Рішення

від 19.03.2012 по справі 5023/10693/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/10693/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2012 р.                                                                    Справа № 5023/10693/11

вх. № 10693/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П. 

при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

1. відповідача - не з'явився

2. відповідача - не з'явився  

розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Орієнтир", м. Харків   

до  1. Приватного підприємства "Регіональна Компанія "Тавріясервіс", м. Київ ,    

      2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Байкал-26", м. Харків      

про стягнення 44 470,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Орієнтир", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення солідарно з Приватного підприємства "Регіональна компанія "Тавріясервіс" (надалі - 1. Відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Байкал-26" (надалі - 2. Відповідач) на підставі невиконанням умов договору № 03/06-08 від 03.06.2008 p., договорів від 02 липня 2008 p., від 04 серпня 2008 р. та від 02 вересня 2008 р. про відступлення права вимоги та договору від 30.01.2009 p.: збитки від інфляції в розмірі 779,59 грн. (сімсот сімдесят дев'ять грн. 59 коп.), 3% річних в розмірі 3 029,82 грн. (три тисячі двадцять дев'ять грн. 82 коп.), проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 33109,27 грн. (тридцять три тисячі сто дев'ять грн. 27 коп.), пеню в розмірі 13 264,05 грн. (тринадцять тисяч двісті шістдесят чотири грн. 05 коп.) та покладення на відповідачів судовий збір.

Позивачем 01 лютого 2012 року надано уточнення та доповнення до позовної заяви про стягнення солідарно з Приватного підприємства "Регіональна компанія "Тавріясервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Байкал-26" в зв'язку з невиконанням ними умов договору № 03/06-08 від 03.06.2008 p., договорів від 02 липня 2008 p., від 04 серпня 2008 р. та від 02 вересня 2008 р. про відступлення права вимоги та договору від 30.01.2009 p.: збитки від інфляції в розмірі 779,59 грн. (сімсот сімдесят дев'ять грн. 59 коп.), 3% річних в розмірі 3 366,25 грн. (три тисячі триста шістдесят шість грн. 25 коп.), проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 37 595,05 грн. (тридцять сім тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять грн. 05 коп.), пеню в розмірі 15 003,51 грн. (п'ятнадцять тисяч три грн. 51 коп.) та покладення на відповідачів судовий збір, яке прийнято до розгляду ухвалою суду від "02" лютого 2012 р.

15 лютого 2012 року на адресу господарського суду Харківської області за вхідним № 347 від Приватного підприємства "Регіональна Компанія "Тавріясервіс" надійшла апеляційна скарга на ухвалу по справі № 5023/10693/11 від 02.02.2012 р. про скасування даної ухвали в частині відмови у задоволенні клопотання 1. Відповідача про передання справи № 5023/10693/11 за територіальною підсудністю місцезнаходження 1. Відповідача до господарського суду м. Києва.

Пунктом 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Надіслання господарським судом у передбачених законом випадках матеріалів справ до судів вищих інстанцій підпадає під дію частини першої статті 79 ГПК, оскільки відсутність у суді зазначених матеріалів унеможливлює розгляд ним справи.

Водночас необхідно мати на увазі, що подання як апеляційних, так і касаційних скарг на ухвали, зазначені в пунктах 1, 5, 10 - 21 частини першої статті 106 ГПК, не перешкоджає продовженню розгляду справ, у яких винесено такі ухвали. Приписи частини третьої статті 106 ГПК стосуються й подання касаційних скарг на відповідні ухвали апеляційних господарських судів.

Господарським судом на підставі ухвали від 16 лютого 2012 року зупинено провадження у справі за № 5023/10693/11 та матеріали справи направлені до Харківського апеляційного господарського суду для вирішення апеляційної скарги ПП "Регіональної компанії "Тавріясервіс" про скасування ухвали господарського суду Харківської області по справі № 5023/10693/11 від 02.02.2012 р.

Ухвалою суду від 07.03.2012 р. провадження у справі № 5023/10693/11 поновлено на підставі того, що до господарського суду були повернуті матеріалів справи № 5023/10693/11 разом з ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2012 року, у якій зазначено, що відмовлено у прийнятті апеляційної скарги та обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усунуті.

