і склад "Б" площею по 10,7 кв.м. кожний (а.с.21, 158).

16.11.2011 року управлінням земельних ресурсів Сумської міської ради на адресу відповідача була направлена письмова пропозиція щодо розірвання договору оренди, з проханням надання відповіді протягом 20 днів з моменту отримання пропозиції відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України (16,17).

05.12.2011 року пропозиція відповідачем була відхилена з посиланням на відсутність правових підстав для його розірвання (а.с.18-20).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 2008 року відповідачем жодних будівельних робіт по спорудженню та розміщенню автомобільного салону не проводилось, використання відповідачем земельної ділянки у такий спосіб свідчить про її нецільове використання, що суперечить меті та цілям укладення договору від 31.07.2007 року, у зв'язку з чим вказаний договір підлягає припинення шляхом його розірвання.

Встановивши фактичні обставини справи та надавши належну оцінку доказам, представленим сторонами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Так, згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно з договором оренди гарантує орендодавцю і стаття 24 Закону України «Про оренду землі».

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно п. «г» статті 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевий господарський суд, розглядаючи дану справу, порушив норми матеріального права, оскільки не дав належної оцінки та не врахував тієї обставини, що в порушення п.2.1 договору з 2008 року відповідачем жодних будівельних робіт по спорудженню та розміщенню автомобільного салону не проводилось, що безперечно свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Колегія суддів апеляційного господарського суду такі доводи скарги відхиляє з огляду на те, що в розумінні статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України позивач в ході розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження доказів на підтвердження цих обставин не представив.

Вичерпний перелік категорій земель за цільовим призначенням визначений статтею 19 Земельного кодексу України.

Главами 5-13 Земельного кодексу України також визначено належність земель до тієї чи іншої категорії.

Як вірно зазначив місцевий суд, використання земельної ділянки за цільовим призначенням у відповідності до статті 1 Закону України «Про землеустрій», це використання такої за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законом порядку.

Порушення земельного законодавства щодо нецільового використання земельної ділянки може мати місце в тому випадку, якщо надана в користування земельна ділянка в межах будь-якої категорії використовується не в межах цієї ж категорії.

Таким чином, передбачене договором оренди використання земельної ділянки під розміщення автосалону є умовою її використання, а не використанням за цільовим призначенням.

Варто зазначити, що суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача про те, що відсутність початку будівництва додатково свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки таке використання проявляється у формі активних дій.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що з боку відповідача відсутня згода на розірвання договору в порядку досудового вирішення спору, що є підставою для звернення до суду з відповідним позовом про розірвання договору на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Місцевий суд вірно зазначив в оскаржуваному рішенні про передчасне звернення позивача до суду з вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки від 31.07.2007 року з підстав істотного порушення відповідачем його умов, зважаючи на те, що рішення Сумською міською радою з цього приводу не приймала.

У відповідності до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Суд першої інстанції вірно встановив, що за спірним договором орендодавцем земельної ділянки виступає Сумська міська рада, а пропозицію щодо розірвання договору ініційовано представником вказаної територіальної громади за дорученням міського голови м. Суми Мінаєва Г.М.

Варто зазначити, що норми частини 4 статті 42, частини 6 статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачають повноважень міського голови, голови районної, обласної ради на самостійне, без відповідного рішення ради вирішення питання врегулювання земельних відносин, зокрема, щодо розпорядження землями шляхом розірвання договорів оренди.

У зв'язку з відмовою в задоволенні вимоги про припинення договору оренди шляхом його розірвання, позовна вимога в частині повернення відповідачем земельної ділянки, яка є предметом оренди, обґрунтовано залишена місцевим господарським судом без задоволення.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Оскільки доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Сумської міської ради - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сумської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року у справі № 5011-9/223-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року у справі № № 5011-9/223-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-9/223-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Майданевич А.Г.

Гаврилюк О.М.