Рішення

від 26.03.2012 по справі 5021/129/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.03.12

          Справа № 5021/129/12.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім О.З.П.К.», м. Одеса                 

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запчасть», м. Конотоп, Сумська область           

про стягнення 77 492 грн. 96 коп.     

                                                                                                        Суддя    С.В.  ЗАЄЦЬ

                                                             При секретарі судового засідання Ж.М. Гордієнко

За участі представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1, довіреність б/н від 10.02.2012р.  

від відповідача: не прибув   

У судовому засіданні від 19.03.2012р. було оголошено перерву до 26.03.2012р. об 10 год. 30 хв.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за поставлений товар відповідно до договору поставки № 01-09 від 19.01.2009р. в розмірі 77 492 грн. 96 коп., з яких: 54 000 грн. 00 коп. – основний борг, 9 990 грн. 00 коп. – пеня, 9 504 грн. 00 коп. – інфляційні втрати, 3 998 грн. 96 коп. –3% річних, а також стягнути з відповідача 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

У запереченнях на позовну заяву від 29.02.2012р. (вхідний номер 3045) відповідач визнає основний борг перед позивачем в розмірі 54 000 грн. 00 коп., заперечує проти позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних збитків та 3% річних.

У заяві про уточнення позовних вимог від 19.03.2012р. (вхідний номер 3851), позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за поставлений товар відповідно до договору поставки № 01-09 від 19.01.2009р. в розмірі 68 431 грн. 32 коп., з яких: 54 000 грн. 00 коп. – основний борг, 10 206 грн. 00 коп. – інфляційні втрати, 4 225 грн. 32 коп. – 3% річних, а також стягнути з відповідача судовий збір.

У дане судове засідання представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог від 26.03.2012р. (вхідний номер 4214), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за поставлений товар відповідно до договору поставки № 01-09 від 19.01.2009р. в розмірі 69 901 грн. 73 коп., з яких: 54 000 грн. 00 коп. – основний борг, 10 513 грн. 34 коп. – інфляційні втрати, 5 388 грн. 39 коп. – 3% річних, а також стягнути з відповідача судовий збір.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

    Між позивачем та відповідачем 19.01.2009р. був укладений договір поставки № 01-09, відповідно до п. п. 1.1 та 1.2 яких на умовах договору Постачальник (позивач) поставляє Покупцю (відповідачу), а Покупець (відповідач) приймає і оплачує запасні частини до сільськогосподарської техніки, названі в подальшому товар. Найменування, кількість, ціна за одиницю і загальна вартість кожної партії товару, вказується в специфікаціях або накладних, які є невід`ємними частинами даного договору.

    Пунктом 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

     У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

     Згідно ст. ст. 655, 656 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця.

    Відповідно до п. 4.1 вищевказаного договору поставки оплата кожної партії поставленого товару здійснюється відповідачем на рахунок позивача на протязі 30-ти календарних днів з дня отримання даної партії товару, шляхом перерахування його вартості на поточний рахунок позивача.

     Позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковими накладними № ООО-000029 від 26.03.2009р. на суму 17 847 грн. 00 коп. та № ООО-000066 від 10.07.2009р. на суму 86924 грн. 40 коп. (а. с. 16, 18), рахунками та вантажними деклараціями (а.с. 29 – 32).

     Відповідач свої зобов‘язання за договором поставки № 01-09 від 19.01.2009р. виконав частково, тому його заборгованість перед позивачем по сплаті за поставлений товар склала 54 000 грн. 00 коп., що також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків № 2 від 13.02.2012р.

     Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання.

     Оскільки відповідач розрахунки з позивачем за поставлений товар провів лише частково, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.  

      Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

       Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

      У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

       Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору поставки № 01-09 від 19.01.2009р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

      У запереченнях на позовну заяву від 29.02.2012р. (вхідний номер 3045) відповідач визнає основний борг перед позивачем в розмірі 54 000 грн. 00 коп.

      Таким чином, на підставі вищевикладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 54 000 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

      Крім цього, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог від 26.03.2012р. (вхідний номер 4214), позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача 10 513 грн. 34 коп. інфляційних збитків (7 178 грн. 01 коп. за період з 11.08.2009р. по 21.09.2010р., 3 335 грн. 33 коп. за період з 25.10.2010р. по 25.03.2012р.) та 5 388 грн. 39 коп. 3% річних (2 907 грн. 80 коп. за період з 11.08.2009р. по 21.09.2010р., 181 грн. 52 коп. за період з 22. 09.2010р. по 24.10.2010р., 2 299 грн. 07 коп. за період з 25.10.2010р. по 25.03.2012р.).

     Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

     Судом було здійснено перерахунок інфляційних збитків та 3% річних. При цьому, встановлено, що позивачем було неправильно застосовано середній індекс інфляції за період з 25.10.2010р. по 25.03.2012р. (індекс інфляції за період з 25.10.2010р по 25.03.2012р. складає 1,061), у зв`язку з чим сума інфляційних збитків, яка підлягає стягненню з відповідача за даний період, складає 3 294 грн. 00 коп.  

      Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10 427 грн. 01 коп. інфляційних збитків та 5 388 грн. 39 коп. 3% річних підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, а у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 86 грн. 33 коп. інфляційних збитків відмовлено.

     Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем у позовній заяві були заявлені вимоги по стягненню з відповідача на його користь 9 990 грн. 00 коп. пені. При цьому, у заяві про уточнення позовних вимог від 26.03.2012р. (вхідний номер 4214), позивач просить суд стягнути з відповідача лише основний борг, інфляційні збитки та 3% річних, без вказівки щодо стягнення пені. У судовому засіданні від 19.03.2012р. представник відповідача заявляв усне клопотання про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог в частині нарахування позивачем пені в сумі 9 990 грн. 00 коп. Представник позивача в судових засіданнях від 19.03.2012р. та від 26.03.2012р. не заперечував проти застосування строку позовної давності до позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені.

      Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

     Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

      Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

     Таким чином, на підставі вищевикладеного, враховуючи усне клопотання відповідача та те, що позивач не заперечує проти застосування строку позовної давності щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, суд вважає за необхідне застосувати строк спеціальної позовної давності в один рік щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та відмовляє у задоволенні позовних вимог в даній частині.

       Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

       Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України,   суд, -

                                                    В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запчасть» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Шевченка, буд. 19А, код 30355337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім О.З.П.К.» (65033, м. Одеса, вул. Желябова, буд. 4, код 31528051) 54 000 грн. 00 коп. основного боргу, 10 427 грн. 01 коп. інфляційних збитків, 5 388 грн. 39 коп. 3% річних, 1 450 грн. 04 коп. судового збору.

3.          В іншій частині - відмовити.

4.          Наказ видати після набранням рішення законної сили.

СУДДЯ                                                                                                        С.В.  ЗАЄЦЬ

Повне рішення складене 28.03.2012р.