Постанова

від 06.03.2012 по справі 2/213

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/213

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.12                                                                                           Справа  № 2/213

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді                                                            Зварич О.В.

суддів                                                                                Юрченко Я.О.

                                                                                Якімець Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (надалі РВ ФДМУ по Львівській області) № 10-11-07592 від 28.12.2011р. (вх. № 56 від 12.01.2012р.)

на рішення           Господарського суду Львівської області від 02.11.2011р.

у справі                     № 2/213

за позовом:           РВ ФДМУ по Львівській області, м. Львів

до відповідача:           Закритого акціонерного товариства “Галка-Дрогобич” (надалі ЗАТ “Галка-Дрогобич”), м. Дрогобич Львівської області

про          стягнення 70 299,14 грн.,

за участю:

від позивача: Дутка Ю. І. - представник;

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.11.2011р. у справі № 2/213 (суддя Мазовіта А.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ «Галка-Дрогобич», одержувач коштів: Держбюджет м. Львова, стягувач: РВ ФДМУ по Львівській області 19 600,00 грн. заборгованості по кредиту. Стягнуто з ЗАТ «Галка-Дрогобич» в користь державного бюджету 195,93 грн. державного мита, 65,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що затверджена між сторонами мирова угода є новим зобов'язанням, у якій визначено тверду суму боргу, до якої увійшли відсотки за кредит, пеня. Нарахування нових відсотків на ці ж відсотки і пеню є недопустимим.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає необґрунтованим, незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати частково, в частині відмови в позові та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що уклавши мирову угоду, сторони дійшли згоди лише щодо зміни строків погашення наявної із договором заборгованості (основного боргу –кредиту згідно графіку погашення заборгованості, що є додатком до договору). При тому, сторони погодили існування інших умов договору, зокрема, зі сплати пені за несвоєчасне повернення позичальником кредиту, а також відсотків та пені, що нараховується за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти доводів скаржника, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що судом першої інстанції зроблено правильні висновки про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 19 600,00 грн. заборгованості за період з першого кварталу 2009 року по третій квартал 2010 року обґрунтовані і підлягають задоволенню, а, решта позовних вимог задоволенню не підлягають, оскільки з моменту затвердження мирової угоди відбулася новація основного зобов'язання.

Відповідач не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.02.2012р.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 02.11.2011р. у справі № 2/213 з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2003 року між РВ ФДМУ по Львівській області (орендодавець) та ЗАТ “Галка-Дрогобич” (орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства Дрогобицький солевиварювальний завод № 10, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства Дрогобицький солевиварювальний завод (надалі підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до наведених у розділах № 1, 2, 3, 4 акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного за станом на 31.01.2003 р., вартість якого становить 2 853,3 тис. грн.., у тому числі: основні фонди за залишковою вартістю 462,6 тис. грн. та незавершене будівництво вартістю 2 292,5 тис. грн. (а.с. 6-8).

Відповідно до п. 1.2 грошові кошти та цінні папери, з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості, що становить 96,6 тис. грн., передаються орендареві в користування на умовах кредитного договору, що укладається одночасно з підписанням цього договору.

З метою виконання вищевказаних вимог договору оренди, 01.04.2003р. між РВ ФДМУ по Львівській області (регіональне відділення) та ЗАТ “Галка-Дрогобич” (позичальник) укладено кредитний договір № 10/1, згідно якого регіональне відділення передає позичальнику, відповідно до договору оренди, в користування на умовах кредиту грошові кошти державного підприємства Дрогобицький солевиварювальний завод (надалі кредит), для здійснення господарської діяльності ЗАТ “Галка-Дрогобич” відповідно до умов договору оренди від 01 квітня 2003 р. на суму 96,6 тис. грн. строком на один рік та дев'ять місяців (а.с.10-11).

В п. 1.2 кредитного договору зазначено, що за користування кредитом орендар сплачує відсотки на суму кредиту на рівні ставки рефінансування Національного банку України.