15 лютого 2012 року від Позивача надійшла уточнена позовна заява, у якій просить суд: стягнути солідарно з Відповідачів за невиконанням умов договору № 03/06-08 від 03.06.2008 p., договорів про - відступлення права вимоги від 02 липня 2008 p., від 04 серпня 2008 р. та від 02 вересня 2008 p., та умов договору від 30.01.2009 p.: збитки від інфляції в розмірі 5067,34 грн. (п'ять тисяч шістдесят сім грн. 34 коп.), 3% річних в розмірі 3 590,54 грн. (три тисячі п'ятсот дев'яносто грн. 54 коп.), проценти за користування грошовими коштами в розмірі 40 585,56 грн. (сорок тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять грн. 56 коп.) та пеню в розмірі 16 250,39 грн. (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят грн. 39 коп.) з покладенням солідарно на Відповідачів судовий збір.

Оскільки представником 1. Відповідача було подано скаргу до апеляційної інстанції, судом не було розглянуто уточнення позовної заяви та прийнято її до розгляду.

У судове засідання яке було призначено на 12 березня 2012 року представник сторін не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили. Відомостей щодо належного повідомлення сторін, про слухання справи, в матеріалах справи були відсутні.

Суд відклав розгляд справи на 19 березня 2012 року до 10 год. 15 хв. на підставі неявки представників сторін, приймаючи до уваги принцип змагальності сторін та те, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників процесу перед законом і судом.

Представник Позивача у судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи повідомив належним чином.

Представник 1. Відповідача у судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи повідомив належним чином.

Представник 2. Відповідача у судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомив. Ухвала, яка була направлена на його адресу, зазначену у позові, повернулась до суду з довідкою поштового відділення де зазначено - "фірма не значиться".

У судовому засіданні 19 березня 2012 року суд вважає за доцільне прийняти до розгляду уточнену позовну заяву, яка подана Позивачем через канцелярію суду 15 лютого 2012 року, на підставі частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, де зазначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПК України, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі – ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

03 червня 2008 року між приватним підприємством “КАФ-БУД”(далі-Виконавець) та Приватним Підприємством “Регіональна компанія “Тавріясервіс” було укладено договір № 03/06-08 (далі-Договір) (т. 1 а.с. 11), згідно умов якого Виконавець прийняв на себе зобов'язання в строк до 30 жовтня 2008 р. виконати роботи по благоустрою території належного 1. Відповідачу міжнародного дитячого оздоровчого центру “Дельфін” в селі Залізний Порт Херсонської обл., а 1. Відповідач в свою чергу повинен прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 1.1. Договору сторонами було узгоджено склад робіт по благоустрою території МДОЦ “Дельфін”.

Відповідно до п. 2.1. Договору дійшли згоди, що вартість робіт згідно Договору, складається з сум, передбачених протоколами узгодження договірної ціни, робіт, які складаються на кожний місяць окремо. Загальна вартість робіт була узгоджена між сторонами в розмірі 600 000,00 грн., в т.ч. ПДВ = 20% складає 100 000,00 грн.

Згідно п. 2.2. Договору, 1. Відповідач виконує оплату за виконані Виконавцем роботи на протязі 7 днів зі дня підписання Сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно до актів виконаних робіт: від 30 червня 2008 р., 09 липня 2008 р., 21 липня 2008 р., 31 липня 2008 р. та 29 серпня 2008 р., а також згідно договорів про відступлення права вимоги: від 02 липня 2008 р., 04 серпня 2008 р. та від 02 вересня 2008 р., Виконавець відступив Позивачу свої права кредитора по Договору (т. 1 а.с. 12 - 19). Загальна сума, яку Виконавець відступив Позивачу свої права кредитора по Договору  складає в розмірі 547 000,00 грн.

За період з 03 червня 2008 року та на момент подання позову 1. Відповідачем перераховано Позивачу грошові кошти в розмірі 352 102,00 грн., тобто заборгованості становить 194 898,00 грн.

Відповідно до умов пунктів 1.2., 1.3. та 2.2. договору від 30.01.2009 р. (т. 1 а.с. 32) 1. Відповідач зобов'язується оплачувати Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ: - від прострочених сум за кожний день прострочки виконання зобов'язання за весь час прострочення до моменту остаточного розрахунку; - від прострочених сум процентів за користування грошовими коштами Позивача за кожний день прострочки виконання зобов'язання за весь час прострочення до моменту остаточного розрахунку.

Нарахована Позивачем пеня, згідно до розрахунку (т. 1 а.с. 29 – 31) за період з 09.08.2011 р. по 27.12.2011 p., належна до сплати 1. Відповідачем складає 11 932,27 грн.