Згідно п.п. 4.1., 4.2 кредитного договору позичальник зобов'язувався погашати одержаний кредит в строки згідно з прийнятим строковим зобов'язанням, що є невід'ємною частиною цього договору. Остаточне погашення кредиту здійснити до 31 грудня 2004 року.

Відповідно до п. 7.2 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, відповідно до строкового зобов'язання, і відсотків за кредит позичальник зобов'язується сплачувати до Державного бюджету України, на рахунки визначені фінансовими органами, додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Орендоване майно, у тому числі грошові кошти та цінні папери, з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості, що становить 96,6 тис. грн., позивач передав, а відповідач прийняв за актом приймання-передачі № 10/2003 від 01.04.2003 р. (а.с.13).

З матеріалів справи вбачається, що 23.09.2004р. ухвалою господарського суду Львівської області затверджено мирову угоду між сторонами, відповідно до умов якої ЗАТ “Галка-Дрогобич” визнає заборгованість перед РВ ФДМУ по Львівській області на суму 96,6 тис. грн. по кредитному договору № 10/1 від 01.04.2003р. і зобов'язується сплатити цю суму в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором, відповідно до погодженого графіку (а.с. 16-17).

Згідно положень мирової угоди, кредитний договір № 10/1 від 01.04.2003р. буде припинено виконанням зобов'язань позичальником (ЗАТ “Галка-Дрогобич”) згідно умов кредитного договору до 31.03.2013р. (терміну дії договору оренди № 10 від 01.04.2003р.).

Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань із врахуванням мирової угоди від 14.09.2004р. за період з I кварталу 2009 року по III квартал 2010 року.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення 01 квітня 2003 року між позивачем та відповідачем кредитного договору № 10/1.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором позивач заявив до господарського суду Львівської області позов про стягнення з останнього 83 624,03 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.09.2004р. у справі №1/618-20/253 затверджено мирову угоду між сторонами та припинено провадження по справі на підставі п. 7 ст. 80 ГПК України.

За умовами мирової угоди  відповідач визнав перед позивачем заборгованість на суму 96,6 тис. грн. по кредитному договору від 01.04.2003р. та зобов'язався у повному обсязі сплатити суму боргу , відповідно до погодженого графіку

В матеріалах справи відсутні і суду не надані докази виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо повернення суми кредиту за спірний період.

Проаналізувавши вищевказані норми чинного законодавства України та матеріали справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано та правомірно стягнув з відповідача заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 19 600,00 грн. за період з I кварталу 2009 року по III квартал 2010 року.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення відсотків та сум пені з огляду на наступне:

Мировою угодою у вищевказаній справі сторони змінили існуюче в договорі кредиту від 01.04.2003р. правовідношення в частині повернення кредиту новим, тобто комплекс прав та обов'язків сторін в цій частині змінено новим.

Частиною 2 ст. 604 ЦК України одним із різновидів домовленості сторін, як підставу припинення зобов'язання, визначено новацію зобов'язання –заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.

Мирова угода не містить умов нарахування відсотків за кредит, пені за порушення зобов'язання, визначеного в мировій угоді.

Відповідно до ч. 4 ст. 604 ЦК України новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням.

Отже, з дати затвердження судом першої інстанції мирової угоди відбулась новація основного зобов'язання, припинилося первісне грошове зобов'язання відповідача щодо сплати суми боргу, а тому відсутні підстави для нарахування пені за порушення зобов'язання, визначеного в мировій угоді.

Аналогічною є правова позиція Верховного Суду України в постанові від 30.03.2010р. у справі № 27/269-08 та Вищого господарського суду України у справі №23/27 між тими ж сторонами.

Проаналізувавши вищевказані норми чинного законодавства України, матеріали справи та практику Верховного суду України, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 19 600,00 грн. заборгованості по кредиту за період з I кварталу 2009 року по III квартал 2010 року.

Відтак, доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом норм матеріального права не відповідають матеріалам справи та не спростовують викладених в рішенні висновків.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.          Рішення господарського суду Львівської області від 02.11.2011р. у справі № 2/213 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя                                                  Зварич О.В.

судді                                                                       Юрченко Я.О.

                                                                                          Якімець Г.Г.