Загальна сума позовних вимог Позивача до Відповідача станом на 27.12.2011 р. складає: [збитки від інфляції] + [3% річних] + [проценти за користування чужими грошовими коштами] + [пеня], а саме: 389,80 + 2 242,89 грн. + 29 905,15 грн. + 11 932,27 грн. = 44 470,11 грн.

Між Позивачем та ТОВ "Байкал-26" 23 грудня 2009 р. було укладено договір поруки (т. 1 а.с. 33), у відповідності з яким останній є поручителем щодо виконання 1. Відповідачем своїх зобов'язань перед Позивачем згідно договорів про відступлення права вимоги від 02 липня 2008 p., від 04 серпня 2008 р. та від 02 вересня 2008 р.

На підставі пункту 2 договору поруки від 23.12.2009 р. Поручитель (2. Відповідач) несе солідарну відповідальність з Боржником (1. Відповідач) перед Кредитором (Позивач) за виконання Боржником зобов'язання. У п. 3 даного договору передбачено, що відповідальність 2. Відповідача за 1. Відповідача перед Позивачем за цим договором поруки є повною, тобто-до остаточного розрахунку 1. Відповідача з Позивачем.

Відповідно до уточненої позовної заяви прийнятої до розгляду судом у судовому засіданні 19 березня 2012 року Позивач зазначає, що 26.09.2011 р. рішенням Господарського суду Харківської області (далі - Рішення) по справі № 5023/5762/11 стягнуто з 1. Відповідача на користь Позивача борг в розмірі 194 898,00 грн., збитки від інфляції у розмірі 125 998,76 грн., 3% річних в розмірі 21 253,34 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 226 265,21 грн., пеню в розмірі 99 464,27 грн. та судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 р. по справі № 5023/5762/11  (далі - Постанова) Рішення було частково скасовано: зменшено розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами на 24 498,06 грн. та розмір  пені на 49 732,13 грн.

Рішенням та Постановою встановлені суми збитків від інфляції, 3% річних, проценти за користування чужими грошовими коштами та пеня, нараховані за періоди, вказані в “розрахункові” Позивача по справі № 5023/5762/11. Датами виникнення зобов'язань у 1. Відповідача щодо розрахунку з Позивачем є дати: 11.07.2008 p., 16.08.2008 р. та 11.09.2008 p. (дати спливу 7-денних строків після вручення Позивачем 1. Відповідачу вимог про розрахунок).

В процесі апеляційного розгляду справи № 5023/5762/11 1. Відповідач надав в суд відмінну від наявної в Позивача редакцію договору № 03/06-08 від 03.06.2008 p., з якою згодився Позивач. Наданий 1. Відповідачем договір був визнаний судом як єдиний узгоджений сторонами договір (далі-Договір), що відображено в Постанові. Згідно п. 2.2. Договору, 1. Відповідач взяв на себе зобов'язання виконувати оплату за виконані Позивачем роботи на протязі 7 днів з дня підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт.

Таким чином, датами виникнення зобов'язань у 1. Відповідача щодо розрахунку з Позивачем згідно Договору є наступні дати: по акту від 30.06.2008 р. - з 08.07.2008 р., по акту від 09.07.2008 р. - з 17.07.2008 р., по акту від 21.07.2008 р. - з 29.07.2008 р., по акту від 31.07.2008 р. - з 08.08.2008 р. та по акту від 29.08.2008 р. -з 08.09.2008 р. Ці дати передують датам, вказаним в Розрахункові.

Позивачем нараховані три відсотки річних за періоди з дат виникнення зобов'язань у 1. Відповідача щодо розрахунку з Позивачем згідно Договору по дати виникнення зобов'язань, а саме:

- по акту від 30.06.2008 р. за період з 08.07.2008 р. по 11.07.2008 р. (З дні);

- по акту від 09.07.2008 р. за період з 17.07.2008 р. по 16.08.2008 р. (30 днів);

- по акту від 21.07.2008 р. за період з 29.07.2008 р. по 16.08.2008 р. (18 днів);

- по акту від 31.07.2008 р. за період з 08.08.2008 р. по 16.08.2008 р. (8 днів);

- по акту від 29.08.2008 р. за період з 08.09.2008 р. по 11.09.2008 р. (З дні).

Відповідно до розрахунку (т. 2 а.с. 14 –23) суми позову, сума 3% річних за вищевказані періоди складає 546,62 грн.

На підставі не виконання 1. Відповідачем зобов'язання по оплаті своєї заборгованості перед Позивачем, на момент подання уточненого позову, відповідно до розрахунку суми позову (т. 2 а.с. 24 - 30), сума інфляційних втрат Позивача та 3% річних за період з 09.08.2011 р. по 15.02.2012 р. зросли у зв'язку із збільшенням періоду прострочення і складають: - збитки від інфляції - 5067,34 грн.; - 3% річних - 3043,92 грн.

Загальний розмір 3% річних складає: 546,62 грн. + 3 043,92 грн. = 3  590,54 грн.

У відповідності з умовами пункту 1.4. договору від 30.01.2009 р., за користування 1. Відповідачем грошовими коштами Позивача, починаючи з 31.01.2009 p., зобов'язується сплачувати останньому 40% річних від прострочених сум, за період з 09.08.2011 р. по 15.02.2012 p. становить 40 585,56 грн. (т. 2 а.с. 24 - 30).

Відповідно до умов пунктів 1.2., 1.3. та 2.2. договору від 30.01.2009 р. (т. 1 а.с. 32) 1. Відповідач зобов'язується оплачувати Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ: - від прострочених сум за кожний день прострочки виконання зобов'язання за весь час прострочення до моменту остаточного розрахунку; - від прострочених сум процентів за користування грошовими коштами Позивача за кожний день прострочки виконання зобов'язання за весь час прострочення до моменту остаточного розрахунку.

Відповідно до розрахунку суми позову (т. 2 а.с. 24 - 30), пеня за період з 09.08.2011 р. по 15.02.2012 p., належна до сплати 1. Відповідачем Позивачу, становить 16 250,39 грн.

Загальна сума позовних вимог Позивача до Відповідача станом на 15.02.2012 р. складає: 5 067,34 грн. [збитки від інфляції] + 3 590,54 грн. [3% річних] + 40 585,56 грн. [проценти за користування чужими грошовими коштами] + 16 250,39 грн. [пеня], а всього 65 493,83 грн.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що уточнені позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями  6, 627 ЦК України  визначено, що  сторони є  вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654  ЦК України.  Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.     

Згідно статті 180 ГК  України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь  другої  сторони (кредитора)  певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.    Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В порядку ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок  передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду  не  передбачена  попередня  оплата виконаної  роботи  або  окремих  її етапів,  замовник зобов'язаний сплатити  підрядникові  обумовлену  ціну  після  остаточної  здачі роботи за умови,  що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Приписами статей  526-527 ЦК України  визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв  ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.   Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.    

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання). Згідно  із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.                                                                                    

За правопорушення у сфері господарювання  учасники господарських відносин   несуть господарсько-правову відповідальність передбачену шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку  встановленому ч.1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.   Згідно приписів статей 549-552  ЦК України неустойкою  (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно  виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно  від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно  від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від  виконання свого обов'язку в натурі.   Згідно  із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору,  а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим  Кодексом.

Зокрема, статями  525 - 526 ЦК України  передбачається, що  одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

В порядку ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники

Законом України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Статтею 1 даного Закону передбачено, що розмір пені  за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін.                                                                                                   

За порушення грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України  боржник,  не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник,  який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості у розмірі 65 493,83 грн., документів, що спростовували викладене у позові,  суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 525, 526, 549, 553, 554, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, Господарського кодексу України,  керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути Приватного Підприємства «Регіональна компанія «ТАВРІЯСЕРВІС» (04073, м. Київ, Московський проспект, буд. 9-В, код ЄДРПОУ 31865612) та Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЙКАЛ-26» (61045, м. Харків, вул. Шекспіра, буд. 1, корпус А, літера «Б», код ЄДРПОУ 34630421) солідарно на користь Приватного Підприємства «ОРІЄНТИР» (61177, м. Харків, вул. Чуваська, буд. З, код ЄДРПОУ 24344885) з в зв'язку з невиконанням умов договору № 03/06-08 від 03.06.2008 p., договорів про - відступлення права вимоги від 02 липня 2008 p., від 04 серпня 2008 р. та від 02 вересня 2008 p., та умов договору від 30.01.2009 p.: збитки від інфляції в розмірі 5 067,34 грн. (п'ять тисяч шістдесят сім грн. 34 коп.), 3% річних в розмірі 3 590,54 грн. (три тисячі п'ятсот дев'яносто грн. 54 коп.), проценти за користування грошовими коштами в розмірі 40 585,56 грн. (сорок тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять грн. 56 коп.) та пеню в розмірі 16 250,39 грн. (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят грн. 39 коп.) та судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                 (підпис)                         Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний “23” березня 2012 року

по справі № 5023/10693/11.